76. Теорія континуїтету та її застосування.

ТЕОРІЯ КОНТІНУЇТЕТА - - поширене в міжнародно-правовій доктрині учення, згідно якому правосуб'єктність держави є ідентичною і безперервною незалежно від будь-яких внутрішніх змін, за умови збереження тієї ж території і того ж населення, і ця ідентичність нерозривно пов'язана з безперервною дією міжнародних договорів для даної держави. Про це говорить і практика держав. Конвенція про правонаступництво держав відносно договорів 1978 р. (не вступила в силу) відкинула обов'язкове спадкоємство договорів для нових незалежних держав. У вітчизняній доктрині признаються деякі аспекти ідентичності і безперервності міжнародної правосуб'єктності держави, але це не зв'язується з обов'язковим спадкоємством всіх міжнародних договорів.

В міжнародному праві „наступництво” визначають терміном „континуїтет”. Він використовується по відношенню до двох явищ - неперервності держави як суб’єкта міжнародного права та неперервності міжнародних зобов’язань держави, в першу чергу, договірних. Наприклад Іспанія часів Філіпа 2, франкістская Іспанія та сьогоденна монархічна Іспанія - один той самий суб’єкт міжнародного права. Може змінюватися політика держави, її структура, але як учасник міждержавних відносин, носій прав та обов’язків, що випливають з розповсюдження на нього норм міжнародного права, він існує й надалі.

Континуїтет або наявний, або відсутній. Не можна бути спадкоємцем по відношенню до самого себе. Спадкоємець та послідовник - різні речі.

Росія зберігає континуїтет по відношенню до СРСР. Держава я к би і виступає цим зменшеним дло розмірів однієї республіки союзом. Саме на підставі міжнародного визнання статусу „послідовника” Росія зберегла своє місце в Раді Безпеки, монополію на ядерну зброю серед колишніх республік СРСР, але разом з тим вона була змушена записати на свій рахунок більшу частину радянського боргу

77. Поняття та юридична природа міжнародно-правової відповідальності.

За визначенням Комісії міжнародного права ООН міжнародно-правова відповідальність (МПВ) - це всі види правовідносин, що виникають в рамках міжнародного права в результаті міжнародно-правового діяння держави, незалежно від того, чи обмежуються ці відносини правовідносинами між державою, яка вчинила протиправне діяння, і державою, яка безпосередньо постраждала, або ж вони розповсюджуються також: на інших суб'єктів міжнародного права і, незалежно від того, чи сконцентровані вони на зобов'язані винної держави відновити в правах державу, яка постраждала, і стягнути нанесені їй збитки (шкоду) чи охоплюють також: право самої держави, яка постраждала, або інших суб'єктів міжнародного права застосувати до держави, яка винна, будь-яку санкцію, допустиму міжнародним правом.

Відповідальність держав охоплює ті наслідки, які те чи інше міжнародне-протиправне діяння може мати згідно норм МП в різних випадках, наприклад, наслідки діяння в плані збитку (шкоди) і відповідних санкцій.

Основні риси МПВ:

реалізується в міжнародних правоохоронних відносинах між державою-порушницею з одного боку, і державою (державами) жертвою з другого боку;

виникає в наслідок здійснення міжнародного правопорушення;

полягає в застосуванні до держави-порушниці міжнародного права примусових заходів;

пов'язана з негативними наслідками для правопорушника;

має за мету забезпечення міжнародної законності і міжнародного правопорядку.

Норми МП, які регулюють походження, зміст і реалізацію МПВ складають окремий інститут. Цей інститут є переважно звичаєвим. В кінці 50-х років було розпочато кодифікацію норм МПВ, яку не завершено і сьогодні.

МПВ є єдиним інститутом і не знає галузевого поділу.

Основні принципи МПВ;

принцип відповідальності стосовно всіх міжнародно-правових діянь держави;

принцип, який визначає суб'єктів таких діянь;

принцип, який визначає умови наявності міжнародно-правових діянь;

принцип незастосування внутрішнього права для визначення наявності цих діянь.

78. Підстави для виникнення міжнародно-правової відповідальності.

Підстави виникнення міжнародно-правової відповідальності

Підстави виникнення МПВ поділяються на:

а) нормативно-правові;

б) фактичні.

Нормативно-правові підстави МПВ - це сукупність юридичне обов'язкових міжнародно-правових актів, на основі яких певна поведінка або утримання від дій кваліфікується як міжнародне правопорушення і, в силу яких суб'єкт міжнародного права повинен нести міжнародно-правову відповідальність.

В проекті статей про відповідальність Комісії Міжнародного Права зазначено "Діяння держави може бути кваліфіковане як міжнародно-протиправне лише на підставі міжнародного права. На таку кваліфікацію не може вплинути кваліфікація цього ж діяння як правомірного згідно внутрішньодержавного права".

Якщо немає заборони певної дії чи утримання від дій, юридична відповідальність, за невеликими винятками (про що говориться нижче), недопустима.

Нормативно-правові підстави визначають межу потенційно можливої відповідальності.

Джерелами МПВ є правомірні, юридичне дійсні міжнародні договори і міжнародні звичаї; рішення міжнародних організацій і міжнародних органів, які у відповідності з нормами міжнародного права (і в першу чергу, статутами цих організацій) мають юридично-обов'язковий характер; правосудні рішення міжнародних судів і арбітражів (консультативні висновки не є такими); односторонні міжнародні зобов'язання держави, які не є засобом введення в дію (для цієї держави) чинних або щойно створених норм міжнародного права.

Норми МПВ починають функціонувати при наявності певних юридичних фактів, якими є лише міжнародні правопорушення. Міжнародні правопорушення є фактичною підставою виникнення МПВ.

МП визначає конкретні ознаки МПВ, а також обставини, які звільняють правопорушників від МПВ.

До міжнародного правопорушення веде свідома, неспровокована поведінка. Якщо суб'єкт володів свободою волевиявлення в процесі відповідних дій (чи утримання від дій) спровокована поведінка також може бути фактичною підставою міжнародно-правової відповідальності.

Дії або утримання від дій не можуть бути міжнародним правопорушенням, якщо вони не мають всіх ознак правопорушення. Не вважаються міжнародними правопорушеннями:

а) недружні акти;

б) злочинні вчинки фізичних осіб проти міжнародного права (злочини міжнародного характеру);

в) спірні ситуації.

79. Види і форми міжнародно-правової відповідальності.

Види МПВ;

політична (нематеріальна); матеріальна. Але чіткої межі між двома видами МПВ не існує.

Форми нематеріальної МПВ;

сатисфакція,

ресторація, обмеження суверенітету, обмеження юрисдикції держави і т.п.

Сатисфакція - задоволення нематеріальних вимог для відшкодування збитку нанесеного честі і гідності держави. Сатисфакція може бути:

а) простою (висловлення офіційного співчуття; принесення вибачення; визнання неправомірності вчинених дій; дезавуювання дій представника держави і т.п.);

б) надзвичайною (тимчасове обмеження суверенітету і правоздатності держави; здійснення влади органами іншої держави; контроль за використанням наукового потенціалу і т.п.).

Ресторація - відновлення державою-порушником попереднього стану певного матеріального об'єкту (відновлення якості питної води, яка потерпіла від діяльності держави порушника тощо).

Як форма політичної відповідальності застосовується виключення з міжнародної організації або_призупиненням прав і привілеїв, що випливають з членства в міжнародних організаціях.

Матеріальна МОВ наступає, коли порушення пов'язано з нанесенням матеріальної шкоди.

Форми матеріальної МПВ;

репарація;

реституції;

субституції.

Репарація - відшкодування суб'єктом-порушником матеріальної шкоди грошима, товарами, послугами тощо.

За рішенням Кримської конференції 1945 р. Німеччина зобов'язувалась відшкодувати СРСР збитки в 20 млрд. дол. В 1996 р. Міжнародний Суд ООН прийняв рішення про виплату СІЛА Ірану компенсації ВІЗІ млн. дол. за збитий в 1988 р. пасажирський літак.

При надзвичайній репарації держава-порушник обмежується в правах розпоряджатися власними матеріальними ресурсами.

Реституція - повернення державі-жертві правопорушення в натурі майна, незаконно вивезеного з її території державою-порушником або її співучасником.

Таке повернення може здійснюватися у формі реституції іп іпіеегит, коли не тільки відновлюється попередній стан, а й несуться витрати пов'язані з цим (звільняється захоплена територія, виводяться війська, техніка, демонтуються установки і т.п. за рахунок держави-порушниці).

Різновидом реституції є субституція, яка полягає в заміні неправомірно знищеного абопошкодженого майна, будинків, художніх цінностей, транспортних засобів тощо на рівноцінні.