Графіка та орфографія

б) суфікс -сья> у прикметниках та частини -сок, -ся>, -и/я> в іменниках перед суфіксом -ин(а) та прикметни­ковим -ан(ий) змінюються на щ: черкаський — Черкащина, віск — вощина, пісок — піщина — піщаний, дошка — дощаний;

в) частини -сбя>, -ск- в іменниках — назвах імен — чергуються із щ у назвах прізвищ: Васька — Ващенко — Ващук, Параска — Паращенко — Паращук. Але при тво­ренні присвійних прикметників ці суфікси не змінюють­ся, і слова пишуться за морфологічним принципом: Пріська — Прісьчин, Параска — Парасчин. Суфікс -зьк- дає відповідно -зьч< Кузько — Кужченко —Кузьчин, суфікс -жл> трансформується в -жч-\ Палажка — Па- лажченко — Палажчин.

Вправа 49

Утворіть іменники з суфіксами -чин(а), -щин(а). Запишіть їх відповідно

у дві колонки. Поясніть правопис.

Гуцульський, харківський, батьківський, прилуцький, донецький, дрогобицький, вінницький, турецький, гайда­мацький, чернівецький, одеський, київський, черкаський, галицький, Хмельницький, львівський, чехословацький, козацький, полтавський, смоленський, житомирський, уманський.

Особливості правопису приголосних при творенні вищого ступеня порівняння прикметників та прислівників

У вищому ступені порівняння прикметників та при­слівників приголосні [г|, [ж], [з] у сполученні з суфіксом -ш- (-ии, -а, -е) змінюються на -жч- (-ий, -а, -е), а приголосний [с] з суфіксом -Ш- (-ИЙ, -а, -е) переходить у -щ- (-і/#, -а, -е): дорогий — дорожчий, дорожча, дорожче; дужий — дужчий, дужча, дужче; високий — вищий, вища, вище\ вузький — вужчий, вужча, вужче.

Примітка. Зміна приголосних при творенні вищого ступеня порівняння прикметників і прислівників пояснюється такими фонетич­ними явищами, як регресивна асиміляція і дисиміляція, які в окремих випадках діють одночасно: дорог + ш(ий) -» до- рожш(ий) —> дорожчий; високий — вис + ш(ий) -> вишш(ий) -»

-» вишчий -» вищий. Крім того, тут спостерігається випадання суфіксів -к-, -ок-, -ек-. вузький — вужчий.

•>

Правопис приголосних при чергуванні їх у дієслівних формах

Давні чергування приголосних спостерігаються при словозміні у дієслівних формах: г — ж (допомогти — допоможу), к — ч (плакати — плачу), с — ш (носити — ношу), х — ш (іколихати — колишу), т — ч (котити — кочу), з —ж (возити — вожу), д —дж (водити — воджу), зд — ждж (їздити — їжджу), ст — щ (мостити — мощу), б — бл (губити — гублю), п — пл (купити — куплю), в — вл (ловити — ловлю), м — мл (шуміти — шумлю), ф — фл (графити — графлю), ск — щ (вереск — верещати), зк — жч (брязк — бряжчати).

•>