110. Основні міжнародні угоди в сфері роззброєння

Конвенція про заборону розробки, виробництва і накопичення запасів бактеріологічної (біологічної) токсичної зброї і про її знищення 1972 р. Окрім цілей, що випливають з назви д-ви зобов’язалися знищити чи використовувати у мирних цілях усі агенти, токсини, зброю, обладнання та засоби доставки. Конвенція про заборону розробки, виробництва, накопичення хімічної зброї та про її знищення 1993 року.Окрім цілей, що випливають з назви д-ви зобов’язалися не пізніше ніж через 2 роки після набуття конвенцією чинності розпочати робити зі знищення такої зброї і завершити їх не пізніше ніж за 10 років.

Декларації ООН про заборону використання ядерної і термо ядерної зброї від 24.11. 1961, про незастосування сили в міжнародних відносинах і про заборону навічно застосовувати ядерну зброю, від 29.11.1972, про попередження ядерної катастрофи від 09.12.1981

Д про заборону випробувань ядерної зброї в атмосфері в космічному просторі і під водою 1963 року ( Московський Д ).

Д про нерозповсюдження ядерної зброї 1968 року. Зобов’язав ядерні д-ви не передавати, не допомагати та не спонукати інші д-ви набувати ядерну зброю, вибухові пристрої і контроль над ними, а неядерні д-ви не вчиняти вищезазначених дій та використовувати ядерну енергію під контролем МАГАТЕ.

Д про заборону розміщення на дні морів і океанів в його надрах ядерної зброї та інших видів зброї масового знищення 1971 року. Д зобов’язав д-ви дотримання титульної вимоги за межами 12 мильної зони.

Д про звичайні збройні сили в Європі 1990 року. Передбачав значне скорочення звичайних озброєнь вже за 40 місяців після набуття чинності

Протягом минулого століття було також укладено ряд важливих двосторонніх угод у цій сфері між США та СРСР.

112. Міжнародно-правові і національно-правові гарантії безпеки України

113. Міжнародне гуманітарне право як галузь міжнародного права

Міжнародне гуманітарне право - це сукупність принципів і норм, що регулюють відносини між д-вами з приводу захисту прав людини й основних свобод для всіх, незалежно від раси,статі, мови як у мирний час так і в період збройних конфліктів.

Міжнародне гуманітарне право створювалося на основі трьох головних напрямків. Це «Женевське право», представлене міжнародними конвенціями і протоколами, прийнятими під егідою Міжнародного комітету Червоного Хреста, основною метою яких є захист жертв конфлікту; «Гаазьке право», основане на результатах мирних конференцій, де в основному обговорювалися допустимі засоби і методи ведення війни; зусилля Організації Об’єднаних Націй для забезпечення дотримання прав людини під час збройних конфліктів і для обмеження застосування конкретних видів зброї.

Розглянемо його джерела: "право Женеви", "право Гааги", міжнародні документи про захист прав людини.№ 114 і №115

Міжнародні документи про захист прав людини.

Міжнародних документів про захист прав людини дуже багато. Тільки Загальна декларація прав людини, проголосила у сфері захисту прав Л. саме те сучасне завдання, до виконання якого повинні прагнути всі народи і всі д-ви, намагатися шляхом просвітництва та освіти сприяти повазі до прав і свобод.

Основні принципи:

Принципи права Гааги виходять з основного положення про те, що воюючі сторони у ході збройних конфліктів не повинні мати необмеженого вибору в засобах заподіяння шкоди супротивнику

Принципи права Женеви містять в собі основні гуманістичні погляди на особистість, яка має право на повагу, захист і гуманне ставлення незалежно від того, бере вона участь у воєнних діях чи ні.

Принципи прав людини виходить з того, що за всіх часів особистість повинна бачити гарантоване додержання її основних прав і свобод, так само як і умов існування, які відповідають її гармонійному розвиткові.