Словотвір

суфіксом, префіксом, складними словами, складноскоро- ченими словами (абревіатурами). У вищій школі термінологічний запас розширюється: тут вивчають такі поняття, як морфема, морф, афікс, твірна основа, твірне слово, ети­мологічний (первинний) корінь, вторинний корінь, словотворча мо­дель, зв’язаний корінь, суфіксоїди, префіксе їди, інфікс тощо.

Морфема (від гр. тогрЬе — форма) — найменша значеннєва частина слова. Розрізняють морфеми коре­неві і афіксальні. Корінь слова (вторинний)

• це найменша словотворчо неподільна частина слова, семантично спільна для ряду коренево-споріднених слів (відомий, відомість, відати — корінь -від-). Пер­винний (етимологічний) корінь — основна етимо­логічна частина слова, яка далі не розкладається на частини і стала основою для утворення ряду етимологічно споріднених слів. Етимологічний корінь -від- спільний і для іншого ряду слів: свідчити, свідок, посвідка, посвід­чення, освідчитися, хоч семантичний зв’язок із попереднім коренем -від- уже втрачено. У цьому ряді виділяється корінь -свідч-. Це новий корінь, або вторинний. Отже, під вторинним, або новим, коренем розуміється спільна споріднена словотворча частина слів, яка вже не поділяється на менші словотворчі частини без втрати свого семантичного значення. Етимологічний корінь -гой­дав ряд вторинних коренів: годин-а, годин-ник, годин-ник - ар; погод-а — погід-н-е (небо), погод-н-і (умови).

Афіксом (від лат. айіхик — прикріплений) називається значуща частина слова, що змінює лексичне або граматичне значення кореня (основи) слова і виражає відношення між словами у словосполученні і реченні: добр-ий — добр-як, добр-іш-а-ти, по-добр-і-ти. Тут етимологічний корінь -доб-, виявлений у словах доб-а, по-доб-а, по-доб-а-ти-ся, по-діб-н-ий, дав корінь -добр- як вторинний. Афікси бувають формотворчі (на­приклад, флексії) і словотворчі (переважно суфікси і префікси). Як кореневі, так і афіксальні мор­феми беруть участь у словотворенні.

Щоб добре вивчити морфемну структуру слова, закони словотворення, треба вміло провадити морфемний і словотвірний аналізи.

Морфемний аналіз — це розбір слова за будо­вою, а словотвірний аналіз вияснює мотивацію похідного слова, що виникло з твірного. Якщо метою морфемного аналізу є виявлення значеннєвих частин слова і пояснення їх значення, ролі і функції в сучасній мові, то головним поняттям словотвірної системи є мотивованість або похідність, при яких значення і звучан­ня одного слова випливає із спільнокореневого іншого слова. Напр.: зелений — мотивуюче слово для зелень, яке утворилося безафіксним способом від першого, а не на­впаки. Для слова повітряний мотивуючим словом є повітря, а не вітер, хоч слово вітер було твірним для лексеми повітря.

Отже, під словотвором розуміється такий розділ мовознавчої науки, який вивчає творення нових слів на основі вже наявних у мові відповідних лексико- граматичних засобів. У кожному повнозначному слові виділяються значеннєві частини слова — морфеми. Це корінь (основне лексичне ядро слова), пре­фікс, суфікс та закінчення: ви-бор-о-ти

(ви префікс, -бор корінь, -о суфікс і -ти —

формотворчий суфікс). Проте починати морфемний аналіз найкраще з поділу повнозначного відмінюваного слова на основу і закінчення: дудк-а (дудк основа, -а

• закінчення). В основі визначаємо корінь дуд- і суфікс -к>. Це похідна основа, що утворилася від твірного слова дуда (твірна основа дуд-). При творенні іменників із змен­шено-пестливим значенням досить продуктивним є суфікс -к-: діж-к-а, річ-к-а, руч-к-а, ніж-к-а, ніч-к-а, піч-к-а, дір-к-а, миш-к-а, лав-к-а, гір-к-а, зір-к-а, пуч-к-а.

Слово дудка утворилося з непохідної твірної основи дуд- і може стати твірним для іншого однокореневого слова (дудочка). Твірна основа дудочк- утворилася з твірної основи дуд- з допомогою продуктивного суфікса -очк- (пор.: куп-очк-а, груд-очк-а, гус-очк-а, лав-очк-а, скиб-очк-а). Під твірною основою розуміється така основа, що служить для утворення нового похідного слова: ліс — лісний — лісник — лісничий — лісництво; ліс

• лісовий —лісівник —лісівницький —лісівництво. Отже, словотвірний аналіз робиться тоді, коли треба зв’язати утворене слово (похідне) з твірною основою, щоб виявити мотивованість похідного слова. Нове (мотивоване) слово зумовлюється значенням і звучанням іншого однокорене-