76. Співробітництво держав у рамках міжурядових космічних організацій

1)В рамках ООН діє Комітет по Космосу, де проводяться конгреси UNISPACE;

2)Міжнародний союз електрозв”язку;

3)Продовольча і сільськогосподарська організація (ФАО), її діяльність пов”язана із застосуванням дистанційного зондування Землі;

4)Міжнародна організація цивільної авіації (ІКАО), пов”язана з діяльністю цивільної авіації та використанням радіозв”язку;

5)Міжнародна морська організація (ІМО);

6)Всесвітня організація інтелектуальної власності (ВОІВ): Конвенція про поширення сигналів, що передаються через супутники 1974 р.;

7)ЮНЕСКО: крім всього іншого, займається інформаційним правом – Декларація про використання мовлення через супутник;

8)МАГАТЕ: дві конвенції щодо ядерних аварій;

9)Міжнародна організація зв”язку через штучні супутники Землі (ІНТЕЛСАТ): питання супутникового зв”язку; 1971. задача – створення та експлуатацыя на комерцыйный основы глобальноъ системи супутникового звязку.

10)Міжнародна організація морського супутникового зв”язку (ІНМАРСАТ): питання супутникового зв”язку; Ціль – забезпечення косм сегмента,необхідного для покращення морс звязку в інтересах покращення системи оповіщення про аварії и забезпечення охорони люд життя на морі, повышение работы судов и управления ими

11)Європейська організація супутникового зв”язку;

12)Європейське космічне агенство (ЄКА); 1975 – Європейське космічне агенство. Задача – налагодження і розвиток співробітництва європ країн в сфері розробки і застосування космічної науки і техніки виключно в мирних цілях. Штаб – квартира у Парижі.

13)Проект КОСПАССАРСАТ: надання допомоги, сприяння пошуку людей, надання даних по аваріях;

14)Проект Міжнародної космічної станції (МКС).

Більшість норм МКП виробляється завдяки роботі міжнародних організацій.

77. Поняття, функції та принципи права зовнішніх зносин

Право зовнішніх зносин — це система норм і прин­ципів міжнародного права, що регулюють на погодженій за­гальнодемократичній основі офіційні зв'язки і відносини між суб'єктами міжнародного права, які встановлюються і підтримуються їхніми органами зовнішніх зносин.

Сучасна структура даної галузі міжнародного права є такою:

а) дипломатичне право;

б) консульське пра­во;

в) право спеціальних місій;

г) дипломатичне право міжнародних організацій

правові комплекси являють собою підгалузі права зовнішніх зносин.

Головною його функцією є регулювання офіційних міждержавних (або ширше - міжсуб'єктних) відносин, які складаються у всіх названих чотирьох сферах і підтри муються за допомогою відповідних органів зовнішніх зносин. При цьому функції, або основні напрями впли­ву, норм, наприклад, дипломатичного, так само як і кон­сульського права, на відповідні міждержавні відносини не обмежуються підтриманням елементарного порядку в офіційних відносинах між державою, що акредитує, і дер­жавою перебування, а й, як випливає зі згаданих вище Віденських конвенцій 1961 і 1963 рр., мають на меті сприяння розвиткові дружніх відносин між державами незалежно від відмінностей у їхньому державному та суспільному ладі. Слід зазначити також, що правові норми, викликані потребами розвитку суспільних (у даному випадку міжна­родних) відносин, виконують не лише власне юридичну функцію (регулювання цих відносин), а й функцію соціальну, сприяючи доступними праву засобами вдоско­наленню цих відносин.

Серед конкретних джерел сучасного права зовнішніх зносин слід відзначити насамперед такі цент­ральні в кожній з названих вище підгалузей міжнародні багатосторонні договори:

- Віденська конвенція про дипломатичні зносини 1961 р.; . Віденська конвенція про консульські зносини 1963 р.;

• Конвенція про спеціальні місії 1969 р.;

• Віденська конвенція про представництво держав у їхніх відносинах з міжнародними організаціями універсально­ го характеру 1975 р.

Нерозривно пов'язане з джерелами права зовнішніх зносин питання про його принципи.

Технічно закладені в основних принципах міжнарод­ного права ідеї та імперативи поведінки держав вводяться у дію або безпосередньо самими принципами-нормами, або через звичайні норми, що їх конкретизу­ють. Так, у сучасному дипломатичному праві цілком ут­вердився такий провідний принцип, як рівноправність держав. А такі, наприклад, основні прин­ципи, як співпраця держав, невтручання у внутрішні справи одна одної та інші дістали відображення в усіх названих вище основних конвенціях з права зовнішніх зносин.

Окрім основних принципів міжнародного права, у праві зовнішніх зносин діють галузеві принципи (зокре­ма, принцип дипломатичної недоторканності), міжгалу­зеві (принцип взаємності) та загальноправові принципи (принципи справедливості, сумлінності, незловживання правом тощо).