- •1. Поняття міжнародного права
- •Міжнародне право та міжнародні відносини
- •3. Об'єктивна необхідність існування міжнародного права.
- •4. Сутність та характерні риси мп
- •5. Міжнародне публічне та міжнародне приватне право.
- •6. Міжнародний провапорядок
- •7. Походження терміну мп
- •8. Мічце міжнародного права в міжнародній нормативній системі.
- •0. Характеристики сучасного міжнародного права
- •1.Природа юридично обов’язкової сили мп
- •13. Періодизація історії мп
- •14. Стародавнє мп
- •15. Середньовічне мп.
- •16. Класичне мп
- •18. Міжнародне право з 1919 р. До створення оон.
- •19. Сучасне мп.
- •20. Виникнення мп.
- •21. Історія науки мп:основні етапи та наукові школи
- •22. Поняття джерела міжнародного права. Міжнародний договір
- •23.Види джерел мп.
- •24.Загальні принципи права
- •25.Поняття системи міжнародного права.
- •3.1. Співвідношення системи і структури міжнародного права
- •3.2. Система галузей, інститутів та норм міжнародного права
- •3.3. Види галузей системи міжнародного права
- •Внутрішньосистемна організація міжнародного права.
- •Критерії відокремлення галузей міжнародного права.
- •28. Критерії відокремлення інститутів мп
- •29. Загальносистемні інститути мп
- •30. Основні принципі міжароднго права в його системі
- •31. Міжнародний договір як універсальне джерело міжнародного права
- •32. Міжнародний звичай як універсальне джерело міжнародного права.
- •33. Формування міжнародно-правового звичаю.
- •34.Поняття допоміжних засобів для визначення міжнародно-правових норм
- •35 Значення рішень міжнародних організацій для формування норм міжнародного права
- •36. Співвідношення системи та структури міжнародного права.
- •Поняття норми міжнародного права.
- •38. Класифікація норм міжнародного права.
- •Поняття імперативних норм загального міжнародного права – jus cogens.
- •Концепція норм „м’якого права” (soft law).
- •40. Концепція „м”якого права” у доктрині мп
- •41.Ієрархія норм міжнародного права
- •42.Кодифікація та прогресивний розвиток міжнародного права
- •43. Поняття, джерела та функції основних принципів міжнародного права.
- •44. Принцип заборони застосування сили або загрози силою
- •45.Принцип мирного врегулювання спорів
- •Принцип суверенної рівності держав.
- •Принцип невтручання.
- •Принцип територіальної цілісності держав.
- •Принцип непорушності державних кордонів.
- •51. Принцип рівноправ'я і права народу розпоряджатися власною долею
- •53. Принцип добросовісного виконання міжнародних зобов'язань
- •54. Взаємозв’язок міжнародного і внутрішньодержавного права
- •54. Взаємозв’язок міжнародного і внутрішньодержавного права
- •55. Теорії співвідношення міжнародного і національного права
- •56. Поняття і суть узгодження міжнародного і внутрішньодержавного права. Обов'язок держави узгоджувати норми внутрішньодержавного права з нормами міжнародного права.
- •57.Міжнародне право про співвідношення його норм із нормами внутрішнього права
- •58. Роль внутрішньодержавного права у функціонуванні міжнародного права
- •59. Правова система України та міжнародне право
- •60. Поняття та зміст міжнародної правосуб’єктності
- •61 Поняття та види суб’єктів мп.
- •62 Держава як суб’єкт мп.
- •63. Міжнародна правосуб'єктність міжнародних організацій
- •64. Міжнародна правосуб'єктність народу, нації.
- •65. Міжнародна правосуб’єктність державоподібних утворень.
- •66.Міжнародна правосуб’єктність фізичної особи
- •67. Визнання держав та інших суб’єктів мп. Визнання держав
- •Визнання урядів
- •Інші види визнання
- •68. Поняття, форми і способи визнання.
- •70. Правонаступництво в мвах. Підстави правонаступництва. Поняття правонаступництва
- •71. Правонаступництво щодо міжнародних договорів.
- •72. Правонаступництво щодо державної власності.
- •73. Правонаступництво щодо державних архівів.
- •74. Правонаступництво щодо державних боргів.
- •75. Особливості правонаступництва України та інших держав після припинення існування срср.
- •76. Теорія континуїтету та її застосування.
- •77. Поняття та юридична природа міжнародно-правової відповідальності.
- •78. Підстави для виникнення міжнародно-правової відповідальності.
- •79. Види і форми міжнародно-правової відповідальності.
- •80. Поняття, типи, види й форми міжнародно-правових санкцій.
- •81. Міжнародне правопорушення та його ознаки.
- •82. Класифікація міжнародних правопорушень.
- •Поняття права міжнародних договорів
- •2. Джерела та кодифікація права міжнародних договорів
- •3. Поняття міжнародного договору
- •4. Класифікація міжнародних договорів
- •5. Структура, мови та назва міжнародних договорів
- •6. Повноваження при укладенні міжнародних договорів
- •7. Підготовка та прийняття тексту договору
- •8. Встановлення автентичності тексту міжнародного договору
- •10. Застереження до міжнародних договорів
- •11. Депозитарій та його функції
- •12. Реєстрація та опублікування міжнародних договорів
- •13. Набуття міжнародним договором чинності та його тимчасове застосування
- •14. Застосування міжнародних договорів у часі, просторі та за суб’єктами
- •15. Міжнародні договори та треті держави (міжнародні організації)
- •16. Застосування попередніх та нових міжнародних договорів, укладених з одного і того ж питання
- •17. Тлумачення міжнародних договорів
- •18. Недійсність міжнародних договорів
- •19. Припинення дії міжнародного договору
- •20. Новації (зміни до) міжнародних договорів
- •21. Забезпечення виконання міжнародних договорів
- •22. Громадянство як інститут конституційного та міжнародного права
- •23. Набуття громадянства та його втрата
- •25. Подвійне громадянство та безгромадянство
- •26. Статус іноземців і міжнародне право
- •27. Біженці та вимушені переселенці
- •28. Право притулку
- •29. Правові засади співробітництва держав у сприянні і розвитку поваги до прав людини
- •30. Універсальні механізми захисту прав людини
- •31. Регіональні механізми захисту прав людини
- •32. «Гуманітарна інтервенція» та міжнародне право.
- •33. Поняття та види території згідно з міжнародним правом
- •34. Поняття територіального верховенства
- •35. Склад державної території
- •36. Теорії юридичної природи державної території
- •37. Поняття, види та правовий режим державних кордонів
- •38. Підстави для зміни державних кордонів відповідно до сучасного міжнародного права
- •39. Міжнародні сервітути
- •40. Головні принципи правового режиму міжнародних рік
- •41. Території з особливим правовим режимом
- •42. Правові питання території України
- •43. Класифікація територій за їхнім правовим режимом
- •44. Поняття державної території та її складові
- •45.Правові підстави і способи територіальних змін
- •46. Державні кордони
- •47. Правове регулювання міжнародних річкових перевезень
- •Юридичний статус і правовий режим Арктики
- •49. Міжнародно-правовий статус Антарктики
- •50. Поняття та джерела міжнародного морського права
- •51. Міжнародно-правові статус і режим внутрішніх вод
- •52. Міжнародно-правові статус і режим територіального моря
- •53. Прилегла зона та її правовий режим
- •54. Міжнародно-правові статус і режим виключної економічної зони
- •Міжнародно-правові статус і режим відкритого моря
- •56. Делімітація, міжнародно-правові статус та режим континентального шельфу
- •57. Концепція «спільної спадщини людства» в міжнародному морському праві. Правовий статус і режим Району
- •Статус морських суден та екіпажів
- •Правовий статус повітряного простору
- •61. Правовий статус повітряного судна і його екіпажу
- •62. Правова регламентація та юридична класифікація міжнародних повітряних сполучень
- •63. Міжнародний аеропорт. Правове регулювання діяльності авіапідприємств
- •Правове регулювання комерційної діяльності в міжнародних повітряних сполученнях. „Свободи повітря”
- •Боротьба з актами незаконного втручання в діяльність цивільної авіації
- •66. Міжнародні організації в галузі цивільної авіації
- •Поняття міжнародного космічного права
- •Джерела міжнародного космічного права
- •Міжнародно-правовий режим космічного простору та небесних тіл
- •Правовий статус космічних апаратів і екіпажів
- •Міжнародно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну космічними об’єктами
- •Проблеми делімітації космічного простору і варіанти її вирішення
- •Правові аспекти дистанційного зондування Землі
- •Критерії правомірності міжнародного безпосереднього телевізійного віщання
- •Міжнародно-правові форми мирного дослідження і використання космічного простору
- •76. Співробітництво держав у рамках міжурядових космічних організацій
- •Поняття, функції та принципи права зовнішніх зносин
- •Система органів зовнішніх зносин
- •Дипломатичне право
- •Консульське право
- •81. Право спеціальних місій
- •Дипломатичне право міжнародних організацій
- •Поняття і розвиток права міжнародних організацій
- •84.Сучасна система міжнародних організацій, їх типи і види
- •Ознаки міжнародних міжурядових організацій як суб’єктів міжнародного права
- •Регіональні та субрегіональні організації
- •Європейські регіональні міжнародні організації
- •Міжнародні конференції
- •Поняття та джерела міжнародного економічного права
- •Принципи міжнародного економічного права
- •92. Договірно-правовий та інституційний механізми міжнародних економічних відносин
- •93. Суб’єкти міжнародного економічного права
- •94. Примусові заходи в міжнародних економічних відносинах
- •95. Проблема встановлення нового міжнародного економічного порядку і створення системи міжнародної економічної безпеки
- •96. Гатт 1947 р. Як квазіміжнародна організація
- •Світова організація торгівлі: створення, членство, функції, структура
- •Міжнародні торговельні договори системи сот (сот)
- •99. Зміст і особливості гатт 1994 р.
- •100. Договори, суміжні з гатт
- •Генеральна угода з торгівлі послугами (гатс)
- •Угода з торгових аспектів прав інтелектуальної власності (тріпс)
- •103. Врегулювання спорів в рамках сот
- •Історія і сучасна система правових гарантій міжнародної безпеки
- •Види законного застосування сили в сучасному міжнародному праві
- •Проблеми реалізації принципу незастосування сили чи загрози силою
- •Міжнародно-правові питання боротьби з міжнародним тероризмом
- •Універсальна система колективної безпеки за Статутом оон. Рада Безпеки
- •Повноваження регіональних організацій в сфері міжнародної безпеки
- •Міжнародні організації з проблем європейської безпеки
- •Основні міжнародні угоди в сфері роззброєння
- •112. Міжнародно-правові і національно-правові гарантії безпеки України
- •Міжнародне гуманітарне право як галузь міжнародного права
- •Система міжнародного гуманітарного права. Зміст „права Гааги”
- •Система міжнародного гуманітарного права. Зміст „права Женеви”
- •Сфера дії міжнародного гуманітарного права
- •Заборонені засоби і методи ведення воєнних дій
- •Особи, що знаходяться під захистом міжнародного гуманітарного права
- •Роль Міжнародного комітету Червоного Хреста у збройних конфліктах
- •120. Реалізація та імплементація норм міжнародного гуманітарного права
- •121. Правові засади здійснення міжнародних миротворчих операцій оон
- •122. Поняття та джерела міжнародного кримінального права
- •123. Міжнародні злочини. Відповідальність за злочини проти людства
- •124.Поняття та види злочинів міжнародного характеру
- •125. Міжнародні кримінальні трибунали ad hoc. Міжнародний кримінальний суд
- •126. Правова допомога у кримінальних справах
- •127. Міжнародна організація кримінальної поліції (Інтерпол)
- •128. Поняття міжнародного спору
- •129. Система мирних засобів вирішення міжнародних спорів
- •Універсальні та регіональні механізми врегулювання міжнародних спорів
- •131. Міжнародний судовий і арбітражний розгляд
- •134. Розгляд спорів міжнародним судом оон
7. Підготовка та прийняття тексту договору
Підготовка тексту договору. 3 основні форми підготовки узгодженого тексту: 1. Звичайні дипломатичні канали, які використовуються частіше для підготовки двосторонніх угод, рідше - багатосторонніх. 2 Міжнародні конференції 3. Міжнародні організації. Бувають випадки коли той самий договір в процесі підготовки проходить всі три форми.
До стадії підготовки узгодженого тексту міжнародного договору також відноситься прийняття тексту договору та встановлення його автентичності. Прийняттям тексту договору закінчуються переговори між державами щодо його підготовки. Існують дві форми прийняття тексту договору: підписання та парафування. Після узгодження та прийняття тексту договору необхідно зафіксувати, що він є остаточним і не підлягає зміні (встановлення автентичності тексту). Відповідно до ст. 10 Віденської конвенції 1969 р. текст договору стає автентичним і остаточним шляхом застосування процедури, про яку домовились держави, що беруть участь у переговорах: підписання, підписання ad referendum, парафування тексту договору або заключного акта конференції, що містить цей текст.
Підписання ad referendum в подальшому потребує підтвердження з боку компетентного органу відповідної держави або міжнародної організації.
Парафування — це встановлення автентичності тексту договору за допомогою ініціалів уповноважених осіб, які засвідчують, що узгоджений текст договору є остаточним. Після парафування текст не може бути змінений навіть за згодою уповноважених осіб.
Багато міжнародних конференцій в яких брали участь майже всі держави світу приймали договори 2/3 голосів. Але рішення більшості не обов’язкове для незгодної меншості. В останні роки при прийнятті тексту договору стали використовуватися Принцип консенсусу – без голосування на основі загальної згоду учасників договору; консенсус припускає прийняття рішення всіма державами відповідних поступок.
На конференціях прийняття тексу проходить наступні стадії: комітет; пленарне засідання. Кожна стаття а іноді частина статті приймаються окремо і тільки наприкінці приймається договір в цілому. Правило процедури визначається голосуванням шляхом або підняття рук. У важливих випадках застосовується поіменне голосування за алфавітним списком. Результати такого голосування заноситься в протокол. Прийняття тексту відбувається до правил голосування в кожній організації.
8. Встановлення автентичності тексту міжнародного договору
Після того як текст договору в результаті переговорів узгоджений і прийнятий, стає необхідним якимось чином зафіксувати, що даний текст є остаточним і не підлягає змінам із боку уповноважених. Процедура, за допомогою котрої прийнятий текст договору об'являється остаточним, називається встановленням автентичності тексту. Це особлива стадія в укладанні міжнародного договору, тому що всякий уряд, перед тим, як узяти на себе зобов'язання за договором, повинен точно знати, який же його остаточний текстуальний зміст. Процедура встановлення автентичності тексту визначається або в самому тексті, або шляхом угоди між державами, що домовляються Раніше ця стадія укладання міжнародного договору не виділялася окремо. Причина полягала в тому, що встановлення автентичності тексту за часом збігалося з підписанням договору. з'явилися нові форми встановлення автентичності тексту договору, не пов'язані з підписанням його уповноваженими. В даний час застосовуються такі форми встановлення автентичності тексту міжнародних договорів: — парафування; включення тексту договору в заключний акт міжнародної конференції, на якій він був прийнятий; — включення тексту договору в резолюцію міжнародної організації; — інша узгоджена процедура. Крім того, якщо після прийняття тексту міжнародного договору має місце його підписання, у тому числі підписання ad referendum, то в цьому випадку основна функція підписання зливається з функцією встановлення автентичності тексту. Інакше кажучи, у цьому випадку укладання договору наче б то минає стадію встановлення автентичності тексту. Парафування — це встановлення автентичності тексту договору ініціалами уповноважених держав, що домовляються у свідчення того, що даний узгоджений текст договору є остаточним. Парафування може належати як до окремих статей договору, так і до всього договору в цілому. Оскільки парафування, по суті, не є підписанням, через те що не виражає згоди держави на обов'язковість для неї міжнародного договору, то спеціальних повноважень на парафування не потрібно. Після парафування текст не може бути змінений навіть за згодою між уповноваженими. Парафування дозволяє уникнути можливих спорів і непорозумінь щодо формулювань положень договору. Але парафування, проте, не заміняє підписання договору, що є самостійною стадією укладання договору. В останні роки часто застосовуються нові методи встановлення автентичності текстів договорів. У відношенні багатостор. договорів воно нерідко приймає форму резолюції якогось органу міжн. організації або підписання тексту компетентним представником організації. 9. Поняття та форми висловлення згоди суб’єктами міжнародного права на обов’язковість договорів
Вираження згоди держав на обов'язковість для них міжнародного договору є завершальною стадією його укладання. Відповідно до статті 11 Віденської конвенції 1969 року згода держави на обов'язковість для неї договору може бути виражена:
підписанням договору – є водночас формою прийняття тексту договору на стадії його підготовки і одніэю з форм згоди держави на його обовязковість;
обміном документами, що утворюють договір;
ратифікацією договору (затвердження договору одним з вищих органів влади держави відповідно до процедури, передбаченої нац. законодавством), його прийняттям, затвердженням, приєднанням до нього або будь-яким іншим способом, про який умовилися.
Згода держави на обов'язковість для неї договору може належати до частини договору, якщо це дозволено договором або якщо з цим згодні інші держави, що домовляються. Деякі договори передбачають таку можливість. Тоді допустима часткова ратифікація, затвердження, приєднання і т.д. Що стосується підписання, то деякі юристи оспорюють можливість підписання тільки окремих частин договору. Віденська конвенція 1969 року в статті 17 не робить якихось застережень на цей рахунок. Крім того, ця стаття передбачає, що згода держави на обов'язковість для неї договору може бути альтернативною, якщо сам договір допускає вибір між альтернативними положеннями і якщо при вираженні згоди ясно зазначено, до якого з цих положень ця згода належить. Підписання є найважливішим засобом вираження згоди держави на обов'язковість для неї міжнародного договору, донедавна підписання договору вважалося обов'язковою стадією його укладання. Проте за останні десятиліття з'явилися договори, що цієї стадії не проходять.
Відповідно до статті 12 Конвенції 1969 року згода держави на обов'язковість для неї договору виражається шляхом підписання договору представником держави, якщо: а) договір передбачає, що підписання має таку силу; б) іншим чином встановлена домовленість держав, котрі беруть участь у переговорах, про те, що підписання повинно мати таку силу; в) намір держави додати підписанню таку силу витікає з повноважень її представника або було виражено під час переговорів.