
- •Поняття та особливості конституційного права в зарубіжних країнах (джерела, суб’єкти, предмет)
- •2.Предмет конституційного права в зк
- •3.Методи правового регулювання конст.Права в зарубіжних країнах
- •4.Система конституційного права в зарубіжних країнах
- •5.Поняття, види, особливості конституційних норм в конст.Праві заруб.Країн Див вище!
- •6.Поняття та види конституційно-правових інститутів в кпзк див вище!
- •7.Конституційні принципи як елемент системи конституційного права заруб.Країн. Співвідношення конституційних принципів та принципів конституції.
- •8. Поняття та конституційне закріплення в зарубіжних країнах принципу правової держави.
- •9. Поняття та конституційне закріплення в зарубіжних країнах принципу розподілу влади.
- •10. Поняття та конституційне закріплення в зарубіжних країнах принципу народного суверенітету.
- •11. Поняття та конституційне закріплення принципу соціальної держави в зарубіжних країнах.
- •12. Суб’єкти конституційного права в зарубіжних країнах: поняття та види.
- •13.Держава як суб’єкт конституційного права в зарубіжних країнах.
- •14. Особа як суб’єкт конституційного права в зарубіжних країнах
- •15. Предмет та методи науки конституційного права зарубіжних країн
- •16. Поняття та класифікація джерел конституційного права зарубіжних країн
- •17. Формалізовані джерела конституційного права в зарубіжних країнах
- •18. Неформалізовані джерела конституційного права
- •19. Конституція як джерело права в зарубіжних країнах. Юридичні властивості конституції
- •20. Поняття та соціально-політична сутність Конституції в конституційному праві зарубіжних країн.
- •21.Форма та структура Конституцій в зарубіжних країнах.(приклади різних за формою конституцій)
- •22. Закон як джерело конституційного права в зарубіжних країнах: поняття та класифікація.
- •23. Судовий прецедент як джерело конституційного права в зарубіжних країнах:поняття та види.
- •24.Парламентські регламенти(статути) як джерело конституційного права в зарубіжних країнах. Особливість парламентських регламентів в англомовних країнах.
- •25.Конституційно-правовий звичай як джерело конституційного права в зарубіжних країнах: поняття, ознаки. Приклади конституційно-правового звичаю.
- •26. Конституційно-правові угоди як джерела конституційного права в зарубіжних країнах. Приклади конституційно-правових угод.
- •27. Рішення Європейського суду з прав людини як джерело конституційного права в зарубіжних країнах.
- •28. Поняття конституційного контролю в зарубіжних країнах.
- •29. Моделі конституційного контролю в зарубіжних країнах.
- •30. Види конституційного контролю в зарубіжних країнах.
- •31. Форми конституційного контролю в зарубіжних країнах.
- •32. Органи, що здійснюють конституційний контроль в сша, Великій Британії, Італії, Франції, Австрії (структура та компетенція).
- •33. Модель "тотального" конституційного контролю у фрн
- •34. Модель "ампаро" як особливий вид конституційного контролю
- •35. Поняття конституційно-правового статусу особи в зарубіжних країнах. Основні підходи до правового регулювання конституційного статусу особи в зарубіжних країнах.
- •36. Елементи конституційно-правового статусу особи в зарубіжних країнах
- •37. Зміст та конституційне закріплення принципу рівності в зарубіжних країнах.
- •38. Принципи конституційно-правового статусу людини і громадянина в сучасних зарубіжних конституціях
- •39. Інститут громадянства в зарубіжних країнах: поняття, способи набуття та припинення. Європейська конвенція про громадянство. Страсбург 1997
- •40. Правове регулювання набуття громадянства в російській федерації та австрійській республіці
- •41. Інститут позбавлення громадянства в зарубіжних країнах
- •42. Способи закріплення та класифікація конституційних прав і свобод в зарубіжних країнах
- •43.Ознаки конституційних прав і свобод в зарубіжних країнах
- •44. Ознаки та зміст особистих прав і свобод в зарубіжних країнах.
- •45. Ознаки та зміст політичних прав і свобод в зарубіжних країнах.
- •46. Зміст та особливості соціальних та економічних прав і свобод в зарубіжних країнах.
- •47. Методи конституційно-правового закріплення прав і свобод в зарубіжних країнах.
- •48. Гарантії реалізації конституційних прав і свобод в зарубіжних країнах. Процесуальні гарантії: правило Мандамус, правило Міранди, habeas corpus akt.
- •49. Інститут омбудсмана в системі юридичних гарантій основних прав громадян в зарубіжних країнах. Основні форми реагування омбудсмана на прикладі конкретних країн.
- •50. Страсбурзький Європейський суд з прав людини в системі гарантій конституційних прав і свобод громадян. Особливості суб’єктів звернення до суду.
- •51. Безпосередня демократія: поняття та основні форми в сучасних зарубіжних країнах.
- •52. Інститут референдуму в зарубіжних країнах: поняття, ознаки, класифікація.
- •53. Право народного вето та народної законодавчої ініціативи та право народного розпуску представницького органу в зарубіжних країнах.
- •54. Конституційно – правовий інститут виборів в конституційному праві зарубіжних країн.
- •55. Основні стадії виборчого процесу в зарубіжних країнах.
- •63. Класифікація політичних партій в зарубіжних країнах. Основні та додаткові критерії класифікації політичних партій в конституційному праві.
- •64. Партійні системи в зарубіжних країнах.
- •56. Підготовча стадія виборчого процесу в зарубіжних країнах
- •57.Голосування як стадія виборчого процесу. Способи голосування.
- •58. Мажоритарна виборча система у зарубіжних країнах
- •59. Пропорційна Виборча система у зарубіжних країнах
- •Види пропорційнихсистем:
- •60. Поняття та ознаки політичних партій, як конституційно-правового інституту в зарубіжних країнах
- •61. Організація побудови політичних партій в зарубіжних країнах
- •65. Регламентація правового статусу та порядку діяльності політичних партій в зарубіжних країнах. Інституалізація політичних партій в зарубіжних країнах.
- •66. Концепція інституту форми держави в зарубіжних країнах.
- •67. Поняття форми державного правління.
- •68. Монархія – це форма держави, за якої…
- •69. Республіка
- •70 . Критерії, які визначають політико-територіальний устрій:
- •71. Ознаки:
- •72. Виділяють такі види автономій:
- •74. Побудова, склад, організація парламентів в зарубіжних країнах.
- •75. Основні моделі організації парламентів фрн, Франція, сша
- •76. Конституційна компетенція зарубіжних парламентів.
- •77. Зовнішня структура зарубіжних парламентів сша, Великої Британії, Японії, Італії, Канади, Норвегії, Австрії, фрн, Франції, Скандинавських країн.
- •78. Способи формування палат парламенту.
- •79. Внутрішня побудова зарубіжних парламентів.
- •80. Інститут розпуску парламенту в зарубіжних країнах
- •81. Мандат члена( депутата) парламенту
- •82.Конституційно-правовий статус депутатів зарубіжних парламентів (Японія, Італія, фрн, Іспанія, Франція, вб, Бельгія, Норвегія, Фінляндія)
- •83. Керівні органи палат парламенту(сша, вб, фрн, Франція)
- •84. Парламентські комітети(комісії) в заруб країнах
- •85. Тимчасові комісії
- •86. Парламентські фракції як елемент внутрішньої структури зарубіжних парламентів.
- •87. Посадові особи парламенту в зарубіжних країнах.
- •88. Основна компетенція зарубіжних парламентів.
- •89. Додаткова компетенція зарубіжних парламентів.
- •90. Стадії законодавчого процесу в парламентах зарубіжних країн (сша, Великобританія, Франція, фрн).
- •91. Промульгація.
- •92. Конструктивний вотум недовіри
- •93. Натуралізація
- •94. Інтерпеляція
- •95. Інституціоналізація політичних партій
- •96. Апарат глави держави на прикладі сша
- •97.Інвеститура
- •98. Моделі розмежування компетенції в зарубіжних федераціях.
- •99. Способи формування верхніх палат парламентів в зарубіжних країнах.
- •100. Форми парламентського контролю за органами виконавчої влади в зарубіжних країнах.
- •101. Форми парламентського контролю за органами виконавчої влади в країнах з парламентарними формами правління (фрн, Італія, Великобританія, Франція, Фінляндія, Швеція).
- •102. Поняття конституційно-правового інституту глави держави в зарубіжних країнах.
- •103. Особливості конституційно-правового статусу монарха. (Великобританія, Японія, Данія)
- •104. Особливості конст-прав статусу президента як глави держави в зк(сша, фрн, Франція,Ізраїль ,Польща, Італія)
- •1)Обранні президента, 2)його повноваженнях, 3)можливісті застосування процедури імпічменту.
- •105. Система пристолонаслідування
- •106. Повноваження глави держави в зк.
- •3)Повноваження з конкретизації правового статусу особи:
- •4)Надзвичайні повноваження:
- •107. Організація діяльності та структура апарату глави держави в зарубіжних країнах (сша, Велика Британія, фрн, Франція)
- •108. Поняття конституційно-правового інституту уряду в зк
- •109. Основні способи формування уряду в зарубіжних країнах(сша, Велика Британія, Франція, Італія )
- •110.Стуктура уряду в зк (сша, Велика Британія, Франція, Італія )
- •110. Структура уряду в зарубіжних країнах
- •111. Основні моделі організації урядів у зк
- •112. Поняття та особливості конституційної відповідальності урядів у зк
- •113.Форми конституційної відповідальності уряду в зк
- •114. Конструктивний вотум недовіри у фрн
- •115. Політична відповідальність уряду в зк
- •116. Поняття, підстави, та застосування процедури імпічменту в зарубіжних країнах
- •117. Організація органів місцевого управління та самоврядування в зарубіжних країнах
- •118. Поняття та загальна характеристика органів місцевого управління та місцевого самоврядування в зарубіжних країнах.
- •119. Основні моделі місцевого самоврядування в зарубіжних країнах
- •120. Повноваження органів місцевого самоврядування в зарубіжних країнах
- •121. Організація місцевого самоврядування та управління на прикладі сша, Великої Британії, Франції, Італії, фрн, Канади.
93. Натуралізація
Натуралізація - набуття громадянства внаслідок прийняття до громадянства (Шаповал). Інше значення – процедура, що здійснюється у зв’язку з відповідним волевиявленням пошукувач громадянства.
Позитивний результат –прийняття до громадянства. Акт про прийняття до громадянства у більшості країн видає глава держави, керуючись висновками, попередньо сформульованими уповноваженим державним органом. У ряді країн цей акт приймає парламент.
Натуралізація – дозвільна за характером процедура, право на натуралізоване громадянство за особою не визнається. За особою закріплюється лише право звернутись до уповноваженого органу стосовно прийняття до громадянства.
Прийняття до громадянства пов’язане з дотриманням низки умов. Головна умова – так зване укорінення: пошукувач громадянства повинен, як правило, до звернення щодо натуралізації протягом визначеного періоду і на законних підставах проживати на території відповідної держави. Визначення такого періоду має на меті створити можливості для інтеграції іноземця або особи без громадянства у нове суспільне середовище і належним чином проявити себе. Так, для ФРН цей строк становить 8 років, Латвії – 10 років, 5 з яких у якості постійного резидента. Для Австралії – 4 роки у якості постійного резидента, для США – 5 років у якості постійного резидента. Іспанія – 10 років, Угорщина – 8 років.
Універсальною умовою є дотримання конституції і законів, володіння державною мовою. За загальним правилом, до відповідних умов також віднесено наявність джерел існування з необхідністю документально підтвердження їх походження (п.4 ч.1 ст.8 Закону про громадянство Німеччини).
Зазвичай припускається прийняття до громадянства за спрощеною процедурою, що, насамперед, означає скорочення періоду укорінення чи відмову від нього. Так, в Угорщині період укорінення для етнічних угорців становить один рік замість восьми для негромадян іншого походження. ч.2 ст.25 Конституції Болгарії: «Особи болгарського походження набувають болгарське громадянство в полегшеному порядку». Подібні положення містяться в конституціях Вірменії і Киргизстану.
У Португалії преференції при прийнятті до громадянства встановлено для громадян, де офіційною мовою визнана португальська. Поширена практика, за якою відповідний період, за якою відповідний період зменшений або взагалі не передбачений для негромадян, які мають «значні послугу» або «становлять інтерес для суспільства» (Шаповал).
Нерідко скорочення періоду укорінення пов’язане з укладанням шлюбу. У Данії строк укорінення скорочено з 7 років до чотирьох, у Португалії – з 10 до п’яти років. У Швейцарії шість років перебування у шлюбі є умовою прийняття до громадянства,яка замінює укорінення. В Італії кожен з подружжя може звертатись щодо натуралізації після шести місяців (замість п’яти років) постійного проживання або через три роки після укладання шлюбу з громадянином країни.
94. Інтерпеляція
Інтерпеляція (Васильченко) - форма парламентського контролю, при якій депутат чи група депутатів звертаються до міністра чи глави уряду з вимогою дати відповідь на питання загальної політики, дій уряду чи міністра. У встановлений термін особа повинна надати письмову відповідь, по якій проводиться обговорення на засіданні парламенту. За результатами обговорення проводиться голосування щодо довіри до уряду.
За загальним правилом, у двопалатних парламентах лише нижня палата має право на інтерпеляцію. Винятки: Італія, Румунія, Гаїті.
Інтерпеляція передбачена в усіх країнах з парламентськими в усіх країнах з парламентськими формами державного правління, а також у країнах зі змішаною республіканською формою, за винятком пострадянських. Інтерпеляція припускається і в деяких президентських республіках (Аргентина, Гондурас), хоча тут вона може бути подана тільки до окремих міністрів і можливість розгляду питання про недовіру уряду або окремому його члену не передбачена (очень спорное утверждение Шаповала).
Наслідком інтерпеляції у багатьох випадках є ініціювання розгляду у парламенті (палаті) питання про недовіру уряду або його окремого члену, а також відповідні обговорення та голосування. У такий спосіб парламентський контроль за урядом або його окремим членом поєднується з їх політичною відповідальністю перед парламентом.
Процедури інтерпеляції в різних країнах. У Франції інтерпеляція має бути підтримана десятою частиною від загального складу національних зборів, і глава уряду чи міністр, якому вона адресована, повинен надати відповідь не пізніше 15 днів з моменту її подання. Якщо авторами інтерпеляції є менша кількість депутатів, у палаті проводиться обговорення і ухвалюється рішення щодо доцільності відповідної процедури. Палата може ухвалити рішення про підготовку попереднього висновку за змістом інтерпеляції однією з її постійних комісій. Але в будь-якому випадку не припускається перенесення розгляду інтерпеляції на наступну сесію.
В Італії відповідь на у палаті депутатів відповідь на інтерпеляцію має бути подана не пізніше, ніж зі спливом двотижневого строку з право уряду на додатковий двотижневий строк. За згодою авторів інтерпеляції відповідь може бути перенесена на більш пізній строк. У сенаті дату відповіді встановлює голова палати, а у випадку незгоди з такою датою авторів інтерпеляції – сама палатам (Шаповал).
Відповідно до ч.1 ст. 111 Конституції Іспанії уряд і кожен з його членів зобов’язані давати відповіді на інтерпеляції і запити, залишені в палатах. Регламенти встановлюють мінімальний тижневий строк для проведення для організації дебатів в таких випадках. Ч.2 ст. 111 – Будь-яка інтерпеляція може дати привід для внесення резолюції, в якій палати виражає свою позицію.