50. Страсбурзький Європейський суд з прав людини в системі гарантій конституційних прав і свобод громадян. Особливості суб’єктів звернення до суду.

ЄС створений для здійснення контролю за дотриманням прав і свобод людини та громадянина, закріплених в Європейській конвенції з прав людини, ратифікованої 1953 року. Діє на підставі цієї Конвенції. Розташований у Страсбурзі. Кількість суддів дорівнює кількості держав-учасниць. Парламентська асамблея Ради Європи обирає суддів до Європейського суду строком на дев'ять років. Судді не можуть бути переобрані.

Суд розглядає індивідуальні скарги. Розгляд відбувається колегіально. Колегія у складі трьох суддів розглядає питання про прийняття чи відхилення заяви. Якщо скарга подається групою осіб, то кожен зазначає які права порушено. За п. 1 ст. 35 Конвенції зазначає, що скарга може бути подана впродовж 6 місяців від дати постановлення остаточного рішення на національному рівні.

Система захисту прав передбачених Конвенцією є субсидіарною, тобто додатковою по відношенню до національної системи. ЄС не може виносити рішення, яке скасовує акт державного органу або рішення національного суду. Він лише встановлює факт чи мало місце порушення норм Конвенції.

Якщо ЄС встановить факт порушення Конвенції, то він може встановити певну грошову компенсацію потерпілій стороні.

Ст. 46 Конвенції поряд з компенсацією зобов’язує державу:

• Прийняти заходи індивідуального характеру(тобто держава повинна відновити ситуацію, що була до порушення Конвенції);

• Зобов’язати не допускати в подальшому аналогічних порушень Конвенції (тобто шляхом внесенням змін до чинного законодавства):Туреччина, Італія.

Ст. ст. 33, 34 Конвенції визначають суб’єктів, які можуть звертатися до суду, а саме суб’єктом звернення до Суду може бути будь-яка держава-учасниця Конвенції. Конвенція не обмежує коло суб’єктів, на захист яких може бути подана така заява, тобто це може бути будь-який суб’єкт, названий в ст.34. Конвенція також не містить виключень з кола держав-учасниць. Конвенція не містить обмежень відносно дієздатності особи, яка звертається до Суду. Тому звертатися в порядку ст.34 Конвенції можуть неповнолітні, а також обмежено дієздатні і недієздатні особи (у практиці Суду розглянуто чимало справ, пов’язаних з захистом прав осіб, що знаходилися в психіатричних лікарнях).

51. Безпосередня демократія: поняття та основні форми в сучасних зарубіжних країнах.

Безпосередня демократія – це здійснення влади самим народом (виборчим корпусом) чи його визначеною частиною шляхом голосувань або шляхом формулювання та підтримки пропозицій, внаслідок яких можуть бути ухвалені відповідні рішення.

Основними формами безпосередньої демократії є референдуми і вибори. Референдуми і вибори мають багато подібного, а саме за порядком організації і проведення. Принципово відмінними є призначення виборів і референдумів. Шляхом виборів формуються представницькі органи влади і заміщуються виборні посади у державному механізмі. Референдум призначається для безпосереднього ухвалення рішень, які не потребують затвердження державними органами.

Функції виборів:

• Легітимізація влади;

• Реалізація народного і національного суверенітету;

• Забезпечення стабільності, поступовості і наступності існування влади;

• Спосіб формування і вираження суспільної думки.

Класифікація виборів:

1. За способом волевиявлення виборців:

• Прямі (безпосередні), коли питання про обрання вирішують безпосередньо громадяни виборці;

• Непрямі, коли питання про обрання вирішують не громадянами безпосередньо, а обрані ними особи (США);

2. За територіальною ознакою:

• Загальнонаціональні;

• Місцеві (локальні, адміністративні, регіональні тощо);

3. За об’єктом:

• Глави держави

• Представницького органу тощо;

4. За часом проведення:

• Чергові – відбуваються у зв’язку із закінченням визначеного конституцією або законами строку повноважень відповідного органу або посадової особи;

• Позачергові – проводяться у зв’язку із достроковим припиненням повноважень виборних суб’єктів або органів;

• Повторні – проводяться у зв’язку із визначенням виборів недійсними або такими що не відбулися.

Також можуть бути вибори перші або проміжні.

5. За результатом волевиявлення:

• Дійсні – вибори проведені у порядку визначеному у конституції та законах;

• Недійсні – такі вибори, в ході яких мали місце істотне порушення, що вплинуло на результати виборів;

6. За кількісною ознакою участі виборців:

• Загальні – всі громадяни, які мають право обирати;

• Часткові – тільки ті громадяни, які проживають на території певної адміністративно – територіальної одиниці або регіону.

Функції референдуму:

• Один із способів реалізації народного суверенітету;

• Один із способів формування громадської думки;

• За умови демократичної держави референдум є противагою рішенням органів державної влади або місцевого самоврядування, які не влаштовують громадян.

Види референдумів:

1. За територіальною ознакою: загальнодержавні або місцеві;

2. За часом проведення: повторні (в разі порушень) та нові.