45.Правові підстави і способи територіальних змін

Набуття нової території:

«окулярна окупація» - держава приєднує всі відкриті нікому раніше не приналежні території— хто перший відкрив невідому до того землю і хоча б номінально нею заволодівав, одержував на неї право власності. Пізніше було визнано, що сам по собі факт окулярної окупації, що обмежувався лише нотифікацією, тобто публічним оголошенням про відкриття і приєднання земель, не може створювати титулу на такі землі. У міжнародному праві з'явилася вимога «ефективної окупації», тобто практичного, господарського освоєння таких територій.

збільшення території, що полягає у встановленні державою суверенітету над знов утвореними новими ділянками суші

До договірних способів придбання державної території належать: цесія, обмін, дарування території, а також продаж території.

8. Цесія (поступка території) — передача території однієї держави іншій за згодою між ними.

9. Плебісцит — всенародне голосування з питання про територіальні зміни (державної приналежності визначеній території). Плебісцит може проводитися як на підставі внутрішньодержавного акту, так і відповідно до міжнародного договору

10. Продаж території.

11. Відторгнення частини території держави-агресора в якості санкції. Така міра застосовується до конкретної держави не тільки як форма відповідальності за розв'язану агресію проти іншої держави або держав, але й у якості превентивної міри, спрямованої на запобігання агресії з територій, що відриваються, у майбутньому.

12. Міжнародному праву відомо тимчасове користування територіями. Під цим розуміють оренду територій, транзит через території, кондомініум, територію загального користування та ін. Під орендою в міжнародному праві розуміють тимчасове використання одною державою частини території іншої держави для цілей, що не суперечать основним принципам міжнародного права, і не пов'язаних із установленням політичного панування на даній території.

13. Кондомініум — це спільне володіння двох і більше держав визначеною територією, на яку поширюється їхній суверенітет.

14. Ад'юдикація — передача частини території однієї держави іншій на підставі рішення судового органу. Вона буде вважатися правомірною тільки в тому випадку, якщо, по-перше, при зверненні в судовий орган держави, що сперечаються, мають у сукупності достатні правові підстави на володіння територією, що оспорюється і, по-друге, якщо обидві держави визнають над собою юрисдикцію даного суду.

46. Державні кордони

В цілях забезпечення недоторканності та непорушності кордонів, їх охорони та забезпечення внутрішнім законодавством і міжнародними договорами межуючих держав встановлюється спеціальний правовий режим, який передбачає: порядок охорони та пересічення держ.кордону на суходолі, морі, повітрі, розміщення та регламентацію діяльності контрольно-пропускних пунктів ті таможених закладів, повітряні коридори над кордоном та порядок прольоту в їх летальних апаратів; ведення сільхоз.,вироб., транспортної, промислової та іншої діяльності в районі держ.кордону, в тому числі у межах територіального моря; спец. Правила проживання, переміщення і діяльності населення в пограничній зоні і вїзда в неї. Охорона і оборона держ.кордону здійснюється на основі внутрішнього законодавства держави. Для забезпечення порядку на держ.кордоні можуть бути встановлені прикордонна зона та прикордонна смуга. Державний кордон – це лінія, визначена на картах та на місцевості кордони державної території на суходолі, воді, повітрі і в надрах тобто просторовий кордон дії державного суверенітету конкретної держави. Сухопутний кордон – визначає територію одної держави від аналогічної території іншої держави та встановлюється у договірному порядку між межуючи ми державами з урахуванням рельєфу місцевості. При неможливості урахування рельєфу можуть встановлюватися геометричні або астрономічні кордони. Водний кордон може проходити: На озері – по прямій лінії, з’єднуючий виходи сухопутного кордону до протилежних берегів озера, незалежно від змінюю чого рівня води та зміни його берегів; На суднохідній річці – по головному фарватеру. У випадку природній зміні фарватеру кордон також може відповідно змінюватися. На несудохідній річці – як правило, по середині річці або її головного рукава На морі – по внутрішньому кордону терит.моря згідно з національним законодавством або угодами з межуючи ми державами, наприклад з Норвегією та Фінляндією. Повітряний кордон – представляє собою вертикальну плоскість, становлену по лінії проходження сухопутного та водного держ.кордону. Верхня висотна межа повітряного простору відокремлюю чого його від космічного простору, МПр. не встановлено. За міжн. Практикою встановлено висотна межа 110 км.