Частини і частки мови

Навіки — на віки, назустріч — на зустріч, удень — у день, знизу — з низу, збоку — з боку, утрьох — у трьох, по-перше — по перше, доволі — до волі, по-батьків- ському — по батьківському, востаннє — в останнє, вго­лос — в голос, нарешті — на решті, по-своєму — по своєму, угору — у гору, напам’ять — на пам’ять.

ПРАВОПИС

ПРИЙМЕННИКІВ

• Прийменник як службова частина мови, що вжива­ється при повнозначному слові, пишеться окремо від нього: при орденах, на полі, у тебе, із знаком якості.

в До прийменника, що закінчується на приголосний, перед словом з кількома приголосними для полегшеної вимови додаються голосні і або о (із (зі), перед! (о), наді(о)): зі світу, переді(о) мною, наді(о) мною, піді(о) мною.

в Складні прийменники пишуться разом: поміж (тра­вами), понад (дорогами), навпроти (редакції), щодо (цього), наприкінці (виступу).

Виняток становлять прийменники, першою частиною яких є з (із). Вони пишуться через дефіс: із-за (гаю), з-під (землі), з-поміж (друзів).

ш Похідні прийменники прислівникового походження, як правило, пишуться разом: вслід командирові, обабіч шляху, попереду колони, наперекір долі, назустріч вітру, позаду отари. їх треба відрізняти від однозвучних сполу­чень прийменника з іменником: стояв збоку — з боку Дніпра, назустріч сонцю — на зустріч з композитором, похололо всередині — в середині речення, виступив спочатку

• з початку семестру, стояти скраю — з краю лісу.

В Складені похідні прийменники, утворені з іменників та прийменників і прислівників з прийменниками, пишу­ться окремо: у зв ’язку з, згідно з, відповідно до, залежно від, на шляху до, за допомогою, незважаючи на, під час, на чолі, але внаслідок. Такі прийменники відрізняються від співзвучних сполучень ослабленням лексичного значення.

в Прийменники впливають на правопис займенників. Особово-вказівні займенники у непрямих відмінках пишуться з н на початку слова, якщо перед займенником стоїть прийменник: зустрів його — підійшов до нього, привітався з нею. В орудному відмінку вживається н і без прийменника: горджуся нею (ним, ними). Слід розрізняти особово-вказівний займенник у родовому відмінку з прийменником і присвійний невідмінюваний займенник при іменнику (у присвійному займеннику н не вживається): був у нього — був у його родичів ( у неї — у її родичів).

н Прийменник у чергується з в. Правил чергування слід дотримуватися й у вимові, і в написанні. Якщо для префікса існують певні обмеження при чергуванні у з в, то у прийменника таких обмежень майже не існує: у з в чергується для милозвучності, особливо в тих випадках, коли нанизується кілька приголосних на стику слів, важких для вимови, наприклад: зайшов у кімнату, зайшла в кімнату.

На початку речення й абзацу треба писати у. В пишеться тоді, коли наступне слово починається на го­лосний, напр.: У Крим далекий виряджали сина (Л. Кост.); В Україну ідіть, діти (Т. Шевч.).

Вправа 63

Розкривши дужки, напишіть слова разом, окремо або через дефіс.

Поясніть правопис прийменників і префіксів.

1. Коли зірок і куль гримучий сплав Мене прийняв до себе у науку — Не /наче/ із/за/ хмари хтось поклав Мені на по/перек/ залізну руку. 2. Нічне повітря з/давлене/, густе. Сусіда у/ві/ сні в подушку плаче. А у мені акація цвіте — Давно в/же/, мабуть, зрубана... Дитяча. 3. За вишкою, що на каплицю схожа, Вечірнє сонце стомлено сідає. Палає небо — наче думка Божа По/за/ паркан колючий заглядає. 4. В часи, коли дух по/над/ зорі летів, Людина збагнути повинна, Що розум з’явився і/з/ гами чугтів (М. Руд.). 5. Це травень, вічний єретик, — Так з/під/ землі бомбить зелено На/рівні/ вічних партитур! (/. Др.). 6. Де тільки не зустрінеш земляка з/по/над тихого Бугу чи мрійливої Ворскли, і/з/ степових балок Одещини і поліських пущ! (В. Речм.). 7. А/ні/ одного козака з/межи/ війська не втеряли (н. те.). 8. Він простував у/бік/,