114. Система міжнародного гуманітарного права. Зміст „права Гааги”

Міжнародне гуманітарне право - це сукупність принципів і норм, що регулюють відносини між д-вами з приводу захисту прав людини й основних свобод для всіх, незалежно від раси,статі, мови як у мирний час так і в період збройних конфліктів.

„Право Гааги” – це міжнародне регулювання „права війни”, прагнення визначити права та обовязки сторін, що воюють під час проведення воєнних операцій, обмежити сторони, що воюють у виборі засобів і методів нанесення збитків супротивнику.

Перша Гаазька конференція миру 1899р. Підписано конвенції, що стосувалися обмеження воєнних дій; було прийнято положення, які стосувалися майбутнього обговорення питань (про перегляд Женевської конвенції; про права та обовязки нейтральних держав; про обмеження сухопутн і мор збр. сил і військ бюджету).

Друга мирна конференція в Гаазі 1906-1907 рр. Прийнято наступні конвенції

1) про мирне розвязання міжнародних зіткнень;

2) стосовно обмеження випадків звернення до сили для стягнення боргів, що випливають з договорів;

3) про початок воєнних дій;

4) про закони і звичаї сухопутної війни;

5) про права та обовязки нейтральних держав і осіб у сухопутній війні;

6) щодо становища торговельних суден противника під час або на початку воєнних дій;

7) стосовно переобладнання торговельних суден на військові;

8) щодо встановлення автоматичних контактних підводних мін;

9) про бомбардування під час війни за допомогою мор сил;

10) про застосування до мор війни засад Женев конв-ї 1864р;

11) щодо деяких обмежень у корист-ні правом захоплення у мор війні;

12) про заснування міжнародного призового суду;

13) про права та обовязки нейтральних держав у мор війні.

Було також прийнято Декларацію стосовно заборони скидання снарядів і вибухових речовин з повітряних куль. А в Заключному акті Гаазька конференція прийняла Декларацію на користь обовязкового суду, відновила прийняту і 1899р постанову про обмеження воєних тягарі і зазначила необхідність скликання третьї конференції миру (але їй завадила Перша світова війна).

115. Система міжнародного гуманітарного права. Зміст „права Женеви”

Міжнародне гуманітарне право - це сукупність принципів і норм, що регулюють відносини між д-вами з приводу захисту прав людини й основних свобод для всіх, незалежно від раси,статі, мови як у мирний час так і в період збройних конфліктів.

Метою права Женеви є забезпечення поваги до людської особистості усіма доступними засобами, сумісними з вимогами воєнної необхідності; воно захищає поранених і хворих військовослужбовців. військовополонених і осіб, які не беруть участі у бойових діях. "Право Женеви". Майже всі конвенції, що містять норми, які захищають інтереси військових, що вибули зі строю, і некомбатантів, приймали­ся на конференціях, які відбувалися у Женеві.

У 1864 р. у Женеві було прийнято Женевську конвенцію про поліпшення долі поранених на полі бою. Серед її нововведень — по­няття нейтральності: лікарі і медсестри не повинні визнава­тися учасниками бойових дій і не можуть бути захоплені в полон; заохочувалися дії мирного населення, спрямовані на допомогу пораненим; гарантувався догляд за пораненими і хворими, незалежно від того, на чиєму боці вони воювали; знак Червоного Хреста на білому тлі мав означати, що там, де він встановлений, розташовані госпіталі та медперсонал, яким повинні бути надані захист і допомога.

В ході роботи Диплома­тичної конференції (Женева, 1949 р.) було прийнято чотири нові конвенції, з яких складається сучасне "право Женеви". Це:

• Женевська конвенція про поліпшення долі поранених і хворих у діючих арміях від 12 серпня 1949 р.;

• Женевська конвенція про поліпшення долі поранених, хворих і осіб, що потерпіли в корабельній аварії, із складу збройних сил на морі від 12 серпня 1949 р.;

• Женевська конвенція про ставлення до військовополо­нених від 12 серпня 1949 р.;

• Женевська конвенція про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 р.

Іноді ці чотири Женевські конвенції об'єдну­ють під однією назвою — Женевські конвенції про захист жертв війни.

У другій половині XX ст. почали виникати збройні конфлікти міжнародного і неміжнародного характе­ру. З урахуванням зазначеної обставини чотири Женевські кон­венції 1949 р. були доповнені двома протоко­лами (Швейцарія, 1977 р.):

• Додатковим протоколом, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол І);

• Додатковим протоколом, що стосується захисту жертв збройних конфліктів неміжнародного характеру (Про­токол II).

На відміну від Гаазьких конвенцій 1907 р., що встановили правила проведення воєнних операцій, Женевські конвенції охороняє права й інтереси військовослужбовців, що вийшли з ладу, і осіб, що не приймають участь у воєнних діях. У цьому їхнє принципове розходження. Але таке розходження поступово стирається й створюється комплексне змішане МП, що відображає закони й звичаї сучасної війни.