- •1. Поняття міжнародного права
- •Міжнародне право та міжнародні відносини
- •3. Об'єктивна необхідність існування міжнародного права.
- •4. Сутність та характерні риси мп
- •5. Міжнародне публічне та міжнародне приватне право.
- •6. Міжнародний провапорядок
- •7. Походження терміну мп
- •8. Мічце міжнародного права в міжнародній нормативній системі.
- •0. Характеристики сучасного міжнародного права
- •1.Природа юридично обов’язкової сили мп
- •13. Періодизація історії мп
- •14. Стародавнє мп
- •15. Середньовічне мп.
- •16. Класичне мп
- •18. Міжнародне право з 1919 р. До створення оон.
- •19. Сучасне мп.
- •20. Виникнення мп.
- •21. Історія науки мп:основні етапи та наукові школи
- •22. Поняття джерела міжнародного права. Міжнародний договір
- •23.Види джерел мп.
- •24.Загальні принципи права
- •25.Поняття системи міжнародного права.
- •3.1. Співвідношення системи і структури міжнародного права
- •3.2. Система галузей, інститутів та норм міжнародного права
- •3.3. Види галузей системи міжнародного права
- •Внутрішньосистемна організація міжнародного права.
- •Критерії відокремлення галузей міжнародного права.
- •28. Критерії відокремлення інститутів мп
- •29. Загальносистемні інститути мп
- •30. Основні принципі міжароднго права в його системі
- •31. Міжнародний договір як універсальне джерело міжнародного права
- •32. Міжнародний звичай як універсальне джерело міжнародного права.
- •33. Формування міжнародно-правового звичаю.
- •34.Поняття допоміжних засобів для визначення міжнародно-правових норм
- •35 Значення рішень міжнародних організацій для формування норм міжнародного права
- •36. Співвідношення системи та структури міжнародного права.
- •Поняття норми міжнародного права.
- •38. Класифікація норм міжнародного права.
- •Поняття імперативних норм загального міжнародного права – jus cogens.
- •Концепція норм „м’якого права” (soft law).
- •40. Концепція „м”якого права” у доктрині мп
- •41.Ієрархія норм міжнародного права
- •42.Кодифікація та прогресивний розвиток міжнародного права
- •43. Поняття, джерела та функції основних принципів міжнародного права.
- •44. Принцип заборони застосування сили або загрози силою
- •45.Принцип мирного врегулювання спорів
- •Принцип суверенної рівності держав.
- •Принцип невтручання.
- •Принцип територіальної цілісності держав.
- •Принцип непорушності державних кордонів.
- •51. Принцип рівноправ'я і права народу розпоряджатися власною долею
- •53. Принцип добросовісного виконання міжнародних зобов'язань
- •54. Взаємозв’язок міжнародного і внутрішньодержавного права
- •54. Взаємозв’язок міжнародного і внутрішньодержавного права
- •55. Теорії співвідношення міжнародного і національного права
- •56. Поняття і суть узгодження міжнародного і внутрішньодержавного права. Обов'язок держави узгоджувати норми внутрішньодержавного права з нормами міжнародного права.
- •57.Міжнародне право про співвідношення його норм із нормами внутрішнього права
- •58. Роль внутрішньодержавного права у функціонуванні міжнародного права
- •59. Правова система України та міжнародне право
- •60. Поняття та зміст міжнародної правосуб’єктності
- •61 Поняття та види суб’єктів мп.
- •62 Держава як суб’єкт мп.
- •63. Міжнародна правосуб'єктність міжнародних організацій
- •64. Міжнародна правосуб'єктність народу, нації.
- •65. Міжнародна правосуб’єктність державоподібних утворень.
- •66.Міжнародна правосуб’єктність фізичної особи
- •67. Визнання держав та інших суб’єктів мп. Визнання держав
- •Визнання урядів
- •Інші види визнання
- •68. Поняття, форми і способи визнання.
- •70. Правонаступництво в мвах. Підстави правонаступництва. Поняття правонаступництва
- •71. Правонаступництво щодо міжнародних договорів.
- •72. Правонаступництво щодо державної власності.
- •73. Правонаступництво щодо державних архівів.
- •74. Правонаступництво щодо державних боргів.
- •75. Особливості правонаступництва України та інших держав після припинення існування срср.
- •76. Теорія континуїтету та її застосування.
- •77. Поняття та юридична природа міжнародно-правової відповідальності.
- •78. Підстави для виникнення міжнародно-правової відповідальності.
- •79. Види і форми міжнародно-правової відповідальності.
- •80. Поняття, типи, види й форми міжнародно-правових санкцій.
- •81. Міжнародне правопорушення та його ознаки.
- •82. Класифікація міжнародних правопорушень.
- •Поняття права міжнародних договорів
- •2. Джерела та кодифікація права міжнародних договорів
- •3. Поняття міжнародного договору
- •4. Класифікація міжнародних договорів
- •5. Структура, мови та назва міжнародних договорів
- •6. Повноваження при укладенні міжнародних договорів
- •7. Підготовка та прийняття тексту договору
- •8. Встановлення автентичності тексту міжнародного договору
- •10. Застереження до міжнародних договорів
- •11. Депозитарій та його функції
- •12. Реєстрація та опублікування міжнародних договорів
- •13. Набуття міжнародним договором чинності та його тимчасове застосування
- •14. Застосування міжнародних договорів у часі, просторі та за суб’єктами
- •15. Міжнародні договори та треті держави (міжнародні організації)
- •16. Застосування попередніх та нових міжнародних договорів, укладених з одного і того ж питання
- •17. Тлумачення міжнародних договорів
- •18. Недійсність міжнародних договорів
- •19. Припинення дії міжнародного договору
- •20. Новації (зміни до) міжнародних договорів
- •21. Забезпечення виконання міжнародних договорів
- •22. Громадянство як інститут конституційного та міжнародного права
- •23. Набуття громадянства та його втрата
- •25. Подвійне громадянство та безгромадянство
- •26. Статус іноземців і міжнародне право
- •27. Біженці та вимушені переселенці
- •28. Право притулку
- •29. Правові засади співробітництва держав у сприянні і розвитку поваги до прав людини
- •30. Універсальні механізми захисту прав людини
- •31. Регіональні механізми захисту прав людини
- •32. «Гуманітарна інтервенція» та міжнародне право.
- •33. Поняття та види території згідно з міжнародним правом
- •34. Поняття територіального верховенства
- •35. Склад державної території
- •36. Теорії юридичної природи державної території
- •37. Поняття, види та правовий режим державних кордонів
- •38. Підстави для зміни державних кордонів відповідно до сучасного міжнародного права
- •39. Міжнародні сервітути
- •40. Головні принципи правового режиму міжнародних рік
- •41. Території з особливим правовим режимом
- •42. Правові питання території України
- •43. Класифікація територій за їхнім правовим режимом
- •44. Поняття державної території та її складові
- •45.Правові підстави і способи територіальних змін
- •46. Державні кордони
- •47. Правове регулювання міжнародних річкових перевезень
- •Юридичний статус і правовий режим Арктики
- •49. Міжнародно-правовий статус Антарктики
- •50. Поняття та джерела міжнародного морського права
- •51. Міжнародно-правові статус і режим внутрішніх вод
- •52. Міжнародно-правові статус і режим територіального моря
- •53. Прилегла зона та її правовий режим
- •54. Міжнародно-правові статус і режим виключної економічної зони
- •Міжнародно-правові статус і режим відкритого моря
- •56. Делімітація, міжнародно-правові статус та режим континентального шельфу
- •57. Концепція «спільної спадщини людства» в міжнародному морському праві. Правовий статус і режим Району
- •Статус морських суден та екіпажів
- •Правовий статус повітряного простору
- •61. Правовий статус повітряного судна і його екіпажу
- •62. Правова регламентація та юридична класифікація міжнародних повітряних сполучень
- •63. Міжнародний аеропорт. Правове регулювання діяльності авіапідприємств
- •Правове регулювання комерційної діяльності в міжнародних повітряних сполученнях. „Свободи повітря”
- •Боротьба з актами незаконного втручання в діяльність цивільної авіації
- •66. Міжнародні організації в галузі цивільної авіації
- •Поняття міжнародного космічного права
- •Джерела міжнародного космічного права
- •Міжнародно-правовий режим космічного простору та небесних тіл
- •Правовий статус космічних апаратів і екіпажів
- •Міжнародно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну космічними об’єктами
- •Проблеми делімітації космічного простору і варіанти її вирішення
- •Правові аспекти дистанційного зондування Землі
- •Критерії правомірності міжнародного безпосереднього телевізійного віщання
- •Міжнародно-правові форми мирного дослідження і використання космічного простору
- •76. Співробітництво держав у рамках міжурядових космічних організацій
- •Поняття, функції та принципи права зовнішніх зносин
- •Система органів зовнішніх зносин
- •Дипломатичне право
- •Консульське право
- •81. Право спеціальних місій
- •Дипломатичне право міжнародних організацій
- •Поняття і розвиток права міжнародних організацій
- •84.Сучасна система міжнародних організацій, їх типи і види
- •Ознаки міжнародних міжурядових організацій як суб’єктів міжнародного права
- •Регіональні та субрегіональні організації
- •Європейські регіональні міжнародні організації
- •Міжнародні конференції
- •Поняття та джерела міжнародного економічного права
- •Принципи міжнародного економічного права
- •92. Договірно-правовий та інституційний механізми міжнародних економічних відносин
- •93. Суб’єкти міжнародного економічного права
- •94. Примусові заходи в міжнародних економічних відносинах
- •95. Проблема встановлення нового міжнародного економічного порядку і створення системи міжнародної економічної безпеки
- •96. Гатт 1947 р. Як квазіміжнародна організація
- •Світова організація торгівлі: створення, членство, функції, структура
- •Міжнародні торговельні договори системи сот (сот)
- •99. Зміст і особливості гатт 1994 р.
- •100. Договори, суміжні з гатт
- •Генеральна угода з торгівлі послугами (гатс)
- •Угода з торгових аспектів прав інтелектуальної власності (тріпс)
- •103. Врегулювання спорів в рамках сот
- •Історія і сучасна система правових гарантій міжнародної безпеки
- •Види законного застосування сили в сучасному міжнародному праві
- •Проблеми реалізації принципу незастосування сили чи загрози силою
- •Міжнародно-правові питання боротьби з міжнародним тероризмом
- •Універсальна система колективної безпеки за Статутом оон. Рада Безпеки
- •Повноваження регіональних організацій в сфері міжнародної безпеки
- •Міжнародні організації з проблем європейської безпеки
- •Основні міжнародні угоди в сфері роззброєння
- •112. Міжнародно-правові і національно-правові гарантії безпеки України
- •Міжнародне гуманітарне право як галузь міжнародного права
- •Система міжнародного гуманітарного права. Зміст „права Гааги”
- •Система міжнародного гуманітарного права. Зміст „права Женеви”
- •Сфера дії міжнародного гуманітарного права
- •Заборонені засоби і методи ведення воєнних дій
- •Особи, що знаходяться під захистом міжнародного гуманітарного права
- •Роль Міжнародного комітету Червоного Хреста у збройних конфліктах
- •120. Реалізація та імплементація норм міжнародного гуманітарного права
- •121. Правові засади здійснення міжнародних миротворчих операцій оон
- •122. Поняття та джерела міжнародного кримінального права
- •123. Міжнародні злочини. Відповідальність за злочини проти людства
- •124.Поняття та види злочинів міжнародного характеру
- •125. Міжнародні кримінальні трибунали ad hoc. Міжнародний кримінальний суд
- •126. Правова допомога у кримінальних справах
- •127. Міжнародна організація кримінальної поліції (Інтерпол)
- •128. Поняття міжнародного спору
- •129. Система мирних засобів вирішення міжнародних спорів
- •Універсальні та регіональні механізми врегулювання міжнародних спорів
- •131. Міжнародний судовий і арбітражний розгляд
- •134. Розгляд спорів міжнародним судом оон
129. Система мирних засобів вирішення міжнародних спорів
У відповідності зі статтею 33 Статуту ООН сторони, що беруть участь у спорі, продовження якого могло б загрожувати підтримці міжнародного миру і безпеки, повинні насамперед намагатися розв'язати його за допомогою переговорів, посередництва, примирення, арбітражу, судового розгляду, звернення до регіональних органів або угод або інших мирних способів за своїм вибором. Тому відразу ж необхідно відзначити, що перелік способів вирішення міжнародних спорів не є обмеженим і підлягає розширювальному тлумаченню. Безпосередні переговори припускають установлення контакту й обмін думками між державами, що сперечаються, з метою досягнення угоди з різних питань. Під добрими послугами міжнародне право розуміє сукупність дій держав, що не беруть участь у даному спорі, або інших суб'єктів міжнародного права, що спрямовуються на встановлення або поновлення прямих переговорів між тими, хто сперечається, з метою створення сприятливих умов для мирного вирішення спору. Посередництво — це сприяння держав або інших суб'єктів міжнародного права, що не беруть участь у даній суперечці, з метою мирного врегулювання спорів. Під міжнародною слідчою процедурою розуміється розслідування міжнародним органом конкретних обставин і фактичних даних, що лежать в основі міждержавної розбіжності. Міжнародна погоджувальна процедура припускає розгляд спорів в утворюваних сторонами на паритетних засадах органах із метою виробітки проекту угоди. Міжнародний арбітраж (третейський суд) — це організований на основі угоди сторін розгляд спору окремою особою (арбітром) або групою осіб (арбітрами). Причому склад арбітрів, порядок діяльності суду, а також підлягаючі застосуванню норми права визначаються угодою сторін, що сперечаються; у процесі беруть участь представники сторін, процес очолює супер-арбітр, що обирається сторонами; рішення арбітражу носить обов'язковий характер. Розгляд міжнародних спорів у Міжнародному Суді припускає звернення сторін, що сперечаються, у спеціально створюваний на основі міжнародних договорів постійний орган, покликаний вирішувати міжнародні спори шляхом судової процедури. Можливо вирішення спорів в міжнародних організаціях, а також вирішення спорів іншими способами. Розглянемо коротко кожен з названих мирних способів вирішення міжнародних спорів.
Універсальні та регіональні механізми врегулювання міжнародних спорів
Універсальні механізми представлені мирним врегулюванням спорів в рамках ООН. - Мирное урегулирование споров в рамках ООН.
По Уставу ООН Совет Безопасности и Генеральная Ассамблея являются органами, наделенными полномочиями в области мирного разрешения споров. Согласно главе VI Устава ООН «Мирное разрешение споров», речь идет в первую очередь о спорах, продолжение которых могло бы угрожать поддержанию международного мира и безопасности.
Совет Безопасности занимает центральное место в разрешении таких споров. В соответствии со ст. 34 Устава Совет Безопасности уполномочен провести расследование любого спора или любой ситуации, которая может привести к международным трениям или вызвать спор, для определения того, не может ли продолжение этого спора шеи ситуации угрожать поддержанию международного мира и безопасности. На основании этой статьи Совет Безопасности осуществляет функции международной следственной процедуры. Расследование может осуществляться самим Советом или специально созданными для этой цели комиссиями, выезжающими на места. В ходе расследования Совет не только устанавливает фактическую сторону спора или ситуации, но и определяет степень их опасности для поддержания международного мира и безопасности. Этим расследование, проводимое Советом, отличается от традиционной следственной процедуры.
Региональные организации также предусматривают в своих учредительных документах механизмы мирного разрешения споров.
Мирное урегулирование споров в рамках ОБСЕ. В рамках ОБСЕ разработана система мирного разрешения споров, состоящая из четырех элементов; Механизма ОБСЕ по урегулированию споров (Валлеттский механизм), Комиссии ОБСЕ по примирению, Суда по примирению и арбитражу и процедуры директивного примирения.
В основе Механизма ОБСЕ по урегулированию споров лежат Принципы по мирному урегулированию споров и Положения процедуры ОБСЕ по мирному урегулированию споров, принятые в Валлетте в феврале 1991 года и одобренные с изменениями на Стокгольмском заседании Совета в декабре 1992 года.
Валлеттский механизм выполняет функции согласительного и примирительного органа. Его отличительной чертой является то, что он приводится в действие по одностороннему обращению любой из сторон в споре. Как отмечено в разделе IV Положения, любая из сторон в споре может обратиться с просьбой о создании Механизма ОБСЕ по урегулированию споров путем уведомления другой стороны или сторон в споре. Такой Механизм образуется одним или несколькими членами, выбираемыми при общем согласии сторон в споре из списка квалифицированных кандидатов, который ведется назначающим институтом. Его функции были поручены Центру по предотвращению конфликтов в Вене. В список включаются до четырех лиц, назначаемых каждым государством-участником, желающим это сделать. При образовании Механизма в его состав не могут включаться граждане из государств — сторон в споре.
В соответствии с Пактом Лиги арабских государств1 Совет наделен функциями арбитражного и примирительного органа, в котором решения принимаются большинством голосов. Согласно ст. 5, споры, подлежащие разрешению Советом ЛАГ, подразделяются на две категории, К первой относятся споры, не затрагивающие независимости, суверенитета и территориальной целостности государств. Если обе спорящие стороны обратятся к Совету для разрешения такого спора, то его решение будет обязательным и окончательным. При этом спорящие государства не будут принимать участия в обсуждениях и решениях Совета. Ко второй категории относятся споры, которые могут привести к войне между двумя государствами — членами ЛАГ или между государством — членом Лиги и третьей стороной. В этом случае Совет вправе сам проявлять инициативу и предлагать свои услуги в разрешении любого такого спора.
В практике ЛАГ споры и конфликтные ситуации рассматривались также периодически созываемой Конференцией глав государств и правительств. Разрешению споров способствовала практика создания комиссий по посредничеству и примирению, в состав которых входили, как правило, генеральный секретарь Лиги, председатель Совета, а также представители ряда государств — членов ЛАГ.
Временное местонахождение Генерального секретариата ЛАГ – г. Тунис. Официальный язык – арабский.
Хартия Организации африканского единства2 предусматривает в ст. 3, что спорные вопросы должны разрешаться путем переговоров, посредничества, примирения и арбитража. Комиссии по посредничеству, примирению и арбитражу отводилась роль особого органа для мирного разрешения международных споров. Однако на практике деятельность ее оказалась незначительной. Главную роль в урегулировании межгосударственных споров и конфликтов, включая территориальные и пограничные, играют ее руководящие органы — Ассамблея глав государств и правительств и Совет министров. Наиболее часто в практике разрешения споров в рамках ОАЕ используется создание следственных и согласительных комиссий, а также арбитражных органов.
Система разрешения споров между американскими государствами закреплена с Уставе Организации американских государств3.
Принятый в 1948 году Американский договор о мирном разрешении споров (Боготинский пакт) ни разу на практике не применялся. В нем участвуют не все американские государства, а многие из участвующих сделали весьма существенные оговорки, ограничивающие сферу применения Пакта.
Протоколом поправок Картахены 1985 года проведена реформа системы мирного разрешения споров, предусмотренная Уставом ОАГ, в частности упразднена Межамериканская комиссия по мирному решению споров и усилены полномочия Постоянного совета. Постоянный совет уполномочен следить за поддержанием дружественных отношений между государствами — членами ОАГ и в этой связи способствовать мирному разрешению споров между ними (ст. 83 Устава ОАГ). Любая сторона в споре может просить Постоянный совет об оказании добрых услуг для урегулирования спора. Совет оказывает помощь сторонам и может
Среди других соглашений между американскими государствами о мирном разрешении споров наиболее важным является Устав Организации центральноамериканских государств, предусматривающий учреждение Центральноамериканского суда.
Что касается Содружества Независимых Государств, то в его Уставе, ст. 18, предусмотрено, что Совет глав государств правомочен на любой стадии спора, продолжение которого могло бы угрожать поддержанию мира или безопасности в Содружестве, рекомендовать сторонам надлежащую процедуру или методы его урегулирования.