Частини і частки мови

на різні синтаксичні відношення між синтаксичними одиницями речення.

Правопис частин і часток мови як складових усного і писемного мовлення є змістом цього розділу.

Вправа 1

Спишіть текст. Визначте, до якої частини мови належить кожне слово,

звертаючи увагу на його лексичне значення та граматичні ознаки.

Широкою долиною між двома рядками розложистих гір тихо тече по Васильківщині невеличка річка Раставиця. Серед долини зеленіють розкішні густі та високі верби, там ніби потонуло в вербах село Вербівка. Між вербами дуже виразно й ясно блищить проте сонця висока біла церква з трьома банями, а коло неї невеличка дзвіниця неначе заплу­талась у зеленому гіллі старих груш. По обидва береги Раставиці через усю Вербівку тягнуться сукупні городи та левади, не одгороджені тинами. Як заллє Вербівку літнє палке сонце, як засипле її зверху золотом та сріблом соняч­не марево, то вся кучерява долина здається залитою буйними зеленими морськими хвилями, що десь набігли з моря, й залили, й затопили долину, й скам’яніли, піднявшись високо вгору (/. Н.-Лев.).

Вправа 2

Розберіть слова тексту за частинами мови та членами речення.

Підкресліть слова, що не є членами речення.

Буває, часом сліпну від краси.

Спинюсь, не тямлю, що воно за диво, —

оці степи, це небо, ці ліси,

усе так гарно, чисто, незрадливо,

усе, як є — дорога, явори,

усе моє, все зветься — Україна.

Така краса, висока і нетлінна,

що хоч спинись і з Богом говори (Л. Кост ).

Вправа З

Згрупуйте всі слова вправи за частинами мови, послідовно записавши їх.

Охарактеризуйте лексико-граматичні ознаки кожної частини мови.

Проголошення незалежності України дало зелене світло розвою ще мало вивчених досліджень із такої важливої проблеми, як історія виникнення і розвитку української державності. Є й перші, офіційно зафіксовані досягнення, в тому числі у такому важливому і складному питанні як періодизація. В сучасній українській історіо­графії дедалі більшого поширення набуває думка, що

українська державність після Київської Русі пройшла два етапи і, зібравшись з силами та використовуючи сприят­ливі умови, вступила в третій. Першу спробу створення Української держави відносять до Козацької України 1648—1654 рр., другу — до 1917—1918 рр., третю — до 1990—1991 рр. (М. Скр.).

ПРАВОПИС

ІМЕННИКІВ

Закінчення іменників

Перша відміна.

• В орудному відмінку однини іменники твер­дої групи мають закінчення -ою: водою, перемогою,

книжкою; іменники м’якої та мішаної груп ею\ долею,

піснею, молодицею, межею; після голосного та апострофа єю. конституцією, лінією, сім ’єю, Амудар ’єю.

• У кличному відмінку однини іменники твер­дої групи закінчуються на -о: мамо, Миколо, Олено Степанівно, березо, хмаро; іменники м’якої й мішаної груп

• на -е: земле, доле, молодице, Мотре, Ілле, теще, душе\ після голосного та апострофа — на -є: Анастасіє, мріє, сім ’є.

• Деякі пестливі іменники м’якої групи мають закін­чення -ю. доню, бабусю, матусю, Наталю, Таню, Ясюню.

Друга відміна.

У родовому відмінку однини іменники пишу­ться по-різному.

Закінчення -а (-я) мають:

а) назви живих істот: студента, дядька, Івана, Сергія Зленка, ведмедя, звіра; назви рослин, конкретних предме­тів: явора, осокора, кореня, ножа;

б) назви населених пунктів: Львова, Парижа, Амстер­дама, Миргорода, Гвоздова, але: Кривого Рогу, Давидового Броду, Зеленого Гаю\