118. Особи, що знаходяться під захистом міжнародного гуманітарного права

Міжнародне гуманітарне право - це сукупність принципів і норм, що регулюють відносини між д-вами з приводу захисту прав людини й основних свобод для всіх, незалежно від раси,статі, мови як у мирний час так і в період збройних конфліктів.

Міжнародне гуманітарне право створювалося на основі трьох головних напрямків. Це «Женевське право», представлене міжнародними конвенціями і протоколами, прийнятими під егідою Міжнародного комітету Червоного Хреста, основною метою яких є захист жертв конфлікту; «Гаазьке право», основане на результатах мирних конференцій, які проводилися в столиці Нідерландів у 1899 і 1907 роках, де в основному обговорювалися допустимі засоби і методи ведення війни; зусилля Організації Об’єднаних Націй для забезпечення дотримання прав людини під час збройних конфліктів і для обмеження застосування конкретних видів зброї.

поранені, хворі, потерпілі корабельної аварії, військовополонені та цивільні особи, які потрапили до рук ворога

Захист поранених, хворих( як військовослужбовців, так і цивільних осіб) - необхідно підбирати і забезпечувати їм необхідний догляд.

Полонені ( мають бути забезпечений захист від будь-яких актів насильства та гуманного поводження за будь-яких обставин, вони мають право на листуваня зі своєю родиною та отримання допомоги )

Військовополенені ( мають бути захищені від будь-яких актів насилля, залякування , від образ.Їм дозволяється підтримувати зв"язок з зовнішнім світом)

Тяжкопоранені та тяжкохворі військовополонені повині бути відправлені на батьківщину або госпіталізовані в нейтральних країнах , якщо їхній стан є достатньо задовільним для перевезення.

119. Роль Міжнародного комітету Червоного Хреста у збройних конфліктах

Хоча МКЧХ був створений з ініціативи приватних осіб, він є міжнародною організацією. Ця організація має представництва, іменовані делегаціями, майже в 60 країнах світу.

Оперативні делегації в основному надають допомогу і захист жертвам збройних конфліктів та насильства усередині країни, а також уживають заходів для запобігання подібних ситуацій.

Регіональні делегації працюють в усіх країнах, де йдуть збройні конфлікти. Ці делегації займаються як оперативною діяльністю, так і «гуманітарною дипломатією». Вони стежать за виникненням і розвитком потенційно небезпечних ситуацій у регіоні і є свого роду системою раннього попередження, що дозволяє МКЧХ оперативно проводити будь-які гуманітарні акції.

МКЧХ та національні товариства Червоного Хреста та Червоного Півмісяця складають разом з Міжнародну Федерацію товариств Червоного Хреста та Червоного Півмісяця Міжнародний Рух Червоного Хреста та Червоного Півмісяця. Як правило, один раз на чотири роки ці організації проводять Міжнародну конференцію Червоного Хреста та Червоного Півмісяця, в роботі якої беруть участь також представники держав — учасниць Женевських конвенцій.

Під час міжнародних збройних конфліктів МКЧХ діє на основі чотирьох Женевських конвенцій 1949 року та Додаткового протоколу І від 1977 року. Ці договори надають йому право здійснювати певну діяльність, зокрема, надавати допомогу пораненим, хворим та особам, які зазнали катастрофи корабля зі складу збройних сил, відвідувати військовополонених, діяти в інтересах цивільного населення та в цілому слідкувати за тим, щоб із затриманими поводилися відповідно до норм гуманітарного права.

Крім того, згідно до Женевської конвенції, він має право пропонувати свої послуги сторонам конфлікту з метою проведення операцій з надання допомоги або відвідання осіб, які знаходяться під вартою.

В ситуаціях, коли насильство не досягає рівня збройного конфлікту (внутрішні безладдя та інші ситуації насильства усередині країни), діяльність МКЧХ базується на Статуті Руху, який визнає за ним право гуманітарної ініціативи. Це положення може застосовуватися в умовах як міжнародних, так і неміжнародних збройних конфліктів.

Усі ці положення та права складають мандат, отриманий МКЧХ від міжнародного товариства, тобто держав-учасниць.