108

Фонетика

•» Вправа 60

Текст прочитайте вголос. Підкресліть слова, на які падає логічний наголос, і поставте його (див. примітку).

Із самісінького ранку тиша, її порушують лише голоси пташок, яких у лісі багато. Ні найменшого вітерцю, повний безрух, і в повітрі, що встоюється та наче загусає, ніщо не здригнеться. Хіба що зненацька випростається листок трави, з якого спаде краплина роси. Чи перестриб­не зі стебла на стебло зелененький коник. Або погрозливо загуде ґедзь. Повітря встоюється і, ще недавно по-ранко­вому свіже, дедалі сухішає і важчає, ніби то важчають самі сонячні промені, що пронизують його (Є. Гуц.).

Примітка. Логічний наголос позначається двома косими рисочками над наголошеним складом виділеного слова (напр , сила)

Вправа 61

У тексті позначте відповідними знаками фонетичної транскрипції місця синтаксичних пауз. Простежте, наскільки вони збігаються з розділовими знаками.

Данило дивився на батька й чомусь бачив його тепер не зі складеними на грудях руками, — молитовного, зіщуленого, в білій сорочці, з спадаючим на плечі білим волоссям. Він бачив його з отим планкачем, що зараз стирчить з-за сволока в сінях, обмотаний прокуреною димом рядниною. Високо над головою батько плавно піднімає сокиру, рвучко опускає її долу, тешучи довгу смерекову деревину. Загорілі плечі, загорілі руки, м’язи рук тугі, пальці туго стискають топорище. Батько мовчаз­ний, зосереджений. Односельчани, що працюють з ним, теж зосереджені. Тільки перестук сокир дзвенить над річкою, лунає ущелиною. В тому перестуці Данило тепер чітко впізнає дзвін сокири батька. Коли лезо натрапляє на смерековий сук, рудий, твердий, просмалений живицею, видзвонює криця голосно, далі на білому тілі балки хтось не хтось, а Яків Катрич — наче мідяки розклав... (В. Барка).

•> Вправа 62

Дотримуючись правильної інтонації, прочитайте вголос текст, що скла­дається з розповідних речень. Зверніть увагу на те, з якого слова починається зниження голосу.

Ми сиділи в садку чудовим весняним вечором. Весна подихала там лагідним диханням уст своїх, коли вона тільки що відчинить чарівною рукою двері тепла, радощів,

109

Інтонація

любові. Природа ще не розгорнула всіх див своїх; вона тільки що прокинулась, тільки що почала творчу працю свою. Якесь вільне зітхання стояло в тихому, легкому повітрі, напоєному пестінням. Життя, нове, молоде життя ^ігути було навколо. Молоденька травиця навіть і при ве­чоровому світлі відбивала ярою барвою від чорної, ще вогкої землі. Садок стояв нерухомо, укритий більше цвітом, ніж листом, укритий тим білим та ясно-рожевим цвітом надії, ніжної, непорушеної краси. Сам соловейко тим чарівним співом розвивав той цвіт, Тож пісня його єдналася і з тим цвітом, і з прозорою блакиттю весняного неба; воля, щастя озивалися в тім співі! {О. Пч.).

Вправа 63

Прочитайте уривки текстів із виразною питальною інтонацією. Зверніть

увагу, на яке слово в реченнях припадає підвищення голосу. Яка

мелодика на місці трьох крапок?

1. «А хто вона, діду, людина ота? Звідки вона?» — «А Бог її знає, хіба я знаю... Ну, чого стоїш, як укопаний? — звертався дід до коня, сідаючи на воза. — Но, трогай-бо, ну...»

2. «Пробачте... Здрастуйте! Скажіть, як пройти?.. Де тут моя хата?..» — «Яка хата?» — «Федорченка Максима».

• «Почекайте... То ви?..» — «Гнат». — «Гнат?!» — «Марія?!» — «Так. Це ви?.. Це ви, Гнате?.. Боже мій!.. Здрастуйте».

3. «Дозвольте! В чім, власне, діло? —Харитон Брикун явно незадоволений. — Для чого мене, наприклад, викликали? Профіль моєї роботи, як сказати... Я... я... я не художник, я —спеціаліст по холодильниках» (О. Довж.).

•>

Вправа 64

Виразно прочитайте речення з окличною інтонацією.

1. Озеро! Сяйнуло величезним СВІТЛИМ серпом ПОПІД самою кукурудзою, сягаючи до самої польової доріжки, по якій ми з’їжджаєм з горба!

Під’їхали, зупиняємось, мовби самі ще не вірячи знахідці. Вода! Чуєм, як вона пахне...

2. Зате зараз Діденко, виїхавши за межі табору, має волю гогокати на всю душу:

• Го-го-го-го-о-о!

• Співаєш? — сміючись, питає зустрічний водовоз з сусіднього полку.

• А що — погано?