33. Поняття та види території згідно з міжнародним правом

У самому широкому значені слова під територією розуміється вся планета Земля з її сухопутною та водною поверхнею, надрами та повітряним простором, а також космічний простір, що оточує Землю, Місяць та інші небесні тіла. Таким чином, термін «територія» використовується в міжнародному праві для позначення земного, а також позаземного простору, відмежованого від інших просторів певними межами, і такого, що має визначений юридичний статус (наприклад, статус державної території) і відповідний йому правовий режим. Відповідно до існуючого правового режиму вся територія Землі підрозділяється на наступні категорії чи види: 1) Державна територія — це територія, що правомірно знаходиться під суверенітетом конкретної держави, над якою нею здійснюється територіальне верховенство; 2) території з міжнародним режимом - це територія, на яку не поширюється суверенітет якоїсь держави. Таких територій небагато: відкрите море; міжнародний район морського дна — морське дно і його надра за межами континентального шельфу прибережних держав (за межами національної юрисдикції); повітряний простір за межами державних територій; Антарктика; космічний простір, Місяць та інші небесні тіла. На цій території, що знаходиться в загальному користуванні держав, діють загальновизнані принципи і норми міжнародного права; 3) території зі змішаним режимом - це територія, на якій діють одночасно як норми міжнародного права, так і норми національного законодавства прибережних держав. Території зі змішаним режимом умовно можна розділити на дві групи: ті, що прилягають, і виняткові економічні зони і континентальний шельф прибережних держав, що не входять до складу державної території прибережних держав; міжнародні ріки, міжнародні протоки, що перекриваються територіальними водами прибережних держав, і міжнародні канали, що входять до складу територій прибережних держав. 4) території з особливим міжнародним режимом - це демілітаризовані і нейтралізовані зони і зони миру (у разі їхнього встановлення). Виділення таких територій носить суто функціональний характер із метою визначення ступеня їхньої мілітаризації. До складу цих територій можуть входити державні території або державні, міжнародні території і території зі змішаним режимом одночасно

34. Поняття територіального верховенства

Територіальне верховенство держави прямо зв'язане з державним суверенітетом і виступає в якості одного з його складових елементів. Недарма стаття 2 Конституції України проголошує, що суверенітет України поширюється на всю її територію.

У міжнародному праві, відповідно до визначення Міжнародного суду, територіальне верховенство розуміється як територіальний суверенітет. Територіальний суверенітет можна визначити як право держави здійснювати виняткову юрисдикцію стосовно всіх осіб і предметів на своїй території. Отже, правовий режим усіх суб'єктів і об'єктів, що знаходяться на території держави, визначається і регулюється винятково її законами, і держава вправі не допускати на своїй території діяльності будь-якої іншої держави або організації.

Щодо територіального верховенства в міжнародному праві існують три концепції:

1. Об'єктна концепція - Виникла в період феодальних відносин. Базове положення: територія - об'єкт власності.

2. Просторова концепція - територія розглядається як просторова сфера здійснення влади держави, тоді як люди володіють власністю на землю;

3. Теорія компетенції - державна територія це умовне поняття, у її межах діє сума компетенций держав. На території держави можуть бути й іноземні особи, а відповідно може діяти й компетенція інших осіб.

Існує також поняття "особистого верховенства" держави, що складається у владі держави над особами незалежно від їхнього місцезнаходження (трансграничний характер дії).

Виходячи з цього, можна зробити висновок про наявність колізії між особистим і територіальним верховенством держави, але домінуючої є саме територіальне верховенство.

Зміст територіального верховенства:

• національний правопорядок відносно території та землі;

• питання адміністративно-територіального поділу;

• спеціальний режим з точки зору безпеки, обмежень для іноземців;

• певний порядок діяльності будь-якого іноземного елемента;

• розпорядження всіма природними ресурсами.

Межі дії територіального верховенства кожної держави обмежуються її державними кордонами. Слід пам'ятати, що сучасне міжнародне право забороняє зловживання територіальним верховенством. У якості таких зловживань розцінюються: підготовка і засилання збройних формувань на територію іншої держави; перенос морського, річкового і повітряного забруднення на територію іншої держави; пропаганда війни і расизму, розпал ненависті до народів сусідніх держав; попуск і неприйняття заходів для припинення злочинів, наслідки яких поширюються або можуть поширюватися на територію іншої держави, та ін.