22. Закон як джерело конституційного права в зарубіжних країнах: поняття та класифікація.

1. Закон є формалізованим джерелом права – тобто це такі джерела, які є наслідком спеціалізованого нормотворчого процесу.

Закони (за юридичною силою) поділяються на:

1. Конституційні

2. Органічні

3. Звичайні

Термін «конституційний закон» в КПЗК вживається в 3х значеннях:

• Конституційний закон – це закон, який вносить зміни до тексту конституції, при цьому такий закон може як безпосередньо «включатися» в текст конституції, так і бути невід’ємним додатком до тексту конституції (Чехія Франція), що не змінює юридичну силу такого закону. Юридична сила таких конституційних законів є такою самою, як і конституції, а порядок їх прийняття є аналогічним до порядку прийняття самих конституцій. Це формулювання як правило існує на доктринальному рівні, але іноді визначення такого конституційного закону є в тексті конституції (ФРН).

• В окремих випадках конституційними називають закони, які являють собою не єдиний нормативно-правовий акт вищої юридичної сили, а сукупність таких актів (Швеція, Канада, Литва). Так наприклад конституційними називаються закони Швеції:

1. Акт про престолонаслідування.

2. Акт про форму правління.

3. Акт про свободу друку.

Частину конституції Литви становлять два конституційні акти прийняті у процесі становлення державності після розпаду СРСР.

• Конституційними називаються закони, які визначені в межах самої конституції і пов’язані з нею лише за змістом. Прийняття цих законів зазвичай прямо передбачено в Конституціях (Румунія, Молдова, Грузія, Россія, Словаччина). Їхня особливість полягає в тому, що за своєю юридичною силою такі конституційні закони є нижчими за нормами самої конституції, однак вищими ніж інші види законів. Для цих законів є характерним особливий порядок їх прийняття, що засвідчує їхню більшу юридичну силу. В Росії – в конституції передбачена можливість прийняття конституційних законів, порядок прийняття яких відрізняється від звичайного (кваліфікована більшість – ¾, 2/3). Часто конституційні закони потребують затвердження референдумом (в Румунії). В окремих випадках відносно таких законів президент не може застосувати право вето (наприклад в Росії).

Органічні закони – приймаються для уточнення або доповнення положень конституції на основі її банкетних норм.

За своєю юридичною силою такі закони не відрізняються від звичайних законів, однак процедура їх прийняття в більшості випадків ускладнена. Перелік питань, який врегульовується органічними законами в різних державах є різним, але загалом органічними законами врегульовуються питання виборчого права, питання судоустрою тощо. Органічним законом можуть затверджуватись регламенти автономій.

Вперше поняття органічного закону було введено в Конституції Франції 1958 р. У Франції приймаються за звичайною законодавчою процедурою, але в разі відсутності згоди між палатами ці закони можуть бути прийняти абсолютною більшістю нижньою палатою.

Особливістю органічних законів у Франції є те, що такі закони після прийняття їх парламентом направляються на перевірку до Конституційної Ради Франції – органу конституційного контролю,і лише після того, як буде здійснена відповідна перевірка, закон підписується президентом і оприлюднюється.

В Грузії, Іспанії, Пртугалії органічні закони приймаються абсолютною більшістю складу парламенту.

ст. 63 Конституція Франції: «Органічний закон визначає порядок організації та функціонування Конституційної ради і її процедуру».

Особливості органічних законів:

• Їх прийняття зазвичай потребує абсолютної більшості в нижній палаті(Грузія, Іспанія, Португалія, Молдова, Хорватія), але є вийнятки - у Бразилії на основі більшості у дві третини на основі загального складу

• Усі органічні закони після прийняття парламентом і до промульгації потребують оцінці на предмет їх конституційності

• В деяких країнах (Молдова, Румунія, Таїланд) в Конституції міститься перелік питань, що мають бути врегульовані органічними законами

• Інколи специфічні суб’єкти законодавчої ініціативи, ніж ті що в звичаних законах (Панама)

Звичайні закони (в деяких країнах їх назва ординарні) (закони про вибори, громадянство, про організацію та д-сть окремих органів державної влади, надзвичайний стан,про конкретні права і свободи людини і громадянина) Ці закони є джерелами КПЗК лише в тій мірі, в якій врегульовують конституційно-правові відносини. Вони зазвичай приймаються на основі простої більшості, або більшості від присутніх депутатів, але мінімально від кворуму.

Існує ще 4 вид законів – референтні закони-прийняті, або затверджені на референдумі. Практика прийняття таких законів є досить обмеженою, окрім того вони рідко стосуються предмета кп. Зміни до них можуть вноситися шляхом нового референдуму, або ж парламентом на основі кваліфікованої більшості.