67. Критерії правомірності міжнародного безпосереднього телевізійного віщання

Космічна діяльність держав безупинно розширюється в міру розвитку науково-технічних можливостей дослідження і використання космічного простору, що породжує нові потреби в міжнародно-правовому регулюванні такої діяльності, і, з урахуванням відповідних зобов'язань держав у регулюванні їхнім національним правом. З огляду на інтенсивний розвиток науково-технічної революції прогнозоване переселення людей на інші космічні тіла, проблема використання міжнародного космічного простору і його міжнародно-правової регламентації актуалізується. У процесі інтенсивної діяльності з освоєння космічного простору усе частіше зіштовхуються інтереси держав, що об'єктивно утруднює міжнародно-правове регулювання різних аспектів використання міжнародного космічного простору. Проте в даний час державами вироблені основні шляхи і напрямки космічної діяльності, що або знайшли своє адекватне нормативне закріплення в міжнародних договорах багатостороннього характеру, або робота з міжнародної регламентації таких напрямків уже ведеться. До таких видів діяльності належать: — безпосереднє телевізійне віщання з космічних супутників; — дистанційне зондування землі з використанням супутників; — геостаціонарна орбіта; — використання в космосі ядерних джерел енергії; — вивчення проблем охорони біосфери Землі; — міжнародний контракт із використанням космічних засобів;

Суттєві розбіжності існують між державами з приводу умов безпосереднього телевізійного віщання через супутники для населення держав, котрих це стосується, зокрема про умови захисту їхніх народів від спроб використовувати таке віщання з метою втручання у внутрішні справи держав, загострення взаємовідносин між ними.

75. Міжнародно-правові форми мирного дослідження і використання космічного простору

Спеціальні резолюції Генеральної Асамблеї ООН у га­лузі міжнародного космічного права визначили спеціальний правовий режим дослідження та ви­користання космічного простору, включаючи Місяць та інші небесні тіла, який був зафіксований у резолюції Ге­неральної Асамблеї ООН у 1963 р. під символічною назвою "Декларація правових прин­ципів діяльності держав з дослідження та використання космічного простору" та нормативно закріплені в положеннях Договору про принципи діяль­ності держав щодо дослідження і використання косміч­ного простору, включаючи Місяць та інші небесні тіла, від 1966 р.

Основ­ними формами такого режиму є:

• свобода дослідження і використання космічного про­стору та небесних тіл

• заборона національного присвоєння космічного про­стору та небесних тіл

• ведення діяльності в космічному просторі та на небес­них тілах у відповідності з міжнародним правом

• часткова демілітаризація космічного простору та повна демілітаризація небесних тіл

• збереження суверенних прав держави на космічні об'єкти та об'єкти, що запускаються

- попередження потенційних шкідливих наслідків експе­риментів у космічному просторі та на небесних тіла

- сприяння міжнародній співпраці в мирному дослідженні і використанні космічного простору та небесних тіл

- надання допомоги екіпажу космічного корабля у випад­ку аварії, лиха та вимушеної посадки

• міжнародна відповідальність держав за національну діяльність у космосі

Підсумовуючи викладене, можна зробити висновок, що основоположною особливістю сучасного правового статусу космічного простору та небесних тіл є їх міжна­родно-правова кваліфікація як спільного надбання всьо­го людства