Грім ударив особисто в мене, око сонця кров’ю налилось (л. Кост.).

3. Де б ти хто б ти коли б ти яким би ти досі ие був Возлюби розлюби а затим возлюби його заново Цей народ що оплакав не раз Маріанну й рабиню Ізауру А про Мотрю і про Катерину нараз прочитав і забув Що кумирів нових не надбав а старих розгубив Що втомився від рішень та їхньої колегіальності Навіть гідність свою розбудив возлюбив розлюбив Запевняючи брата і свата

і ката

у власній лояльності Цей народ що з дев’ятого поверху ліфтом з’їжджа на

город

Що вистоює черги на митниці альбо на мітинги Що крім грошей не хоче ніяких уже нагород І слухняно таврує чуже

і виконує все що намітили Не запитуй: навіщо? для чого? куди? і чому?

Все одно не збагнеш хоч би скільки в пророки не пнися Тож зіжмакай гординю свою і всміхнися народу цьому Чи й самому собі

Чи й нікому —

а все ж усміхнися

Усміхнися і йди

і усмішку з губи не згуби Хай ніхто не збагне: ти сякаєшся в небо чи каєшся Возлюби розлюби возлюби розлюби возлюби Бо від нього

Нічого подібного

не дочекаєшся (О. Ірв.).

РОЗДІЛОВІ ЗНАКИ ПОЧАТКУ ТА КІНЦЯ РЕЧЕННЯ

У позиції початок речення/тексту вживається єдиний розділовий знак три крапки в поєднанні з аб- зацним відступом. Знак початку речення позначає:

в Різкий перехід до нової теми: І цієї хвилини з# соснами, в лісовому хутірці, віщуючи зорю, засурмили півні.

Розділові знаки початку та кінця речення

...Я підняв важкі повіки: у ранковому присмерку наді мною з мітлою в руках стояв двірник:

• Що, трохи перебрали, молодий чоловіче? (В. Др.)

@ Чергування окремих тем розповіді: І сниться мені щось химерне, ба навіжене...

... Нібито Поет іде до мене вже багато століть, і багато століть іду до нього я, а стрітися не можемо...

... Ось ми біжимо полем навстріч одне одному у чомусь білому, як лелеки. Наші погляди злилися, наші руки шукають обіймів, але між нами свистять половецькі стріли. Одна цілить у мене, та він перехоплює її і враз даленіє... (К. Мотр.).

ш Включення в новий відрізок часу й простору:

Епітафія великому дзеркалу у спілці письменників України, яке збільшувало всіх поетів

Наше дзеркало Тяжко дзенькнуло —

Тільки скалочки по землі...

...А тепер ми усі — малі (М. Сом).

о Наявність попередньої купюри в прямій мові: — Чому ж про це мовчать ? — Мовчать багато про що і скрізь. Я теж не можу говорити про все на загал. Проте дещо, не для преси, звичайно, я все-таки вам покажу. — ...Ось так я допомагаю тим, хто справді приходить по допомогу і вірить у це, —закінчив свою розповідь ясновидець (з газ.).

Розділові знаки кінця речення членують текст на речення. До їх складу входять крапка, знак питання, знак оклику й три крапки. Вони виконують функцію попередження про те, що наступна лексема не належигь даному реченню. Домінантною у вираженні Цього значення є крапка, інші ж знаки мають додаткові значення. Знак питання семантично ускладнює значення кінця речення, в якому є пряме запитання. На знак оклику нашаровується позначення експресивності та емоційності. Три крапки передають формальну чи змісто- ^ВУ незакінченість речення. Ці знаки закріплені за речен­нями відповідно до мета повідомлення: крапку ставлять у кінці розповідних речень, знак питання —у кінці питаль­них речень, знак оклику — в кінці окличних речень.

Для позначення оцінності та експресії розділові знаки ^нця речення, крім крапки, можуть вживатися:

о за рахунок створення підсилювальних радів (? —. ??

• ???: ! — !! — !!!) або комбінації знаків (?! — !? — !..

?..): Сервісний центр «Десна» приймає техніку на ремонт тільки за наявності талона на гарантійне обслуговуванняЩ (з газ.).

и У ролі самостійної діалогічної репліки; три крапки позначають відсутність реакції: У тролейбусі людей, як оселедців у бочці. Чую — потягли мою сумку й затисли.

• Хто там тягне мою сумку? — питаю.

• ... — тобто мовчать.

Поки витягла — гаманця як не було!., (з журн.).

Висока культура писемного мовлення передбачає віртуозне володіння й повним репертуаром розділових знаків кіпця речення. Невміння послуговуватися ними, «глухота» до них буває через:

недостатнє проникнення в зміст писемного мовлення, виразником чого є й розділовий знак;

невміння читати розділові знаки, розуміти їх зміст; брак емоційного відгуку на фразу, текст; брак чутливості до інтонації, яка виражає закладений у реченні зміст, а звідси й невміння виразно чигати взагалі.

Вправа 9

Керуючись тезою: «В писемному мовленні слід самим створювати ситуацію, уявляти її», визначте передані в реченнях зі знаком оклику: а) різноманітні почуття (радість, захват, здивування, схвалення, гордість тощо; докір, образу, погрозу, насмішку, тривогу, попередження, гнів); б) спонукальність (наказ, команду, вимогу, прохання); в) звертан­ня, привертання уваги, привітання, прощання, побажання.

1. Назривав їх трошки. Це волошки? —Зорі! Ниточки тоненькі — мрії весняні; правда —любо жити? —Дуже! Дуже! Дуже! (В. Чум.). 2. Курс на тополю іржаву Тримайся, стара хато! (/. Др.). 3. Молодьож!.. Не має совісті! По ногах старій товчеться!!! (О. Ірв). 4. Хай бV тебе муха вбрикнула! («. те.). 5. Боже, які тумани!.. 6. Аж князь — несхитний. Дзуськи! — Цить, обірванці і поети!.. 7. Бійся Бога, Іване! (/. Малк.). 8. Доброго ранку пане Василю!.. Просили батько, мати просили! (О. Ірв)

9. Хлопче, носи бадилля! 10. Чоловік мій на нього я: закричить: «Ах ти ж сякий-такий! Убирайся геть, щоб : тебе не задушив!» (В. Барка). 11. Чудове місто Миргород Яких тільки будівель тут немає! (М. Гог.). 12. Гей, ное