16. Класичне мп

Становлення класичного МП науковці називають по-різному: зародження загального МП, становлення європейського МП, виникнення буржуазного МП, етап зрілості МП, зародження сучасного МП, виникнення права цивілізованих країн тощо.

Немає спільного погляду на період зародженні класичного МП. Здебільшого започатковують його з Вестфальського мири 1648, з реформації, з періоду абсолютизму, з ХVI ,коли в ряді країн Європи остаточно утворюються великі держави.

Найбільш прийнятим вважається поділ розвитку класичного МП на 2 періоди: від Весфальського миру 1648 до Віденського конгресу 1815 і від останнього до Першої світової війни. Весфальський мир можна вважати новим етапом в історії розвитку МП. Це був чи не перший масовий конгрес у якому взяла участь більшість заінтересованих держав. Формально на конгресі планувалося вирішити кілька завдань:

• мирне врегулювання тридцятилітньої війни

• вирішення релігійних питань

• до мовлення про територіальний устрій втягнутих у війну держав та повоєнні гарантії амністії

• полагодження деяких інших політичних питань.

Фактично конгрес пішов значно далі поставлених ним питань:

• сформулював нові принципи міжнародно-правових відносин,

• змінив наявні чи закладав основи нових інститутів МП,

• підтвердив юридичну обов’язковість найперспективніших норм чинного на той час права.

Конгрес суттєво вплинув на розвиток інститутів посередництва, міжнародно-правого визнання, гарантії дотримання договорів, колективних санкцій, та ін. Сформульовані ним принципи і норми політичної рівноваги, рівноправності держав, мирного врегулювання міжнародних спорів тощо на століття визначили напрями міжнародно-правової стабілізації. Було закладено невизнання могутньої до цього міжнародної влади папи римського, відхилено як правомірну міжнародну інтервенцію на релігійних підставах, визнано необхідність толерантності між католиками і протестантами.

Конгрес провів ревізію кордонів Швеції, Брандебуругу, Мекленбургу тощо, змінив політичну карту Європи визнанням суверенітету Об’єднаних Провінцій Нідерландів і Швейцарської конфедерації та близько 300 німецьких князівств, єпископств і вільних міст, вирішив ряд інших питань міжнародно-правого значення. Встановлені ним кордони проіснували в Європі до 1806 року, коли Наполеон вніс у них зміни, а положення обох договорів послужили моделлю для деяких статей Статуту Ліги Націй.

Утрехтський мирний договір 1713 року закріплює „справедливий баланс сил” – як норму міжнародного права. Цей період до 1815 року помітно вирізняється активізацією розвитку міжнародного приватного права, укладенням численних угод воєнного характеру, що заклало основи становлення міжнародного гуманітарного права і права збройних конфліктів, зміцненням правого статусу інституту нейтралітету та ін.

Суттєвий вплив на розвиток МП мала Французька революція 1789 року, яка проголосила Декларація прав людини і громадянина від 26 серпня 1789 року, проект Декларації міжнародного права абата Грегуара – ввійшов до наукового вжитку під назвою Кодексу і став першою реальною спробою кодифікувати МП.

Віденський конгрес 1814 -1815років розпочав напрацювання норм універсального характеру, спробував повернутися до політики балансу сил, сприяти кращому обміну між державами товарами та ідеями, заборонити работоргівлю, домовитись про статус міжнародних рік, кодифікувати право дипломатичних агентств і місій. На конгресі чи не вперше в історії держави заговорили про протиправність революційно-терористичної діяльності , яка підриває міжнародно-правовий порядок. Для припинення подібно діяльності допускалося і втручання у внутрішні справи. На конгресі було визнано статус постійно нейтральної держави Швейцарії, вільного міста Краків, погоджено поділ дипломатичних працівників на 3 класи:

• посли, папські легати і нунції;

• посланці, міністри, інші уповноважені при государях;

• повірені у справах.

На Паризькому конгресі 1856 домовлено про режим річки Дунай, Чорноморський проток, оголошено Чорне море в статусі нейтралізованого, на багатосторонній основі домовлено про нові засади розвитку нового морського права.

Заслуговують на увагу рішення Берлінського конгресу 1878 про заборону дискримінації людей, визнання незалежними державами Сербії, Чорногорії і Румунії, Берлінської африканської конференції 1884-1885, утворення міжнародних організацій нового типу – Міжнародний телеграфний союз, Бернське Бюро захисту промислової власності і Бернське Бюро захисту літературних і художніх праць та ін.

Важливу роль у розвитку універсального МП відіграли Гаазькі конференції миру 1899 і 1907 років. Було прийнято 3 конвенції і 3 декларації з питань права сухопутної війни, право морської війни і мирного врегулювання міжнародних спорів. Створено 1900 року Постійний третейський суд для мирного врегулювання міжнародних спорів. Конференція прийняла резолюцію про обмеження воєнних витрат держави.

Про важливість Гаазької конференції миру 1899 ,1907 років свідчить те, що основні їхні рішення майже без змін були прийняті сучасним міжнародним правом.