Фонетика

Вправа ЗО

Поставте іменники в орудному відмінку. Поясніть наявність або

відсутність подвоєних звуків.

Кліть, клітка, кість, кір, біль, кисть, Керч, зустріч, купіль, картеч, капля, каліч, каламуть, Казань, ймовір­ність, істотність, знать, злість, зелень, здобич, здібність, заполоч, заповідь, заповіт, заздрість, загибель, заводь, завзятість, скатерть, жовч, жирність, жерсть, єресь, єдність, ескадрилья, дуель, домовленість, даль, дань, дальність, далеч, далечінь, гусінь, грудь, груди, ґречність, Горинь, гордість, глибінь, глибочінь, гладь, глазур, гать, гастроль, галузь, газель, зав’язь, в’язкість, вуаль, волость, Волинь, вогкість, вісь, вічність, відсіч, відстань, відповідь, Білорусь, благодать, бистрінь.

Вправа 31

Поставте слова-іменники у родовому відмінку множини. Поясніть

наявність або відсутність подвоєння приголосних.

Уміння, знання, стаття, подорож, узбережжя, під­дашшя, узвишшя, смерть, зустріч, суддя, враження, відчуття, життя, побачення, радість, повінь, повноліття, роздоріжжя, суцвіття, платгя, чуття, передмістя, забуття, затишшя, підпілля, трьохсотліття, повір’я, узагальнення, соління, підпіччя, листя, безлісся, спальня, постать, їдаль­ня, моління, мішень, міркування, міжгір’я, мить, милість, мечеть, медаль.

ДИСИМІЛЯЦІЯ

ПРИГОЛОСНИХ

На відміну від асиміляції, в українській мові спо­стерігається таке фонетичне явище, як д и с и м і л я- ц і я (лат. с1і$8іті1і$ — несхожий), при якому один із двох однакових чи подібних приголосних звуків у межах одно­го слова замінюється іншим, артикуляційно близьким. Якщо розподібнюється перший приголосний у сполученні двох подібних, то така дисиміляція називається р е- гресивною. Так угворилося поєднання звуків хто (з давнього кьто); звукосполучення |чн], у якому в обох

Дисиміляція приголосних

приголосних наявний елемент зімкнення, розподібпилось на |шн): \молошниі\, \пше^инйшпиі\, \соп'ашнш\, |м’їс'аш- ни)\ та іи. У словах соняшник, мірошник, торішній, сер­дешний, дворушник ця асиміляція закріпилася і на письмі. Але в иауковііі мові у згаданих вище словах дисиміляція не відбувається (пор.: [сдн'ашниі прбм’іїґ], але [сон'ачпа си^естема\, |м’іс'ашна н'іч\, але |у м’іс’ачниі терм’ін], \пше^инйшнш хл'іб\, але \пше^инйчнш лап|, |молдшна каша], але \молочнш комб’інат]).

Унаслідок регресивної дисиміляції утворилося звукос­получення |сг] в інфінітиві дієслів із колишніх |дт], [тт]: вед + ти -> вести, мет + ти мести.

Прогресивна дисиміляція, при якій змінюється другий звук, спостерігається в утворенні ви­щого ступеня деяких прикметників та прислівників, коли кінцевий щілинний кореня збігається з щілинним приго­лосним суфікса: дуж + ш + ий -» дужчий, вис + и/ + ий -» вишший -» вищий \вйшчиї\. Таким чином, явища асиміляції і дисиміляції приголосних звуків сприяють зручності у вимові і роблять її природною та мило­звучною.

Вправа 32

Утворіть від поданих прикметників виший ступінь. Поясніть, у яких випадках виникає явище дисиміляції приголосних, а в яких воно відсутнє.

Важкий, дорогий, НИЗЬКИЙ, ТЯЖКИЙ, ТОВСТИЙ, короткий, близький, гарний, швидкий, легкий, глибокий, високий, далекий, солодкий, вузький, рідкий, малий, слабкий, широкий, слизький, великий, тихий, тонкий, гладкий, м’який, поганий, грубий, багатий.

Вправа 33

Від дієслів третьої особи множини утворіть форми інфінітива і відзначте, у яких із них відбувається дисиміляція, а в яких її немає.

Упадуть, кладуть, ідугь, дадугь, плетуть, гниють, кра- дуть, бредуть, дійдугь, ведуть, іудугь, ревуть, ирядугь, стрижугь, попадуть, пливуть, можуть, лізуть, клянуть, знайдуть, деруїь, біжать, зведуть, трясуть, ростуть, пропа- дугь, занепадуть, проклянуть, перепливуть.

Вправа 34

Запишіть текст фонетичною транскрипцією. Підкресліть слова, у яких відбуваються явища асиміляції та дисиміляції.