51. Міжнародно-правові статус і режим внутрішніх вод

Внутрішні води є частиною території відповідної держави. До внутрішніх вод входять:

• водоймища, повністю оточені берегами однієї держави або все побережжя котрих належить одній державі;

• акваторії портів, що обкреслені лінією, що проходить через найбільш віддаленні у бік моря точки портових споруд;

• води, розташовані в стороні берега від початкових ліній, прийнятых для відліку терріторіальних вод;

• морські бухти, затоки, лимани, береги яких належать одній державі і ширина входу в яких не перевищує 24 морські милі. У випадку, якщо ширина входу в затоку перевищує 24 милі, то усередині затоки від берега до берега проводиться пряма лінія в 24 милі завдовжки так, щоб нею обмежувався можливо більший простір. Водна територія, розташована усередині цієї лінії, є внутрішніми водами.

Крім того, внутрішніми вважаються т.з. «історичні води», перелік яких встановлюється урядом відповідної держави. До історичних вод відносяться води деяких заток (незалежно від ширини входу), які через історичну традицію або міжнародний звичай вважаються внутрішніми водами прибережної держави, наприклад.

Води портів є частиною внутрішніх вод прибережної держави; при цьому берегами вважаються постійні портові споруди, що видаються в море найбільше. Прибережна держава визначає порядок доступу в свої порти іноземних судів, встановлює порти, що закриті для доступа, і т.д. Для того, щоб зайти на територію відкритого порту, як правило, не потрібний дозвіл прибережної держави або повідомляти про це. У закриті порти захід допуськається лише з дозволу прибережної держави.

52. Міжнародно-правові статус і режим територіального моря

Територіальні води (територіальне море) — це морський пояс, розташований уздовж берега або безпосередньо за внутрішніми морськими водами прибережної держави і знаходиться під його суверенітетом. Острови, що знаходяться за межами територіального моря, мають своє власне територіальне море. Проте прибережні установки і штучні острови територіальних вод не мають.

Ширина територіального моря у переважної більшості держав складає 12 морських миль. Бічна межа територіальних вод суміжних держав, а також межі територіального моря держав, що лежать навпроти, береги яких стоять один від одного менш ніж на 24 (12+12) милі, визначається міжнародними договорами.

Суверенітет прибережної держави розповсюджується на водний простір територіального моря, повітряний простір над ним, а також на поверхню дна і надра в цій зоні (ст. 1, 2 Конвенції про територіальне море і прилеглу зону). Територіальне море є частиною території відповідної держави. Разом з тим нормами міжнародного права визнається право мирного проходу іноземних невійськових кораблів через територіальне море (зокрема для заходу в порти).

Існують три основні способи відліку територіальних вод:

1. від лінії найбільшого відливу уздовж берега прибережної держави;

2. якщо берегова лінія звивиста або порізана або поблизу від берега є ланцюг островів, може застосовуватися метод прямих початкових ліній, що сполучають точки берега і островів, що видається в море найбільше.

3. від внутрішніх морських вод. Зовнішньою межею територіального моря є лінія, кожна точка якої находиться від найближчої точки прямої початкової лінії на відстані, рівній ширині територіального моря (12 миль).