120. Повноваження органів місцевого самоврядування в зарубіжних країнах

Об’єм повноважень і спосіб передання цих повноважень місцевим органам в різних країнах є різним. Можна виокремити 2 осн прц визнач повн орг місц сам:

1. Принцип «позитивного регулювання діяльності місц орг упр», тобто обсяг компетенції встановлюється шляхом ретельного перерахування їх повноважень у певних сферах – Велика Британія.

2. Принцип «негативного рег дія місц орг упр» - місцеві органи управління мають право здійснювати усі дії, які безпосередньо не заборонені у законодавстві та не знаходяться у віданні інших органів влади. Напр. – Молдова, Казахстан.

Види комп орг місц сам:

1. Первинна компетенція – це місцеві справи (чистота вулиць, правильність забудови, система шкільної освіти, органи охорони здоров’я, парки, сквери, турбота про бездомних, престарілих і т.д.).

2. Вторинна компетенція – це те, що місцеві органи виконують за дорученням вищестоящих органів (реєстр виборців, призовників, заходи оборонного характеру і т.д.), тобто те, що прямо не відноситься до місцевих справ, а становить інтерес для центральної влади.

​Компетенцію місцевих органів можна поділити на такі групи повноважень:

а) повн у фін-ек сфері полягають. В Конституції Австрії 1920 р. – ст. 116 формулює, що громада є самостійною господарською одиницею. Вона має право самостійно формувати свій бюджет і збирати податки;

б) повн у галузі охорони громадського порядку - Конституція РФ 1993 р - ст. 131 встановлює, що органи місцевого самоврядування здійснюють охорону громадського порядку;

в) повн у галузі комун госп й ох навк сер - Конституція Туркменистану 1992 р. - ст. 86 встановлює, що до відання Генгешів відноситься визначення заходів щодо раціонального використання природних ресурсів і ох навк сер;

г) повн у соціальній сфері - «вирішення питань економічного, соціального та культурного розвитку території» - Конституція Узбекистану 1991 р.

Визначені вище повноваження у певних сферах здійснюються за допомогою наступних методів: регулювання й управління.

121. Організація місцевого самоврядування та управління на прикладі сша, Великої Британії, Франції, Італії, фрн, Канади.

США:

в зв’язку з поділом держ на штати не існує єдиної системи організації місцевого самоврядування. Існують три системи місц сам:

1. У більшості міст існує система “рада-управляючий” (слабкий мер). Населення обирає раду, яка, в свою чергу, обирає мера. Мер головує у раді і не займається управліською діяльністю. Управління здійснює найманий за контрактом посадовець-менеджер. Напр: місто Міннеаполіс)

2. система “рада-мер” (сильний мер). Населення обирає окремо місцеву раду і мера, який здійснює управління містом і не є чл ради. (напр Нью-йорк)

3. третя система - “комісійна система”. Населення обирає комісію у складі 3-7 осіб, які виконують функції міської ради і відають окремими галузями управління. (напр місто Деймон)

Місцеве самоврядування в США здійснюється на наступних засадах:

- обираються всі особи місцевого самоврядування, починаючи від мерів і закінчуючи шерифами;

- центральна роль в діяльності місцевого самоврядування належить обраному губернатору, по суті, лише він може приймати рішення, які будуть призводити до скасування тих чи інших нормативно-правових актів;

- значне місце в організації місцевого самоврядування займає також постать мера в адміністративно-територіальних одиницях з великою чисельністю населення;

- низовою ланкою місцевого самоврядування є графство, в окремих випадках утворюються як низові ланки приходи.

ФРАНЦІЯ

Осн адм-тер одиниці: комуни, департаменти, региони, адм-тер утв з особл статусом і заморські адм-тер утв. Основною ланкою місцевого самоврядування є комуни, кожна комуна має свій представницький орган – раду і мера, обраного з числа депутатів ради. Мер і депутати муніципальної ради, працюючи на постійній основі, утворюють муніципалітет. У той же час мер являється державним службовцем. Діяльність мера здійснюється під контролем муніципальної ради та під адміністративним контролем комісара республіки. Останній також спостерігає за законністю ухвалених комуною рішень і у разі потреби звертається до суду за їх відміною (тобто відносно муніципальної ради принцип адміністративного контролю вже не діє).

На рівні департаменту є генеральна рада, що вільно обирається та очолюється головою, що обирається зі складу ради. Проте на рівні з радою вже зявляєьться пос представника держави в департ – префект.

На рівні регіону – функціонує регіональна рада, що очолюється головою регіон ради. Державні органи представлені – представником держави в регіоні.

Місцеве самоврядування у Франції має такі особливості:

- контроль за місцевим самоврядуванням здійснюється префектами різного рівня, водночас можливість здійснення такого контролю має обмежений характер;

- вважається, що до компетенції місцевого самоврядування належать всі питання, які не визначені як загальнодержавні.

Велика Британія:

Для характеристики місцевого управління у Великобританії найважливіше значення мають два поняття: "ultra vires" і "inter vires". Суть їх зводиться до одного - місцеві органи влади жорстко пов'язані у своїй діяльності рамками прямо наданих їм законодавством повноважень. "Відносини між центральною владою та муніципалітетами визначаються принципом inter vires (діяти в межах своїх повноважень), тобто муніципалітети можуть вчиняти дії, які лише прямо встановлені законодавством. Інакше акти місцевої влади вважаються вчиненими з перевищенням повноважень (ultra vires) і можуть бути визнані судом не мають сили.

Вся територія Великобританії розділена на графства, унітарні освіти і округу. Англія складається: 34 графств, 47 унітарних утворень і Великого Лондона. Графства поділяються на округи, які в свою чергу діляться на парафії. Низовими осередками місцевого самоврядування в сільській місцевості є парафії. У Великобританії місцева влада представлена ​​органами місцевого самоврядування, до яких відносяться ради, що обираються населенням шляхом прямого голосування строком на чотири роки.

Способи переобрання рад: 1) оновлюватися повністю кожні чотири роки, 2) оновлюватися наполовину кожні два роки; 3) оновлюватися на 1/3 кожен рік (за винятком кожного третього року відповідного чотирирічного циклу). Вибір того чи іншого варіанту конкретною радою повинен бути затверджений відповідним міністром, відповідальним за питання місцевого самоврядування.

Існує три основних моделі організації місцевої виконавчої влади: 1. Модель «мер і виконавчий кабінет» передбачає прямі вибори мера, який керує виконавчою владою і призначає двох або більше своїх помічників, які утворюють так званий кабінет.

2. Модель «лідер - кабінет» передбачає обрання глави виконавчої влади («лідер») зі складу ради, тоді як помічників («кабінет») може призначити або лідер, або рада.

3. Модель «мер і керівник від ради» обрані населенням мер ділить повноваження виконавчої влади з керуючим, якого наймає рада з числа професійних менеджерів.

Італія:

Після прийняття Конституції 1947 р. у Італії була введена трирівнева система територіального устрою: муніципальний рівень - комуни і провінції, регіональний рівень - області. Дана країна є типовим представником французької моделі місцевого самоврядування. Разом з тим необхідно враховувати, що в Італії була розроблена оригінальна модель адміністративно-територіального устрою, в основі якої лежали два принципи - політичної децентралізації і автономії територіальних колективів у рамках єдиної держави. Ця модель отримала найменування "обласне держава". Вона передбачає надання самостійності всім територіальним колективам, але в найбільшому обсязі нею наділялися області.

Італія поділяється на області, провінції й комуни.

Автономна область -це вищий ешелон територіального розподілу. Усі області розділені на дві категорії - звичайні та спеціальні . Якщо статус перших визначений загальними для всіх конституційними нормами, то статус других неоднаковий. Він регулюється спеціальними конституційними законами. Області зі спеціальним статусом мають ширші повноваження і у них є права, що перевищують компетенцію звичайних областей у специфічній для кожної з них сфері. Органами областей зі звичайним і спеціальним статусом є: ради, джунти і голови джунт. Рада зі своїм головою є законодавчим органом, що контролює діяльність виконавчої влади. Джунта - виконавчий орган. В областях члени джунти і голова рад обираються на першому засіданні ради з числа радників.

Чисто адміністративними одиницями є провінції і комуни. Вони мають виборні органи й органи виконавчої влади. Виборними є - ради; виконавчими - у провінціях - джунти, що обираються зі складу ради, а в комунах - муніципальні джунти і мер, який виконує ще й функції представника держави.

У всіх територіальних одиницях Італії є представники центральної влади. В області ці функції виконує урядовий комісар. У провінціях вони покладені на префекта, який входить до системи Міністерства внутрішніх справ. У комунах таким державним чиновником є ​​синдик, який, хоча і обирається населенням комуни, обов'язково приносить присягу префекту як представнику держави

ФРН:

Система місцевого самоврядування в Німеччині - комунальне управління. Комунальну модель ФРН відрізняє передусім те, що за основу місцевого самоврядування прийнята община. Згідно з ч. 2 ст. 28 Основного закону община має бути гарантовано право регулювати справи місцевого співтовариства в рамках закону і під власну відповідальність.

Система муніципальних органів ФРН складається з муніципальних рад (районних, міських та общинних), що включають в себе представницький (виборний) орган місцевого самоврядування та місцеву адміністрацію.

Німецькі дослідники виділяють чотири типи общин, класифікувалали ціруя їх з точки зору співвідношення представницького органу і адміні ністрації.

1. «Южно-німецький рада» (Баден-Вюртемберг Баварія) - бургомістр є головою адміністрації і одночасно головою общинної ради, що обирається безпосередньо населенням.

2. «Неправильний магістрат» (Шлезвіг-Гольштейн, Гессен, Бремен) - функціонують два колегіальних органу: представницький в особі зборів депутатів громади і виконавчо-розпорядчий в особі магістрату - з їх чітко розділеною організаційної та функціональної діяльністю.

3. «Бургомістр» (Рейнланд-Пфальц, Саарланд) - глава виконавчо-розпорядчого органу, бургомістр, обирається радою і одночасно головує на її засіданнях.

4. «Північно-німецький рада» (Північний Рейн-Вестфалія) - голова місцевої адміністрації, обраний населенням общини, - директор, який виконує свої функції під контролем ради та комітету управління.

Канада:

В конституції Канади, яка є федерацією встановлюється, що законодавчий орган кожної провінції користується правом видавати закони, що стосуються муніципальних установ у провінції. Це означає, що тільки провінція має право регулювати ці питання, які не можуть бути делеговані федеральному парламенту. Як наслідок кожна провінція має власну, оригінальну систему управління. Система місцевого самоврядування Канади визначається адміністративно-територіальним поділом кожній провінції.

Канадські провінції поділені на: графства, які діляться на тауншипи і приходи.

Кожна адміністративно-територіальна одиниця (муніципалітет) має свій орган самоврядування - раду. Муніципальні ради можуть бути міськими чи сільськими. Склад та повноваження представницьких органів місцевого самоврядування різні в кожній провінції.

На рівні міських муніципалітетів існує декілька форм місцевого управління:

1. «Мер-рада» - муніципальна рада має голову, який здійснює свою діяльність як генеральний керівник і наділяється спеціальними повноваженнями. Цей генеральний керівник (або мер, як його називають) обирається шляхом прямих виборів і вважається, що він представляє інтереси всіх жителів міста. Інші члени ради обираються, як правило, по одномандатних виборчих округах від цих адміністративних районів.

2. «Рада-керуючий» - і мер, і рада обираються населенням міста і займаються вирішенням політичних питань. Повсякденною адміністративною роботою керує, контрольований муніципалітетом розпорядник - «генеральний керуючий». Така форма підкреслює відділення політики від адміністративної діяльності, тобто реалізації рішень, вироблених радою. Основною особливістю цього типу є професійне управління.

3. «Комісійна» форма управління - населення обирає від трьох до семи «комісіонерів», котрі формують «раду комісіонерів». Даній системі не властиво поділ влади. Рада комісіонерів одночасно є і представницьким, і виконавчим органом.

124