64. Партійні системи в зарубіжних країнах.

Партійні системи

Всі партійні системи поділяються на багатопартійні та однопартійні. В межах багатопартійних систем виділяються багатопартійні системи з однією домінуючою партією; крім того окремо виділяють двопартійні політичні системи. Багатопартійна система з двома домінуючими партіями - найяскравішим прикладом в цьому відношенні є Німеччина.

Регламентація правового статусу партій проявляється у 2-х взаємопов’язаних процесах:

1. конституціалізації (включення до змісту конституції основних принципів правового статусу політичних партій)

2. законодавчої інституціалізації (правове положення політичних партій визначається законом). Законодавча інституціалізація включає наступні елементи:

• поняття політичної партії;

• визначення місця та ролі партії в партійній системі та державному механізмі;

• умови та порядок створення політичної партій, припинення партії;

• вимоги до ідеології та програмних положень політичної партії;

• вимоги до організаційної побудови та порядку діяльності політичної партії;

• фінансування політичної партії;

• взаємовідношення з публічною владою.

Регулювання питання фінансування діяльності політичної партії в законодавстві зарубіжних країн включає 3 структурних елементи:

1. Встановлення обмежень на фінансування виборчої компанії політичної партії;

2. Регулювання питання здійснення пожертвувань та внесків фізичними та юридичними особами;

3. Питання здійснення державою субвенцій та дотацій політичним партіям.

Варіанти політичних систем

Багатопартійна політична система (т.зв. двопартійна політична система):

Фактично дві політичні партії завжди боряться за владу.

{наприклад: США - демократи і республіканці}

Багатопартійні політичні системи з однією домінуючою партією:

Наприклад: Японія - 38 років домінувала демократична партія японії, представник цієї партії був прем'єр-міністром.

Двох з половиною партійна система

Наприклад: Німеччина - дві партії ХДС та ХСС, вони об'єднуються, коли потрапляють до Бундестагу; + вільні демократи Німеччини.

Т.зв. трьох-партійна політична система

Наприклад: Франція - є соціалістична партія Франції та партія французьких демократів та об'єднання на підтримку республіки.

Т.зв. Двоблокова політична система:

Наприклад: Ізраїль - Два блоки партій. Перший блок - лівоцентристський - партія праці. Другий блок - націонал-ліберальний - партія лікург.

В цій країні різносоціальне населення і різний спектр інтересів, але цей спектр в двох концепціях

В Ізраїлі дуже серйозна сила - представники ортодоксального ₴&@ вони радикальні, відверто націоналістичні політ сили, але користуються достатньою підтримкою. Дуже серйозна поляризація між політичними силами. У партій абсолютно різні концепції. Коли приходить до влади партія Лікург починають прийматися досить жорсткі закони.

{ В Ізраїлі при усиновленні обов'язково проходження обряду Деюма }

Т.зв. Однопартійні політичні системи:

Наприклад: КНР та Куба.

56. Підготовча стадія виборчого процесу в зарубіжних країнах

!!!!! Важко визначити, які саме підстадії включаються саме до підготовчої стадії ВП, очевидно цей перелік, є найповнішим, але важко стверджувати остаточно, оскільки у Шаповала щодо цього немає нічого

Виборчий процес виступає формою реалізації суб’єктивного виборчого права, це врегульована законами діяльність органів, груп виборців, політичних партій, громадських об’єднань по підготовці і проведенню виборів в державні інститути і муніципальні органи.

Етапи підготовчого ВП:

1. Призначення виборів. - призначення конкретної дати;

2. Утворення виборчих округів.

• Виборчий округ – це та територія, від якої обирається депутат;

• Види округів: одномандатні (США, Великобританія, Канада), багатомандатні (Швеція, Голландія), загальнодержавні (Ізраїль, ПАР);

1. Утворення виборчих дільниць.

• Виборчі округи діляться на виборчі дільниці, куди виборці приходять голосувати;

1. Формування Виборчих органів.

• Організацію виборів здійснюють спеціальні колегіальні органи – виборчі трибунали, ради, комісії;

• Ці органи можуть формуватися судами (Коста-Ріка), парламентом (Узбекистан), урядом (Австрія).

• Виборчі органи можуть бути постійні (Іспанія), тимчасові (Італія) та формуються в різних країнах по-різному.

• !!!!!!!!!В деяких країнах ЦВК не утворюється, її роль виконують Органи (зазвичай Міністерства) Внутрішніх Справ (Великобританія, Італія, Франція)

1. Реєстрація виборців.

• Визначення кола громадян, які володіють активним виборчим правом та занесення їх у списки виборців;

• Існують постійні (виборець реєструється один раз і не повинен з’являтися для перереєстрації) і періодичні (постійно складаються нові списки виборців – Франція., Канада, Великобританія.) системи реєстрації виборців;

• !!!!!!!!В деяких країнах немає списку виборців, наприклад. в Сирії голосування здійснюється після пред’явлення документа, який посвідчує ос.

1. Висунення і реєстрація кандидатів.

• Способи висунення кандидатів: самовисунення, висунення виборцями, висунення партіями (у Австрії, Болгарії, Угорщині, Польщі, Італії, Фінляндії, Росії, Японії) та громадськими організаціями та трудовими колективами (Китай та Куба);

• При самовисуненні кандидат подає заяву, яка в деяких країнах повинна бути скріплена підписами певної кількості виборців, при цьому кількість підписів виборців округу в заяві кандидата може бути різною (від трьох у Китаї, п'яти у Великобританії, до п'ятисот у Данії);

• !!!!!!!!!!! У США діє специфічна система висунення кандидатів за особливою процедурою “праймериз”, що проводиться у такому самому порядку, як і самі вибори (ця процедура відома як “первинні вибори”)

+ У багатьох зарубіжних країнах для висунення кандидатів необхідно віддавати у заставу певну суму грошей перед реєстрацією кандидатів політичними партіями.

Передвиборна агітація.

• Форми передвиборної агітації: публічні заходи, зустрічі з виборцями, використання ЗМІ;

• Повинна здійснюватися в законній формі;

• Повинні забезпечуватися рівні можливості для кандидатів, закон обмежує витрати, які можуть бути витрачені на кампанію, в деяких країнах держава видає кандидатам рівні суми для ведення агітації.