39. Поняття імперативних норм загального міжнародного права – jus cogens.

Однією з характерних рис сучасного МП є наявність у ньому комплексу імперативних норм, що володіють особливою юридичною чинністю. Остання вкладається в неприпустимості відхилення від норм у взаєминах окремих держав навіть шляхом їхньої угоди. Суперечні ним звичай або договір будуть недійсні. Знову виникла імперативна норма робить недійсними й суперечні їй існуючі норми.

Диспозитивні норми - це норми, що допускають відступ від них за згодою у взаєминах сторін. При цьому не повинні зачіпатися права й інтереси третіх сторін. Більшість універсальних і локальних норм становлять норми диспозитивні. Ці норми володіють повною юридичною чинністю. Якщо суб'єкти не домовилися про інше, то вони зобов'язані виконувати диспозитивну норму, а у випадку її порушення несуть відповідальність. Диспозитивність норми полягає не в обмеженій обов'язковій чинності, а в тому, що вона припускає право суб'єктів регулювати свої взаємини інакше, ніж передбачено загальною нормою.

Визначення імперативної норми (jus cogens) міститься в ст.53 Віденської конвенції про

право міжнародних договорів: “...імперативна норма загального міжнародного права є нормою, що приймається і визнається міжнародним співтовариством держав в цілому як норма, відхилення від якої неприпустиме і яка може бути змінена лише наступною нормою загального міжнародного права, яка має такий же характер”.

Будь-який договір є недійсним, якщо в момент укладання він суперечить імперативній нормі загального міжнародного права. З виникненням нової імперативної норми дія договорів, що суперечать їй, припиняється.

Імперативні регулюють найбільш важливі, загальні відносини міжнародного співтовариства в цілому, їх порушення завдає шкоди всьому міжнародному співтовариству.

Основна частина МПН є диспозитивними. Такі договірні норми юридично обов'язкові лише для держав, які беруть участь у них. Диспозитивна норма, яка суперечить імперативній є недійсною. Вони припиняють дію та змінюються за взаємної згоди держав, що їх прийняли.

Імперативні норми створюються в три етапи. На відміну від внутрішньодержавного права імперативність міжнародно-правової норми означає, що вона (див. визначення). Імперативні норми мають більшу в порівнянні з іншими міжнародно-правовими нормами, юридичну чинність; всі знову прийняті міжнародні норми повинні їм відповідати.

В ієрархії МПН найвищу юридичну силу мають договірні та звичаєві основні принципи загального міжнародного права, які є імперативними нормами загального міжнародного права, що містяться в універсальних міжнародних договорах. Імперативні норми визначають межі дійсності або недійсності всіх інших норм як двосторонніх так і багатосторонніх договорів.

40. Концепція норм „м’якого права” (soft law).

За суб'єктом, що прийняв норми, норми поділяються на міжнародні «м'які» і міжнародні «тверді» норми. Розрізняються крім того “тверді” і “м'які” норми МПП. Другі, на відміну від перших, не породжують чітких прав і обов'язків, а лише дають загальну установку, якої проте суб'єкти зобов'язані дотримуватися. Для подібних норм характерні формулювання типу “домагатися”, “прагнути”, “вживати необхідних заходів” тощо.

Аналіз доктрини й практики показує, що термін “м'яке право” використовується використається для позначення двох різних явищ. В одному однім випадку випадкові мова йде про особливий вид вигляд міжнародно-правових норм, в іншому іншім - про неправові міжнародні норми. У першому першім випадку випадкові маються на увазі такі норми, які на відміну від “твердого права”, не породжують чітких чіткі прав і обов'язків, а дають лише загальну спільну установку установлення,настанову. До другого виду вигляду норм “м'якого права” відносяться належать,стосуються ті, що містяться утримуються,містяться в неправових актах, у резолюціях міжнародних органів і організацій, у спільних заявах, комюніке.