Способи словотворення

Лексико-синтаксичний спосіб

При цьому способі похідне слово утворюється шляхом злиття словоформ синтаксичного словосполучення в одне слово: споконвіку, впівголоса, запанібрата, утридорога, на­тщесерце, Панібудьласка, Нерозлийвода.

Зливатися можуть службові слова з повнозначними: попідвіконню, по-вашому, по-третє, по-товариськи, по- джентльменськи, злегка, згарячу. Або зливаються повно­значні слова: Вишгород, вічнозелений, зірвиголова, пройди­світ, злодій, добродій, тепловій, теплотраса, теплохід, сінокіс.

Морфолого-синтаксичний спосіб

Цей спосіб застосовується тоді, коли у мові відсутні лексичний паралелізм і потрібна заміна однієї частини мови іншою: зернові, злакові, диспетчерська, приїжджі, майбутнє. У таких словах змінюються семантика і гра­матичні категорії.

Розрізняють такі процеси переходу слів з однієї частини мови в іншу.

1. Субстантивація (перехід частин мови в іменники): рідні та близькі, завідуючий, минуле, бобові, цивільний, черговий, варенична, набережна, колишнє, Лозо­ва, Приозерне, лісничий, відпочиваючі, поранені.

2. Ад’єктивація (перехід дієприкметників у прикметники): варений (ячмінь), молотий (овес), печена (картопля), смажені (факти).

3. Адвербіалізація (перехід різних частин мови у прислівники): верхи, зимою, зроду, лежачи, добре, блискуче. Тут спостерігається лексикалізація граматичних форм (перетворення елементів мови в окреме повнознач­не слово): вкупі, нарешті, довіку, доволі.

-4. Прономіналізація (перехід різних частин мови в займенники): певний, даний, цілий, діло, справа, факт, один.

4. Препозиціоналізація (перехід інших слів у прийменники): близько (півночі), навколо (сосни),

всередині (палацу), назустріч (вітру), завдяки (друзям), за­лежно від (обставин), на чолі (групи), протягом (доби), наперекір (долі), у зв'яжу з (відсутністю) та ін.

4. К о н ’ ю н к ц і о н а л і з а ц і я (перехід інших частин мови у сполучники): проте, зате, що, незважаючи на те що, так що, у зв ’язку з тим що, після того як, відтоді як, через те що, тому що.

Лексико-семантичний спосіб

Цей спосіб словотворення називаєтеся ще омонімним, тобто таким, коли слова в мові з’являються внаслідок розщеплення значення слова на окремі самостійні зна­чення, причому досить далекі від своєї першооснови: байка (матерія) — байка (жанр літератури), бокс (вид спорту) — бокс (вид зачіски, стрижки) — бокс (хромова шкіра спеціальної обробки) — бокс (ізольована кімната в лікарні, .гуртожитку тощо), вал (насип) — вал (хвиля на морі) —вал (технічна деталь), провідник (у літаку, поїзді) — провідник (в електриці), бар (малий ресторан) — бар (одиниця атмосферного тиску) — бар (поперечна мілина в гирлі ріки чи коло берега) — бар (деталь гірничого комбайна або врубової машини), вечірка (зібрання лю­дей) — «Вечірка» (газета).

Вправа 19

Поясніть, яким способом утворилося те чи інше слово, введіть його в

речення.

Ланка, КрАЗ, могутність, міськком, шістнадцятипо­верховий, толока, колона, профспілка, зелень, безпід­ставний, розщедритися, газифікація, тонно-кілометр, утридорога, народногосподарський, у галузі культури, посівна, «Київ», узлісся, колискова, щедрівка, під час канікул, балка, ТУ-134, машинодень, Кам’янець-Поділь­ський, лезоподібний.

Різноманітні за своєю семантикою і гра­матичними ознаками слова сучасної україн­ської мови утворюють систему лексико-гра­матичних розрядів, які називаються части­нами мови. При визначенні частини мови враховується вся сукупність характерних для слова рис, зокрема його значення, морфо­логічні властивості і синтаксичні функції в реченні.

Кожна частина мови, об’єднуючись з іншими частинами мови окремими спіль­ними рисами, має свої специфічні особли­вості, свої словотвірні засоби, свої спеціалі­зовані морфеми, а отже, і свої орфографічні норми, систему правил правопису, харак­терних для кожної лексико-граматичної ка­тегорії слів. Уміння розпізнавати належність слова до тієї чи іншої лексико-граматичної групи є обов’язковою умовою для успішної орієнтації в орфографічній конституції слова будь-якої частини мови.

У сучасній українській мові розрізня­ються, як відомо, самостійні частини мови (іменник, прикметник, числівник, займен­ник, дієслово, прислівник) та службові частини мови — частки (прийменник, спо­лучник, частка). Відокремлено стоїть вигук. Слова кожної частини мови виконують у реченні певну синтаксичну функцію, висту­паючи членом речення (підмет, присудок, додаток, означення, обставина) чи вказуючи