41. Території з особливим правовим режимом

Території з особливим міжнародно-правовим режимом можуть бути або міжнародними або державними територіями. Таке виділення має функціональне знечення. Це перш за все нейтралізовані та демілітаризовані зони.

Демілітаризована зона – частина території, по відношенню до якою певна держава або група держав прийняли зобов'язання не мати в її межах збройних сил, воєнних укріплень та споруд, ніякого або певних видів озброєння.

Повна демілітаризація – ліквідація або виведення всіх видів військових об'єктів та збройних сил (Аландські острови, Місяць, Антарктика..)

Часткова демілітаризація – території, на яких реалізується один або декілька заходів, пердбачених повною демілітаризацією (безядерні зони, космічний простір, 38а паралель у Кореї).

Без’ядерна зона- це різновид часткової демілітаризації. Це особливий, встановлений договором правовий режим визначеної території, просторової сфери та космічного тіла, згідно з яким там забороняються виробництво, випробування, розміщення, зберігання ядерної зброї, розміщення обладнання та установок для його обслуговування, створення військових баз для доставки та розміщення на них ядерної зброї та його носіїв.

Сьогодні без’ядерною зоною є: Латинська Америка, Південна частина Тихого океану.

Нейтралізована територія передбачає встановлення такого статусу території, відповідно до якого забороняється її використання як театру воєнних дій (базою для ведення війни) – магеланова протока, панамський канал...

Режим демілітаризації та нейтралізації застосовується до:

- частин території держави,

- всієї території держави,

- певних просторових сфер.

В сучасному МП одночасно встановлюються обидва режими що призводить до виникнення "зон миру" або без'ядерних зон. На сьогодні відомо три міжнародні угоди, за якими встановлено без'ядерні зони. 1967 р. - договір між латиноамериканськими державами, потім приєдналися США і СРСР. 1985 р. договір про створення без'ядерної зони в південно-західній частині Тихого Океану. 1996 р. був укладений а вступив в силу на початку 2000 р. договір про створення без'ядерної зони в Африці

42. Правові питання території України

У Конституції України ст.13 закріплено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні й інші природні ресурси, що знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виняткової (морської) економічної зони є об'єктами права власності українського народу. Таким чином, Основним Законом держави передбачене право народу на володіння, користування і розпорядження як самою територією, так і всіма її природними ресурсами і багатствами без шкоди для будь-яких зобов'язань, що випливають із міжнародного співробітництва держав на принципі взаємної вигоди і міжнародного права. Таким чином, територія виступає не тільки в якості матеріальної бази й екологічного середовища існування народу, але і є матеріальною базою суверенітету як основної властивості державної влади. Слід також враховувати, що як об'єкт права власності державна територія може бути предметом цивільно-правових угод: купівлі-продажу, міни, дарування, оренди та ін. Територіальне верховенство держави прямо зв'язане з державним суверенітетом і виступає в якості одного з його складових елементів. Недарма стаття 2 Конституції України проголошує, що суверенітет України поширюється на всю її територію. У міжнародному праві, відповідно до визначення Міжнародного суду, територіальне верховенство розуміється як територіальний суверенітет.

Відповідно до діючого в Україні законодавства, острови, що належать Україні (зокрема, острів Зміїний, розташований у Чорному морі), мають територіальні води, економічну зону і континентальний шельф.

Правовий режим надр регламентується в Україні Конституцією України і Кодексом України про надра 1994 року. Надра є виключною власністю народу України і даються тільки в користування. Угоди або дії, що у прямій або непрямій формі порушують право власності народу України на надра, є недійсними.

Закон України «Про державний кордон України» від 1991 року до внутрішніх вод України відносить: 1) морські води, розташовані в бік берега від прямих вихідних ліній, прийнятих для обчислювання ширини територіального моря України; 2) води портів України, обмежені лінією, що проходить через постійні портові споруди, що найбільше виступають у бік моря; 3) води заток, бухт, губ і лиманів, гаваней і рейдів, береги яких повністю належать Україні, до прямої лінії, проведеної від берега до берега в місці, де з боку моря вперше утворюються один або декілька проходів, якщо ширина кожного з них не перевищує 24 морських милі; 4) води заток, бухт, губ і лиманів, морів і проток, що історично належать Україні; 5) обмежена лінією державного кордону частина вод рік, озер та інших водоймищ, береги яких належать Україні. У відповідності зі статтею 5 зазначеного вище Закону України «Про державний кордон» до територіальних вод України належать морські води шириною 12 морських миль, що відраховуютьс від лінії найбільшого відливу як на материку, так і на островах, що належать Україні, або від прямих вихідних ліній, що з'єднують відповідні точки. Географічні координати цих точок затверджуються в порядку, встановленому Кабі Мін України..