86. Міжнародні конференції

Міжнародні конференції є дуже поширеною формою міждержавного співробітництва і скликаються для розв'язання політичних, економічних, військових та інших проблем.

У доктрині міжнародного права під міжнародною конференцією розуміють тимчасовий колективний орган держав — її учасників. Міжнародні конференції не є міжнародними організаціями і суб'єктами міжнародного права. їх частіше називають багатосторонньою або парламентською демократією. Таким чином, міжнародна конференція — це зустріч офіційних представників двох або більше держав для обговорення питань, що представяють взаємний інтерес.

Основна відмінність конференцій від міжнародних організацій полягає в тому, що конференції — це тимчасові органи. Крім того, зазвичай цілями міжнародної конференції є: а) розроблення і прийняття тексту міжнародного договору

б) обговорення певної актуальної міжнародної проблеми або проблем і прийняття спільної заяви в) обмін думками й інформацією з певної міжнародної проблеми або проблем і вироблення рекомендацій

Конференції розрізняють за різними основами: — у залежності від суб'єкта, який скликає конференцію: а) конференції, що скликаються в рамках міжнародних організацій (наприклад, кодифікаційні конференції); б) конференції, що скликаються поза міжнародними організаціями; — у залежності від представництва учасників конференції: а) універсальні; б) регіональні конференції; — у залежності від рівня представництва держав, котрі приймають участь у конференціях: а) конференції за участю вищих керівників держав; б) конференції міністрів закордонних справ; в) конференції послів і т.д; — у залежності від питань, що входять до порядку денного: а) конференції мирні; б) політичні; в) економічні; г) дипломатичні; д) змішані. — у залежності від періодичності скликання конференцій: а) періодичні, що скликаються через певний період часу

б) конференції ad hoc — що скликаються державою-ініціатором або міжнародною організацією для одноразової роботи з метою вирішення певної проблеми

Слід зазначити, що в сучасному міжнародному праві право міжнародних конференцій не кодифіковано. Його джерелами є звичаєві норми й акти міжнародних організацій. Конференції скликаються з ініціативи одної або декількох держав або міжнародної організації.

86. Поняття та джерела міжнародного економічного права

Прогресуюча інтенсифікація розширення і поглиблення різноманітних економічних відносин між народами, державами і континентами обумовила появу і стрімке формування порівняно нової галузі сучасного міжнародного права - міжнародного економічного права. До складу суб'єктів міжнародного економічного права входять як держави, так і різноманітні юридичні та фізичні особи. Правовою основою становлення і подальшого розвитку міжнародного економічного права є положення Статуту ООН, що формулюють як одну з основних цілей ООН здійснення міжнародного співробітництва у вирішенні міжнародних проблем економічного характеру. Питаннями розвитку міжнародного економічного співробітництва в ООН займається безпосередньо Генеральна Асамблея і спеціально створена для цього і працююча під її керівництвом Економічна і Соціальна Рада (ЕКОСОР).

Ця Рада координує діяльність усіх органів ООН, що займаються питаннями розвитку міжнародного економічного співробітництва, а також займається підготовкою проектів міжнародно-правових актів у цій сфері. В цьому велику допомогу Раді надає Комісія міжнародного права ООН і Комісія з права міжнародної торгівлі (ЮНСІТРАЛ). У розвиток положень Статуту ООН про розширення міжнародного економічного співробітництва у 1947 р. під егідою ООН була укладена Генеральна угода з тарифів і торгівлі (ГАТТ). На основі просторового розширення дії принципу найбільшого сприяння ГАТТ мала на меті: - боротьбу з дискримінацією в торгівлі; - зниження митних тарифів; - лібералізацію зовнішньої торгівлі; - зняття обмежень в імпорті товарів та ін.

Згодом ГАТТ набула рис міжнародної економічної організації. У 1995 році ГАТТ перетворено у Світову організацію торгівлі (СОТ).

Таким чином, слід відзначити як основні джерела міжнародного економічного права: - Статут ООН; - Генеральну угоду з тарифів і торгівлі; - Декларацію і Програму дій по встановленню нового міжнародного економічного порядку; - Хартію економічних прав і обов'язків держав; - Декларацію про новий глобальний консенсус про шляхи розвитку міжнародного економічного співробітництва в інтересах усіх держав;