Частини і частки мови

комментировать — коментувати, дублировать — дублю­вати. Суфікс -ир- зберігається лише при необхідності усунення небажаної омонімії чи невиразності значення, напр.: буксирувати (бо є буксувати), репетирувати (бо є репетувати), компостирувати (бо є компостувати), а також: пікірувати, лавірувати, марширувати тощо.

Вправа 55

Перекладіть дієслова на українську мову та утворіть від них, де можливо, похідні слова (іменники, дієприкметники).

Коїтировать, иллюстрировать, игнорировать, маскиро- вать, агитировать, конкретизировать, констатировать, конструировать, телеграфировать, комментировать, реги- стрировать, третировать, планировать (от планер и от плай), полировать, тренировать, корректировать, сумми- ровать, санкционировать, бойкотировать, бронировать, контролироваті>, лозировать, апробировать, теоретизиро- вать, специализировать, травмировать.

•> Вправа 56

14. Розійд...мось, чи стрій...мся коли? (Л. Кост.). 15. У тих світах є зливи й грози, і ріки, вилови...ні вщерть. 16. Весь світ земний воруш...ться в мені. 17. І жоден дощ хребет не обм...не (М. Руд.). 18. А здалека шуміт...ме море, пере­можене, безпечне. 19. Розкин...ться земля від заходу на схід, неділ...на, ціла (Б. Лепк.). 20. Візьмемось за руки воєдино — солов’їна кличе нас пора (М. Под.). 21. Так гостро дивлюсь, а бачу тільки вид...ме. 22. Нехай зоря розсипл...ться по вербовій віті (В. Свідз.). 23. Сонця хлюпоч...ться в озерах. 24. Чотири вітри полоіц...ть душу (В. Стус). 25. Квіти сипл...ться з вишень (В. Пан.). 26. А гуси знов ґелґоч...ть на озерах, і пахнуть медом плавні навесні (Б. Мозол.). 27. І дерева, як тіні предковічні, мене до себе клич...ть і зовуть (В. Стус).

Вправа 58

Напишіть текст як контрольний диктант, підкресліть дієприкметникові та дієприслівникові звороти. Поясніть утворення і правопис дієслівних форм у них.

По північному небу, гнані верховим вітром, мчали довгі, схожі на химерні рибини, хмари, й кругла діжа місяця то ховалася за них, то знову викочувалася на небесну оболонь. Те місячне кружало було велике-пре- велике, здавалося живим, велетенською мордою, котра дивиться й бачить, думає і знає щось, невідоме людям. Місячне сяйво було зелене, ядуче, і в ньому пливли кудись у безвість левади, високі осокори, сонні хати, а в них пливли люди, самі не відаючи куди, навіки віддані на волю вищих, невідомих їм сил.

На краю села на пласкому горбі, над схованою в очеретах та пожухлих осоках річечкою стояла стара роз- садиста, перекрита свіжою соломою хата з новеньким дерев’яним півнем на димарі, вже закутана на зиму в загату з просяної соломи, так що з чотирьох круглих шибок двох її вікон виднілося по дві, й коли в них заглядав місяць, то бачив убоге хатнє начиння, дві шаблі та дві рушниці на кілочку біля дверей, червоних павичів на білому комині й рядок дитячих голівок — більших, менших, ще менших — на довгому дерев’яному полу під жердкою, а біля них чорняву, у важких косах голову матері. И чотири чоловічі постаті біля печі на засланих рядниною, розперезаних кулях соломи.

На тину під хатою поблискували лисини горшків та їладущиків; посеред двору, важко опустивши на землю