6. Міжнародний провапорядок

Серед чисельних визначень міжнародного правопорядку можна виділити кілька підходів, характерних для виділення головного в його сутності: а) міжнародний правопорядок - це реалізація норм міжнародного права, міжнародне право в дії (Ю.А.Решетов, Н.Е.Тюрина та ін.); б) міжнародний правопорядок - це стан впорядкованості міжнародних відносин нормами міжнародного права, це певний порядок міжнародних відносин (А.П.Мовчан), М.І.Лазарев, та ін.).

Міжнародний правопорядок - це стан фактичної впорядкованості міжнародних відносин, який відображає реальне, практично здійснення вимог міжнародної законності і міжнародного права. Міжнародний правопорядок характеризується єдністю, організованістю, злагодженістю і стійкістю міжнародних відносин. Для міжнародного правопорядку характерна визначеність змісту міжнародних відносин, узгодженість, гармонійність, забезпеченість і системність міжнародних правовідносин, разом з тим, їх динамізм і можливість цілеспрямованих змін.

Міжнародний правопорядок - результат діяльності суб'єктів міжнародного права; міжнародний порядок - результат діяльності суб'єктів міжнародних відносин.

Міжнародний правопорядок в необхідних випадках встановлюється з застосуванням примусових заходів державно-владного, імперативного характеру; міжнародний порядок підтримується з застосуванням примусової сили (державно-владного характеру) лише в правовій сфері відносин.

Для міжнародного правопорядку характерна чітка визначеність учасників, змісту, особливостей регулювання міжнародних відносин і впорядкованість.

В становленні сучасного міжнародного правопорядку можна виділити: соціально-економічні передумови (потреби у впорядкуванні міжнародного життя, поведінки держав, народів, міжнародних організацій тощо; припинення "холодної" війни і розпад блокових систем; міжнародні економічні, політичні та ін. потреби і інтереси; міжнародна законність тощо) і спеціальні юридичні передумови (необхідність правової впорядкованості міждержавних відносин; наявність міжнародного права як сукупності норм і правил поведінки, які утворюють струнку систему; наявність суб'єктів міжнародного права як можливих учасників правового порядку і їх певний юридичний статус; наявність міжнародно-правових відносин, які поєднуються в цільну, впорядковану систему; міжнародно-правові методи встановлення і підтримки міжнародно-правового порядку тощо).

7. Походження терміну мп

Сьогодні термін „МП” поряд з терміном право народів є офіційно визнаним у правовій, дипломатичній і зовнішньополітичній практиці.

До їхнього визнання та утвердження держави пройшли тривалий період пошуків. Слід зазначити, що вживання різних термінів було характерним не лише для доктрини МП, а й для державної практики.

На етапі зародження МП в різних регіонах складається різне його визначення. У Стародавній Індії застосовувався термін „деза драхма” (право країн), Стародавньому Китаї –термін „ч’ун-ч’іу”(охоплював сферу міжнародних відносин разом з МП), в ісламському регіоні становлення МП відбувалося лише за умови визнання його лише як мусульманського права – мусульманські правила – „дар аль Іслам”, стосовно держав не мусульманського світу діяли норми „ дар аль гарб”. Своєрідні терміни з’являлися й в інших регіонах, але з боку експансії інших держав вони не затвердилися в міжнародній практиці.

Виходячи з цього історичного факту, чисельні автори зійшлися на тому, що сучасне МП є перекладом з римського jus gentium у перекладі з латинської означає „право народів”.

Фактично утвердження цього терміну не залежало від перекладу, а було результатом тривалої історичної боротьби держав за визнання певних сутнісних властивостей МП. І коли це сталося, то латинська мова вже давно вийшла з ужитку у сфері міжнародних відносин.

Виходячи з природно-правової концепції під jus gentium часто розуміли норми, що збігаються у різних народів, а не норми, що діють між народами.

В подальшому розвитку науки про міжнародні відносини ,а саме вивчення галузі МП, породило багато різних термінів, що не мали принципової різниці, тому жоден з них не було затверджено і на сьогодні використовується загальноприйнятий термін „МП”.