Частини і частки мови

оглоблі, дрімав віз і не прокинувся па скрип у леваді іншого воза, також господарського — злодійські вози не скриплять, — на польовому озерці перегукувалося перше перелітне птаство. Терпко пахло сухою нехворощю, гру- шами-гниличками, повіви вітру доносили з лугу про- гіркло-медовий запах пізнього дрібноцвіту, але всі ті запахи перебивав кислий запах вимочених у воді коно­пель, які стійма сохли під клунею. В лозовій кошарі біля неї ремигала пара гнідих волів.

На яблуні за хатою продиркотів північ молодий півник, йому відповів інший, теж молодий, теж тріску- чий, і, немов сердячись на таку мистецьку недоскона­лість, у хліві вивів своє високе, чиста, дзвінке крещендо старий досвідчений півнячий дискант. Починало світати (за Ю. Мушк.).

ПРАВОПИС

ПРИСЛІВНИКІВ

Складність правопису прислівників полягає в тому, що ця частина мови продовжує поповнюватися новими сло­вами. Особливо багато їх утворюється від сполучень іменників з прийменниками. Деякі з цих сполучень стали прислівниками, інші зберігають ознаки сполучення імен­ника з прийменником. Тому вони пишуться разом і через дефіс. Окремо пишуться прислівникові сполучення, як- от: без краю, в далечині, до обіду. У розрізненні написання прислівника і прислівникового сполучення важливу роль відіграє контекст і синтаксичні зв’язки їх з іншими сло­вами в реченні, а також те, наскільки збережене значення предметності в іменниках, від яких вони походять.

Разом пишуться:

в Прислівники, утворені від іменника, колишньої ко­роткої форми прикметника, числівника, займенника, прислівника у поєднанні з одним прийменником чи кількома: додому, вбік, ускач, увечері, знову, сповна, нашвидку, вдруге, надвоє, потім, внічию, післязавтра, звідси, попідтинню, спідлоба.

в Прислівники, утворені від кількох основ (із прий­менником чи без нього): мимоволі, натщесерце, привселюд­но, стрімголов, чимдуж, повсякчас, нашвидкуруч, запані­брата, мимоїздом.

в Прислівники, першою частиною яких є префікс що (частка перейішіа у префікс): щодня, щосереди, щонайвище.

Примітка У постпозиції частка що пишеться окремо від слова, з яким уживається: тільки що, поки що, хіба що.

Окремо пишуться:

в Прислівникові сполучення, утворені від іменника з прийменником. Найчастіше вживаються в них такі прийменники: без (без пуття, без у гаву, без упину); в (у) (в міру, в ногу, в обріз, в обмін, уві сні, у вись, у вічі, у стократ); до (до вподоби, до краю, до загину, до останку, до побачення); з (з розгону, з дому, з переляку, з радості); на (на жаль, на щастя, на добраніч, на весну, на протязі, на самоті, на відшибі, на світанку, на ходу, на око); під (під боком, під силу, під час, під вечір, під кінець); по (по правді, по суті, по двоє, по змозі, по щирості, по черзі, по честі). У складних випадках написання слід звертатися до слов­ників.

в Прислівникові сполучення, у яких повторюються основи, розділені прийменниками: з боку на бік, з ранку до вечора, час від часу, а також сполучення, утворені поєднанням іменника в називному відмінку з іменником в орудному відмінку: кінець кінцем, одним одна, честь честю, сама самотою.

Через дефіс пишуться:

в Прислівники, у яких повторюються основи: рано- вранці, ледве-ледве, видимо-невидимо, зроду-звіку, з давніх- давен, без кінця-краю (синонімічні та антонімічні прислів­ники).

в Прислівники, у яких повторювані в однаковій формі основи розділені прийменниками, що перейшли у префікси, та частками (ставиться два дефіси): де-не-де, як-не-як, будь-що-будь, коли-не-коли, хоч-не-хоч, всього-на- всього (але: раз у раз, рік у рік, день у день, сам на сам).

в Прислівники, утворені від прикметників і займен­ників на -ому (-єму), -ськ(и), -цьк(и), -зьк(и) та приймен­