96. Гатт 1947 р. Як квазіміжнародна організація

Генеральна угода про тарифи і торгівлю (ГАТТ) була укладена на Женевській конференції у 1947р і організаційно почала діяти як постійна конференція держав-членів. З 1948 до 1994 рр. ГАТТ запроваджувала правила і відігравала провідну роль у світовій торгівлі, визначаючи принципи та правові норми, якими мають керуватися під час торговельних стосунків держави-учасниці.

Генеральна угода 1947 р. складалась з трьох частин. Перша — загальні положення. Друга частина — правила торговельної політики, яких контрактуючі сторони зобов'язались додержуватися в торговельних взаємовідносинах. Третя частина має процедурний характер. З 1966р. ГАТТ офіційно має четверту частину — «Торгівля і розвиток» яка містить питання торгівлі з країнами, що розвиваються.

ГАТТ використовує 3 фундаментальних принципи, за допомогою яких вона прагнути досягти своєї мети — лібералізації світової торгівлі.

Принцип недискримінації, виражений у так званому застереженні про найбільш сприятливі нації. Значення цієї угоди полягає в тому, що якщо в ході двосторонніх переговорів договірна сторона представляє іншій стороні тарифні пільги, то, на такі ж пільги, у принципі, мають право всі інші договірні сторони.

Договірна сторона вправі використовувати тільки імпортні тарифи в тих випадках, коли це необхідно для захисту місцевої промисловості. Нетарифні міри, такі як кількісні обмеження (квоти) чи стандарти, що носять дискримінаційний характер стосовно імпортних товарів, у принципі заборонені.

Існує розвинута система вирішення торгових суперечок.

У рамках ГАТТ вироблений механізм спостереження за реалізацією рекомендацій і рішень нарад експортерів.

Інституціональний апарат ГАТТ — містить у собі періодичні сесії, рада, що складається з представників держав-членів і секретаріат, розташований у Женеві.

Одночасно зі зменшенням величин митних податків були досягнуті визначені успіхи в уніфікації правил і умов їхнього застосування.

Таким чином, ГАТТ — це породжена поточним ходом подій конференція (а не організація), яка взяла на себе задачі національної організації і домоглася загального визнання у сфері координації міжнародної торгівлі. Від організації ГАТТ-47 відрізняє ще й те, що у неї немає ні статуту, ні наднаціональних органів.

97. Світова організація торгівлі: створення, членство, функції, структура

У квітні 1994 року більшість учасників переговорного процесу підписали Заключний акт Уругвайського раунду торговельних переговорів і Марракеську декларацію, якою засновувалася Світова організація торгівлі.

Статус і сфера діяльності

Згідно до Маракеської угоди про утворення Світової організації торгівлі, СОТ є міжнародною міжурядовою організацією, створеною у відповідності з нормами міжнародного права. СОТ може діяти незалежно від волі кожної країни-члена цієї організації. Проте така діяльність СОТ здійснюється винятково через створені нею органи. Діяльність СОТ може здійснюватися винятково в рамках її компетенції, визначеної Марракеською угодою і прийнятими на її основі іншими документами.

Згідно з Марракеською угодою, СОТ забезпечує загальну інституційну основу для здійснення торговельних відносин між її членами, тобто утворює міжнародний форум з робочими органами. В його рамках можуть здійснюватися міжнародні переговори як між усіма членами СОТ, так і між окремими учасниками.

Цілі СОТ визначено в преамбулі Марракеської Угоди про утворення СОТ. Основними з них є:

підвищення життєвого рівня;

забезпечення повної зайнятості;

постійне зростання доходів і ефективного попиту;

розширення виробництва товарів і послуг та торгівлі ними;

оптимальне використання світових ресурсів у відповідності з цілями сталого розвитку;

захист і збереження навколишнього середовища;

забезпечення для країн, що розвиваються і найменш розвинених країн такої участі в міжнародній торгівлі, яка б відповідала потребам їх економічного розвитку.

Принципи СОТ

Регулювання міжнародної торгівлі в рамках СОТ здійснюється на базі основних правил і принципів, серед яких одним з найважливіших є принцип недискримінації. Він означає, що всі контрактні сторони-члени СОТ зобов’язані надавати одна одній однаково сприятливі умови. Таким чином, жодна країна не повинна робити винятки для іншої або застосовувати щодо неї дискримінаційний підхід. Принцип недискримінації поділяється на суб-принцип режиму найбільшого сприяння, який застосовується до зовнішніх ринків, та суб-принцип національного режиму, який стосується внутрішнього ринку.

Структура

Офіційним найвищим органом організації є Міністерська Конференція СОТ, яка збирається не рідше, ніж один раз в два роки. Поточні завдання організації між конференціями покладені на Генеральну Раду СОТ. У підпорядкуванні Ради полягає спеціальна комісія із спостереження за торговою політикою країн-учасниць, покликана стежити за виконанням ними своїх зобов'язань в рамках СОТ. Окрім загальних виконавчих функцій, Генеральна Рада керує ще декількома комісіями, створеними на підставі укладених в рамках СОТ угод.

На чолі організації стоїть Генеральний Директор з відповідним підлеглим йому секретаріатом.