10. Застереження до міжнародних договорів

Будь-який з учасників договору має право на застереження. Застереження — це одностороння заява держави, зроблена під час підписання, ратифікації, затвердження, прийняття договору, приєднання до нього, за допомогою якої вона бажає виключити або змінити юридичну дію певних положень договору в їхньому застосуванні до даної держави. Юридичні наслідки застереження полягають у тому, що воно змінює положення договору у відносинах між державами й іншими учасниками договору, що зробили його. Застереження одного учасника договору не змінює положень договору для інших учасників у ставленні між ними. Заперечення проти застереження якогось учасника договору, висунуте іншим його учасником, перешкоджає вступу договору в силу між цими державами, якщо про це заявить держава, що заперечує. Застереження зустрічаються тільки в багатосторонньому договорі. Право на застереження є суверенним правом кожної держави.

Віденська конвенція 1969 року передбачає, проте, перелік винятків, коли застереження може бути зроблено:

• якщо договір прямо не забороняє застереження;

• якщо міжнародний договір підлягає ратифікації, то застереження, зроблене під час підписання, повинно бути відтворено в ратифікаційній грамоті;

• якщо договір укладений між обмеженим числом учасників або якщо з об'єкта і цілей міжнародного договору слідує, що він повинний застосовуватися між учасниками лише в цілому, то застереження до нього потребує прийняття всіма учасниками міжнародного договору, проте у випадках заперечення проти застереження деяких учасників, воно не є перешкодою для участі в ньому держави, що зробила застереження.

У міжнародній практиці склалися підстави, що витікають із Віденських конвенцій, коли застереження зроблено бути не може:

• дане застереження прямо заборонено договором;

• застереження не входить у число допустимих за договором;

• застереження несумісне з об'єктом і цілями договору.

Слід мати на увазі, що якщо договір не передбачає інше, застереження може бути зняте державою, що його зробило, у будь-який час.

11. Депозитарій та його функції

"Депозитарій" - визначена міжнародним договором держава, уряд, міжнародна організація або її головна виконавча посадова особа, яким здається на збереження оригінал міжнародного договору і які виконують по відношенню до цього договору функції, передбачені міжнародним правом.

Тобто, депозитарієм є «хранитель» автентичного тексту договору, ратифікаційних грамот та інших документів.

Депозитарій договору може бути призначеним державами, які брали участь у переговорах, або визначений у самому переговорі, ним може бути одна або кілька держав, міжнародна організація, головна виконавча службова особа такої організації.

Функції депозитарію є міжнародними за своїм характером, і при виконанні їх депозитарій повинен діяти неупереджено. Зокрема, той факт, що договір не набрав чинності між деякими учасниками або що виникло розбіжність між державою або міжнародною організацією і депозитарієм, що стосується виконання функцій цього останнього, не впливає на цей обов'язок.

Функції :

• прийняття і збереження першотвору міжнародного договору, ратифікаційних грамот, документів про застереження;

• одержання будь-яких підписів під договором;

• інформування учасників договору про хід його ратифікації і про вступ його в силу, якщо в договорі цей механізм передбачений;

• одержання і збереження актів, нотифікацій і повідомлень;

• виготовлення при необхідності копій договору; ратифікаційних грамот, додатків до договору і т.д.