18. Недійсність міжнародних договорів

Недійсність міжнародного договору, залежно від ступеня його невідповідності нормам міжнародного права, може бути двох видів: абсолютна і відносна. Абсолютна недійсність міжнародного договору носить об'єктивний характер і не залежить від волевиявлення суб'єктів, які його уклали, Такий договір вважається юридично нікчемним ab initio (із самого початку). Абсолютно недійсними міжнародними договорами є ті, які суперечать імперативним нормам загального міжнародного права (jus cogens), наприклад, основним принципам міжнародного права.

Відносна недійсність міжнародного договору означає його заперечуваність однією зі сторін. Частіше за все відносна недійсність договору буває зумовлена помилкою, обманом, підкупом представника держави, порушенням повноважень або конституційних положень при його укладанні.

Юридичною основою недійсності міжнародного договору вважають:

а) явне порушення особливо важливої норми внутрішнього права держави, яке стосується компетенції укладання договорів (порушення є явним, якщо воно очевидне для будь-якої держави);

б) помилку в оцінці факту або ситуації, які існували при укладанні договору і були основою для згоди на його обов'язковість, при цьому держава не мала права посилатися на помилку як на основу для визнання договору недійсним, якщо вона своєю поведінкою сприяла виникненню цієї помилки;

в) обман із боку іншої держави, яка бере участь у переговорах;

г) прямий або побічний підкуп представника однієї держави іншою державою, яка бере участь у переговорах.

Право на заперечуваність з'являється у держави у тому випадку, якщо порушення певних положень внутрішнього законодавства, що регулюють процедуру укладання міжнародних договорів, було істотним і явним. Якщо ж договір укладений міжнародною організацією із порушенням її статутних положень про порядок укладення міжнародних угод, то такий договір повинен визнаватися нікчемним, оскільки міжнародні організації не мають права укладати міжнародні договори всупереч правилам, передбаченим у їхніх статутних документах. Укладений без участі безпосередньо зацікавлених держав, тим більше, з порушенням їх законних прав та інтересів, міжнародний договір може розглядатися ними як недійсний. У тих випадках, коли договір укладений несуб'єктами міжнародного права, то він не тільки не володіє міжнародно-правовою дійсністю, але взагалі не є міжнародним договором. Отже, питання про дійсність тут не виникає.

19. Припинення дії міжнародного договору

Припинення дії договору означає втрату ним його юридичної сили. Це може мати значення як для всіх учасників міжнародного договору, так і для однієї або кількох сторін.

Підставами припинення дії міжнародного договору можуть бути:

• закінчення терміну дії договору;

• виконання умов договору;

• виникнення нової норми імперативного характеру, що припускає скасування застарілих положень;

• денонсації договору однією або кількома сторонами за умови, передбаченої в договорі;

• скасування договору за спільною згодою його учасників;

• новація (перегляд або ревізія умов договору і укладання нового договору);

• анулювання (одностороння відмова від договору внаслідок істотної зміни обставин).

У міжнародно-правовій літературі можна зустріти поділ способів припинення дії міжнародних договорів на вольові (розірвання) та автоматичні.

До вольових способів відносять: скасування, денонсацію, новацію, анулювання.

До автоматичних - закінчення терміну, появу нової імперативної норми, загибель договірного об'єкта, зникнення суб'єктів договору, виникнення війни між державами - сторонами договору, настання скасовуючої умови та ін.