59. Правовий статус повітряного простору

У відповідності до норм міжнародного і внутрішньодержавного права суверенітет держав поширюється на повітряний простір і межах їх сухопутних і водних територій. Кожна держава встановлює порядок допуску іноземних повітряних суден на свою територію. Держави самі встановлюють правила вліту на свою територію та виліту з неї іноземних повітряних суден. Звідси слідує, що екіпажі повітряних суден повинні знати не тільки національне повітряне законодавство, а й законодавство держави над якою вони пролітають.

Кожна держава повинна приймати необхідні заходи по виявленню допомоги повітряним судам зазнали лиха на його території.

В період «холодної війни» президент Ейзенхауер висунув концепцію «відкритого неба», у відповідності до якої потрібно було заключити міжнародну угоду про створення режиму «відкритого неба». Суть цього режиму була в тому, що не мілітаризовані літаки держави, яка бере участь в угоді, отримає можливість здійснювати перельоти над територією інших держав-учасників на основі принципу взаємності та рівноправ’я для спостереження за їх військовою діяльністю. Ідея «відкритого неба» отримала своє договірне підтвердження тільки через 30 років.

Повітряний простір над відкритим морем є міжнародними територіями загального користування. Крім того, згідно п. 1 ст. 38 Конвенції 1982 р. всі літальні апарати в протоках, які використовуються для міжнародного судноплавства, мають право транзитного перельоту. Всі літальні апарати користуються правом архіпелажного перельоту по спеціальним повітряним коридорам, які встановлюються державою-архіпелагом, або над традиційними морськими шляхами.

Кожне повітряне судно, яке здійснює переліт в міжнародному повітряному просторі, повинно мати національні знаки відмінності і реєстраційний номер тільки однієї держави.

61. Правовий статус повітряного судна і його екіпажу

правовий статус повітряного судна визначається його національною приналежністю, реєстрацією судна в державному реєстрі, характером власника судна і характером використання судна. Повітряні судна поділяються на державні, цивільні і експериментальні.. Державні, у свою чергу, поділяються на судна, що перебувають на комерційній службі, і на судна, що знаходяться на державній некомерщйній службі (урядові, військові, митні, поліцейські та ін.). Повітряне судно є державним, якщо воно використовується на військовій, митній, прикордонній та міліцейській службах і зареєстровано у реєстрі державних повітряних суден. Повітряне судно є цивільним, якщо воно зареєстровано у державному реєстрі цивільних повітряних суден. Повітряне судно є експериментальним, якщо воно призначене для проведення випробувань, дослідно-конструкторських і науково-дослідних робіт. Експериментальне повітряне судно до реєстрів не заноситься. Як уже зазначалося, стосовно повітряних суден, що перебувають на державній некомерційній службі, діє принцип їхнього імунітету, тобто, непідсудність іноземній юрисдикції. Правовий статус екіпажів повітряних суден визначається національним законодавством держави реєстрації і багато в чому залежить від характеру судна - цивільне воно чи державне. Екіпаж повітряного судна складається з командира, інших осіб льотного екіпажу та обслуговуючого персоналу.

Екіпаж повітряного судна - це особи авіаційного персоналу, яким у встановленому порядку доручено виконання певних обов'язків з керування і обслуговування повітряного судна при виконанні польотів. Мінімальний склад льотного екіпажу встановлюється порадником з льотної експлуатації цього типу повітряного судна. Польоти цивільних повітряних суден при неповному мінімальному складі екіпажу забороняються, за винятком випадків, спеціально передбачених у завданні на випробувальний політ.

Міжнародне повітряне право, в основному, регулює такі питання: визначення обсягу й змісту комерційних прав у міжнародному повітряному транспорті; регулювання обсягу перевезень та інших умов експлуатації міжнародних повітряних ліній; контроль за авіапідприємствами, що реалізують комерційні права; регулювання маршрутів міжнародних повітряних ліній; правова регламентація нерегулярних повітряних сполучень. Найбільш важливими з цих питань є визначення комерційних прав і регулювання різних умов експлуатації міжнародних повітряних ліній. Обсяг і зміст прав комерційної діяльності визначається в межах так званих свобод повітря, яких нараховується п'ять, хоча деякі автори розрізняють дев'ять свобод. - перша містить право транзитних безпосадочних польотів через іноземну територію; право на посадку на іноземній території в некомерційних цілях; право вивантажувати вантажі і висаджувати пасажирів із їхнім багажем на іноземній території, але брати на території реєстрації повітряного судна; право брати на борт пасажирів, багаж і вантажі на іноземній території для доставки їх на територію реєстрації повітряного судна; право перевозити пасажирів, багаж і вантажі на території іноземних держав без обмежень, передбачених у попередніх чотирьох свободах. У загальному плані питання про комерційні права регулюються в багатосторонній угоді про комерційні права (Чикаго, 1944 p.).