82. Поняття і розвиток права міжнародних організацій

Право міжнародних організацій — це система правових норм, які регулюють міжнародні відносини, пов'язані зі створенням і функціонуванням міжнародних організацій.

Право міжнародних організацій є самостійною галуз­зю сучасного міжнародного права. Міжнародні відноси­ни, що виникають у зв'язку з діяльністю міжнародних організацій, становлять самостійний предмет правового регулювання. До предмета правового регулювання в рамках цієї галузі належать різні кола правовідносин, вклю­чаючи такі види міжнародних відносин, як відносини між членами міжнародних організацій, що ними можуть бути як окремі держави, так і інші міжнародні організації; відносини членів організації з останньою; відносини між органами міжнародної організації; відносини міжнарод­ної організації з іншими суб'єктами міжнародного права, які не є членами цієї організації.

Зародженню інституту міжнародної організації як спе­цифічного явища суспільного життя, а також виникнен­ню правових норм, що регламентують появу та діяльність міжнародних організацій, передував тривалий період роз­витку співпраці держав на багатосторонній основі.

Вже в епоху рабовласництва з'явилися такі форми об'єднань держав на багатосторонній основі, як союзи та коаліції зі спільними постійними органами.

За доби панування Римської держави дістала поши­рення практика укладання нерівноправних "союзниць­ких" угод між Римом та залежними від нього державами.

Таким чином, перші об'єднання держав, а також за­родки сучасного права міжнародних організацій виникли ще в рабовласницьку епоху. їхніми специфічними риса­ми були: військово-політична та культова спрямованість, панування в них принципу сили, цілком характерне для того періоду історії, локальний характер норм, що регу­лювали відносини, пов'язані з діяльністю таких об'єднань.

На початку Середніх віків, незважаючи на феодальну роздрібненість і значне ослаблення централізованої дер­жавної влади, під впливом економічних та політичних факторів відбувався подальший розвиток зародкових форм багатосторонньої співпраці держав.

Новий імпульс до інтенсифікації міжнародного спіл­кування дав розвиток торговельних відносин.

У другій половині XIX ст. потреби міжнародно-право­вого регулювання дедалі інтенсивнішого спілкування держав викликали появу постійно діючих міжнародних об'єднань. Це були утворення з вузькою компетенцією, що охоплювала питання міжнародної співпраці у спеціальних галузях

Першою постійною політичною міжнародною ор­ганізацією стала Ліга Націй. На відміну від адміністратив­них союзів Ліга Націй мала достатньо широку компе­тенцію у сфері міжнародних відносин.

Після Другої світової війни розвиток продуктивних сил створили сприятливі передумови для інтенсифікації економічних інтеграційних процесів, які заторкнули й політичну та правову сфери.

У червні 1945 р. на конференції в Сан-Франциско бу­ло підписано Статут ООН — універсальної організації з підтримки міжнародного миру, основаної на принципах суверенної рівності, сумлінного виконання державами своїх міжнародних зобов'язань, мирного вирішення міжнародних суперечок, відмови від загрози силою або її застосування, самовизначення народів, поваги до прав людини.

Поява та діяльність ООН сприяли подальшому роз­виткові права міжнародних організацій.