53. Принцип добросовісного виконання міжнародних зобов'язань

Принцип добросовісного виконання міжнародних зобов'язань найбільш давній серед принципів сучасного міжнародного права. Він виник у формі міжнародно-правового звичаю расіа зшіі: зегуапсіа на ранніх стадіях розвитку державності.

В сучасному міжнародному праві цей принцип закріплений в Статуті ООН. Пункт 2 ст. 2 Статуту ООН декларує принцип таким чином: "всі члени Організаиії Об'єднання Націй добросовісно виконують взяті на себе за цим Статутом зобов'язання, щоб забезпечити їм всім в сукупності права і переваги, які випливають з належності до складу членів Організації".

Кожний діючий договір обов'язковий для його учасників і повинен ними добросовісно виконуватися. Учасники договору не можуть посилатися на положення свого внутрішнього (національного) права з метою виправдання невиконання ними договору (Віденські конвенції про право міжнародних договорів 1969 і 1986рр.).

Сфера дії вказаного принципу не обмежується лише міжнародними договорами (Декларація про принципи міжнародного права 1970р.).

Виділяють такі принципові положення виконання міжнародних зобов'язань:

1.Кожна держава зобов'язана добросовісно виконувати свої зобов'язання:

а) за Статутом ООН;

б) з загальновизнаних принципів і норм міжнародного права;

в) за міжнародними договорами, які дійсні відповідно до загальновизнаних принципів і норм міжнародного права.

2.На випадок суперечностей між зобов'язаннями за міжнародними договорами і зобов'язаннями як членів ООН за його Статутом, перевага надається статутним зобов'язанням.

3.Кожна держава, здійснюючи свої суверенні права, в тому числі і такі, як встановлення власних законів і адміністративних правил, повинна забезпечити, щоб такі закони і адміністративні правила, рівно як і практика і політика їх застосування відповідали її зобов'язанням по міжнародному праву.

В сучасному міжнародному праві вироблені досить ефективні інституційні механізми дотримання принципу добросовісного виконання міжнародних зобов'язань, зокрема: взаємні консультації, переговори, суди, третейські суди тощо.

54. Взаємозв’язок міжнародного і внутрішньодержавного права

Співвідношення міжнародного права (МП) і внутрішньодержавного права (ВП) є однією з актуальних проблем теорії міжнародного права. Інтерес фахівців до цього питання пояснюється складністю в теоретичному визначенні, його дослідження дозволяє розкрити сутність МП як своєрідної правової системи, показати взаємозв'язки, взаємодію і взаємовплив норм міжнародної і внутрішньодержавної правових систем, забезпечити їх узгодження і реалізацію, з'ясувати роль норм національного права в рішеннях міжнародних судів і арбітражів, можливість застосування національними судами міжнародно-правових норм.

В МП є 2 теорії співвідношення МП і ВП: дуалістична і моністична, у межах яких розрізняють 5 основних концепцій співвідношення, а саме:

- верховенства однієї системи над іншою (дуалістична);

- примата ВП над міжнародним (моністична);

- примата МП над внутрішньодержавним (моністична);

- верховенства кожної із двох систем у своїй сфері з урахуванням складності взаємовідносин між ними (теорія координації);

- існування двох самостійних, рівноправних, взаємозалежних міжнародної і внутрішньодержавної правових систем (радянська дуалістична).