3. Об'єктивна необхідність існування міжнародного права.

Міжнародне право – регулятор міжнародних відносин!

Міжнародне право, це правова система, яка складається з принципів і норм, якими регулюються відносини між її суб’єктами, державами, міжнародними організаціями. Історично виникнення міжнародного права пов’язане з процесом становлення людства це право не тільки розвивалося під впливом постійно змінюваних економічних та інших міжнародних відносин, а й відповідним чином впливало на дані відносини. При цьому роль міжнародного права постійно зростає. З його допомогою держави встановлюють загальноприйняті стандарти поведінки, воно є засобом міжнародного співробітництва у різних галузях суспільного життя.

Зростання глобальної взаємозалежності та зацікавленості держав у раціональному регулюванні їхніх відносин на підставі взаємності посилили значення міжнародного права в упорядкуванні та структуризації міжнародної системи. Через це спори між державами зазвичай супроводжуються посиланнями на міжнародне право.

Більшість держав діють відповідно до принципів і норм міжнародного права навіть за відсутності процедури примусового врегулювання спорів і централізованого органу правозастосування.

Міжнародне право як горизонтальна система діє інакше, ніж централізована система національного права, і ґрунтується на засадах взаємності та консенсусу, а не панування, слухняності та примусу до виконання, бо ця система створена для зовнішніх відносин суверенних держав й інших суб’єктів. На практиці держави визнають норми міжнародного публічного права юридично обов’язковими, оскільки вони сприяють усуненню труднощів та невизначеності в міжнародних відносинах.

Прогресуючий розвиток міжнародних відносин, регульованих також міжнародним правом, що розвивається, висуває міжнародне право в число найважливіших координаторів міжнародного життя. Цим пояснюється зростаюче значення міжнародного права, його вивчення в кожній державі.

4. Сутність та характерні риси мп

Сутність – див. пит 1,3

Характерні риси міжнародного публічного права з погляду його розуміння та застосування:

1. МПП чинне в системі МВ

2. МПП – це самостійна правова система, норми якої ґрунтуються на звичаєвому праві, а також створюються шляхом узгодження позицій суб'єктів МП у процесі нормотворення та завершального його підписання суб'єктами МП між собою відповідних міжнародних угод

3. останні реалізуються як у міждержавному спілкуванні, так і після їх ратифікації у внутрішньодержавній сфері, тобто беруть участь і вправо застосовному процесі.

Спе­цифіка міжнародного права визначається такими пара­метрами:

• особливий спосіб створення норм: у міжнародному праві — самими суб'єктами права (насамперед держава­ми),

• особливі суб'єкти права: в міжнародному праві — держави, міждержавні організації, народи і нації, що бо­рються за незалежність (держави у стані утворення), дер-жавоподібні утворення і лише частково і в суттєво обме­женому обсязі фізичні особи

• особливі предмети права: в міжнародному праві — відносини між суб'єктами міжнародного права; у внутрі­шньодержавному праві — відносини між суб'єктами на­ціональної системи права, які перебувають у межах юрис­дикції конкретної держави;

• особливі об'єкти права: в міжнародному праві — міжнародні відносини, які складаються з приводу певних матеріальних і нематеріальних благ;

• особлива соціальна сутність права: норми міжна­родного права мають загальнодемократичний характер;

• особливий характер побудови системи права: між-народне право — координаційна система права;

• особливі джерела права: в міжнародному праві — міжнародний договір, міжнародний звичай, рішення між­народних міждержавних організацій і деякі інші (див. гл. 3);

• особливий порядок застосування примусу для до­тримання норм міжнародного права: у міжнародному пра­ві примус здійснюється самими суб'єктами права на інди­відуальній чи колективній основі, на основі діючих прин­ципів і норм у межах, зазначених чинними міжнародни­ми договорами і звичаями;

+ див. пит. 10 – Характерні риси сучасного МП