3. Услухайтесь,

який протяжний, таємничий спів у горлечку у горлички гуркоче

і булькає у ніч: немовби сам Господь самотньо дме у глиняну зозульку... (І. Малк).

ПУНКТУАЦІЯ В ПРОСТОМУ РЕЧЕННІ

Тире між підметом і присудком

Графічний пунктуаційний знак тире — це зоровий поділ речення на групу підмета і групу присудка, коли вираження головних членів морфологічно одно­типне, наприклад, Іменникове або інфінітивне. Таким чином тире в писемному мовленні виконує комунікативну функцію — членує речення на тему й рему, дане й нове. Ця функція знака гаре забезпечується морфологічними (частиномовне вираження граматичної основи), фоне­тичними (паузи) та змістовими (бажання автора під­креслити те, що повідомляється про підмет) умовами. Між підметом і присудком ніколи не ставиться кома.

Тире ставиться між групою підмета і групою присудка на місці пропущеної (нульової) зв’язки:

а Якщо іменна частина складеного присудка й підмет виражені іменниками, кількісними числівниками або суб- стаїггивованими частинами мови в називному відмінку⁷. Такі речення є формулюваннями, що містять логічні визначення: Мова —явище космічне (П. Мовч.); Проблема виховання —вічна проблема людства (з газ.); Три рази по три —дев'ять. Найдорожче в Києві —простір (П. Загр.).

• Коли обидва головні члени або один з них виража­ється неозначеною формою дієслова: Тікать — дієслово, що виключно стосується живих речей (О. Виш.); Заміж іти

• не дощову годину перестояти (н. тв.). Такі речення теж містять логічні визначення.

® Коли для підсилення поділу речення на тему й рему до складу присудка вводяться частки це, то, ось або слово значить. Перед цими частками в усному мовленні завжди наявна значна пауза, а в писемному — тире: Професор медицини — це не просто вершина, а вершина добра (П. Загр.); Футбол в тумані, де гравець, як мім, — то, може, найдивніша з пантомім (Л. Кост.); Зрозуміти час, культуру, мову далекої епохи наших предків — значить

Пунктуація в простому реченні

зрозуміти себе. Не китайця або копта, а себе (П. Мовч.). Тире перед цими частками ставиться навіть за наявності зв’язки: Народна пісня —то є глибока поезія (з журн.).

Якщо ж головні члени мають інше морфологічне вираження, тоді немає потреби знаком тире показувати перехід від групи підмета до групи присудка — він і так зрозумілий.

Проте при необхідності підкреслити відтінки зістав­лення, протиставлення, порівняння або вказати на незвичність, несподіваність тверджень про підмет між гру­пою підмета й групою присудка ставиться тире.

Додатковий зміст увиразнюється за допомогою гире, якщо перед іменною частиною складеного присудка, вираженого іменником, стоїть частка не або порівняльні сполучники як, що, мов, немов, наче, ніби, немовби, неначе та ін. Пор.: Молодість —буйність, а старість не радість (н. тв.); Промені як вії сонячних очей! (П. Тич.) (без увираз­нення). Але: Зате я — не актор, для мене усе дуже серйозно (В. Др.); У нього очі — наче волошки в житі (А. Гол.).

Тире не ставиться між підметом і присудком, вираженими іменниками, якщо між ними з’являються вставні або вставлені конструкції: Виховання, безперечно, справа тонка! (з газ.).

Коли ж між підметом та іменною частиною складеного присудка, вираженою іменником, з’являється відокрем­лений член речення або підрядне речення, то після них на місці пропущеної зв’язки ставиться тире, якому пере­дує кома, що відмежовує відокремлений член чи підрядне речення: Ліс, або, як кажуть серби, шума, — це не просто сосни і дуби... (М. Рил.); Головне, що відкрилося Лідії Панасівні в Надії, — здатність близько брати до серця чужий біль (з газ.).

Вправа 11

На підставі названих вище критеріїв поясніть наявність або відсутність

тире між підметом і присудком.

Л. «А ви новий учитель?» — запитав хтось із них. «Я — новий директор» (Ю. Збан.). 2. Ідуть мовчазно ковалі, І в хлопця руки в мозолі. Він, може, теж коваль?.. (А. Мал.). З- Давнє кохання — це пам’ять дерева про листя, яке облетіло (Я. Кир.). 4. Місто немов сузір’я (Ю. Андр.). 5. Поезія — не ужиткова. Ужитковий текст — не поезія.

Неужитковість поезії — це шанс людини порятувати себе від ужитковості, від навали предметів, які перетворюються на сміття, — зона чистого дихання, місце втечі (В. Небор.). 6. Слово — прізвище думки тепер, а частіше

• її псевдонім (Л. Кост.). 7. Ти не близька, бо ти —- найближча, ти — наслідок, а не причина (О. Ірв.).

8. Картинки маленькі, в пласких нефарбованих рамах, писані різучо яскравими фарбами і навіщось полаковані (77. Загр.). 9. Алея —довга і порожня, старанно вгорнута у ніч. 10. ї царство це — минеться без клятв і без карань (В. Стус). 11. Жити — це лицедіяти, кожен з нас грає якусь роль (В. Др.). 12. Ніч — хоч в око стрель! (н. те.). 13. Любий друже, ти і сам наче мій двійник (В. Небор.).

Вправа 12

Поясніть, у яких реченнях потрібен показник комунікативної установки

автора — тире.

1. Вона і я поділені навпіл містами, кілометрами, віками. 2. О, ти єси тепер довіку вільний в нестерпному своєму всебутгі (В. Стус). 3. Заткнути вулиці і обставити площі, роблячи з них кам’яні мішки, це знищити Київ, вбивати його клітина за клітиною. 4. Для юриста злочин симптом особистого або соціального неблагополуччя (77. Загр.). 5. Буги собою означає здобути право на куль­турну та економічну суверенність (77. Мовч.). 6. Неправда це ще зовсім не брехня. Неправда це предмет торгівлі й торгу (О. Ірв.). 7. Кінотеатри і вокзали в світ спроектовані екрани, які в минуле перегнали найкращі дні, як фільми в Канни (В. Небор.). 8. Язиком вихати не ціпом махати.

8. Диплом без праці пустенька цяця (//. те.). 10. Всі вулиці в Вербівці ніби обсаджені вербами (Н.-Лев.). 11. Весна неначе карусель, на каруселі білі коні. 12. Ні, ми до того ще не звикли, що наша молодість не вічна. 13. Ця пісня серцю наче камінь, а все ж її співати треба. 14. Хай на очах землі печать тьми чорна штольня! І день не день, і ніч не ніч, і спів не віщий нам (Б.-І. Апт.).

Пунктуація в простому реченні

Тире в неповному реченні

Комунікативну функцію (поділ речення на тему й рему) виконує тире також і в неповному реченні, тобто коли опущений один із його членів. Найчастіше пропускається присудок, рідше — підмет або додаток і ще рідше (їх нестача майже не помічається) означення, а також обставина.

Це залежить від змістових та ритмомелодійних особли­востей тексту. На місці пропущеного члена (компонента реми або, рідше, теми) в неповному реченні ста­виться тире, якщо в усному мовленні цей пропуск позначається паузою. Напр.: Посеред степу — скирта соломи, двоє на ній —молоді, як пилок (Д. Павл.); Вперед! Сім миль кохання і остання —смутку (Б.-І. Ант.).

Якщо ж смислового (рематичного) виділення та паузи як показника пропуску немає, тире не ставиться. Тоді комунікативне членування речення відображається тільки у фразовому наголосі: На космічній орбіті навколо­земної поверхні знову пожвавлення (з газ.).

о* Вправа 13

Поясніть, яка комунікативна установка автора в кожному з наведених речень.

1. Науці належить розум, а поезії — споконвіку душа (В. Шевч.). 2. У човен не взяли ми зайвої ваги. Оце —для голоду, ось трошки для жаги, папуша тютюну, дві-три любимі книги (М. Рил.). 3. Угорі — небо. Внизу — земля (О. Виш.). 4. А мені — мов ніж у серце (Ю. Збан.). 5. Тут кожен — як у себе у господі. 6. Навколо — вир снігів (М. Рил.). 7. У цих трьох книгах, що стали настільними для мільйонів людей, — цілі розсипища мудрого всена­родного досвіду. 8. Високий зріст — серйозна перешкода для гімнаста (з газ.). 9. «У Києві ділова, робоча обстановка»,

• запевняли газети, радіо й телебачення, і це була правда (Ю. Щерб.). 10. Обабіч асфальту —двоповерхові будинки з водогонами, центральним опаленням, усіма вигодами (з газ:).

Вправа 14

Прочитайте уважно текст, осмислюючи комунікативне членування речень і звертаючи увагу на їх ритмомелодику. Поставте, де слід, між підметом і присудком та на місці пропущених членів речення тире.

Про найбільш, здавалося б, просте і зрозуміле — покликання, призначення шахів — ніколи не існувало й не існує досі єдиної думки.

Ось що, наприклад, було сказано з цього приводу великим російським письменником Л. Толстим: «Шахи прекрасна розвага: за грою ми відпочиваємо від робота й забуваємо про знегоди»

Зовсім інша думка лежить у крилатому афоризмі Гете: «Шахи не пробний камінь людського розуму».

Що ж все-таки є шахи? Тут, напевно, корисно надати слово шаховим королям, що осягли їх тонкощі й премуд­ро іці.

М. Е й в е: «Шахи це боротьба».

Е. Л а с к е р: «їхня характерна риса є боротьба».

А л ь о х і н: «Для мене шахи не гра, а мистецтво».

Т. Петросян: «Шахи це за формою гра, за змістом мистецтво, а за труднощами оволодіння грою це наука».

А ось яку думку висловлює гросмейстер С. Таргаковер: «На перший погляд, шахи просто гра, гра на дошці, як і багато інших, насправді ж вони грандіозний відбиток людських поривань, дивовижна симфонія пристрастей, пісня пісень переможця» (з журн.).

Тире як знак індивідуального стилю автора

Досить часто в текстах можна натрапити на тире як засіб змістового виділення членів речення, об’єднаних паузою, що не ґрунтується на відомих правилах і, таким чином, не є обов’язковим. Такі вживання тире слід віднести до індивідуальної манери автора передавати за допомогою синтаксичних засобів найтонші відтінки думок. Частіше гаку пунктуацію подибуємо в поезії або в передачі усного мовлення. Індивідуально-авторське тирс виконує такі функції:

в Виділяє межі синтагм всередині речення. Такі сиіггагми, маючи в усному мовленні інтонацію переліку зі значними паузами, привертають увагу слухача/читача до

Пунктуація в простому реченні

регулярної зміни предметів, явищ, дій. Напр.: Плюски — шелестіння — викінчені гами, — я їх, наче лялю, тішив пелюстками ясочок-волошок (В. Чум.); Пригнувсь — націлив — влучив — і на Заході прапор червоний розвив! (IX Тич.).

в Указує на межу між другорядними членами речення та попередньою частиною речення з еліптичним присуд­ком: Мати має не одну сотню на ощадній книжці. Але сотні _ті —лише через шість місяців по... —такий закон (В. Др.);

• Стіну свою запалимо, — сказав Василь. — А ми її — водою, щоб не горіла (В. Шевч.).

в Указує місце в реченні, де підмет — предмет роз­мови, що відповідає номінативному реченню уяви, — змінюється міркуванням про нього: А ще мені добре буває на музичних вечорах у консерваторії. Оперний — у пім щось є від параду (В. Др ).

в Відділяє частину речення після сурядного спо­лучника від сполучника, коли необхідно привернути увагу до цього відрізка мовлення або протиставиш його іншій думці: На те я лірик, щоб запитувать, не тільки холодно озватися, не тільки лозунги почитувать, а — дивуватись, дивуватися/ (П. Тич.).

в Розподіляє речення на дві групи, щоб підсилити протиставлення їхнього змісту або сконцентрувати увагу на певному члені речення. Звичайно цей поділ підтри­мується паузою та емоційним характером висловлювання. Нанр.: Не —відбувалось. Не —тремтіло. Не —золотіло. Не —текло. Не —полотніло. Не —біліло. Не... Господи!..

• не —не було!.. (М. Вінгр.); —Біля оперного —згодні?

• Саме біля оперного і шукаю (В. Др.).

□ Розділяє подвійний присудок на дві групи: група першого присудка означає рух, а друга — мету, що особливо підкреслюється як важливе в повідомленні:

3. Люди біжать на роботу, з роботи — наввипередки в метро, в трамваї, в автобуси. 4. Легкових машин було набагато рясніше, ніж завжди, ніби вони тільки й чекали нагоди, щоб вихопитися із диктових та жерстяних хижок — на вулиці. 5. Я спроквола проходжу між креслярських дощок, за якими —вони, хто сьогодні ігнорував мене, хто засудив мене сьогодні на самотність (В. Др.).

2. 1. За п’ять хвилин вони уже були на «ти», за десять

• йшли Володимиреькою, за півгодини —сиділи в нього в хаті й пили пахучу каву під млосні співи Русоса. 2. Ха­рактер у нього був несучасний — мрійний і романтичний. А ще — незмінний, як і костюм, в якому він ходив роками. 3. Оратор! Просто — Цицерон... 4. Потому знову сів за кермо, подав машину й одразу ж — на задній хід! Машина на мить завмерла, а далі —пішла, пішла з баюри!

5. Тепер не міг сказати, чому воно так сталося, хто винен, де зламалося його коріння. Йому незле жилося, не помічав, що знизу —тільки каміння (В. Шевч.).

2. 1. Не хочеш — не купуй. В магазині^— там дешево, а йдуть не туди, а до мене. 2. — У Нью-Йорку, в ресторані «Перигор» на Першій авеню. Федоре, я щось забув. Перигор — з чим це пов’язано? — 3 Монтенем.

3. Мальвіно, в нашім домі — і така сварка! — Мальвіна Вітольдівна стала біля дверей беззахисним докором своїй роз’юшеній доньці. 4. Давай оригінальне, нове, хоч ти вмри! Давай — і душа з тебе! Новий рік — знов давай почин! 5. Найдорожче в Києві — простір. Отой, з зелених гір на Задніпров’я і Задесення, в безмежжя до Чернігова, Смоленська, Новгорода, а в другий бік — у степи до самого моря (//. Загр.).

2. 1. Галасу, метафор тут немає, вірші гарні, але —з ніг читача не збивають (з газ.). 2. Гей, дзвін гуде — Іздалеку. Думки пряде —Над нивами (Я. Тич ). 3. А тепер пануй над мною, смерті владо, та не цілого мене захопиш, я — твій спадкоємець, сонячна Елладо, я лишуся — гайним радником Європи (Б.-І. Ант.). 4. Переживу. Перечорнію. Перекигичу. Пропаду. Зате — нічого. Все. Німію. Байдужість в голови кладу (М. Вінгр.). 5. Ми ж, напившись кави, довго-довго-довго-довго — ще блукали (В. Небор ). 6. Хороша моя! Про кохання й падалі — ні слова (О. їрв.). 7. Однак чому ця мить — в цю саме мить? (Л. Кост.). 8. Сльози — очиці — в блакиті, — справді? Чи може... вві сні?.. (В. Чум.). 9. М’яч, неначе випущений з гармати снаряд, летить — вище воріт! (В. Др.).

Пунктуація в простому реченні

Розділові знаки при однорідних членах речення

Функція розділових знаків при однорідних членах речення номінативна. Розставляючи розділові знаки, автор членує речення, щоб вказати межі компонентів номінативних рядів, що називають виконавців дії, їхні ознаки, дії тощо, або — за певних умов — виділити весь комплекс з однорідними членами.

Однорідними можуть бути як головні, так і другорядні члени речення, якщо вони пояснюють той самий член у реченні і виконують однакові синтаксичні функції.

Не вважаються однорідними:

н Члени речення, що перебувають у родо-видових відношеннях: На виставці представлені побутові електрич­ні прилади вітчизняних виробників (газ.).

я Два присудки (так званий подвійний присудок), один з яких виражає рух, а другий його мету: Я сяду подумаю, зайду провідаю.

• Сполучення слів, що становлять собою одне ціле за змістом, але різні за формою, з яких друга частина має частку не: зробити не зробить, тільки обіцяє.

в Стійкі фразеологічні вислови з повторюваним спо­лучником, які виступають одним членом речення: ні се ні те, ні риба ні м 'ясо, і сміх і гріх, ні слуху ні духу.

Кома ставиться між однорідними членами речення:

н Якщо між ними немає сполучників: Схід червоніє, розжеврюється, голі дерева стоять непорушно, в сережках роси (О. Гонч.).

0. При протиставних сполучниках: До цієї станції до­рога була крута, нагору, але брукована, а далі йшла грунто­ва, аж до райцентру (Гр. Тют.).

в .При єднальних і розділових сполучниках, якщо вони повторюються: Це ані добре, ні погано (О. Ірв.); Це справді як заповіт! Дніпро, і гай, і хата, й садок при ній (В. Шевч.); Тут недоречні печаль, чи смуток, чи гнів (О. Ірв.).

Крапка з комою ставиться між однорідними членами речення, коли вони поширені, мають свої

і©⁰*³³

рошілові знаки при поширювальних компонентах або віддалені між собою за змістом: Нам потрібне слово суще, здорове, а не паралітичне; цілісне, а не з вивихнутими суглобами (П. Мовч.).

Тире ставиться:

0. При протиставленні: То не хмара — біла пташка хмарою спустилась (Т. Шевч.).

В Коли наступний однорідний член (присудок) виражає причину, наслідок, швидку зміну подій, уточнен­ня попередньої дії: Повернувшись додому, мати вже не застала нікого під хатою, — порозходились спати. Сіла на призьбі — посумувала трохи (А. Гол.); Ніч, озеро, комиші внизу шумлять —шумлять дужо, тривожно (О. Гонч.).

Вправа 16

Визначте однорідні члени речення й поясніть уживання розділових

знаків.

1. Я дивився на тиху чарівну річку, і на берег, і на суворою кормчого діда, то підіймався наді мною на фоні урочистого неба (О. Довж.). 2. Кінь басує, —от-от річку, от-от перескочить (Т. Шевч.). 3. Не всі дома — пішли по дрова (//. те.). 4. Ні з того ні з сього кума з Ніжина (//. те.). 5. На роздоріжжі осені й зими нізащо зарікатися не буду я ані від тюрми, ні від суми, тим паче від сурми Страшного Суду (О. Ірв.). 6. Але, може, найколоритнішою особою була господиня кав’ярні Світлана Іванівна, Свєта, пані Світлана, двомовна і двонастроєва, бо мала або гарний, або поганий настрій, і це відчували всі (В. Небор.).

7. Тихо лежиш, спокійно лежиш; не ворушиш ні ногами, ні руками... 8. Месьє! Покотився франк! Котиться, та й котиться, та й котиться! 9. Чоловіки — це те населення, що з бородою, в картузі або в шапці й з цигаркою в зубах або в руках (О. Виш.). 10. І в Марка нема жінки, нема доньки, але є стара мати, в якої завжди так гарно пахнуть потріскані руки то весняним зіллям, то соняшником, то чорнобривцями, то осінніми грибами, то свіжим хлібом (М. Ст.).

*>о Вправа 17

Поставте, де потрібно, між однорідними членами речення розділові

знаки. Поясніть умови їх уживання.

1. Як нам досягти повноти Слова, в якому б знову поєдналися і знання і досвід попередніх поколінь і любов

Пунктуація в простому реченні

і віра і палія? (П. Мовч.). 2. Ой да на Івана ой да на Купала котилася моя зірка да із неба впала та упала в річку та й заклекотіла. Видно, моя зірка гаснуть не хотіла... (Л. Кост.). 3. Ні рак ні жаба а просто п’яна нахаба (я. те.). 4. Цокотала сорока пугачеві і про теє і про сеє і про Якова і про всякого, а він їй у відповідь: «Пугу» (н. те.). 5. Жод­ної української пісні. Хоч бери та й сам затягни якусь думу про Кафу чи про Байду. Та кому? Хіба ним старцю­ючим псам чи чайкам чи небесам. Як знайду якогось волиняка чи донбашука випадково у черзі до міжміських телефонних сполучень, переходжу зразу на рідну мову. І немає ні дорікань ні огуджень щодо суржику. Суржик здається рідним! 6. Так чим займались ми? Ходили на літературні зустрічі в театри і йшли на каву і рушали в мандри збирались в гості цмулили коньяк влаштовували сцени ревнували самих себе спостерігали, як летять у прірву наші ідеали (В. Небор.). 7. І в павутинні перех­ресних барв я палко мрію до самого рання, щоб Бог зіслав мені найбільший дар: гарячу смерть не зимне умирання (О. Тел.). 8. Ось сходить виростає розцвіта благословеніє не форми суті. 9. Починаючи старою добою і кінчаючи новітніми поетами, тягнеться червона нитка самовід­даності та героїчної жертвепности для ідеї. Чи то мітичний Боян чи співець «Слова» чи літописці чи кобзарі чи Шевченко Леся Українка Франко чи нові поети — тон однаково витриманий (О. Канд.).

•» Вправа 18

не про історію Чаплів і не про географію і не про їхнє «сучасне становище». 7. А вдень і зимою пасуться вівці. Не годують їх нічим:, увесь час, і зиму й літо, на пасо­виську (О. Виш.). 8. Його |Ніцше] впливу зазнали Фройд і Гайдеггер Дерріда й Фуко Кафка й Рільке Музіль та Жід Д. Г. Лоуренс Камю багато інших (С. Павл.). 9. Ми із Ніною розмірковуємо над там, якою має бути сучасна українська проза, хто на цій спокусливій ниві орач і сівач шахтар і коваль... 10. Бачу місяця-молодика вечірню зірку і хрести (К. Мотр.).

2. 1. Чи програв чи виграв, аби свіжі гроші. 2. Ні те ні се ні кукуріку (//. те.). 3. Зупинився біля відчиненого вікна навпроти свого купе і зітхнув чи то втомлено чи полегшено (К. Мотр.). 4. Овес сій хоч у воду хоч у грязь

• буде він князь (н. те.). 5. Йому [чумакові] любий уже сам цей рух шум і гамір не купівля волів а саме ляскання по спині чи боках вола, якого продають, що ось, мовляв, добрий він чи не добрий витримає дорогу чи не витримає (Г. Данил.). 6. Усі вже знають, що це іде «пропащий» залицяльник корчмаревої дочки; і багато хто думав, що він скінчить зле: або заріже себе або втопиться (Г. Данил.). 1. Хоч їж хоч дивись, аби ціле було й не голодний був!

7. У нашого Омелька невеличка сімейка: тільки він та вона та старий та стара та два парубки вусаті та дві дівки косаті та дві Христі в намисті та дві ляльки в колисці та Грицько та Панас та той хлопець, що у нас (н. те.). 9. А він розкладав фотокартки то ще зі шкільних років то з юнацьких студентських то з недалекого минулого... (з газ.).

Вправа 19

Перепишіть речення, розставляючи пропущені коми між однорідними

членами речення, поєднаними парними сполучниками.

1. Як російська, так і європейська критика усе частіше звертає своє око на наше письменство, ставить йому свої вимоги (М. Коц.). 2. І сьогодні всім, кому доводиться виступати публічно, ознайомлення з теорією античного красномовства може дата не лише почуття задоволення а й реальну користь (з журн.). 3. Окрасою березня є хоч і несміливі та дуже вже весняні й свіжі підсніжники й проліски (з газ.). 4. У полон брали не тільки дорослих а й дітей (Р. Рат.). 5. Ніщо так не відроджує людину як любов, і ніщо так не вбиває людину як теж любов

Пунктуація в простому реченні

(А/. Міщ.). 5. Малий не стільки ковтав скільки намагався за тими ковтками приховати схлипування, готове щомиті вирватися назовні (з журн.).

Вправа 20

Поставте пропущені розділові знаки між однорідними членами, вка­завши випадки поглинання цих знаків іншими (при зворотах, частинах складних речень тощо).

1. Ще розбрівшись з самого рання по парках по бібліотеках позабиравшись у спорожнілі аудиторії на факультетах сидять над конспектами студенти готуються до останніх екзаменів (О. Гонч.). 2. Коли і не писали треба було б тягнутись а так все одно тягнись не тягнись гаря- чись не гарячись уже все одно виставили перед цілим районом. 3. Мені сподобався і могутній ліс що припав грудьми до самого шкільного подвір’я і село надійно складене з смолянистої сосни і широка піщана вулиця що побігла кудись у видолинок гуди де проглядала із-за дерев заржавіла баня сільської церкви (Ю. Збан.). 4. Вони обер­таються і притуляючись плечем до плеча вузькою стежиною йдуть до села (А/. Ст.). 5. До того як надійти до споживача у виготовленні виробу беруть участь сотні робітників інженерів починаючи від тих хто добуває вугілля руду виплавляє метал обробляє деталі для меха­нізмів або виготовляє сировину для текстильних виробів і кінчаючи тими хто завершує цикл втілює спільну працю в продукцію того чи іншого підприємства (з газ.).

5. Марко мліючи заточуючись падаючи і знову підводя­чись як міг пішов до соняшників (М. Ст.).

Кома між однорідними означеннями

Комою відділяють тільки однорідні означення.

За загальним правилом однорідними є означення, що характеризують предмет з одного боку: Отож плив собі хутірець поруч засмиканого, роздратованого, знервованого світу, мудрими очима дивився на той світ... (К. Мотр.); або вказують на ознаки предмета, одного, часто узагальненого Порядку: Дерева стоять блискучі, мускулясті, щасливо при­тихлі, мовби самі прислухаються до свого росту (О. Гонч.); ладке, опасисте, з одвислими щоками лице Мотрине Розжеврілось (М. Коц.).

Завжди однорідними бувають означення, які стоять після означуваного слова: І так повзла зима, заметільна, сніжна, морозна і чарівна (Н. Риб.). Однорідними також є художні (вжиті в переносному значенні) означення (епі­тети): Хо сидить посеред галяви, а навкруги його панує мертва, прикра тиша (М. Коц.).

Якщо прикметник і дієприкметниковий зворот стоять поряд, то означення вважають однорідним тоді, коли першим стоїть прикметник: Лупиться під палаючим сонцем старенький, вимитий дощами дах (Ю. Збан.).

При зворотному порядку (на першому місці дієприк­метниковий зворот) означення неоднорідні: На пляжах купиннями зачорніли викинуті прибоєм морські водорості (О. Гонч ).

•о* Вправа 21

Пунктуація в простому реченні

збитий, з широким лобом і запалими щоками, Бабак дивився на все відвертим і довірливим поглядом (Ю. Збан.).

3. Малюки дивляться на неї, принишклі, зацікавлені, на­сторожені — тридцять пар очей, тридцять натур, тридцять характерів (А. Дім.). 5. Все це було далеке, ніби не ним зроблене, непотрібне і зайве (В. Підмог.). 6. Київ без­конечний, пишний, запаморочливий, таємний (77. Загр.). 7. Ну де б ви не були, Мамуню, — всюди маленькі, затишні і жваві бістро (О. Чорн.).

•» Вправа 23

Пунктуація при однорідних членах з узагальнювальними словами

Однорідні члени й узагальнювальні слова як поняття різного ступеня узагальнення (видові й родові, частини й ціле) відділяються двокрапкою, тире або цілим пунктуа­ційним комплексом. Вибір знака мотивується позицією однорідних членів щодо узагальнювального слова.

Після узагальнювального слова перед однорідними членами речення ставиться двокрапка: Борода у діда Яреми рідкісної пишноти: широка, рівна, біла, мов сніг, у сутінках світиться (О. Гонч.).

Якщо між узагальнювальними словами й однорідними членами є слова типу а саме, наприклад, як-от, то перед ними ставиться кома, а після них двокрапка: Всяке птаство, як-от: деркачів, перепілок, куликів, курочок

• можна було викосити косою в траві, якщо підвернеться, або впіймати (О. Довж).

Перед узагальнювальним словом, що стоїть після однорідних членів, ставиться тире: Чай, лавровий лист, мигдаль, хурма — все там було, в моєму потертому портфелі (О. Гонч.).

Якщо у реченні після узагальнювального слова ідуть однорідні члени, а потім речення ще продовжується, то після узагальнювального слова ставиться двокрап­ка, а після однорідних членів — тире: Тут все: і повітря, і тиша, і вода, і дерева — сповнене такої сили, що й сам мимоволі стаєш сильнішим (з газ.).

Вправа 24

Відділіть пунктуаційно узагальнювальні слова й однорідні члени речення.

Чим виражаються узагальнювальні слова?

1. Хтось сказав, що є три справи, починаючи які, ніколи не знаєш, чим вони закінчаться любов кар’єра і революція. 2. Склалося — не склалося вдало — невдало, на жаль, все це категорії випадковості а не закономір­ності. 3. Слідчі не знають, що таке духовний комфорт. Протистояння зіткнення шорсткість і жорстокість життя ось їхня доля. 4. Чомусь тільки тепер подумалося, що в Нечиталюка всі прикмети великого чоловіка булькатий, як Вергілій потирає руки як Бернард Шоу затаємний як Гоголь вірнопідданий як Ґете. Якби ще хоч трохи тала­новитості. 5. Я, для прикладу, пускав три заводи, керував

Пунктуація в простому реченні

п’ятьма давав продукцію виконував плани сприяв техніч­ному прогресу (П. Загр.). 6. Із морських тварин, шо я їх бачив на власні очі, зазначу таких-о дельфін султанка камбала морський кінь морська корова краб риба-голка медуза... (О. Виш.). 7. Перед Словом рівні, як і перед світом перед небом землею сонцем. 8. Дійсно, з мовами відбулося те ж саме, що з людьми вихолощення духовного вимив золотоносних покладів історичне зубожіння (Я. Мовч.). 9. Нерухоме зелене вбрання ставка набрякла трава, зоставлена навколо, очерет, ідо колихався з бояз­ким тріпотінням, все це було ніби страшенно притомлене ніби втекло від життя... (В. Підмог.). 10. Жінкам належить вирішальна роль у народній освіті й охороні здоров’я торгівлі й сфері побуту всюди, де потрібні умілі руки допитливий розум хазяйське око чуйне добре серце (з газ.). 11. Майже над кожними воротами на жердці висіла прибита якась хижа птиця то сова то сорока то ворона то яструб то орел.,. (І. Фр.).

Розділові знаки при відокремлених членах речення

З функцією відокремлення у складі простого речення вживаються подвійні (парні) знаки — коми й тире. Ці знаки в писемному мовленні служать для виділення і підсилення ознак, об’єктів мовлення та обставин вико­нання дії (другорядних членів речення). За силою відокремлювальної функції коми — знак слабший, тире

• сильніший. Якщо змістовий відрізок (член речення) за значенням потребує підсилення і стоїть на початку або в кінці речення, то один із парних знаків збігається із знаком початку або кінця речення. У сильній позиції середини речення звичайно наявні повні парні знаки — коми і тире.

Умови вживання розділового знака при відокремлених членах речення — морфологічні, синтаксичні, фонетичні та змістові.

Пунктуація при однорідних членах з узагальнювальними словами

Однорідні члени й узагальнювальні слова як поняття різного ступеня узагальнення (видові й родові, частини й ціле) відділяються двокрапкою, тире або цілим пунктуа­ційним комплексом. Вибір знака мотивується позицією однорідних членів щодо узагальнювального слова.

Після узагальнювального слова перед однорідними членами речення ставиться двокрапка: Борода у діда Яреми рідкісної пишноти: широка, рівна, біла, мов сніг, у сутінках світиться (О. Гонч.).

Якщо між узагальнювальними словами й однорідними членами є слова типу а саме, наприклад, як-от, то перед ними ставиться кома, а після них двокрапка: Всяке птаство, як-от: деркачів, перепілок, куликів, курочок

• можна було викосити косою в траві, якщо підвернеться, або впіймати (О. Довж.).

Перед узагальню вальним словом, що стоїть після однорідних членів, ставиться тире: Чай, лавровий лист, мигдаль, хурма — все там було, в моєму потертому портфелі (О. Гонч.).

Якщо у реченні після узагальнювального слова ідуть однорідні члени, а потім речення ще продовжується, то після узагальнювального слова ставиться двокрап­ка, а після однорідних членів — тире: Тут все: і повітря, і тиша, і вода, і дерева — сповнене такої сили, що й сам мимоволі стаєш сильнішим (з газ.).

Вправа 24

Відділіть пунктуаційно узагальнювальні слова й однорідні члени речення.

Чим виражаються узагальню вальні слова?

1. Хтось сказав, що є три справи, починаючи які, ніколи не знаєш, чим вони закінчаться любов кар’єра і революція. 2. Склалося — не склалося вдало — невдало, на жаль, все це категорії випадковості а не закономір­ності. 3. Слідчі не знають, іцо таке духовний комфорт. Протистояння зіткнення шорсткість і жорстокість життя ось їхня доля. 4. Чомусь тільки тепер подумалося, що в Нечиталюка всі прикмети великого чоловіка булькатий, як Вергілій потирає руки як Бернард Шоу затаємний як Гоголь вірнопідданий як Ґете. Якби ще хоч трохи тала­новитості. 5. Я, для прикладу, пускав три заводи, керував

Пунктуація в простому реченні

п’ятьма давав продукцію виконував плани сприяв техніч­ному прогресу (П. Загр.). 6. Із морських тварин, шо я їх бачив на власні очі, зазначу таких-о дельфін султанка камбала морський кінь морська корова краб риба-голка медуза... (О. Виш.). 7. Перед Словом рівні, як і перед світом перед небом землею сонцем. 8. Дійсно, з мовами відбулося те ж саме, що з людьми вихолощення духовного вимив золотоносних покладів історичне зубожіння (П. Мовч.). 9. Нерухоме зелене вбрання ставка набрякла трава, зоставлена навколо, очерет, що колихався з бояз­ким тріпотінням, все це було ніби страшенно притомлене ніби втекло від життя... {В. Підмог.). 10. Жінкам належить вирішальна роль у народній освіті й охороні здоров’я торгівлі й сфері побуту всюди, де потрібні умілі руки допитливий розум хазяйське око чуйне добре серце (з газ.). 11. Майже над кожними воротами на жердці висіла прибита якась хижа птиця то сова то сорока то ворона то яструб то орел.,. (І. Фр.).

Розділові знаки при відокремлених членах речення

З функцією відокремлення у складі простого речення вживаються подвійні (парні) знаки — коми й тире. Ці знаки в писемному мовленні служать для виділення і підсилення ознак, об’єктів мовлення та обставин вико­нання дії (другорядних членів речення). За силою відокремлювальної функції коми — знак слабший, тире

• сильніший. Якщо змістовий відрізок (член речення) за значенням потребує підсилення і стоїть на початку або в кінці речення, то один із парних знаків збігається із знаком початку або кінця речення. У сильній позиції середини речення звичайно наявні повні парні знаки — коми і тире.

Умови вживання розділового знака при відокремлених членах речення — морфологічні, синтаксичні, фонетичні та змістові.

Відокремлені узгоджені означення

Узгоджені означення виділяються за змістом та інтона­ційно, а на письмі к о м а м и в таких випадках:

а Якщо означення, виражені прикметниковими й дієприкметниковими зворотами, стоять після пояснюва­ного ними слова: Місто, освітлене вогнями, лежало в долині (з газ.); А в мене дні бунтують і кричать, підвладні власним, не чужим законам (О. Тел.).

я Якщо означення, виражені прикметниковими й дієприкметниковими зворотами, стоять перед поясню­ваним словом і мають додаткове обставинне значення (можливе додавання слів будучи, бувши): Знесилений, кінь зупинився, важко дишучи (О. Гонч.); Хоробрий, підступний, Ібрагім-баша весь вечір просидів па самоті зі своїми пла­нами, думками (С. Плач.).

Означення, виражені зворотами, що стоять безпосе­редньо перед пояснюваними словами і не мають обста­винного відтінку у значенні, не відокремлюються: Зне­силений неволею па далекій чужині, з понівеченим здоров ’ям вернувся він [Шевченко] до Петербурга (П. Мирн.); Очолю­вана нею ланка стала для буряководів області справжньою школою передового досвіду (з газ.).

я Коли два чи більше одиничних означень стоять після пояснюваного ними слова, перед якими вже є озна­чення: На ньому незмінна коротенька фуфайка, потерта, сива, як і його голова та вуса (Б. Ком.).

Якщо ж перед пояснюваним словом немає означення, то ті означення, що стоять після нього, можуть відокрем­люватись або не відокремлюватися залежно від бажання автора: На узбіччі стояв ліс, темний, подекуди похмурий... (Є. Гуц.); Поклав руки свої мозолясті, натруджені, протяг по столу і важко впав на них головою (А. Гол.).

Іноді, щоб підсилити відокремлені означення, ставить­ся т и р е : Ті ж людські очі — сині, карі — чекають, просять: говори (А. Мал.).

я Якщо означення пояснюють особовий займенник (незалежно від позиції щодо нього) або відносний за­йменник: Шукайте цензора в собі. Він там живе, дрімучий, без гоління (Л. Кост.); А що мені, молодому та нежонато­му! (н. те.); Стомлений, він підходив до рідної хати; А там

Пунктуація в простому реченні

і хата, що, понівечена снарядом, однобоко тулилася до кущів бужу (з газ.).

в Коли означення стоїть не безпосередньо біля пояс­нюваного слова (незалежно від значення і позиції) або коли означення стосується слова, яке не назване в реченні: То, сполошена несподіваною перервою в грі, бігла сюди ворожа команда (Ю. Смол.); Приїхала і, знеможена, відразу лягла (У. Сам¹!.).

Відокремлені неузгоджені означення

Неузгоджені означення можуть відокремлюватися лише за наявності відповідної паузи й особливого змісто­вого навантаження: Це були неприємні і страшні озера, з чорною водою і чорними торф’яними берегами (І. Багм.); Ось сонце віри — чисте і просте, ось сонце міри — з віжками на храпах (І. Др.).

В інших випадках за відсутності інтонаційного й змі­стового виділення неузгоджені означення не відокремлю­ються: А хлопці в піджаках, у шапках сиділи за книжками (А. Гол.).

•» Вправа 25

(В. Вин.). 9. І земля, вся засніжена, біла, кличе в срібні простори свої (В. Сос.).

•ь

Пунктуація в простому реченні

непі планетою. Так буде (У. Самч.). 7. Кунами лежали на столі товсті зшитки, довгі плани, довгі розрахунки й кош­ториси колись такі близькі й необхідні, а тепер занедбані й запорошені (В. Підмог.). 8. Схвильовані і вражені, веселі й замислені, щасливі й до краю зворушені на новому березі дивляться вони на перетворені свої простори (О. Довж.). 9. Низенькі товстоногі коні запряжені убогим хомутцем тюпають, брязкають брязкальцями своїми (М. Груш.). 10. Невідомий нікому сідаю на лавку і дивлюся (М. Коц.). 11. Грицько подивився довго їй услід і потуп­лений потягся через терни додому (М Груш.).

Вправа 28

Поставте потрібні розділові знаки при неузгоджених означеннях.

Поясніть уживання коми й тире при них. Чим виражені неузгоджені

означення? За яких умов неузгоджені означення не виділяються?

1. Було вже рішення у нього безповоротне тікати (М. Груш ). 2. До альтанки увійшла господиня в довгій гаптованій сріблом оксамитовій сукні з дорогими круже- вами на комірі і рукавах (С. Плач.). 3. У нього очі наче волошки в житі. А над ними з-під драного картузика волосся білявими житніми колосками (А. Гол.). 4. ...Одца- леки теж козаки ціла ватага і молоді, і сивоусі, і з поголе­ними маківками, і кучеряві (Р. Андр.). 5. Батька Андрійко бачив зрідка. То був статечний довговусий козарлюга в синьому жупані, з шаблею при боці (Р. Іван.). 6. Другий був Василь Биковський, козак років тридцяти середнього зросту, тілистий, кругловидий, з густою хвилястою мичкою чуба... (Ю. Мушк.). 7. В неділю після вінчання йшла з церкви Нимидора в квітках, в стрічках, з вишива­ним рушником у руці, весела й щаслива (Н.-Лев.). 8. От і здійснилась його заповітна мрія посіяти і собі тут пшени­цю (/. Цюпа). 9. Вузькі щілини його очей на плескуватому тлустому обличчі з набряклими щоками і мішками під очима обурено блиснули (3. Тул.).

Відокремлені прикладки

Прикладки бувають відокремленими й виділяються комами в таких випадках:

• Коли прикладка з залежними від неї словами чи без них стоїть після пояснюваного іменника: Час, великий диригент, перегортає ноти на пюпітрі (Л. Кост.).

® Якщо прикладка стоїть перед пояснюваним Іменни­ком і має причиновий відтінок значення: Чудовий піаніст, Лисенко надзвичайно тонко й художньо передавав твори Шумана, Шопена, Ліста (В. Дот.).

® Коли прикладка стосується особового займенника (незалежно від місця в реченні): Молодість, сили, життя — їй оддам, моїй коханій (М. Коц.).

• Коли прикладка вживається із сполучником як і має причиновий відтінок значення: Як справжній син трудово­го народу, Іван Франк о розглядав народні та свої власні пісні поряд, в одному ряду, бо походили вони з спільного джерела, яким було багатогранне народне життя (О. Дей).

Проте прикладка із сполучником як не відокремлю­ється комами, коли вона не має причинового виліпку в значенні, тобто тоді, коли має значення «в ролі кого, чого»: Як представник і керівник радикальної партії Франко багато роз’їжджав по Галичині, виступав на селянських вічах і проводив пропагандистську роботу (О. Дей); Ліс зустрів мене як друга... (М. Рил.).

а Коли прикладка приєднуєтеся до пояснюваних нею іменників чи особових займенників уточнювальними сло­вами (сполучниками, прислівниками, частками та ін.) тобто, або (в значенні тобто), наприклад, особливо, в тому числі, зокрема, як-от, а саме, так званий, навіть, на ім ’я, родом, з походження: Ліс, або, як серби кажуть, шума,

• це не просто сосни та дуби... (М. Рил.); Атоли, тобто кільцевидні коралові острови, трапляються найчастіше в Тихому океані (з підр.).

При словах як-от, а саме кома ставитеся перед ними, а після них — двокрапка: На клумбах — скромні квіти, а саме: петунія і красоля, кручені паничі і резеда, бальзаміни і півонія (Ю. Смол.).

Відокремлені прикладки відділяються тире:

в Якщо вони поширені і мають особливе інтонаційне і змістове навантаження — для уточнення, для самостій­ності: Нові люди — молодь без багатих батьків і знатних покровителів — прийшли в науку, зайняли аудиторії, на­укові кабінети й лабораторії (М. Колом.).

и Коли поширені прикладки уже мають у своєму складі розділові знаки: Мати —ставна, смаглява гречан­

Пунктуація в простому реченні

ка, що була ніби старшою сестрою Ользі, — саме ув \язувала вузіи, коли дівчата зайшли до хати (О. Гонч.).

а Якщо поширені й навіть одиничні прикладки стоять у кінці речення: А па порозі пнеться вже друге мале — Орися, материна доня (А. Гол ).

Вправа 29

Поясніть уживання при відокремлених прикладках розділових знаків — коми й тире. Чим виражені пояснювані слова й група прикладки?

1 В реторі вариться коктейль — твоя й моя першоос­нова, якої давній менестрель шукав із музики і слова (Ю. Андр.). 2. Тридцятилітній Буратіно, Я все такий же оптиміст (Ю. Позаяк). 3. На диво витривалий орган — серце. А ми, хірурги, так довго боялися доторкнутися до нього (М. Колом.). 4. Природний співак, він любив пісні і в душі пишався своїм артистичним хистом (В. Дяч.).

5. Місто ранків твоїх юнацьких, воно виростає перед тобою, мов єдина споруда, зіткана з найніжніших мате­ріалів майбутнього (О. Гонч.). 6. Що то за диво, отой справжній гриб, гриб дубрівний! (Ю. Збан.). 7. Невтомний трудівник, сказати б точніше, добровільний каторжанин свого жорстокого натхнення, Малишко був людиною вогнистого темпераменту (Д. Павл.). 8. І земля — нарече­на в молочнім цвіту яблунево-рожевих садів — Мліє солодко (Є. Мал.). 9. У хаті є ще у нього дві дівчини — Домаха і Меланка (У. Самч.). 10. Син бідного сільського титаря, Павло Грабовський в дитинстві пізнав не тільки злидні, щоденні важкі турботи про хліб насущний, а й поетичні обряди, сумовиту красу народної пісні (О. Дей).

Вправа ЗО

Поставте потрібні розділові знаки при відокремлених прикладках. Визначте речення, в яких: а) поширені прикладки відносяться до загаль­ного іменника; б) прикладки відносяться до іменника — власної назви; в) прикладки відносяться до особового займенника; г) прикладки стоять у кінці речення й відокремлюються тире; ґ) прикладки стоять у середині речення й відокремлюються тире; д) прикладки стоять перед поясню­ваним словом і мають значення причини; е) прикладки відносяться до відсутнього в реченні іменника чи займенника.

І. Це ж серпень місяць місяць холодних свіганків (А Багр.). 2. Бабуся батькова мати мала золоте серце і славу на далекі села (В. Вовк). 3. ...Уперше я почув, що єсть на світі Україна край боротьби і вічних гроз, що більше я не малорос (В. Сос.). 4. Прабоже мій, не кинь

мене! встають тумани до небес, в тумани вплетена трава мої сирі, сумні слова... (Т' Осьм.). 5. Ви дивитеся на мене на беззахисну жінку, і вам не вилазять від сорому очі? (Гр. Тют.). 6. Блискучий художник-карикатурист, тала­новитий літератор-публіцист, неповторний поетичний повістяр, найвидатніший кінорежисер-новатор Довженко був феноменальний у мистецтві розповідання (Ю. Смол.).

5. Серце святая святих людського організму перед допит­ливим оком хірурга остаточно розкрило свою таємницю (М. Колом.). 8. Хлопці-брати порозходились із дому: старший Пилип у прийми пристав в інше село, а Федь замолоду в місті на заводі (А. Гол.). 9. Йому так хотілося почути ласкавий голос сестрички Настуні дорогої любої сестрички (Ю. Збан.). 10. Сам Лисенко бездоганний рицар української пісні, прекрасний композитор і піаніст зос­тався в моїй пам’яті як найчарівливіша людина (М. Рил.).

11. Ярема гнувся, бо не знав, Не знав сіромаха, що виросли крила, Що неба достане, коли полетить... (Т. Шевч.). 12. Пройшла буйна, арештантська весна ареш­тантська юність (М. Хв.). 13. І от встає із піни Понту Над хвиль розгойданим свічадом Співуча мрія горизонту Сліпуча Степова Еллада (Є. Мал.). 14. І стародавній вітер любий вітер моїх далеких пращурів скакає на чорних конях, ніби вовча зграя... (/. Вирг.). 16. Пристрасний мисливець, палкий поборник охорони природи Остап Вишня малює свої пейзажі з прекрасним задушевним ліризмом (М. Рил.).

•>

Пунктуація в простому реченні

коли «недільні стрільці» без усякої потреби, «для розваги» нищать усе, що тільки налетить... (А/. Рил.). 6. Будиночок, де жив протопоп, стояв зараз за Успенською церквою чи Старою кафедрою, як тоді казали (М. Груш.). 7. Наші вороги чи по-науковому «опоненти» кажуть нам: там-бо лежить паливо, там підвищена температура (Ю. Щерб.).

5. 1662 року, квітня місяця, десятого дня, у Києві... умер суворий гетьман Війська запорозького Петро Конашевич на козацьке прізвисько Сагайдачний (з журн.). 9. І не випадково, що в місті час ідентифікувався з речовим замінником тобто грошима. «Час — це гроші». 10. Куль­тура села, а точніш народна культура розчинилася в міській субкультурі (П. Мовч.). 11. Критиці в народниць­кій культурі відводилася особлива роль а саме роль ідео­лога культури (С. Павл.). 12. Уста чи краще кутки його уст опали і на них їдка, іржава усмішка (У. Самч.). 13. Дво­рянин з походження піднісся Пушкін могутнім помахом крил над своїм класом і над своїм часом (М. Рил.).

Вправа 32

Розставляючи потрібні розділові знаки, випишіть речення в такій послідовності: з відокремленими узгодженими означеннями, з відокремленими неузгодженими означеннями, з відокремленими прикладками, з прикладками, що не відокремлюються, з уточню- вальними прикладками.

1. Під сонцем вітер сам ясний, Він над дахами проліта. І легкокрилий, огняний На обріях перегорта Червоне квіття й вибляклі жита (С. Горд.). 2. Ти — Вікторія, ти — Суламіта Вірна подруга вічних годин (Є. Мал.). 3. Збурена, зелектризована власними похвалами юрма невгавала (М. Коц.). 4. Прекрасний лелека в польоті, і прекрасний його політ схожий на беззвучну мелодію таку близьку й потрібну людині на мелодію, що завжди викликає захват! (Є. Гуц.). 5. Старша донька Катерина Данилиха Виговська мала батькові палкі очі, чорні кучері, смажні вуста (Б. Леп.). 6. Значно частіше зустрічаються інші захворю­вання так звані пороки серця, які здавна є найнебезпечні- шими ворогами людства (М. Колом.). 7. Його знають в основному як автора оповідань, а тим часом він був і драматургом (з газ.). 8. Я чую музику це чудо і принаду Розмаяних прозоротканих вод (М. Баж.). 9. Пригадалося інше дівоче обличчя ніжне, наповнене соковитою вишне­вою вродою (М. Руд ). 10. Сякий-такий журавель сякий-

такий довгоносий, сякий-такий довгоногий сякий-такий виступає конопельку все щипає (П. Тич.). 11. Йшов інформаційний обмін що? де? коли? (В. Небор.). 12. Не цвітуть па вікнах герані сонний символ спокійних буднів (О. Тел.). 13. Як люблю я погляди у юрбі знаходити юні іронічні на Академічній (В. Небор.). 14. Зловіпщй брязкіт днів, що б’ються на кавалки, І жах ночей, що затискають плач, Ти зраджений життям, яке любив так палко, Відчуй найглибше, але пробач (О. Тел.).

Відокремлені обставини

Незалежно від місця в реченні обставини відокремлю­ються к о м а м и в таких випадках:

в Коли обставина виражена дієприслівниковим зворо­том: Чуло нащуливши вуха, слухають мрійливо-задумливі комиші тиху тягучу пісню Наталі (М. Івч.); Там, біля самого малинника, підминаючи його копитами, ходили попа­сом рослі коні (М. Ст.).

в Якщо обставина виражена одиничним дієприслів­ником, що означає час, причину, умову, спосіб дії: Похли- павши, гармошка починає снувати й прясти розлогу мелодію (Є. Гуц.); Степ мовби спочиває, вичахаючи, м'яко опови­ваючись духмяними сутінками (О. Гонч.); Це тільки біля хати притихло на мить, а всюди й зараз бурхає хуртовина, не затихаючи (А. Гол.).

Обставина, виражена одиничним дієприслівником із значенням способу дії, що близький до прислівника спо­собу дії, комами не відокремлюється, якщо стоїть після дієслова-присудка: Вона сиділа замислившись (Ю. Ян.); Вона говорила запинаючись і від зусиль морщила чоло (В. Підмог.).

в Коли обставина виражається дієприслівником чи дієприслівниковим зворотом, який стоїть після спо­лучника, що стосується інших членів речення: Мої думки печальні, наче клоуни, що, сміючись, розмазують сльозу (Л. Кост.); Тільки один птах не злетів, а, тягнучи по землі крило, одбіг трохи й зупинився, наставивши на Кузьку хижі блискучі оченята (Гр. Тют.).

Пунктуація в простому реченні

Якщо ж сполучники а, і (в ролі підсилювальної частки) відносяться до відокремленої обставини, то вони відо­кремлюються разом з нею: На лузі на тім Псьол навесні гуляє, землю поїть, рівчаки прорізує, ріллі виполіскує, а погулявши, вертається до круч своїх і тече, лагідний, //есе до Дніпра до старого прозору воду свою... (О. Виш.).

Коли сполучники і, та, або, чи з'єднують дві обста­вини, виражені дієприслівниковими зворотами чи оди­ничними дієприслівниками, то обставини вважаються однорідними і кома між ними не ставиться: Виглядав він сановито, піднявши голову і трохи перегнувши назад, що виявляло в ньому і панську пиху, і лицарську відвагу (О. Стор.). Проте такі обставини можуть бути й неодно­рідними: А Кузька обнишпорив усі кущі довкола, шукаючи Однокрила, і, не знайшовши, побрався в своє кубло (Гр. Тют.).

а Якщо обставини виражені словосполученням, до якого входять прийменники незважаючи на, всупереч, наперекір: Та, незважаючи на велику славу, Лейпцизька консерваторія в той час була досить своєрідним навчальним закладом (В. Дяч.).

Обставини з іншими прийменниками (узв⁹язкуз, згідно

з, завдяки, відповідно до, на відміну від, залежно від, вна­слідок та ін.) можуть відокремлюватись або не відокрем­люватися залежно від ролі в реченні та бажання автора виділити їх: І клумба ця, і латка асфальту виникли завдяки настійливості Лукії Назарівни (О. Гонч.).

Вправа 33

Поставте пропущені розділові знаки при відокремлених обставинах,

виражених одиничними дієприслівниками та дієприслівниковими зворо­тами. Визначте вид обставин.

1. Знайомлячись із першоджерелами ми перекладаємо насамперед ідеї того часу (П. Мовч.). 2. Як часто блукаючи йшли ми на світло домів, від яких не лишилося й каменя!.. (Ю. Андр.). 3. Лінивий ученик плачучи до школи йде (//. те.). 4. Парубок спершись на буланого, молодого, стрункого коника спокійно, навіть насмішкувато всміхаю­чись хитав тільки головою... (В. Вин.). 5. Я дивлюсь на морські береги, які відпливають в глибоку далечінь, і СХИЛИВШИ голову думаю про всіх трудівників нового моря (О Довж.). 6. Тільки сонце за «Кішку» сідає, ховається підморгуючи за її спину кошлату — у Криму вечір на­стає... (О. Виш.). 7. Шаптала стояв коло церковних ґрат

притулившись до їх чолом і дивився, як юрба шикувалась круг церкви виставляючи наперед кошики з пасками, крашанками й салом (В. Підмог.). 8. Миколка вихопив із кишені окрайчик хліба з цибулиною і не зводячи засльо- зених очей з дядьків з’їв харч як на вогні (М. Вінгр.).

5. Набігавшись за день та нахвилювавшись Кузька лягає біля багаття, кладе голову на передні лапи й не кліпаючи дивиться на вогонь (Гр. Тют.).

•» Вправа 34

Пунктуація в простому реченні

ну (В. Підмог.). 4. Ліси загорілись пожежею, горіли не стліваючи (У. Самч.). 5. Не помітила, як і назвала його ніжним Ім’ям, яке носила в думках то гніваючись то тягнучись до нього (М. Ст.). 6. Врахуймо й консерватизм самої мови, яка розвивається впродовж століть і навіть часом істотно змінюючись затримує визначальні й питомі саме для неї характеристики (В. Брюх.). 7. Тоді відповідає­мо: погані ті учні, що бачачи помилки свого вчителя не пішли проти нього бунтом (М. Хв.). 8. Часом підвівшись він крикне ліниво «гей»... й тягне безкраю пісню свою (.В. Вин.). 9. Аж тоді Кріт хоч і огинаючись і позираючи скоса на їжака видобувся з нори і сів біля неї близенько.

5. По цих словах Кріт аж затремтів, а перетремтівши сказав... 11. Каша була ще, мабугь, гаряча, бо вхопивши грудочку гайворон одразу ж кидав її на землю і ждав, доки вона охолоне, тоді пожадливо ковтав. 12. Той [вепр] на нього навіть не глянув, а влучивши мить підкинув Кузьку писком угору так високо, що він полетів, як м’яч. 13. — Що ж то воно за мара була? —сказав уголос Арсен і повагавшись рушив стежкою до річки (Гр. Тют.).

Відокремлені додатки

На відміну ві,д означень і обставин, додатки відокрем­люються рідко. їх відокремлення супроводжується прий­менниками замість, крім, опріч, за винятком, щодо, що ж до, прислівниками особливо, зокрема, часто, часом, завж­ди, частками навіть, хоч і: А тепер, замість крила парусни­ка, Тоня і Віталій бачать вдалині темну непорушну гору якусь; Крім Петра Дем’яновича, небагатьом було відомо, що до того воно якраз і йдеться... (О. Гонч.).

Додатки зі словом крім (окрім, опріч) відокремлюються завжди, з іншими словами — залежно від змістового та стилістичного навантаження: Третю добу замість води ми їпи сніг; В нашій лоцманській слободі, замість тополь, край шляху виросли металеві щогли, вищі за всяку тополю (О. Гонч.).

Вправа 36

Поставте коми при відокремлених додатках, встановивши морфологічні умови їх уживання. Поясніть семантику цих зворотів (включення, виключення, заміщення, виділення предмета розмови, уявного предмета чи особи).

1. Гнат був заохочений. Зовсім не сподівався, що крім красуні жінки буде мати ще й такий маєток (У. Самч.).

2. Опріч цього руху намічався ще й другий рух (М. Коц.).

3. Тут багато чого навіть нагромадження рівнозначних «що» в одному реченні — від Льва Толстого (М. Рил.).

4. Замість лити демагогічну водичку і вигадувати «полі­тичний млин» ви б з’ясували собі, що таке зерови (М. Хв ).

5. Замість трьохсот комбінезонів <...> до складу надійшло поки п’ятдесят (Гр. Тют.). 6. Щодо культури то вона публічна, створена для відкритого існування (з газ.). 7. Прибуток розподіляється між колгоспами за винятком суми необхідної для будівництва (з газ.). 8. Там усе стояло на місці крім його споруди (О. Гонч.). 9. Окрім усього іншого протягом процесу імпічменту сенаторам не реко­мендується послуговуватися зв’язком зокрема мобільними телефонами й пейджерами, які можуть задзвонити в невідповідний момент (з газ.).

Відокремлені уточнювальні слова

Уточнювальні члени речення в усному мовленні відо­кремлюються паузами, а на письмі — комами й тире.

Найчастіше уточню вальними бувають обставини (крім допусту), рідше — додатки й означення: Так тут, у ніжному стобарвному саду, Почули ми Шопенову ходу (М. Рил.).

Підмет і додаток уточнюють прикладки: Асимільована свідомість оперує лише оболонками слів, себто морфемами та семемами, але не сутнісними ядрами слів (П. Мовч.).

Уточнювальним може бути присудок: Від вибухів у вухах шуміло — ревло, гуло і гупало (з газ.).

Серед означень уточнювальними найчастіше бувають узгоджені означення: І ось, коли батарея вже вела бої на землях сусідньої — Естонської — республіки, довгожданий лист, нарешті, прийшов (О. Гонч.).

Обставини та означення можуть і не відокремлюватися від таких же членів речення з ширшим змістом: Юхим та Цигуля, похмурі обидва, дивились у вікно, де крізь засніжені дерева в шкільному садку за вигоном чорніли руїни маєтку, і, може, одне обидва думали (А. Гол.).

Пунктуація в простому реченні

Вправа ЗУ

Поставте пропущені розділові знаки і поясніть умови уточнення та

відокремлення членів речення.

1. Нещодавно у Конотоп що на Сумщині прибув незвичайний вантаж 400 квадратних метрів мармурових плит (з газ.). 2. Попереду метрів за двісті-триста зметнувся в небо вибух і тихо як у кіно осів на луг землею та сірим димом (В. Шевч.). З І тоді якось враз блискавично над костьолом повисли темно-сині шмаття авангардних хмар (Л/. Хв.). 4. Батько й син поцілувались по-братерському міцно й обривчасто (В. Підмог.). 5. Зважте самі: наше красне письмо почалося з перекладів і перш за все текстів релігійних (Я. Мовч.). 6. Ну що ж, сину, будемо жити! Прости, що зустрічаю отак без радості. Але де ж її взяти було щастя-радості тої? (А. Гол.). 7. Бо письменники так спроста не бувають (О. Виш.). 8. Від мами я позаписував і вивчив напам’ять немало пісень в тім числі також повний весільний цикл (/. Фр.). 9. Тим часом сподом потай од холодної думки ворушилась тепла, маленька і добра (М. Коц.). 10. Дякуємо і за думки, які нас підтри­мують, і за листи, в яких ви нас критикуєте особливо незло і конструктивно (з газ.). 11. Під буйнолистим куче­рявим дубом У затінку старих кремезних віт Обнявшися сиділи люба з любим, як не сиділи цілих двоє літ (О. Піде.). 12. До сьогодні до цієї миті намагався бадьо­ритися, обманював себе, ступав по своєму маленькому царству грізним і дужим гетьманом (Ю. Мушк.). 13. Десь у верхів’ї у невідомих мені берегах і степах живуть невідомі села і люди (М. Вінгр.). 14. І так він [полин] переповнивсь гіркотою. Мов сльози світу в себе увібрав. Важкі чумацькі, вічні материні, й дрібні як сіль заблу- каних сиріт (В. Бор.).

Вправа 38

Напишіть текст як контрольний диктант. Поясніть пунктограми.

Дорога за хмари

Дороги звідси на перевал нема. Звідси взагалі нікуди Нема доріг, є лише вузька ледь помітна стежечка понад потоком униз в далеку долину, де живуть дядя Леван та тьотя Етері. Під час навчання в школі Нателла живе там У дяді Левана, а до татка їздить тільки в гості верхи на коні або на ішаку. Бо тільки так верхи можна добутися сюди в

лісникове підхмар’я, щоб спуститися в долину, треба день, а щоб піднятися звідти, треба й два. Звісно, маши­ною було б набагато швидше, але яка це машина пройде в гори козиною стежечкою вузьким карнизом понад урвищами, де навіть ішак ступаючи обережно щомиті ризикує зірватися?

Рідко бувають тут люди. З’явиться часом нав’ючений дядя Леван, забреде хто-небудь з мисливців, або пройдуть юнаки виміряючи гори якимись дивовижними інструмен­тами.. Минулого літа забрались сюди навіть столичні піонери юні натуралісти з рюкзаками за плечима з пали­цями в руках. Вони збирали в горах взірці мінералів та рідкісні лікарські рослини, і Нателла охоче допомагала їм у цьому (О. Гонч ).

•» Вправа 39

Пунктуація в простому реченні

дверей мало! А восени і влітку — зась, тому що і двері і дірки і бур’яни довкола засновані павутиною згори вниз уздовж і впоперек сітями круглими й сітями навкісними... Всякими. Бо кожен павук по-своєму думає один кругло другий уздовж третій упоперек... Яка думка, така й сіть!

Незатишно в Курені. Од моху дух похмурий сходить, а всередині усе щось гуде чи то протяги степові чи, може, джміль залетів та ніяк не вибереться.

Забутий Курінь (Гр. Тют.).

Розділові знаки при вставних і вставлених конструкціях

• Вставні слова й словосполучення в реченні виділя­ються к о м а м и. За значенням вони поділяються на такі групи:

а) вставні слова, що виражають імовірність чи вірогід­ність повідомлюваного: мабуть, можливо, певно, здається, зрозуміло, безперечно, як відомо, очевидно, вочевидь, видно, природно, правда, припустімо, розуміється, швидше всього та ін.;

б) вставні слова, які вказують на ступінь звичайності викладених фактів: буває, бувало, трапляється, як звичай­но, як завжди, як водиться та ін.;

в) вставні слова, що виражають різні почуття (радість, горе, обурення, задоволення тощо): на щастя, чого добро­го, па жаль, як па зло, грішним ділом, дивна справа, нічого гріха таїти та ін.;

г) вставні слова, що вказують на джерело повідомлен­ня: за словами..., кажуть, як повідомляють, на думку... , за визначенням... , по-моєму, мовляв, за відомостями... , з точки зору... , із свого боку, пам’ятаю, чую, бачу, пам'ята­ється та ін.;

ґ) вставні слова, що вказують на зв’язок думок, послідовність викладу, висновки: до речі, по-перше, проте, однак, отже, словом, нарешті, взагалі, далі, з одного боку, перш за все, між іншим, зокрема, головним чином, напри­клад, виходить, повторюю, підкреслюю, навпаки і под. (не на початку головного чи підрядного речення);

д) вставні слова, що вказують на прийоми та способи оформлення думок: іншими словами, грубо висловлюючись, з дозволу сказати, словом, коротше, крім жартів, між нами кажучи, можна сказати, по правді кажучи, признатися, так би мовити, точніше та ін.;

е) вставні слова, що вживаються як інтимізуючий засіб, щоб привернути увагу співбесідника: уявіть собі, пробачте, дозвольте, даруйте, прошу, розумієте, вірите, нам ⁹ятаєте, послухайте та ін.

Напр.: На годиннику з гербами, як завжди, година друга, і крадеться вслід на нами, може, туга, може, фуга... (Ю. Лндр.); Це все закінчиться за тиждень, Ну, максимум, за 8 днів (О. Ірв.); Письмо, за виразом Платона, стало «засобом не для пам'яті, а для пригадування» (П. Мовч.).

и К о м а м и виділяються також вставні словосполу­чення й речення, якщо вони починаються сполучниками та сполучними словами, а також без них: Полювання, як ви потім побачите, потребує чимало часу (О. Виш.); Та ще, як сама знаєш, поміж ними є чимало й таких, що нових свят не святкують (Б. Лепк.).

Коли ж сполучники, що стоять перед вставними конструкціями, відносяться до інших членів речення чи цілих речень, то комами відокремлюються самі вставні конструкції без сполучників: Наші розмови з Сашком точилися годинами, а бувало, що й з ранку до вечора або, навпаки, з вечора до ранку (Ю. Смол.); Не свідомість людей визначає їх буття, а, навпаки, їх суспільне життя визначає їх свідомість (з журн.).

0. Якщо в одному з двох вставних словосполучень, що чергуються, пропущено слово, тоді замість коми ставиться тире: На Закарпатті відбувалися свої особливі процеси трансформації давньоукраїнської літературної мови під впливом, з одного боку, місцевих говірок, а з другого — російської літературної мови (з журн.).

а Вставні слова, що входять до складу відокремлених членів, комами, як правило, не відділяються: Творцями середньовічних «кам'яних баб» звичайно, та ма­буть помилково, вважають самих тільки половців (П. Біл.).

Вставні конструкції, які не вважаються членами речен­ня, часто бувають співвідносними з іншими однозвуч­ними словами, що є членами речення. Пор.: Справді, у

світлому великому небі.., де, мабуть, лише реактивні літають, йдуть табуни птиць (О. Гонч.); Розумова робота справді охоплює всі сфери життя (з газ.).

Вправа 40

Поставте, де слід, розділові знаки й поясніть значення вставних конструкцій та співзвучних з ними членів речення.

1. А працьовитість його та сумлінність будуть і в цьому ділі якраз до речі (А. Гол.). 2. Останнюю |Л. Толстого] до речі дехто вважає за оптиміста, але це глибока помилка (М. Хв.). 3. І все здається Ярославні: Гуде, вертається похід (А. Мал.). 4. Це був один з тих підйомів, коли здається моторові не вистачає якоїсь краплини сил, щоб взяти його (О. Гонч.). 5. Таким чином без жодного пострілу ми взяли не один, а два гарнізони (Ю. Збан.). 6. Захоплена роботою, вона видно зовсім не помічала скульптора, їй було не до нього, в неї була своя творчість (О. Гонч.). 7. Села в пітьмі вже не видно було... 8. Налагоджено виробництво кустар­не правда деякого спорядження та ручних гранат (А. Гол.).

9. Така терпка, така остання правда, Закута в мармур майже римських строф... (Є. Мал.). 10. Слів на описи не трачу, словом не передаси їх земної, безсловесної, диво­вижної краси (В. Сим.). 11. Певності звичайно не було (А. Гол.). 12. Іванов прощається з дружиною звичайно як і більшість з простих людей, що йдуть на війну (О. Довж.).

Вправа 41

Поставте пропущені розділові знаки при вставних конструкціях. Встановіть їхні значення (упевненість, невпевненість, достовірність, сумнівність; радість, жаль, обурення, здивування; ступінь звичайності викладених фактів; вказують на спосіб оформлення думок; вказують на логічний зв'язок думок, послідовність викладу; на джерело повідом­лення; вжиті для привернення уваги читача; знаки ввічливості).

1. Либонь тринадцятая осінь В пустім саду оце шумить (Є. Мал.). 2. О! На ловця ж кажуть і звір біжить. 3. Як і завжди на Ніну озиралися чоловіки, й це дратувало (В. Шевч.). 4. Леся Українка навпаки належала до крити­ків Нїцше (С. Павл.). 5. А мені ж може просто хочеться Щастя, тугого й солодкого, як шоколад! (Л. Кост.). 6. Тут так би мовити фокуси фортуни — і тільки (М. Хв.).

7. Хоче показать, що мовляв — ось то я! (н. те.). 8. На вулиці нікого не було. Точніше не було нікого видно (О. Ірв.). 9. Отже сувій цей відішлю я морем (В. Небор.).

9. За традиційним звичаєм хату починали будувати в час «повного місяця», щоб у ній був достаток — «було всього

повно» (з газ.). 11. Мужича кров тече у твоїх жилах. Велика бач цяця — мішанка! (Я Мирн.). 12. Ця думка розпалювала ненависть до тієї несправедливості, якої проте не можна обійти, бо вона заведена залізним зако­ном життя... (Г. Тют.). 13. Земля як і завжди пахтіла своїм тяжким п’янливим запахом (У. Самч.). 14. І сонце висить у повітрі, як велике, гартоване ядро, що от-ог здається впаде на синьо-голубі небесні води (Г. Кос.). 15. У тебе знать не було ще непроханих гостей (Б. Лепк.). 16. Безпе­речно цей селянин у гранатовому костюмі в білу смужку мав цнотливу душу (Р. Андр.). 17. Двигуном історії є як відомо так званий «змінний стосунок» — людина — природа. Інакше кажучи ми маємо справу з боротьбою громадської людини проти природи. Отже те живе творіння, що його ми ототожнюємо з психологічним фак­тором, і є по суті громадська людина (М Хв.).

•» Вправа 42

Пунктуація в простому реченні

синами і балярами король Бож? (В. Малик). 12. Коли скінчив і вгамував, поклавши руку, струни, сказав з жур­бою в голосі, в якій проте було і щось бадьоре {Вал. Шевч.). 13. Першим кроком у цьому напрямі повинно бути створення власної економічної доктрини, або як дехто вважає парадигми, яка б обіймала програми і сце­нарії перебудови народного господарства України (з журн.). 14. Феміністичні ідеї Лесі Українки не завжди лежали на поверхні, як наприклад у Кобринської чи навіть Кобилянської в ранніх її творах (С. Павл).

Вставлені конструкції, на відміну від вставних, переда­ють додаткові відомості до змісту речення чи окремого його члена. Вони виділяються комами, тире або дужками. Ці відокремлювальні пунктуаційні знаки розрізняються між собою за силою виділення, тобто це градуальний ряд розділових знаків.

Найсильніший відокремлювальний знак — дужки: вони, фактично, ізолюють уміщений у них текст від речення, яке включено в дужки. Меншу відокремлюваль- ну силу мають подвійне тире і особливо п о- двійна кома. Крім змісту, при виборі розділового знака враховують також насиченість розділовими знаками самого речення, в яке вводиться вставлене, а також знак кінця вставленого речення.

Вставлені конструкції можуть поєднуватися із вставни­ми, виражаючи одночасно і ставлення мовця до вислов­люваної ним думки і даючи додаткову інформацію: Розповідають, що бачили його [Остапа Вишню] і різким, колючим, навіть грубим на слово (і це, напевне, так, адже таким буває він і в своїх творах), мені ж все випадало бачити його в розливі доброти, яку він мовби випромінював на співрозмовника (О. Гонч.).

Дужками виділяються:

а) слова, якщо вони вживаються як додаткове заува­ження: За селом зелено-зелено. І по хвилях переливи червоні (од сонця) (А. Гол.);

б) прізвище автора і назва твору, які стоягь після цитата, або посилання на місце, справжнє прізвище тощо: У Ротенбурзі (Німеччина) відбулося гала-шоу, де було назва­но імена футболістів і воротарів, визнаних кращими на своїх континентах (з газ.);

в) вставлені речення, які доповнюють, уточнюють усе речення або якийсь його член і різко випадають із синтак­сичної структури речення: Чи справді так було, чи, може, хто збрехав (хто ворогів не мав!), — а все-таки катюзі, як кажуть, буде по заслузі (Л. Гл.). Потрібні розділові знаки самого речення (кома, тире, двокрапка, три крапки) став­ляться після вставленої конструкції, як у наведеному реченні.

Вставлені конструкції, які нема потреби різко відме­жовувати від основного речення, виділяються, як прави­ло, тире, рідше — к о м а м и: Як не полум'я, то крига. Завжди ставалося те вночі, а ночі — мовби хто вибирав навмисне — були чорні, холодні, похмурі, ще звечора нічого не заповідалося (П. Загр.); Так, місто пришпорило саме життя, прискоривши природні ритми, спородивши загальноміську стресовість і, як захисну реакцію, —стерео­типність поводження, мислення, мовлення (П. Мовч.).

Якщо вставлена конструкція виділяється тире, а без неї мала б бути кома, то така конструкція виділяється к о м а м и й тире: Не було ще такого літнього ранку,

• хіба вже каміння з неба, — щоб дід Арсен, прозваний Буїилею, всидів дома (Гр. Тют.).

Вправа 43

Поставте потрібні розділові знаки при вставлених конструкціях (вони виділені курсивом), враховуючи ступінь їх змістової віддаленості від основного речення, а також при вставних словах.

1. Тут вам асфальт і на тротуарах, тут вам асфальт і там, де пролітають бадьорі автомобілі таксі! і де вже не плен­таються зовсім сумні, допотопні візники. 2. Тепер як запевняє Методій Кирилович про Методія Кириловича читайте далі на цій вулиці ви не зустрінете жодного чиновника того ж таки імператорського режиму. 3. О, тоді мій герой теж відчув би якусь тривогу на душі власне не на душі пробачте за цей безпардонний ідеалізм! а якось більш моністично. 4. — Але, — продовжував мій герой, — ми таких місіонерів не приймаємо!.. Голоси: «Правильно! Правильно!». 5. Правда славетний винахід про нього далі, це саме той винахід, що зробив ім'я Івана Івановича без­смертним! примушує автора написати ще невеличкий розділ (М. Хв.). 6. І, коли вже стане темно, з неопалених покоїв я здається вівся чемно, я нічого не накоїв, у жаркі вогні нсонні повертаємось навіки (Ю. Апдр.). 7. Мабуть

ще людство дуже молоде. Бо скільки б ми не загинали пальці, XXвік\ а й досі де-не-де трапляються іше неандер­тальці (Л. Кост.). 8. Вибачте мій чорний фантасмаго- рійний іумор, але уявім собі, що вийшло б і чи вийшло якби Котляревський писав «Еиеїду» мовою Сковороди чи Шевченко творив би «Кобзар» мовою Котляревського? (В. Небор.). 9. Вони неокласики творили нову мову, однак це була не мова міської вулиці, а мова міського інтелек­туала, що, як наприклад Рильський, любить ідилії па лоні природи з келихом вина й гарною книжкою під рукою (С. Павл.). 10. Познайомилися вони па дні народження в слідчого з кавказьким прізвищем. Безглузде словосполучен­ня: «на дні народження». День і дно. Дно дня чи день дна? І чи буває дно народження? (П. Загр.). 11. Олена Пчілка хоча й значно меншою мірою за свою дочку, але так само була амбівалеіггиою постаттю. З одного боку вона вигадала собі й дочці народницькі псевдоніми, з іншого являла собою освічену людиігу європейської орієнтації, феміні­стку (С. Павл.). 12. А чимало перекладачів-самоуків, пізнавши верхній пласт мови опанувавши словник, а не мову, не заігуряться ніколи підкреслюю ніколи бо ж треба присвятити усе своє життя цьому в нурти чужої мови (П. Мовч.). 13. Де ж ліс думаю я і, ніби в просіяну на густому ситі кукурудзяїгу муку, вдивлявся в місячну дали­ну (М. Вінгр.).

Вправа 44

Перепишіть текст, розставляючи пропущені розділові знаки при

вставних і вставлених конструкціях. Поясніть пунктограми.

Іван Іванович

Теккерей наприклад каже, що Свіфт ви пам’ятаєте «Гулліверову подорож»? справляє на нього враження великого гіганта і що загибель його Свіфгова нагадує йому Теккерею загибель грандіозного царства.

Так думав про названого автора і Іван Іванович і думав саме в ті дні, коли його було вигнано з третьою курсу юридичного факультету за «вольтер’янство». Він тоді навіть обіцяв комусь на випадок перемоги «революцій­ного народу» зробити «Гулліверову подорож» настільною книгою і положити її з правого боку від Рабле «Ґаргатггюа і Пантагрюеля» він уже давно дістав за невеличку ціну у букініста. Але по-перше це було страшенно давно, а по-

друге Іван Іванович просто забув про Свіфтове існування. Правда сьогодні підростає його симпатичний синок, що колись все можливо! зупинить свій «вольтер’янський» погляд на чіткому силуеті злого англійського сатирика, та на жаль оповідання це не про сина, а про батька.

Але хто ж цей Іван Іванович? Мій герой уже прийшов додому і поставив свою парасольку в сонячну пляму того сонця, що благословляло його важку путь саме важку, бо щось із серцем не ладно своїми мажорними рожево- білими проміннями. Хто ж цей Іван Іванович?

Ах, Боже мій! Хіба ж не ясно? Це на погляд Семена Яковича про Семена Яковича теж читайте далі, це — зразковий член такої-то колегії, такого-то тресту. Правда утримання його складається всього з 250 карбованців. Словом матеріальний стан мого героя нижче нормально­го, коли взяти на увагу бюджет нашого сучасного буржуа чи то курс червінця і особливо той факт, що Іван Іванович людина мало не з вищою освітою.

Товариш Жан Іван Іванович свій високий лоб і свої рогові окуляри протирає завжди білосніжною хусткою і говорить так би мовити баритональним басом (М. Хв.).

Розділові знаки при звертанні

Звертання на письмі виділяється комою або знаком оклику (залежно від інтонації) на почат­ку речення і комами з двох боків у середині речення. Якщо ж звертання стоїть у кінці речення, то кома ставиться перед ним: Південний краю! Як тепер да­леко Лежиш від мене ти! (Л. Укр.); Так ми, панове, подо­рожуємо в абсолют між Галицьким ринком і коридорами бібліотеки Стефаника (В. Небор.); Посивів, Дніпре мій (П. Тич ).

Якщо при звертанні є вигуки, вони відділяються комою:

О, всемогуча пісне! Твоєму чарові лише глухий, як пень, Не підкоряється (М. Рил.); Ах, розбійнице! Тепер білка знищить не одне гніздо (О. Коп.).

Підсилювальні частки о, ой разом із звертанням станов­лять собою одне ціле в емоційному плані і тому комою від звертання не відділяються: О мстива необорна мріє, Це ти

• призначення моє (Є. Мал.).

Пунктуація в простому реченні

•» Вправа 45

Розділові знаки при вигуках, стверджувальних, заперечних та питальних словах

Вигуки можуть стояти на початку і в середині речення. Залежно від сили вимови при них ставляться коми або знак оклику: Здрастуй, здрастуй, Прометею! А! бунтуєш? —ну, бунтуй! (П. Тич.); Глянь де вода! — Ого-го! Далеченько (О. Гонч.).

11⁰⁰³

Якщо вигук стоїть на початку речення перед особовим займенником, а за ним іде звертання, комами він не відділяється: Ой ви, сльози, дрібні сльози! Ви змиєте горе (Т. Шевч.).

Якщо звертання немає, то вигук відділяється відповід­ним знаком: Куди ти летіти хочеш? — На Місяць. — О! Ти щось там забув? (О. Гонч.).

Треба розрізняти вигуки ой, ну, ах, ох і однозвучні підсилювальні частки: В мене екзамен був. — Ну і як? — поцікавився батько (О. Гонч.); Ану! Бо як бухну, так і очима блимнеш. —Ну-ну, без жартів (П. Загр.); Ой! — дико скрикнула Олександра і зняла руки, щоб закрити голову (М. Коц.); Ой чого ти, дубе, на яр похилився (н. тв.).

Стверджувальні, заперечні, питальні та окличні слова виділяються в реченні комами, знаками оклику та зна­ками питання залежно від ііггонації. Після стверджу­вальних і заперечних слів може ставитися крапка, якщо вони вимовляються без особливої сили: Авжеж! Тепер він вовкулака дикий! (Я. Укр.); Ну що ж, —після паузи сказала Мирослава. — Гаразд (А. Гол.); Фатьма придивлялась до маїїюка. Так, так. Вона таким собі і уявляла (Ю. Ян.).

Виїуки о, ой перед словами так, ні комами не виділя­ються: Не вип ’ють прокляті заброди живущу кров мою. О ні! (А. Мал ).

Вправа 46

Поставте розділові знаки, враховуючи фонетичні та змістові особливості

речення.

1. Так я буду крізь сльози сміятись, серед лиха співати пісні (Л. Укр.). 2. Не минає й хвилини, а вже на високому стовпі з’являється перша листівка. «А що коли б приклеї­ти хоч одну біля старосгату?» (/4. Шиян). 3. —Ач подалися навтьоки! (А/. Баж.). 4. О Ми знали, що таке війна (ІО. Смол.). 5. — А що не я казав? Так ви ж і вуха позатикали. А бачите в людей. О ці не дадугь собі в каїну наплювати, не те, що ми, справді, як бабаки (А. Гол.).

6. Від себе відпгговхиув гонець По вінця повний поста­вець: «Ні я не буду з вами пить. Ідіть од мене! Геть ідіть!» (М. Баж.). 7. —Ой хліборобе мій, отакий малий! —Тепла ласка налляла очі материні (А. Гол.). 8. А що не я тобі казала: не йди! (Я. Мир.). 9. О вже й розвиднялось (Л. Укр.). 10. Ой не шуми луже зелений байраче (//. те.).

9. Еге ж цс —запитання! —сказав Цигуля і зітхнув. —

Пунктуація в простому реченні

І навіть дуже прикре (А. Гол.). 12. Гей ви зорі ясні!.. Тихим місяцю мій!.. Де ви бачили більше кохання?.. (В. Сос.). 13. Ми за життя горіли в пеклі — О незнищенна мить огнива! Ми переходили всі кола — О жаден Даігг того не бачив! (Є. Мал.). 14. Га іппійоне над шпійонами! Ти від мене, від Гайки-Хвоста не сховаєшся. У Дніпрі па дні знайду... (Т. Осьм.).

Вправа 47

Прочитайте текст уголос, стежачи за інтонацією. Поставте потрібні пунктуаційні знаки кінця речення.

А чи не занадто вже я славословлю старих своїх коней,

і село, і стару свою хату Чи не помиляюсь я в спогадах і по^ігуттях

Ні Я не приверженець ні старого села, ні старих людей, ні старовини в цілому Я син свого часу і весь належу сучасникам своїм Коли ж обертаюсь я часом до криниці, з якої пив колись воду, і до моєї білої привітної хатини і посилаю їм у далеке минуле своє благословення, я роблю ту лише «помилку», яку роблять і робитимуть, скільки й світ стоятиме, душі народні живі всіх епох і народів, згадуючи про незабутні чари дитинства Світ одкривається перед ясними очима перших літ пізнання, всі враження буття зливаються в невмирущу гармонію, людяну, дорогоцінну Сумно і смутно людині, коли висихає і сліпне уява, коли, обертаючись до найдорожчих джерел дитинства та юнацтва, нічого не бачить вона до­рогого, небуденного, ніщо не гріє її, не будить радості ані людяного суму Безбарвна людина ота, яку посаду не посідала б вона, і труд її, не зігрітий теплом проміння часу, безбарвний

Сучасне завжди на дорозі з минулого в майбутнє Чому ж я мушу зневажати все минуле Невже для того, щоб навчите онуків ненавидіте колись дороге й святе моє сучасне, що стане теж для них минулим (О. Довженко).

•>

сипавшись по замковому пустирищу юні медички з сміхом долають уявну радіоактивну зону долають навчаль­ну смерть і все когось рятують рятують рятують...

Територія саме для таких учень ями горби бур’яни. Споруда римських чи ще раніших часів фортеця давно вже нікого не відлякує. Де колись римлянин чи турок зубами скреготів тягнучи з укріплення свою розпатлану жертву нині юні медички крізь протигазні маски сміються очима до перехожих.

А в перерві між заняттями посідавши на мурах, де провіває вітерець, далеко біліють у своїх халатиках наче табунчик гусей і жартами зачіпають археологів, що риють­ся в одній із ям поруч.

Коли випаде, що під час занять з дівчатами буде Віра Костянтинівна улюблена викладачка, то юні медички свою увагу більше віддаватимуть їй. З місією Червоного Хреста в далекій південній країні вона була. То ж бо країна поетів любові чорних очей, пластики рук жіночих, що вміють зачарувати навіть змію...

Ось вона стоїть дибки маленька бенгальська рептилія схожа на польову ящірку твого дитинства. Може далекий нащадок того змія, що спокусив колись Єву? Насто­рожилось дивиться аж моторошно стає: а що як стрибне? Неотруйне чи може смертельне?

• Віро Костянтинівно а що все-таки ви почували там?

• Почувала дівоньки, що мушу повинна. Як ото мовиться місія така тобі випала рятувати.

Для них це голос фронтовички тієї, що фото її усміх­неної зовсім юної дівчини в шапці-вушанці можна побачити на Дошці слави в їхньому медучилищі. Такою вона була їхня Віра Костянтинівна, що посріблена тепер сивиною сидить серед них. Невже мине час і вони її вихованки теж стануть такими? (О. Гонч.).

ПУНКТУАЦІЯ В СКЛАДНОМУ РЕЧЕННІ

Розділові знаки в складносурядних реченнях

Складносурядне речення багато в чому подібне до простого ускладненого речення з однорідними членами, при яких уживаються сполучники сурядності. Проте, на відміну від простого речення, у кожній сурядній частині є свої головні члени речення (або один головний член в односкладному реченні). Пор.: Берези, сосни, і пісок, і птичий свист, і вітер, і ялини (М. Рил.) —складносурядне речення. Я знав міста, ліси і гори і в морі бачив кораблі (А. Мал.) — просте речення з однорідними додатками й присудками.

• У складносурядному реченні кома ставить- с я між його компонентами перед усіма сполучниками сурядності, як одиничними, так і повторювальними: Як шатра бронзові, стоять каштани, І жовтиною липи підпливли (Зеров); Тож панство і челядь поснули, і коні поснули, і нам не ввійти в ці кімнати (Ю. Андр.); Шлях часом відходив до річки, або річка огинала природні пагорби землі і відходила від шляху (І. Ле); їв би очима, та душа не приймає (н. те.).

Не ставиться кома:

• Перед єднальними й розділовими одиничними спо­лучниками, коли є спільний другорядний член або спільне підрядне речення до обох компонентів складносурядного речення: Так по зимі приходять весни і по грозі сіяє синь (В. Сос.); Осінні дрібні дощі падали на сумовито принишклу землю і зелено потемніли води в озерах, коли Михайло і Соломія попрощалися з лісником і лісничихою (М. Ст ).

в Перед цими ж сполучниками, коли спільними для обох компонентів є видільна чи вказівна частка або встав­не слово: Лише гул од копитів степом котився та хліба шелестіли (А. Гол.); Взяти б хоч цей вірш: «Вітер, —не вітер, — буря». Це, звичайно, революція і, звичайно, вона «трощить, ламає» (який шаблон! — В. П.) і плакатне «мільйон мільйонів мускулястих рук» (В. Пол.).

в Якщо обидві частини складносурядного речення однотипні (називні, безособові, окличні або питальні речення): Ми на будові. Стукіт і гуркотнява; Хто режисер кінофільму і як він називається? (з газ.).

а Якщо частини складносурядного речення далекі за змістом або мають уже всередині розділові знаки, то ставиться крапка з комою: Свіжість хмелить, од неї солодко в роті, в зволожених очах, у душі; і здається, десь у твоєму єстві шовком шелестить і пахне весняна травичка... (Є. Гуц.).

а Якщо в другій частині складносурядного речення висловлюється наслідок або швидка зміна подій чи протиставлення, замість коми ставиться тире: Може, квіти зійдуть — і настане ще й для мене весела весна (Л. Укр.); А потім пізно, уже вночі, в хаті в Тихона було повно людей. Як нагло: трах-дзеньк! — і посипались склянки... (А. Гол.).

•» Вправа 49

Пунктуація в складному реченні

оо Вправа 50

З’ясуйте синтаксичні умови, коли кома не ставиться між компонентами складносурядного речення (є спільний другорядний член, спільне підрядне речення, спільні вставні слова, частки, два компоненти синтаксично однотипні).

1. Чи, може, щось наплутано віками і атом вручено нам безрозсудно рано? (Я. Ск.). 2. І якраз у цей момент глухо загуло й з шумом і свистом та своєрідним стогоном десь почали одвалюватись глиби вугілля й летіти повз нього. 3. Але, на жаль, іронія прозвучала кволенько, і Чапчик замислився (М. Хв.). 4. Коли прийшла підвода, Свиридона взяли разом з постіллю, і Мушка вибігла за хазяїном, провела до самого інфекційного барака (Ю. Ян.).

5. Так буває перед грозою, коли замирають дерева і десь далеко синіє грізний тайфун (М. Хв.). 6. Знаю, всяка влада від Бога, намісником Господа є на землі цар і його веління повинні виконувати всі (Ю. Мушк.). 7. Раптом його очі поширились і він, як і тоді, дуже зблід (А/. Хв.).

7. Глибоке небо, білі хмари Та плюскіт срібної води (Є. Мал.). 9. Зі мною ти Чого ж мені іще? О аромат волосся молодого І тишина задуманих очей! (В. Сос.).

10. Тільки-но вибухає Арсен своє «кахи!», гак поперед нього або сонний заєць підскочить і дремене геть, або припутень з гнізда зірветься, або вепр злякано хрокне й затріщить сухим хмизом, тікаючи (Гр. Тют.). 11. Чи то було справді, та, може, то тільки наснилось йому (О. Гонч.).

5. Тихо і тепло, так наче і справді весна (Л. Укр.).

•>

курява не вляжеться (Є. Гуц.). 8. Над землею кружляли заметілі й лютувала війна (Ю. Збан.). 9. Отак ми їхали, то з надсадним виттям мотора пнучись угору то повільно спускаючись униз і Чорний Черемош спочатку пінився з лівого боку а потім з правого і гори злітали увись із святковою легкістю... (Є. Гуц.). 10. Всі дівчата голуб’ята а де ж ті чортові баби беруться? (//. те.). 11. То сонце вигляне то знову туча і блискавка і дощ (П. Тич.).

9. — Мовч! — сердито, як і на Зульфата, сказав їй дідусь Гареєв і хлопцям стало від цього ніяково

Пунктуація в складному реченні

1. То хмарка набіжить і бризне дощ краплистий, Ясною вільгістю оббризкавши цвітінь То сонце вигляне ласкаво променисте і знов сховається і знову дощ і тінь (Л/. Рил.). 2. Й одразу якось почистішав навколишній день, повищав, прояснів і дорога тут була сухіша й біліша, бо піску побільшало й повітря з важкого полегшало й соковитішим стало (Є. Гуц.). 3. Напроти скирти він підвів голову, сказав щось до коней і вони зупинилися (Гр. Тют.). 4. Ой мій милий на току а я йому пирогів напеку. Ой мій милий на поріг а я йому на тарілку пиріг (н. те.). 5. Хто ви і чого вам треба? (Ю. Ян.). 6. Серце його [Пилипкове), як у невеличкої пташки, стукало, билось, дух затинався в грудях а малі ноженята, байдуже про непомірні чоботи, своє робили: він ними швидко чекри- жив все вперед та вперед (Я Мирн.). 1. Сніжинки з інеєм крутилися, збивалися в купу і та купа росла, більшала і, наче стовп, підіймалася вгору (Я Мири.). 8. Частенько з панночками граюсь І лащуся до них І м’яко спать мені і ласо можна їсти І бігаю не в бур'янах Сухенькі лапки, хвостик чистий, Не так, як твій, у реп’яхах... (Л. Гл.).

7. Ліва рука від незвичайної ваги зомліла і Харитя не могла її зігнути (М. Коц.). 10. Життя ж — це вічна бороть­ба і тільки сильними народи куються в нації, ідуть крізь бурі в радісні походи, торують для нащадків путь (В. Сос.).

10. Вірі там докопувався до кожної дрібниці й за короткий час його знали навіть рядові рудокопи (М. Хє.). 12. Прой­дуть літа, загояться рани, приорються ворожі кладовища, забудуться пожарища і многі події поплутаються в сивих головах од частих спогадів і перетворяться уже в оповідан­ня але одне останеться незмінно вірним і незабутнім — високе і благородне почуття товариства і братства всіх юнаків, що розбили і стерли з лиця землі фашистське божевілля (О. Довж.).

Вправа 54

Перепишіть текст, розставляючи пропущені розділові знаки між однорідними членами речення та компонентами складносурядних речень. Поясніть умови пунктограм.

Письменник і Генерал

Того року плітку полікуватись і відпочити Ґете поїхав з Ваймара до Карльсбада. Тричі на день, вранці, в обід і ввечері, він виходив до джерела в парк, щоб тут, за пора­

дою лікаря, випити корисної для здоров’я мінеральної води. Він ходив привітною і затишною вуличкою в холод­ку дерев і по дорозі кожного разу зустрічав людину поваж­ного віку, що, спираючись на тростину чорного дерева з золотою іулею, проходила повз нього.

Розпитавши, Гете довідався, що то був одставний за­служений Генерал австрійської служби, який походив з давнього й відомого аристократичного роду. Коли Ґете проходив вуличкою й проминав його, Генерал спинявся й, спираючись на тростину, стояв, дивлячись йому вслід.

... Очевидячки, Письменник справив на старшого віденця враження цілком респектабельної людини і Гене­рал, закінчивши оглядини, продовжив розмову.

• Але, — звернувся він знов до поета, — скажіть мені, будьте ласкаві, що саме ви, власне, написали?

• Дещо! — відповів з готовністю Поет. — Дещо! Від Адама до Наполеона, від Арарата до Бльоксбергу, від кедра до терна.

По обличчю Генерала пробила легка тінь.

• Шкода, — зауважив він, — що досі мені не дове­лося прочитати жодного з ваших творів, бо я раніше ніколи, па жаль, нічого не чув про вас. Сподіваюся, що протягом цього часу з’явилися нові, доповнені й поліп­шені видання ваших творів?

• О так і чимало!

• І, певне, ще з’являться? — допитувався Генерал, уточнюючи справу щодо видань.

• Треба сподіватися, що вони з’являться!

• Ну ось, бачите! — з гіркістю признався Генерал. — Це мені дуже прикро, бо я не куплю ваших творів!.. Прошу зважити на те, що я купую лише остаточні видан­ня. Тому, з цих міркувань, щоб усе було певне, я чекаю завжди на смерть автора раніше, ніж купити його твори. Прошу не прийняти це за зле, але це в мене принцип, якого я стало притримуюсь і я не можу відступити від цього принципу також і для вас, пане Ґете!

І Генерал в ознаку, що він уважає розмову закінченою, знов підніс з вишуканою чемністю свого капелюха над головою і Письменник з такою ж чемністю повторив той самий жест і вони розлучились (В. Дом.).

Пунктуація в складному реченні

Розділові знаки в складнопідрядних реченнях

Частини складнопідрядного речення розділяються, як правило, к о м а м и: Відтоді, відколи праця перестала бути працею, а стала героїчною, вона стала відповідно абсурдною (П. Мовч.).

із Якщо підрядні речення приєднуються до головних складеними сполучниками типу через те що, для того щоб, після того як, незважаючи на те що, в міру того як, внаслідок того що, так що, кома ставиться або перед усім складеним сполучником, або в середині його, але тільки один раз. Місце коми визначається змістом речення: І ось тепер, після того як над світом відгриміла найбільша з воєн, мені дорога знову стелеться до Харкова, до моєї альма- матер (О. Гонч.); Обличчя його було землисто-сіре... навіть після того, як він витер з нього пилюку (О. Гонч.).

и Якщо підрядне речення стоїть на першому місці (перед головним), то сполучники комою не розділяються: Дарма що стояло тихе, сонячне безвітря, листя тріпотіло на деревах вздовж шляху (Ю. Смол.); Після того як Ленінград скинув із себе тягар блокади, ми з покійним Оста­пом Вишнею побували в цьому прекрасному, величному і гордому місті (М. Рил.).

в Якщо підрядні речення з’єднуються з головними складеними сполучниками навіть коли, перш ніж, в той час як, лише коли, кома ставиться перед усім складеним сполучником: Здавши документи в штаб, Черниш, перш ніж іти в батальйон, з'явився, за офіцерським звичаєм, відрекомендуватись командирові полку (О. Гонч.).

Підрядні речення не відділяються кома- м и від головних, якщо вони складаються лише з одного слова: Підв'язуючи світлий виноград, сміється дівчина не знати з чого (М. Рил.); Дайте, тіточко, води напитись, бо так їсти хочу, що аж переночувати нема де (н. тв.).

Вправа 55

Поставте потрібні розділові знаки між компонентами складного речення.

Визначте тип підрядних речень та сполучники, якими вони приєднують­ся до головного.

1. 1 зерно мусить вмерти, щоб дата В житгєдавчому житі — Життя (Є. Мал.). 2. Бо Ісус якого в народі звали Христом знав уже що немає межі зречення для тих що досі називали себе Його учнями (В. Домонт.). 3. Коли не рахувати останніх трьох то Марія зустріла й провела двад­цята шість тисяч двісті п’ятдесят вісім днів (У. Самч.).

4. Скоро війнуло на нього повітря занедбаного саду скоро заслали його дерева своєю тінню він відчув спокій у своїй душі (В. Підмог.). 5. Хоч ох та вдвох! (н. те.). 6. Де ж бачили ви вчителів таких які б того навчали що для них відоме добре? (Є. Плуж.). 7. Коли б ковбасі та крила то б кращої птиці на світі не було (//. те.). 8. А є ж слова-Ге- родоти які спроможні пояснити історію і народу, і людст­ва (Я. Моеч.). 9. Є й такі що каву не вживають але залюбки споживають розмову яка за кавою точиться... (В. Небор.). 10. Поїду як з’являться грошики лиш За 200 км у містечко Париж В жому живе і чекає мене Французький письменник Торвік Боракне (О. Ірв.). 11. Є міста до яких неможливо зайти через браму. Є міста до яких неможливо зайти (Ю. Андр.). 12. Пили сикизку, деренівку І кримську вкусную дулівку Що то айвовкою зовугь (/. Котл.). 13. Чи, може, нас уже влаштовує те що з трьох граматичних категорій нам залишається лише теперішній? Аби майбутній час був присутній у нашій свідомості ми повинні думати не лише про виживання, а й про мету нашого існування (Я. Мовч.).

•> Вправа 56

Пунктуація в складному реченні

небі збиралися великі хмари так що можна сподіватися доїду (Н. Риб.). 7. В природі ніч існує для того щоб у тиші росло усяке зілля і відпочивала людина (М. Ст.). 8. Дощ тут вшіав менший гак що ледве прибив пилюку яка пахла після дощу так як пахне змазана глиною черінь печі (Гр. Тют.). 9. Усвідомивши що таїна воскресіння понево­леного народу — це насамперед відродження рідної мови С. О. Єфремов працював заради того аби український народ уже ніколи не втрачав свого національного обличчя (з журн.). 10. — Так ти кажеш, що нікуди на канікули не поїдеш, — раптом кидає дядько Степан так, мимохідь дарма що Микулка Недич йому нічого не говорив, ні на кого і ні на що не скаржився (/. Чен.).

Вправа 57

Поставте розділові знаки між компонентами складнопідрядних речень.

Зробіть схеми цих речень.

1. Пишіть листи і надсилайте вчасно коли їх ждуть далекі адресати коли є час коли немає часу і коли навіть ні про що писати (Л. Кост.). 2. Приїздіть до Відня і коли приїдете зверніться до мене (В. Дом.). 3. За переказами, псевдонім ІСліпий] походить від одного предка Йосипа якого в 1709 р. було осліплено вояками Петра І за те що він під Полтавок) боровся на боці гетьмана Івана Мазепи (з журн.). 4. Нині коли Українська держава стала реаль­ністю здається що національне військо, синьо-жовтий прапор та інші матеріалізовані деталі творів Олеся існу­вали завжди (з журн.). 5. Творець людину вивів на дорогу іцо без початку і що без кінця (О. Тарн.). 6. Вона дає закон добра і злого — не знаючи де зло і де добро (О. Тарн.).

3. Яким почував що треба щось сказати товаришеві, ба­дьорити його. Але не знав як (А. Гол.). 8. В останні роки дуже популярним у літературних колах став афоризм Григора Тютюнника про те що немає загадки таланту а є лиш вічна загадка любові (М Наєнко). 9. Сідали де хто хотів (В. Шевч.). 10. І свої хрести шукали хто як міг і хто де міг... (Я. Мовч.). 11. Батько й мати у глибинах своїх душ чекали що відчиняться зненацька двері і Олюся завітає в кімнату, свіжа й весела, ніби повернувшись з далекої гулянки (В. Підмог ). 12. Коли б не було смерті й минуле можна було змінювати люди не знали б страху й страж­дань (/7. Загр.). 13. Подумалось що кінець світу давно почався — можливо, навіть звідси що ті хто населяє ці

піски обпалені, але не переможені що пісок — мірило часу — є мірилом смерті. Себто мірилом не живого, а віджилого (П. Мови.). 14. Питала як живе її рідне село Гуджули її чи багато цвіту в їхньому саду чи багато нагідок (А/. Лазор ).

Пунктуація в порівняльних конструкціях

Кома перед порівняльним сполучником с т а- виться в тих випадках, коли порівнюються предмети, ознаки, обставини, тобто коли є порівняння.

в Комами відділяються порівняльні звороти, які приєднуються за допомогою сполучників як, мов, немов, ніби, наче, ніж, що, хоч та ін., виступаючи різними чле­нами речення: Зараз над поворонілою водою в ріст людини, мов прив⁹язана, висить тонка й прозора намітка синьої імли (М. Ст.) — означення; Та дальні, раптові, як вибух, і нестримні, як стихія, події з цієї виняткової зустрічі були б зовсім незрозумілі (І. Ле) —прикладка; Київ, Київ!.. Я тобі, як чуду, у піснях молюся голубих (В. Сос.) — додаток; Як жива, між віттям павутина пропливла, а сонце світить тихо, мов крізь вії (М. Рил.) — означення й обставина.

в Відокремлюються також неповні та повні порівняль­ні речення, приєднані тими ж сполучниками: Шелестить берізка білостанна, Мов зійшла з картини Левітана (І. Нех.); Зелений Київ наш так само, як весна Зелена щоразу на кулі цій зеленій І як морська вода, струмисто-за- паїина (М. Рил ).

в При порівняннях-зіставленнях кількості, міри, якості, що поєднуються сполученням більш ніж, менш ніж, не раніше ніж, не довше ніж, кращий ніж і под: Любов відкрити важче, ніж Америку (Л. Кост.); Людей по місту снувало разів у десять більше, ніж у звичайні буденні дні (Вал. Шевч.).

Коли ж самого порівняння немає, а сполучення не більше ніж і под. стають просто фразеологізованою фор­мулою, то кома в таких конструкціях не ставиться: Поїзд прибуде не раніше ніж о десятій.

Пунктуація в складному реченні

н Відокремлюються комами сполучення як правило, як виняток, як раніше, як завжди, як звичайно, як ніколи та ін.: Як і раніше, горять, сяють очі молодим вогнем, і так же по-дівочому грають сміхотливі ямочки па смаглих вишневорум’яних щоках (О. Гонч.).

Не ставиться кома при порівняльних кон­струкціях:

и Якщо перед порівнянням стоять слова майже, зов­сім: І от стоїть перед нею син заввишки майже як батько.

и Коли порівняльні звороти входять до складу при­судка або тісно до нього прилягають: Промінь срібного місяця впав на каштанове волосся Немічки, і Лесі здавалося, що це волосся, ці кучері — як хвилі бистролетних днів (М. Хв.) (тире вжито для підсилення); Харитя опинилась наче на дні в морі (М. Коц.).

н Коли зворот виступає обставиною способу дії: І верби в шумі втомлені. Аж ось паде як мед настояно-за- гуслий останній лист (В. Стус).

в Якщо вони є сталими порівняннями-фразеологіз- мами з приглушеною чи й втраченою образністю: ллє як з відра, вискочив як обпечений, білий як сніг, все йде як по маслу, свіжий як огірочок; зробити як слід, були як один чоловік, їли що попало, жах як страшно.

Вправа 58

Поставте, де слід, при порівняльних конструкціях відокремлю вал ь {і ий

знак кому та встановіть, якими синтаксичними одиницями ці конструкції

виступають.

1. Сонний ліс тихо спав у таких як і сам сонних снігах (М. Вінгр.). 2. Людська душа наче дрімучий ліс: зовні він темний, мовчазний, а зайдеш в нього, то знайдеш і со­нячні галявини, і яскраві фарби, і веселий гомін птаства (С. Добр.). 3. Ми переходимо цю зустріч як переходжуємо грип (О. Ірв.). 4. Я в районному автобусі як у Ноєвім ковчезі. Шофер наче Каліостро глипнув знаюче і гостро, — половинкою білета ощасливлює поета. Гамір наче на ба­зарі, тварі всякої по парі: гуси, кролики і бройлери, і два колеса до ровера (О. Ірв.). 5. Галичина як море колій шляхів і т. д. і т. гі. огортає (В. Небор ). 6. Єдине, що від нас іще залежить, — принаймні вік прожити як належить (Л. Кост ). 7. Закрутив носом як тертого хріну понюхав! (//. те.). 8. Ти, може, думаєш оцим схилянням Мені немов

би дівчинці якій Розчулить марне, славолюбне серце? (М. Зеров). 9. Величезний віковий ліс мовчав як дитина у сні... (Г. Хотк.). 10. Дискусія більше видовисько ніж читання, масовіше й пікантніше (В. Підмог.). 11. І як важкі повільні бегемоти машини йшли по фари у воді (Л. Кост.). 12. А кругом молоко гречки наче море яке запашне (Др.-Хм.). 13. Його вихваляли на всі заставки ніби пройдисвіт надуту шкапу (В. Сим.). 14. Аж мружився рожевий гладіолус так наче він щасливий, а не я (О. Пахл.). 15. Пливуть собі ніби з дому так буцім гуляють (Т1 Шевч.).

•>

Пунктуація в складному реченні

латий (В. Стус). 3. Що є кращого в світі як образ ніжної як голубка прекрасної як сонце милої й лагідної як пестливий весняний вітер жінки?! (У. Самч.). 4. Мода на соціалізм була [в кінці 19 ст.] не меншою ніж мода на Ніцше (С. Павл.). 5. Але нью-йоркський «Перигор» —це просто вишукана французька харчевня. Вина, сири, все як слід (П. Загр.). 6. Може, найважливішим з наших завдань як національної спільноти було, є і буде пізнати себе (Є. Мал.). 7. Як музикант Франц Шуберт дебютував у придворній віденській капелі (з журн.). 8. Нема м’яса як свинина риби як линина, а дівчини — Марини (н. те.).

8. У колі друзів багато говорилося про майбутнє Лисенка як першого українського музиканта. 10. Микола Лисенко як найталановитіший музикант серед студентів універси­тету скоро став у центрі етнографічної діяльності.

11. Перед ним же як перед українським композитором постало завдання створити музичний репертуар для українського театру (В. Дяч.). 12. Сюди наїжджали його [О. К. Толстого] двоюрідні брати Олександр, Володимир та Олексій Жемчужникови, широко знані колись і тепер як один автор Козьма Прутков (Є. Гуц.). 13. Як поета з тонким і ніжним відчуттям людських переживань П. Гра- бовського особливо вабили народні пісні (О. Дей) 14. Чорні, голі дерева стояли в садку, настовбурчившись замерзлими гілочками і наче мертві не ворушилися од вітру. 15. А я нині вранці такі бачив медівники в пекарні... ну, такі, що ніколи не бачив... Оце тобі коржик, а на коржикові наче сметана солодка-солодка... зверху пома­щено червоним та притрушено маком... (М. Коц.).

Вправа 61

Визначте тип підрядного речення зі сполучником як.

1. Він гак ніколи не чекав вечірньої години, як того душного дня (М. Хв.). 2. І варт буде на світі жить, як матимеш кого любить (Т. Шевч.). 3. В міру того, як він голо дніє і слабне від утоми й задухи, його думки роблять­ся сумніші (/. Фр ). 4. Але варто було мені до неї простяг­нути руки, як вона щезала (О. Чорн.). 5. Кроки часу не так руйнують, як людська байдужість. 6. Моєю ти була, ще як Земля із полум’я творилась (О. Пахл.). 7. Але куди він може втекти від МДБ? Це так само неможливо, як кину­тому в море втекти від води (В. Вин.). 8. Але що я можу зробити, як в мені багато мене?! (Л. Кост.). 9. Її тільки

дивують ці мужчини: не встигне поцілуватись два чи то три рази з тою чи іншою жінкою, як уже ту чи іншу жінку починає вважати за свою власність і починає на неї стра­шенно кричати (М. Хв.). 10. Вмирав самотній, як усі вигнанці (О. Пахл.). 11. Якби ти знав, як солодко нестер­пно і як спочатку я тебе люблю (Л. Кост.). 12. Ніколи в головах дядьків не ворушилось стільки думок, як тепер (М. Ст.). 13. Як вийшов зі стодоли, то перед самим носом пролетіла зграйка снігурів і всілася на вишневому гіллі на хатню му причілку (Є. Гуц.). 14. Я не спекулюю на цьому, бо знаю, ти чинитимеш так, як я тобі казатшгу, як я проситиму тебе. 15. Дивно, як цього не може зрозуміти слідчий (О. Чорн.). 16. Як не люблю — я не співаю (Я. Тич.). 17. Як уміє, так і піє (//. те.).

Вправа 62

Поставте пропущені розділові знаки й поясніть Тх уживання. Зробіть

синтаксичний аналіз речень та накресліть їх схеми.

1. Максим думав про скриню Паїшори. Вся справа в тому в чиїх руках буде ключ від скрині і жим способом будугь знешкоджуватися злі духи ч що в ній замкнені (Я. Риб.). 2. Василь Мисик, за плечима якого більш як півстоліття поетичного досвіду очима ясновидця дивиться в глибину речей (/. Др.). 3. Ялинка затремтіла від низу до вершечка, наче злякалася несподіваного лиха^ і кілька зелених глиць упало на сніг (М. Коц.). 4. Дуже рано починалася,за старих часів професійна на селі освіта. Тоді вона починалася коли Ванька або Одарочку було вже «одлучено» і,коли Вапькові або Одарочці сорочка підійма­лася вище того місця, про яке ви зараз не думаєте і зав’язувалася вузлом на спині (О. Виш.). 5. В українця зринає із уст: «Я, тьі знаешь, забьіл свою мову!» Як цього зрозуміть молодця, що не здатен свого розкумекать,коли навіть, заблудла вівця не забуде по-своєму мекать? {Длі. Біл.). 6. А він забув про весло, що лежало під ногами і боявся поворухнутися_; щоб не сполохати її голосу — тихого як наводок і чистого як подих землі на пагорбах посеред заплав (Гр. Тют.). 7. Вона |Ніна Матвієнко] сприймає весь духовний світ як рідница своє бушгвласігу супіість~як його органічну часточку, і в гой же час розуміє що може тоиуги очима в блакиті неба, пити в уяві яскра­во-зелену барву трави батьківського подвір’я відчувати на відстані осінній запах груші коло отчої хати лише то му що є мати, що є її село її Полісся її У країна,а з нею — великий

Пунктуація в складному реченні

добрий людський світ (В. Качк.). 8. Рвонув на себе провід коли кінець гармати зрівнявся з вільхою, в останню мить згадавши що там не справжня міна і,що гармата вибухає не тої ж миті коли із неї зірвеш чеку (В. Шевч.).

Розділові знаки в складних безсполучникових реченнях

У складному безсполучниковому реченні використо­вується майже повний репертуар віддільних пунктуацій­них знаків середини речення. Два знаки — кому і крапку з комою — можна вважати формаль­ними: вони розділяють компоненти складного речення. Так, кома в складі речення — елементарний засіб графічного членування складного речення.

Другий знак — крапка з комою — харак­теризуєтеся наявністю граматичного підсилення. Ужива­ється в тих же випадках, що й кома, але в ускладнених ситуаціях: а) при більшій кількості членованих компо­нентів; б) при значній змістовій віддаленості компонентів; в) при насиченості компонентів іншими розділовими зна­ками.

До семантизованих пунктуаційних знаків належать тире і двокрапка, оскільки, крім членування речення, вони передають відношення причини і наслідку, умови, пояснення, протиставлення між компонентами безсполучникового речення.

Коли складові частини безсполучникового речення ут­ворюють єдність складної думки, в якій виражається одночасність, послідовність чи сумісність дій, між цими складовими ставиться кома: Обабіч дороги в золотих полумисках соняшників бенкетували бджоли, на синюватих стеблах сизіли дзвіночки вівса, прив'ядали сер­дечка листя рясного стручкуватого гороху (М. Ст.).

Якщо окремі частини безсполучникового складного речення не мають тісного зв'язку у змісті або в середині частин є свої коми, то між ними ставиться крапка з комою: Врожайне літо завжди наливає хлібороба добрим спокоєм і певністю; так наливає воно колос дорідним зерном (М. Ст.); Десна справді вже розли­

лася, озеро наше давно вийшло з берегів; холодні буруни б'ються люто об сумовиті стовбури, котяться через луг до нашої бригади, хлюпочуться перед нашим двором (Ю. Збан.).

Двокрапка вживається в таких випад­ках:

в Якщо друга частина складного речення пояснює, доповнює чи пояснює зміст першої: Мені відкрилась істина печальна: життя зникає, як ріка Почата (Л. Кост.); Давай дружити: то я до тебе, то ти мене до себе (н.- тв.).

в Якщо в першій частині є дієслова мовленнєвої чи мислеїшєвої діяльності типу знати, чути, бачити, розуміти, вирішувати, дивуватися, дивитися тощо, які разом з від­повідною інтонацією попереджають, що в наступній частині викладатиметься якийсь факт: Я знаю: слабкість

• це одна з диверсій. А я ще в диверсантах не була (Л. Кост.); ... Нам —однієї прагнути мети: Крізь біль, крізь бруд, крізь тундру пронести Свого мистецтва полум'я високе (Г. Кочур).

в Коли в другій частині міститься причина або під­става того, про що говориться в першій: І взяти участь у битві Чубенкові не довелося: плацдарм відбив усі атаки, захопив дванадцять танків та панцирників, розгромив ущент білий корпус (Ю. Ян.).

Тире в безсполучникових реченнях ставить-

с я:

в Коли виражається швидка зміна подій чи раптовий наслідок або висновок: Ви одгортаєте рукою галузки яблу­невих верховіть, що заважають вам, — аж три яблуні потрапили якось у цей закуток і розрослися тут напрочуд пишно (А. Любч.); Його не люблять —і це зрозуміло. Його бояться — це його доля. Його неохоче пускають до солідних установ —це його службова голгофа (П. Заїр.).

в При зіставленні чи протиставленні змісту частин безсполучникового складного речення: Долають простір не істоти, не механізми і не звуки — предмети, літери і ноти над головою, наче круки (В. Небор.).

я Якщо в першій частині зазначається час або умова того, про що говориться в другій: Проходив вартовий — кроки лунко під склепінням коридору розмірено — гуп, гуп... (А. Гол.); Любиш смородину —люби й оскомину (н. тв.).

Пунктуація в складному реченні

Оскільки складні безсполучникові речення за відно­шеннями між компонентами можуть бути багато­значними, то на практиці часто спостерігається вживання тире замість двокрапки і навпаки.

•о- Вправа 63

1. Хай тобі щастить будувати сіяти творить нехай в тебе буде дім багатий сяйвом книг картин і статуй хай тебе твоя доба нова золотим вінком сповива! (М. Рил.).

2. 5 000 000 ковтають ранкові бульйони їх ковта в свою чергу голодне ранкове метро (О. Ірв.). 3. Мені не треба численних читачів мені досить кількох мені досить одного мені навіть досить жодного (Монтень). 4. Трошки гречки трошки проса трошки взута трошки боса (н. те.). 5. Єсть ім’я жіноче м’яке і ясне в йому і любов і журба і надія воно як зітхання бринить весняне: Марія (М. Рил.).

6. Гори! Життя — єдина мить для смерті ж — вічність ціла (О. Ол.). 7. Стрункі сосни велично впираються вершинами в небо купками шепочуться про щось білокорі золотисті берези дрімають у розкішних козацьких папахах лісові дуби (Ю. Збан.). 8. Вишнево-яблуневі садки ще сьогодні зранку такі змерзлі й розпачливі подобрішали потеплішали село звеселіло людські обличчя погіднішими стали (Є. Гуц.). 9. Метлинський не відчував того погляду був задубілий і знерухомілий вуста шепотіли перебираючи й карбуючи слова здавалося ті слова зіслизали з його тонких вуст і засипали кімнату (Вал. Шевч.). 10. Вона вже йшла спокійно і непоспіхом повільно із-за верховіть його викочувалося сонце зітхало поле блищала трава в росинах діамантових (А. Сол.). 11. Наші їдуть ваші йдуть ваші наших підвезуть (н. те.).

•» Вправа 65

Пунктуація в складному реченні

не багат до сорок кругом дурень (//. те.). 11. Не русалонь­ка блукає то дівчина ходить (Т. Шевч.). 12. Ходім. Нам є де йти дороги неозорі, ще сизуваті в прохолодній млі (В. Стус). 13. Хмари чи грози не гнись (Є. Мал.). 14. Гля­не молоко кисне (//. те.). 15. Такому відкрий кордон він за ніч змотається в Африку, чимось там розживеться, по дорозі продасть і привезе додому ще чогось (П. Загр.). 16. На його берегах снували тут і там немов червоні, білі та чорні мурашки то були люди (І. Фр.). 17. Цілуй, цілуй, цілуй її знов молодість не буде (О. Ол.). 18. А прийшла п’ятниця поховала Гриця (н. те.). 19. Не поможуть сльози щастю Серцю легше буде (н. те.). 20. Стукотить, гурко­тить комар з дуба летить (н. те.). 21. У натовпі здіймається раптове замішання, потім настигає раптова коротенька тиша вона знепритомніла (А. Любч.).

Вправа 66

Поставте, де слід, потрібні розділові знаки. Поясніть змістові

відношення між компонентами складного безсполучникового речення,

які передає знак двокрапка (пояснення, доповнення, з’ясування,

причина, підстава).

1. Ворушилися займаючись буденним ділом хто снідав хто обідав а хто вечеряв (Вал. Шевч.). 2. Уявіть собі просто був такий день коли ви лишились на самоті (А. Любч.).

3. Щойно ми народились Нам вручили по ложці І сказали в майбутнім Вас чека бочка з медом (Ю. Позаяк). 4. У нього палка потреба у нього жадання слізне окраєць нічного неба піймати у фокус лінзи... (Ю. Андр.). 5. Перо в руках наукових працівників має бути не скальпелем а патерицею пророка у кожнім слові поясненому розтлума­ченому розглянутому з усіх боків але не препарованому повинно пульсувати життя. 6. Ось мати-батько товчуть дитині учись вивчай англійську французьку... людиною будеш. Але параметри «людини» в даному випадку явно завужені маються на увазі матеріальні вигоди рівень бла­гополуччя (П. Мовч.). 1. Полярник вирішив ще раз уважно розглянути наскельний студентський витвір чимось-таки він приваблював (О. Гонч.). 8. Так і в поезії так і в житті людському крізь порох труд і піт крізь сумніви і втому ми здобуваємо свою височину (М. Рил.). 9. Тої неділі був чудесний соняшний ранок сонце небо серпень (В. Дом.).

8. Тася одягла маркізетову блюзку синю спідничку ажурні панчохи тільки в виборі черевиків завагалася їздивши за місто одягала вона звичайний хром але сьогод­

ні, задля урочистости, наважилась одягнути лаковані (В. Дом.). 11-Ти добре знав суворий древній міф під нами Хаос і над нами Хаос (О. Пахл.). 12. Ось подивись цей край — Сибір одягнений у хвою шумигь дрімучий темний бір що зветься тут тайгою (Н. Заб.). 13. Ну, а далі ви знаєте від паршивого берега відчалив а на паскудний — при­бився (М. Ст.).

•» Вправа 67

Пунктуація в складному реченні

і чумну дігтярну сорочку. А слово «чумак» по-татарському означає просто «перевізник». Чумак знаходить якусь славу в своїх мандрах. Чи самий тільки інтерес рухає чумаком? Ні, з інтересом поєднується й щось інше: якийсь підсві­домий потяг до мандрів, пригод, товариського життя і самозвільнення від родинних зв’язків.

Перший сніг приковує чумака до місця. З тієї пори у нього одна думка — відгодувати волів на весну. І він годує їх сам або віддає на винокурню, на барду. Прилаштовано волів — усе інше йому байдуже.

А тим часом дні йдуть за днями. Серпень змінився вереснем, який «на рябих волах їздить»; жовтень-грязник, веде за собою листопад. А ось прийшов і грудень-студень. Жінки дивляться: якщо випадуть теплі святки, будуть мо­лочні корови, а світлі святки — несучі кури.

На святках справляють дівчата свої улюблені ворожін­ня. Нарешті тісто на пироги замісено; смужечки тіста в маслі, що звуться орішками, обсмажено; зроблено ще й сластьони — оладки, що плавають у маслі; і пиво постав­лено на стіл. Починають їсти й ворожити.

Лютий-бокогрій несподівано й негадано приносить перше ледь відчутне тепло. Чухається й чумак-господар, частіше встаючи з печі, де пролежав усю зиму, і навіду­ючись до волів. Воли — то перша турбота чумака. Вони взагалі незамінні у всій Малоросії і як робоча сила для хліборобства та перевезення вантажів, і як предмет торгів­лі — їх продають гуртами на забій для м’яса й жиру. Незважаючи на турботи про волів, чумак іноді витворяє з ними дивні речі: ні сіло ні впало візьме та й прогуляє їх усіх до одного в корчмі (за Г. Данил.).

•>

менші й, здавалося б, кволіші, становили для ріки переш­коду досить поважну, через що ріка щоразу мовби нама­галася ошукати людей, вдавалася до хитрощів, розгадати які не під силу було навіть найдосвідченішим. Вона завжди рвала на собі крижаний покрив у найнесподіва­нішу мить і відразу посилала всі льодяні поля в натиск на міст, щоб зчистити його з своєї поверхні без сліду

Однак люди, щоб не опинитися заскоченими зненаць­ка, догадалися вибудувати у воді перед кожною мостовою опорою міцні льодорізи з товстенних дубових колод, ті льодорізи твердо зустрічали перший натиск ріки, розко­лювали кригу, розбивали суцільні льодові поля на дріб’я­зок і, хоч ріка не здавалася і пхала нові й нові маси кріпи, які, навіть розколювані, вже не спливали вниз за течією, а громадилися навколо льодорізів, у невпинному тріскові, шерехові, скреготі творили височенні стоси, облягали льодорізи, дерлися на них, поглинали їх, і вже мали б постати на тім місці рухомі гори криги і рушати далі на міст і тут нарешті стерти його та знищити, але на той час на мості вже заготовлялися люди, ставало старе й мале, дуже й немічне, і кожен мав у руках чи то важкий залізний гак, чи просто довгого дрюка, починалося змагання (Я Загр.).

Пунктуація в складних синтаксичних конструкціях

Компоненти складних синтаксичних конструкцій по­єднуються між собою різними типами синтаксичних зв’язків: сурядним, підрядним або безсполучниковим. Відзначаючись ускладненістю структури, речення цього типу зберігають ті ж основні принципи вживання розділо­вих знаків, які характерні для окремих типів складних речень. Але, полісемічні за своєю характеристикою, такі речення вимагають певних навиків швидкої орієнтації в їх будові для правильної постановки розділових знаків.

Особлива складність спостерігається тоді, коли збіга­ються два сполучники — обидва підрядні або сурядний і підрядний. Напр.: Отут, серед цвіту, здається, що якби людина навчилася мудрості в дерев, то не була б ворогом самій собі й природі (Є. Гуц.).

Пунктуація в складному реченні

Якщо у складному реченні збігаються два підрядні сполучники або сполучник сурядності й підрядності, то кома між ними ставиться тільки в тому разі, коли вилучення підрядного речення з другим спо­лучником не вимагає перебудови речення з першим спо­лучником. Напр.: Став він ще більше спати, ніж звичайно, хоронився від протягів, яких ніколи не боявся, і, хоч було вже зовсім тепло, не починав купатися (В. Підмог.). Але: за наявності в останній частині складного речення слів то, але, зате перебудова речення необхідна, і кома між сполучниками не ставиться: Мій біль бринить, зате коли сміюся, То сміх мій рветься джерелом на волю (О. Тел.).

Іноді в складних синтаксичних конструкціях, зокрема в періоді, може ставитися тире або кома й тире для чіткішого зорового поділу речення на дві частини: Горе тому, що сидить на печі: сюди пече, туди гаряче; добре тому, що в дорозі, —лежить собі на возі (н. тв.).

Кома не ставиться у складних синтаксич­них конструкціях:

• Між двома компонентами складного речення, поєднаними єднальним чи розділовим сполучником, що мають спільне підрядне речення: На селі хутко, як сонце закотилось, помовкли голоси і помер всякий звук (М. Коц.).

н Між двома компонентами складного речення, поєднаними підрядним зв’язком та єднальним або роз­діловим сполучником, які мають спільний головний ком­понент: Тому з огляду на це сподіваємось, що ситуація зміниться і духовний дисбаланс врівноважиться необхідними заходами (П. Мовч.).

•> Вправа 70

ніколи не лишався наодинці мрія жила в ньому і коли тихо було навкруги вона неясними обрисами мерехкотіла перед очима і Шаптала побожно схиляв перед нею голову (В. Підмог.). 4. Глянув попід машиною і похолов на нього суігув плямистий танк той самий що він підірвав чи інший який зумів прибрати підбитого з дороги чи обійти.

5. Обабіч де припікало сонце вже зеленіла тонка квітнева травка і на кущах верби та вільхи прокльовувалася тужава брость (В. Шевч.). 6. Очі ніби з весняної хмари у них і ГІОДИВ від того білоповеневого квіту що затоплює новесні цей підлісний масив міста і якась сторожкість яку можна побачити тільки в очах матері і мудра задума що вляга­ється десь глибоко барвою яблуневої нори золотої осені (В. Качк.). 7. Цепок яким він був прикований до вільхи натягло видно повінь покидаючи цю місцину хотіла за­брати з собою й човна та не подужала прив’язі (Гр. Тют.).

6. А бабуся гомоніла нанизуючи нитку на нитку і все що коїлось на базарі де вона продавала ковбаси в кого був трус де зайнялося повстання про™ влади скільки людей розстріляно з наказу Надзвичайної Комісії про все те можна було дізнатися від неї (В. Підмог.). 9. Правий був Платон стверджуючи що письмове слово не знає з ким можна розмовляти а з ким не варто воно може стати знаряддям і для достойного і для невігласа (П. Мовч.).

10. Тоді через воду переїжджають на плавучих помостах які ходять не по линві їх відводять на веслах вище берегом і пускають за течією з допомогою керма (Г. Данил.). 11. В примітивній свідомості спростачепих та «згоголізованих» поколінь саме ім’я «Україна» стало віддавна синонімом якоїсь бездержавної безієрархічної безструктурної і оста­точно безформеної Аркадії де тихі води і ясні зорі де вічно співає соловейко без перерви квітнуть вишневі садки а в них у холодку людність перманентно відпочиває на бор­щах і варениках і в затишку мальовничі козаченьки не­втомно кохають так само мальовничих дівчат... (Є. Мал.).

•>

Пунктуація в складному реченні

уб’є Світ почує ту смерть і повітря здрижить і ліси загудуть і земля задвижить (/. Фр.). 3. Коли Юля вийшла на вули­цю сніжинки ще кружляли дерева стояли білі й волохаті урочисто мовчазні {О. Донч.). 4. Чи ти сину не доріс чи ти сину переріс чи не рублена хата що не люблять дівчата? (//. те.). 5. Був один такий рік (1912) коли жоден студент у Києві не був арештований жодного не били нагаями під час відзначення шевченківських роковин (з журн.).

5. Максим думав про скриню Пандори. Вся справа в тому, в чиїх руках буде ключ від скрині і яким способом будуть знешкоджуватися злі духи що в ній замкнені (Я. Риб.).

6. Щоб залишитись в історії драматургії досить написати кілька драмоподібних витворів і тебе неминуче поминати­муть у своїх працях усі дослідники цього підрозділу літератури (М. Наєнко). 8. Там де я сидів із пирію ще правда подихало гарячим денним духом та від річки з-під осоки тягло вже холодком і лепехом не по-деннім пахло і випливав із-за лози туман (О. Вирг.). 9. Чути було як у вікна б’є дрібний осінній дощик і як Іван Іванович протирає свої рогові окуляри білосніжною хусткою (М. Хе.). 10. Він шукав. Придивлявся до облич що миго­тіли перед очима ходив довго з вулиці на вулицю і дріж проходила йому по тілу коли візники гукали на нього або дзвоник трамваю несподівано бринів йому коло вуха (В. Підмог.). 11. У хаті вже було повно людей і тютюновий дим ходив над головою хвилями коли Юхим переступив через поріг (А. Гол.). 12. Шаітгала спинився на березі та почав стежити як борються на небі яскраві фарби гарячо­го сонця з прийдешньою пітьмою як сірішає Дніпро і гудки пароплавів зовсім низько стеляться над водою (В. Підмог.). 13. Аби хто захотів об’їхати козацькі землі і якби його кінь ішов по сто верст на день, то довелося б йому втратиш на це сімнадцять днів, бо їхні землі не лише на Запоріжжі, а й по усіх диких степах, озерах та річках праворуч та ліворуч Дніпра (М. Вінгр.).

Вправа 72

Поставте пропущені розділові знаки. Поясніть уживання коми між

двома сполучниками.

1. Де б життя не носило і яких мені б звань не дало воно Та коли запитально подивиться Мені в очі Апостол Петро Я скажу: «Я — солдат будівельного батальйону. Я — ніхто...» (О. Ірв.). 2. Голос її не підносився й не стихав і

коли бабуся починала розповідати кіт Ковелько облишав свої іграшки й спокійно засипав. 3. Удари цього міського формалізму Степан відчував щороку і хоч як виправдував їх об’єктивними причинами вони не ставали від того менш дошкульними. 4. Тепер він лиш чекав і до того часу поки прийде сподівана звістка він завмер (В. Підмог.).

5. Він відчував погляд польського війська своїм животом бо коли у нього починав мерзігути живіт навіть під кожу­хом то небезпека стояла поруч. 6. В темних корчуватих козацьких пальцях це бамбукове паліччя здалеку ще виглядало так-сяк та як тільки козаки доправляли його до рису воно раптом непевно ворушилося розповзалося налізало одне на одне перехрещувалося стирчало врізно­біч як ракові клешні. 7. Сотники знали що коли Наливай­ко починає про гречану кашу й овес то щось має буги або ж похід або ж бій (А/. Вінгр.). 8. От, — каже, — бачучи що вже туг чортяка заварив собі кашу що вже Сомкові і в сто голів помоги не видумаєш махнув рукою та щоб не бачити того лиха і не чути про його і хотів ото з’їхати з України. 9. Взявши на ліву руку од дороги пішов узепькою стежечкою і як не звертав свої думки то на панотця де то він обертається то на тривогу по Вкраїні а серце знай своє шепче (Я. Кул.). 10. Концерте неначебто втихомирювали його і що могутніше гули інструменти що могутніше шаленів оркестр то спокійнішим ставав Дапько (/. Сет.).

10. Сонце уже стояло в полудні і припікало так що поки вийшли за вал у поле добряче впріли і потомилися (В. Шевч.).

•>

Пунктуація в складному реченні

хилити ковток вина — і опісля тільки розпочинати бесіду,

• але, приневолюючи, однак, до мовчання власні бажан­ня, він приглядався князеві, котрий поступово дозволив заволодіти собою Гніву (НБічуя). 3. І все одно був красивий, — стільки крилося в ньому багатства. Косив він чи сіяв, гукав на матір чи на діда, чи посміхався до дітей, чи бив коня, чи самого нещадно били поліцаї, — однаково (О. Довж.). 4. Народний учитель, учитель наро­ду — серце і сумління села, зразок і предмет наслідування для дитини, достойний, чистий, авторитетний, ушано­ваний батьками, — нема, нема у нас народного учителя (О. Довж.).

Вправа 74

Запишіть текст як пояснювальний диктант, розставляючи розділові знаки.

Люди мабуть відчували що будуть такі сніги і перед тим як захуртечило загодя подбали про коней і про корів свиней та овечок. Понаносили в стайні сажі кошари сіна і буряків намішали висівок одне слово понаставляли ху­добі всіляких харчів і пійла. Не забули й про себе бо з-під снігів на різдвяний той вечір з гусятинських димарів чорніючих й поодиноких яких чудом не позамітало виті­кав дух калачів та грушевих узварів. З димарів пахло запеченим м’ясом вудженими на вишняку ковбасами й вовки що відтепер не обминали Гус5ггина а ходили над ним гіішки встромляли у димарі носи й нанюхувались до почамріння. А після всього ніби в якомусь чаду вовки задирали над тими ж димарями морди й тоскно вили-пла­кали так що їх жаліли не лише сховані під снігами люди а й висіяні зверху над ними різдвяні зорі...

Робити на свята було гріх і через те ніхто з гусятинців відкопуватись і не збирався. За білими святковими сто­лами в натоплених хатах люди сиділи та дослухалися чи хто де щедрує? В декотрих сім’ях щедрували самі чоловік жінці дід бабі а діти так ті щебетали усім. Або ж виспівували сім’єю гуртом й обдаровували самих себе горіхами стрічками грішми та частувалися чарочкою.

Де живуть Галя з матір’ю Наливайко звісно знав але тепер ні він ні обидва його тутешні свати Горошкової хата знайти не могли. Її як і увесь над Збручем куток закидало снігом. І аби хоч який-небудь знак! Приміром якесь висо­ченьке дерево скажімо верба чи тополя ніде нічого!.. А поруч перед очима і під ногами палахкотіли снігові горби (А/. Вінгр.).

«*с> Вправа 75

Перепишіть текст, розставляючи розділові знаки. Поясніть пунктуацію

в простому та складному реченнях.

Окрім козаків-запорожців і козаків-зимівчан іще є одна козацька порода. І вона ця порода не живе ні на Січі ні по зимівниках. Це козаки-самітники або ж відлюдьки. І обертається кожен із них у степу сам із собою. Видно їм так щось у житті допекло або й вони допекли комусь що позабігали у найглухішу глушу і кожен лишається із своєю волею віч-на-віч і від того їм добре. Викопає собі такий відлюдько у степу десь біля річки чи озера яму обплете її зсередини лозою чи очеретом зведе над ямою з каменю невисокі стіни і дах обмастить їх від свого ж коня кізяком проробить у стінах одне-два віконечка і живе. Такі зем- лянки-хати татари називають бурдюгами і по-їхньому це означає шкіряна торба для води. Влітку такому козакові- самітнику співає птаство а взимку заметілі й вовки. Две­рей він ніколи не замикає. Буває як де піде чи зачепиться довгенько на полюванні а до його бурдюга із степу хтось приблукає то заходить просто в хату. Господар все лишив на столі і хліб і сало пшоно рибу бутилець міцненького меду. Все у подорожнього перед очима і під рукою дістане кресало викреше вогню розпалить кабицю зварить підкрі­питься схоче на ліжку і відпочине. Засне чи так полежить а як йому треба вже йти а господаря ще нема то він робить з очерету чи гілочок невеличкого хрестика і ставить його на столі дякую мовляв тобі господарю за хліб за сіль. І йде собі далі. А як зайде той мандрівний чоловік і застане хазяїна бурдюга вдома то зрадіють вони один одному як рідні... Але й ті козаки-самітники коли трапилось що на Січі татарський напад приміром на Україну або скажімо козацький похід на турків а чи татар покидають усі сідлають коня і гайда на Запоріжжя!.. (М. Вінгр.).

Пунктуаційно - орфографічний комплекс у контексті з прямою мовою та цитатами

Контекст з прямою мовою оформляється не окремими розділовими знаками, а ідіоматизованим пунктуа­ційно-орфографічним комплексом,

Пунктуація в складному реченні

в якому передбачена строга регламентація вживання вели­кої літери, двокрапки, парних лапок, одиничних та парних коми та тире, залежних від позиції слів автора й способу записування прямої мови (в абзац чи в рядок).

При контексті з прямою мовою ставляться розділові знаки за такою схемою:

о Якщо слова автора стоять перед прямою мовою, то після них ставиться двокрапка, а сама пряма мова береться в лапки. Перше слово її пишемо з великої літери: Думала сумна смерека: «Де краса у мене? Ось у інших розвилося Листячко зелене. А я стою однакова Літом і зимою; Як мій дуб мене покине, Що буде зі мною ?» (Д. Павл.).

У середині прямої мови ставляться такі самі розділові знаки, як у простому реченні. Якщо ж вона складається з кількох речень, то між ними ставляться крап­ка, знак питання чи оклику залежно від інтонації. В кінці прямої мови знак питання, знак оклику, три крапки ставляться перед лапками, а крапка після лапок: А що, коли Пороша зараз підійде до неї, і той погляд буде не ніжним, не тихим, не привітним, а грізним і немилосердним: «Чого ти прийшов сюди? Я тебе не чекала» (В. Земл.).

• Якщо пряма мова стоїть перед словами автора, то її знаки — знак питання, знак оклику, три крапки ставлять перед другими лапками, а після лапок — тире; замість крапки прямої мови ставлять кому після других лапок, а потім тире: «Це ти, Андрію?» — спитала з полу мати (П. Панч); «Сьогодні буде шторм», —каже рибалка. Його просолений ніс втягує в себе повітря, наче п ’яниця запах горілки. «Буде шторм на десять балів», —каже рибалка (Ю. Ян.).

• Якщо слова автора розривають пряму мову, то лапки ставляться тишки на початку і в кінці її. Інші знаки ставлять так:

а) Якщо слова автора розривають пряму мову, то перед ними вживається кома, три крапки і тире, а після них — кома й гире, якщо перша частина прямої мови не становигь закінченого речення: «Невже оце та гречка, — кажу до Духновича, — що так біло нам цвіла у Чугуєві?» (О. Гонч.), або знак питання,

12⁰⁰³

знак оклику, три крапки й тире перед словами автора, а після них — крапку й тире, якщо перша частина є закінчене речення. Після коми й тире перше слово другої частини прямої мови пишеться з малої літери, а після крапки й тире — з в е л и- к о ї: «Антон не з таких, — сказав Мартин Джура. — Проти своїх Антон не піде» (П. Паші).

б) Якщо в словах автора є два дієслова, з яких одне стосується першої частини прямої мови, а друге — другої, що стоїть після слів автора, то після першої частини прямої мови перед словами автора ставляться розділові знаки за загальним принципом, а перед другою частиною після дієслова ставиться двокрапка і тире. Перше слово другої частини прямої мови пишеться з великої літери: «Свій мед, першої взятки, — не втерпів боцман, щоб не похвалитись. І, звертаючись до Марії‘ додав: — Вже чотири вулики маємо, ціла пасіка...» (О. Гонч.).

• Коли мова діалогічна (записана в абзац), тоді замість лайок уживається перед кожною реплікою т и р е. Кожна репліка починається з абзацу, а зв’язок зі словами автора супроводжується такими розділовими знаками, як і при записі прямої мови в один рядок:

• Вмивайся, Михайлику, та й поїдемо жати.

• Я зараз. А де ж дід Корній ?

• Він уже, мабуть, перший сніп зв ’язав.

• Чого ж ви мене раніше не збудили ? Я б йому спасибі сказав.

Тато сумно усміхнувся:

• Жалів, дитино, бо хто тебе потім, як одкотишся од пас, пожаліє у світі? (М. Ст.).

В При цигатах ставляться такі розділові знаки, як і при прямій мові. Якщо цитата наводиться не повністю, то пропуск позначається трьома крапками, коли ж неповна цитата вплітається в канву твору, то вона пишеться з малої літери і береться в лапки: Так чорним по білому й написано: «Усі його (Хвильового) заклики до психологічно-художнього та інте­лектуального прийняття Європи я вважаю лише за ліричний рефрен». Але не зайвим буде й з'ясувати, в якій мірі наші заклики були «лише ліричним рефреном» (М. Хв.); На їх думку, «... будь-яка «трансформація» може бути зведена до

Пунктуація в складному реченні

скорочення і додавання одиниць. ...рівень узагальненості повідомлення збільшується при скороченні або знижується, коли застосовується операція додавання» (з журн.).

Цитата може супроводжуватися вказівкою на автора або на джерело, і тоді ця вказівка береться в дужки, а крапка виноситься аж після неї (якщо вона йде безпосередньо за текстом)': «Леся Українка почала ліричними поезіями, і ліричної струни не занедбала вона до кінця віку!» (М. Рил.); або ставиться відразу ж після цитати, коли джерело наводиться нижче: «Рабство — річ ганебна, але рабська психологія в свободі — гідна зневаги» (Ф. Шиллер).

Вправа 76

Поясніть, який пунктуаційно-орфографічний комплекс використовують

у кожному реченні з прямою мовою.

1. «Викладайте, товаришу Братусь, свій план», — спокійно звертається до мене Лідія Тарасівна, наш агро­ном (О. Гонч.). 2. Хлопчик під муром на ринку — Хто б не проходив — гука: «Пане, купуйте ялинку. Гляньте-но, гарна яка...» (Д. Павл.). 3. «Треба написати про тебе нарис у газеті, — докинув Отава. — Це так мило: з простого селянського хлопця виріс видатний лікар» (П. Загр.).

4. «Іди вже спати, Платоне, —сказав його батько, повер­таючи до двору, — бо нам теж удосвіта на поле» (П. Панч). 5. Син приїхав з заводу, просив тебе в місто: «Тут же, мамо, в селі скільки люду натулиться». — «Ні, — сказала, — хоч в місті і затишно, й чисто, Та артільних корів не поставиш на вулиці» (А. Мал.). 6. «Ваш випад, сеньйоре, я пропускаю мимо вух, —недбало кинув Вовик і звернувся до Марії: — Тобі туї', Марійко, здається, не дуже весело буде...» (О. Гонч.). 7. —Директор пообіцяв:

• Роботу знайдемо і для вашої дружини.

• Як тільки морози спадуть, Анна Павлівна буде тут, —; запевнив Казка. І сказав довірливо: — Бачите, ми з нею очікуємо поповнення...

• Он як!

• А що?

• Нічого, — всміхнувся директор. — Просто я поду­мав, що ви ж наче такий ще молодий...

• Еге, був колись! — Аркадій Васильович зареготав.

• А тепер маю вже двадцять дев’ять. Скоро тридцятка стукне. Пора й про нащадків подумати... (О. Шугай).

•>

Пунктуація в складному реченні

•>

•>

Пунктуація в складному реченні

три інститути. І коли прозвучало Які? Які? відказав треба щоб інститут закінчив ваш дід ваш батько й ви самі.

Життя й справді складається з простих необхідних речей. Вони необхідні тому їх неможливо обійти вони прості тому їх не можна спростити. Без розуму скажімо в житті не обійтися тобто він необхідний. І разом з тим це проста річ або він є або немає «Простий» це не примітив­ний, «Простий» означає що річ не можна роз’єднати на окремі частини що вона існує тільки цілком не можна бути трошки вагітною.

Отже є нерозривний зв’язок між головними необхід­ними для нас простими речами й особистістю. Не­розривний тому що коли немає особистості немає і таких речей.

Але як зробити щоб їх було більше одразу подумки чуєш термінові заходи формування особистості? На подібне запитання треба дати відповідь схожу на відповідь про інтелігентність. Нагадаю історію про туриста який побачив в англійському парку розкішний газон був ним надзвичайно захоплений і запитав як завести такий і собі. Відповідь була посійте цю траву кожного дня поливайте підстригайте і черед двісті років матимете такий самий (Е. Щерб.).

ЗАВДАННЯ НА ПОВТОРЕННЯ

Вправа 82

Укажіть комунікативну й відокремлювальну функцію тире. Якими умо­вами (морфологічними, синтаксичними, фонетичними, змістовими) за­безпечується кожна функція?

1. Театр та кінотеатр — рідні брати, бо обидва вони театри. Але коли один — кустар, а другий фабрикант, то вони не можуть жити дружно (Г. Кос.). 2. Ввічливість зовсім не «проста» річ: по-справжньому подякувати — теж одна з дорогоцінних простих речей, на яких трима­ється світ і яка сягає своїм корінням у неосяжні й вічні глибини (Е. Щерб.). 3. Література — це не просто сукуп­ність написаних книжок (чи кінематограф — фільмів), а

засіб для постановки та обговорення проблем (Е. Щерб.).

3. Он у двір іде з дружкою молода — гарно вбрана, у вінку, з цілою хвилею барвистих стьожок, що в’ються за плечима (О. Пч). 5. М а з а й л о. — По радіо читають, в анатоміях пишуть: серце — орган, що гонить кров, орган кровогону. Нічого подібного! Серце — це перш за все орган, що передчуває і вгадує. Однині вірю йому, а більш нічому в світі. Серйозно кажу! (М. Кул.). 6. На селах гуляла п’яна осінь. Кривавий лист калини на грудях, чоботи — рілля, а сама плювала у стен і мрякою-дощами давила села (Г. Кос.). 7. У л я. — Коли я дурна, а ти розумна, то скажи мені, що б ти сказала, коли б ти була я, а я —та, себто коли б він тебе отак проводжав? — «Що б я сказала?..» — «Так». — «Коли б я була ти, а ти — я?» — «Так». Р и н а. — Мені здається, що він закохав­ся. У л я (в люстро). — Що ти кажеш, Рино? (М. Кул.).

5. Тихо-тихо шуміло колосками жито, хилило повний колос до босих ніг Рублеві —співало якусь сонячну пісню золотого степу, ніжну, радісну... 9. Легко, безжурно ляскав хвилями Дніпро, прорізував старий нові напрямки, роз­мовляв з соромливою шилягою і — кожною хвилею

вперед, вперед. А сонце математично лило електрику на зубаті кам’яні городи, чорно-сиві степи... ой, хороше цілувало кучері Дніпра —хвилі... (Г. Кос.). 10. —Улю! Ви ж українка! — Воронь боже! Не українка! — Українка! — А нізащо! Ні! Ні! — У вас прізвище українське — Розсоха!

• Ні! —Та що там прізвище —у вас очі українські, губи, стан! (М. Кул.).

•» Вправа 83

Пунктуація в складному реченні

снів, і хлюпав нею собі в лице. 7. (Земля) Вона моя. Всю її, велику, розкішну, створену вже, —всю я вміщаю в собі (М. Коц.). 8. Що їй ввижалось — чи шаблі, чи струпи? (О. Пахл.). 9. Ми поріднили думи і чуття і зближуємо небо з отчим краєм (М. Синг). 10. Не студить вітер уст — зігрівся коло них (О. Тел.). 11. Чого тільки немає у Даниловому лантусі: туї’ і ніж, і ложка, і шматок дрогу, і казанок; пшоно і сало, цибуля й борошно, картопля й сіль, хліб і сухарі; а ще великі садівницькі ножиці, пилка, сокира, терпуг; а ще гачки, важки та поплавці до вудок; ще коробочок десять сірників, загорнутих у шмат паруси­ни, щоб не одвологли в дощ (Гр. Тют.).

•» Вправа 84

(Г. Кос.). 9. Отямившись, вже й руку простягла до цієї небаченої ніколи квітки (А. Соломко).

•» Вправа 85

Пунктуація в складному реченні

ється своєрідністю, неповторністю на тлі світової музич­ної культури. Це найдорожчий скарб народу, неоціненна частка його поетичної душі. У ній зберігається історія і характер, обдарованість і краса людська, в ній, немов у своєрідному комп’ютері, запрограмований морально- етичний код і духовна велич української нації.

У вік музичного модернізму, задушливого смоіу біт-, хіт-, поп-, рок-музики, що заполонив душі широких мас, особливо молоді, наша пісня повинна стати своєрідним базисом духовності для тих, хто здатний відчувати красу рідної мови, вслухатись у соловейкову мелодію... Україн­ська пісня не тільки спроможна лікувати тих, хто опинив­ся у незавидному становищі безбатченка. Вона з давніх- давен здатна єднати людей у любові один до одного, у любові до Батьківщини. Свого часу ПІиллер писав: де співають — там лишайся жити. Лихі люди не співають пісень. Тільки там, де народ співає, співає не абияк, а багатоголосо, там, де голоси творять диво-плетиво, багате на контрапункт та підголосову орнаментику, міг народи­тися Леонтович — неповторний майстер філігранної обробки пісенних зразків, що довів свою професію до високої досконалості.

Вже сам по собі відбір Миколою Дмитровичем пер­шоджерел для мистецької оздоби став процесом вельми важливим, бо добиралися пісні найцінніші з цінних, лише ті, що найбільше хвилювали поетичну душу Майстра. Вони перетворювались у шедеври, вплітаючись самоцві­тами у вінок усенародної музичної культури (А. Авд.).

Вправа 87

Напишіть текст як диктант. Поясніть синтаксичні основи пунктуації в

простому реченні.

Слово Косинки

У двадцятих роках нашого століття часто влаштову­вались і в Києві, і в Харкові, і по інших містах літературні вечори з обов’язковими тоді дискусіями. На одному з таких вечорів я вперше побачив і почув Григорія Косинку. Стрічався я з ним, правда, і раніше в якійсь редакції, і він вразив тоді мене категоричною рішучістю своїх естетич­них оцінок, гостро критикуючи, пригадую, переклад одного Бодлерового вірша.

«Жахливий переклад», — різким голосом повторив він кілька разів, і стосувалось те, власне, не так перекладу, бо

французької мови Косинка не знав, а самої поетичної системи Бодлера, такої чужої психологічному строєві се­лянського сина, здорового й фізично, і душевно хлопця. (Щоправда, і Бодлера, і інших західноєвропейських письменників він з цікавістю читав — у перекладах, звичайно). Але то була в мене хвилинна зустріч (...) Він читав одно з своїх невеликих оповідань, чи, як він полюб­ляв говорити, одну з своїх новель (так тоді й писалося — новеля). Читав, і це був його звичай, напам’ять, що рідко траплялося між прозаїків. І знов той самий різкий металічний голос, знову та сама впевненість, рішучість. Видно було, що самому авторові подобається його твір, подобається кожна соковита, рельєфна, густо забарвлена, круга, коротка, енергійна фраза. Енергією, життєвою силою віяло й від його невисокої, міцно збудованої постаті. І це передавалося в публіку: йому охоче плескали... (М. Рил.).

•ь

Пунктуація в складному реченні

навіть на возі не відчуєш усієї принади й первозданності рідного поля. Тут кожен кущик кожен видолинок чи пагорб зберігають живу пам’ять дитинства і юнацьких літ нетлінні сліди твоїх предків односельців які обробляли цю землю оберігали ощедрювали дорідними врожаями.

Ранньої провесни коли після снігів і спраглих дощів набереться сили ця рілля освячуєшся радістю як вільготно дихає вона на повні груди видолинки і навкісні пагорби усіваються дитинносвіжою зеленню починає трубити жито дзвенять у високості золоті струни жайворонків серед розповні літа поле вигойдує половілим а затим і золотаво-брунатним дорідцям колосся по осені над розло­гою стернею тремтить живим маревом бабине літо. В будь-яку пору року Саньчине поле має свою принаду свою неповторність навіть і тоді як періщить надокучлива осіння сльота чи січе хурделиця... (В. Скурат.).

Вправа 90

Поставте потрібні розділові знаки. Вставте на місці крапок пропущені

літери. Напишіть слова разом, окремо чи через дефіс.

Біля сараю були німці. Тільк... тепер Хома помітив що вони не/висаджували двері а навпаки заб...вали їх чимось обливаюч... з/верху. Блиснув вогник в одного в руці і полум’я лизнуло масивні двері. Тої/ж миті Хома випустив чергу з автомата. Двоє чи троє одразу впали інші пр...ги- наюч...сь кинулися в/розтіч. Хаєцький майнув у/перед. Вже вискакуюч... сходами він почув як в/середині сараю страшен...о ревуть волають ніби киплять числен...і люд­ські голоси.

Об...рнувши автомат прикладом Хаєцький вдарив ним по здоровен...ому замку. В/середині одразу пр...тихло заніміло а за/мить закричало ще з більшою силою зд...чавіло страшно не/по/людськ... .

Уже тлів рукав уже потріскався приклад проте замок ие піддавався. Хаєцький оз...рнувся до/вкола побачив ула­мок рейки. Він був такий важкий що іншим разом Хома певно ні/за/що його не підняв би. Але зараз сили пом­ножились і він розмахнувся синіюч... від напруги вдарив по замку і замок ро...чахнувся.

Мимо Хоми замере...тіли смертельно/бліді спотворені жахом обличчя чоловіч... й жіноч... кістляві бе...кровні.

Лише одне якесь дівча схоже на лижницю в своїх шароварах зупинилося на Хомин оклик глянуло на нього за/мигь вирослими великими очима упало йому на груди.

Наші знеможено заплакало дівча Наші Наші А Хома веселий і радісний зривав з їхніх рукавів жовті як гус...нь нашивки і відкидав геть (О. Гонч.).

•» Вправа 91

Пунктуація в складному реченні

пробуджені очі пильно приглядаються до тієї вузької ка­люжки, якою стала шибка ... душа все більше спов­нюється певністю, що вона теж поступово золотіє, закві­таючи жовточолим соняхом (Є. Гуц.). 3. Тільки небо тоне ... пахне небом степова імла (А. Мал.). 4. Та минуло кілька днів ... знову на трасі Сімферополь—Ялта з’явилися колони автобусів із знайомими написами «Артек» (з газ.).

5. Тебе нема ... дні — як ночі ... сад хитається в журбі (В. Сос.). 6. Цвіте земля садами і людьми ... люди — дітьми, діти — таїною (П. Ск.). 7. Пройшов весняний дощик ... рідне місто ожило (з газ). 8. Ночами земля вже тужавіла ... вдень розм’якала проти сонця ... озимі посіви весело бігли вдалину (М. Ст.). 9. Вчора був я лоцманом. Синіли ... ревіли темнокосі хвилі ... сьогодні я господар вілли, Де в саду блукають пави білі (М. Рил.). 10. Дубок повертається боком до вітру, щогли зарипіли ... вже бугшприт іде над водою ... ніс ріже плюскотливу хвилю (Ю. Ян.).

•» Вправа 93

ласгь і козаки вибирають кошового й другого й третього ліія а коли вже нарешті зупиняться на комусь одному то десятеро йдугь до нього в курінь і кажугь йому що віднині вій кошовий (М. Вінгр.). 10. Скрізь у натовпі скоморохи декотрі в дивовижних масках і в несусвітнім убранні ще інші з бубнами а тамті з ведмедями на ретязях скоморохи просторікують не стидаються говорити що на думку спаде кепкують із усіх довкруги і з себе теж насміхаються на те вони скоморохи вічно ризикуючи загробним щастям і земним спокоєм говорять усе що заманеться (Я. Бічуя).

•» Вправа 94

Пунктуація в складному реченні

вою хорової культури повинна стати народна пісня (О. Деії). 3. Як піаніст Микола Лисенко написав чимало творів для фортепіано широко використавши народну мелодію ритм і образи народної пісні (В. Дяч.). 4. Від Наливайка вже як від княжого сотника вони чекали чо­гось нового і про Косинського та козаків про князя Василя Острозького та його сина Януша... 5. І покру­ченими як горохові стручки пальцями перехрестив Нали­вайка військо ріку і хмари (М. Вінгр.). 6. — Я молодиком теж вірив у фатальну заклятість, — сказав Руданський. — Пізніше перестав. І не через те що як лікар виводжу все з фізіології, а через переконання. Все залежить від того хто

і як щось робить (Вал. Шевч.). 1. Баба Секлета схоплю­ється з ліжка хворого і приносить аркуш. Такий точнісінь­ко бланк як і на залізному бильці ліжка... — Не думай же про мене лихого як за рідного болію душею за тебе молодого (В. Чередн.). 8. Кузька біжить слідом раденько виляючи хвостом він знає зараз як і торік і позаторік почнеться найвеселіша робота (Гр. Тют.). 9. Студентський поп-гурт мав великий успіх як у рідних стінах інституту так і на міжвузівських оглядах (з газ.). 10. Ще не було ріднішого як ти (Л. Кост.). 11. Проза як і драма звужуючи свій об’єкт до «народу» чи селянства прирікала себе на естетичний тупик (С. Павл.).

Вправа 96

Поставте потрібні розділові знаки. Поясніть їх синтаксичне, змістове та

інтонаційне навантаження.

1. З тернового куща недалеко стежки злетіла якась заспана пташка вона ніби зраділа з такої ранньої зустрічі з Кирилом бо не встигла розправити закляклі за ніч крила як дзвінко голосисто защебетала йому над головою п-і-і п-і-і п-і-і!.. 2. На вулицях тихо-тихо десь недалеко горить як свічка маленька крамниця вітер помалу підлизує своїми червоно-жовтими язиками іскри крутить незадово- лено полум’я по тонких балках і як звір важко дихне і перескакує до нової жертви зеленого штахету.., (Г. Кос.).

3. Батько зостався вірним своїм переконанням і вибрав перше сказавши що хоч йому дуже тяжко бачити велику перешкоду на синовому життєвому шляху коли хлопець не могтиме скінчити гімназії та йги далі але він батько волить прийняти вже таке лихо аніж висікти сина різками не бито його малим тим паче неможливо завдавати йому

такої ганьби коли він став дорослим юнаком (О. Пч.).

4. Ми мовчки встали сонце вже давно звернуло з обіду і Татарські шпилі з голими покришками підіймалися над зеленою Долиною мов стовпи до великих-великих воріт (Г. Кос.). 5. Природа ще не розгорнула всіх див своїх вона тільки що прокинулась тільки що почала творчу працю свою (О. Пч.). 6. Полковник Сашко Шостак що чорнів оселедцем між хвилями під переднім з двома гарматами возом переживав як ніхто Сашко іще звечора сам прома­цав проміряв прощупав дно і ногами і дишлом вода сягала по груди значить з табором на плечах можна було через неї брести (М. Вінгр.).

•о

Пунктуація в складному реченні

випромінюючи хоч і коротке, хоч і зжухле, та все ж таки світло; а далі вже, під ранок, вони, ніби омившися свіжі­стю, починають теж розвиднятися разом із досвітком, і недавно прижухле їхнє світло займається невбитою внутрішньою снагою. І хоч як прагла погасити їх ніч, хоч як силкувалася вбити їхню чисту душу — але не вбила, й ось тепер, при сонці, всі вони раптом вибухнули ясним цвітінням, і воно таке яскраве, що затьмарює й цей день... (Є. Гуц.).

•» Вправа 98

Вправа 99

Напишіть текст як диктант. Поясніть уживання розділових знаків та правопис виділених слів.

На схід сонця

На Федориному городі жоржини розквітли останніми. Поруч із ними ще тяглися їжакуватими голівками до нещедрого вересневого сонця блідо-рожеві айстри, папе­рово шелестіли під незримими пальцями вітру запечалені хризантеми. Хоч як кохалася у квітах Федора, та не любила подовгу просиджувати біля них без діла — відпивалося їй від незапашного цвіту журливістю осені.

Дивною була ця Федора — на селі її хто недолюблю­вав, а хто й побоювався. Суха, рівна, як палиця, і по- чоловічому висока, жилава, зодягалася у щось вдовине, чорне, запиналась грубою хусткою по самі брови і ходила селом, що та мара, неговірка і сувора.

Здавалася Федора старішою за саме село, за ту чорну землю, на якій жила. Старішою й за гай той далекий, з-за якого ранками викочувалося сонце, і тоді дерева пломе­ніли щораз, ніби охоплені пожежею; старішою за геть порослий мохом, покритий пліснявою давній колодязь біля циганської могили — лисого піщаного пагорба, що гулею вискочив серед рівного, як тарілка, степу. Усьому чорному, хмарному, прадавньому, що було у нашому селі, Федора доводилася немовби ріднею. А ще мала звичку, яка була об’єктом гострої цікавості сільських хлопчаків. У негоду чи заметіль, у днину погожу й теплу, як сон немов­ляти, у вітровій чи непролазну розталь виходила Федора в степ зустрічати сонце. Стояла, що та вогнепоклонниця, від першого промінчика до врочистого виходу з-за гаю вогненної велетенської кулі — і хилила ніколи й ні перед ким не схилену голову, і сиве пасмо вибивалося з-під чорної хустки. Колись давно, саме в такий ранковий час, фашисти розстріляли її сина, її єдину дитину. Тому й ходить зустрічати сонце. Наче хтось посилає — іди, Фе- доро, іди, може побачиш сина... (О. Ніколаєвська).

•ь

Пунктуація в складному реченні

своїх криниць талановиті майстри народної творчості... Хтось із них, може, ходить в яр весною, коли ще сплять вербові котики, до того місця, де вперше ще в дитинстві побачив, як тут на очах заструмувала водиця, згадує, як загачували її на загінчику його закоцюблі пальці, а потім пускали на прибулій скаламученій воді човники з сірни­кових коробочок. А хтось, може, рано-порано, доки спить старенька мати, вингугне крадькома навшпиньках до сіней, добудеться до рипучої скрині — єдиного спадку з діда-прадіда, торкнеться вустами не збляклого від часу вишивання прабабчиних рук, і розбрунькуєтеся його уява, спалахне фантазія. А хтось, можливо, пізнього вечора, коли після сповненого працею дня всіх зморить солодкий сон, дістане з полотняної торбини зжовклі, передривнілі аркушики, на яких неоковирними літерами записано на­родну пісню, що була, певно, дуже жалібна й сповнена болю та гіркої журби-розпуки: «До криниці ішла — на­плакалася...». А хтось... а ще хтось устане до схід сонця, принесе своє майстерське начиння до того місця, де збігає подвір’я на схилі, і візьме перші штихи лопатою: тут буде криниця. А через літо викопають криницю, і під золоту шапку осені з її глибин людина викрутить корбою відро води, вип’є кухоль цього цілющого трунку, як заповідає давній звичай, — на тих місцях, де впали крапельки води, виростуть ружі, калина, бузок...

Хто йде, погляне — і засяє його обличчя. Розпагі- няться людська щедрість, доброта... (В. Качк.).

А. Авд. — Анатолій Авдієв- ський

А. Гоя. — Андрій Головко

А. Дім. — Анатолій Дімаров

А. Любч. — Аркадій Любченко

А. Мал. — Андрій Малишко

А. Сол. — А. Соломко

1. Чайк. — А. Чайковський

Б.-І. Ант. — Богдан-Ігор Ан- тонич

Б. Лепк. — Богдан Лепкий

Б. Ком. — Борис Комар

Б. Моз. — Борис Мозоле всь- кий

Б. Ол. — Борис Олійник Вал. Шевч. — Валерій Шевчук

2. Бор. — Василь Боровий

В. Брюх. — В’ячеслав Брюхо- вецький В. Вин. — Володимир Винни- ченко

В. Дом. — Вікгор Домонтович В. Др. — Володимир Дрозд В. Дяч. — Василь Дяченко В. Євт. — Віктор Євтушенко В. Жит. — Володимир Жит­ії ик

В. Земл. — Василь Земляк

В. Іван. — Василь Іванишіщ

В. Качк. — Володимир Качкан

В. Крищ. — Вадим Крищенко

В. Мал. — Володимир Малик

В. Небор. — Віктор Неборак

В. Олеф. — Володимир Олефі- ренко

В. Пач. — Василь Пачовський

В. Підмог. — Валер’ян Підмо- гильний

В. Плуж. — Валерій Плужник В. Пол. — Валер’ян Поліщук В. Речм. — Валентин Речмедін

В. Свідз. — Володимир Свід- зінський

В. Сим. — Василь Симоненко

В. Сос. — Володимир Сосюра

В. Сухомл. — Василь Сухо- млинський

В. Чер. — Варвара Чередни­ченко

В. Чум. — Василь Чумак

В. Шевч. — Василь Шевченко Газ. — Газета

Г. Данил. — Григорій Дани- левський

Г. Кос. — Григорій Косинка

Г. Коч. — Григорій Кочур

Г. Тют. — Григорій Тютюн­ник

Гр. Тют. — Григір Тютюнник Г. Хотк. — Гнат Хоткевич Д. Біл. — Дмитро Білоус Д. Гум. — Докія Гуменна Д. Бедз. — Дмитро Бедзик Д. Павл. — Дмитро Павличко Д. Прил. — Дмитро Прилюк Др.-Хм. — Михайло Драй- Хмара

Е. Щерб. — Едуард Щербенко Є. Гуц. — Євген Гуцало Є. Дуд. — Євген Дудар Є. Мал. — Євген Маланюк Журн. — Журнал 3. Тул. — Зинаїда Тулуб І. Багм. — Іван Багмут І. Багр. — Іван Багряний І. Вирг. — Іван Вирган І. Вихов. — Іван Вихованець І. Др. — Іван Драч Г.Дз. — Іван Дзюба І. Кал. — Ігор Калинець І. Когпл. — Іван Котляревсь­кий

І. Коч. — Іван Кочерга І. Коп. — Іван Копиленко І. Малк. — Іван Малкович /. Нех. — Іван Нехода И Сенч. — Іван Сенченко І. фр_ш — і_Ван Франко І. Чен. — Іван Чендей К. Бас. — Костянтин Басенко К- Мотр. — Катерина Мотрич Л. Гл. — Леонід Глібов Л. Кост. — Ліна Костенко

Л. Письм. — Лариса Письменна

Л. Тенд. — Леонід Тендюк

Л. Уіср. — Леся Українка

М. Баж. — Микола Бажан

М. Вінгр. — Микола Вінгранов- ський

М. Гог. — Микола Гоголь

М. Груш. — Михайло Грушев- ський

М. Зер. — Микола Зеров

М. Івч. — Микола Івченко

М. Колом. — Микола Коло- мийченко

М. Коц. — Михайло Коцю­бинський

М. Кул. — Микола Куліш

М. Лазор. — Микола Лазор- ський

М. Луків — Микола Луків

М. Міщ. — Микола Міщенко

М. Наєнко — Михайло Наєнко

М. Под. — Микола Подолян

Рекл. — Реклама

М. Рил. — Максим Рильський

М. Руд. — Микола Руденко

М. Синг. — Микола Сингаїв- ський

М. Скр. — Микола Скрипник

М. Слабошп. — Михайло Сла- бошпицький

М. Ст. — Михайло Стельмах

М. Хв. — Микола Хвильовий

М. Шевч. — Михайло Шев­ченко

Нар. п. — Народні перлини

Н. Заб. — Наталя Забіла

Н.-Лев. — Іван Нечуй-Леви- цький

Н. Кир. — Надія ІСир’яи

Н. Пільг. — Ніна ГІільгук

Н. Риб. — Натан Рибак

Н. те. — Народна творчість

О. Виш. — Остап Вишня

О. Вор. — Осип Воропай

О. Гонч. — Олесь Гончар

О. Довж. — Олександр До­вженко

О. Донч. — Олесь Дончик

О. Ільч. — Олександр Ільченко

О. Ірв. — Олександр Ірванець

О. Канд. — Олег Кандиба

О. Коб. — Ольга Кобилянська

О. Коп. — Олександр Копи­ле нко

О. Луп. — Олесь Лупій

О. Ол. — Олександр Олесь

О. Ольж. — О. Ольжич

О. Пахл. — Оксана Пахловсь- ка

О. Піде. — Олександр Гіідсуха О. Пч. — Олена Пчілка О. Стор. — Олекса Сторожен- ко

О. Субт. — Орест Субтельний

О. Тарн. — Остап Гарнавський

О. Тел. — Олена Теліга

О. Чекм. — Олександр Чекми- шев

О. Чорн. — Олег Чорногуз П. Біл. — Платон Білецький П. Вор. — ГІлаюн Воронько П. Глаз. — Павло Глазовий П. Загр. — І Іавло За гребель­ний

П. Кул. — Панько Куліш

П. Мирн. — Панас Мирний

П. Мовч. — Павло Мовчан

Підр. — Підручник

П. Ск. — Петро Скунць

П. Тич. — Павло Тичина

Р. Андр. — Роман Андрія шик

Р. Іван. — Роман Іваничук

Р. Рат. — Роман Ратушний

С. Вас. — Степан Васильченко

С. Горд. — Святослав Гордин- ський

С. Добр. — Степан Добро- вольський

С. Йов. — Світлана Йовенко

С. Павл. — Соломія Павличко

С. Плач. — Сергій Плачинда Ст. Руд. — Степан Рудансь- кий

С. Скл. — Семен Скляренко

Т. Осьм. — Тодось Осьмачка

Т. Скрипч. — Тетяна Скрип - ченко

Т. Шевч. — Тарас Шевченко

У. Самч. — Улас Самчук

Ш. Руст. — Шота Руставелі

Ю. Андр. — Юрій Андрухович

Ю. Збан. — Юрій Збанацький

Ю. Муиік. — Юрій Мушкетик

Ю. Позаяк —- Юрко Позаяк

Ю. Смол. — Юрій Смолич

Ю. Тарн. — Юрій Тарнав- ський

Ю. Шев. — Юрій Шевельов Ю. Щерб. — Юрій Щербак Ю. Ян. — Юрій Яновський Я. Гал. — Ярослав Галан

Ангисуржик / За ред. О. Сербенської. Львів, 1994.

Антоненко-Давидович Б. Д. Як ми говоримо. ІС, 1991.

Бурячок А. А. Орфографічний словник. К., 1995.

Головащук С. І. Словник-довідник з правопису та слововжи­вання. ІС, 1989.

Гринчишин Д. Г., Сербенська О. А. Словник паронімів. ІС, 1986.

Караванський С. Практичний словник синонімів. ІС, 1993.

Караванський С. Російсько-український словник складної лексики. К., 1998.

Коваль А. П. Культура ділового мовлення. К., 1975.

Колотєць М. П., Регушевський Є. С. Короткий словник перифраз. ІС, 1985.

Кочерган М. Словник російсько-українських міжмовних омонімів. ІС, 1997.

Культура української мови. Довідник / За ред. В. Русанів- ського. ІС, 1990.

Непийвода Н. Сам собі редактор. ІС, 1998.

Орфографічний словник української мови. К., 1994.

Пазяк О. М._у Кисіль Г. Г. Українська мова і культура мовлен­ня. ІС, 1995.

Погрібний М. /. Орфоепічний словник. К, 1983.

Полюга Л. М. Словник антонімів. ІС, 1987.

Пономарів О. Культура слова. Мовностилістичні иоради. ІС, 1999.

Різун В. В. Літературне редагування. ІС, 1996.

Словник іншомовних слів. ІС, 1985.

Список рекомендованої літератури

Словник труднощів української мови. ІС, 1989.

Сучасна українська мова / За ред. О. Д. Понамарева. ІС, 1997.

Терлак 3. М., Сербенская А. А. Украинский язьік для начи- нающих. Львов, 1991.

Тоцька Н. /. Сучасна українська літературна мова. Фонетика. Орфоепія. Графіка й орфографія. Завдання і вправи. К., 1995.

Тоцька Н. І., Шевченко Л. Ю. Збірник вправ і завдань з фонетики. К., 1998.

Удовиченко Г. М. Фразеологічний словник української мови: У 2 т. ІС, 1984.

Українська літературна вимова і наголос. Словник-довідник. ІС., 1973.

Український правопис. ІС, 1998.

Українсько-російський і російсько-український фразеоло­гічний словник. ІС, 1978.

Універсальний довідник-практикум з ділових паперів. ІС, 1997.

Фразеологічний словник української мови: У 2 т. К., 1993.

Чак Є¹. Чи правильно ми говоримо? К., 1997.

Шевченко Л. Ю., Різун В. В., Лисенко Ю. В. Сучасна українська мова: Довідник. ІС, 1996.

Ющук І. П. Практикум з української мови. К., 1996.

Передмова . ... ... ... З

ЛЕКСИКОЛОПЯ 5

ФРАЗЕОЛОГІЯ 45

ЛЕКСИКОГРАФІЯ 54

ФОНЕТИКА 59

ФОНЕТИЧНА ТРАНСКРИПЦІЯ ... .59

ГОЛОСНІ ЗВУКИ . . 61

ПРИГОЛОСНІ ЗВУКИ .63

Губні приголосні 64

Язикові приголосні .... 66 Передньоязикові приголосні .66

Середньоязиковий приголосний )й] . 74

Задньоязикові приголосні і глотковий 75

АСИМІЛЯЦІЯ ПРИГОЛОСНИХ 77

Регресивна асиміляція приголосних за

голосом . .... 78

Асиміляція приголосних за палаталіза­цією . . 79

Асиміляція приголосних за місцем і спо­собом творення . . 81

Прогресивна асиміляція приголосних 82

ДИСИМІЛЯЦІЯ ПРИГОЛОСНИХ 84

ЧЕРГУВАННЯ ГОЛОСНИХ ТА ПРИГОЛОСНИХ 86

Чергування голосних ... 86

Найдавніші чергування голосних 86

Чергування [о] та [е] з нулем знука 87

Чергування )о] та [е] з [і] 88

Чергування | о] з |е] після шиплячих

та |й] 90

Чергування [и| з [о] 91

Позиційні чергування голосних [у], |і1 з приголосними [в], Ій] . . . .91

Чергування приголосних . . .93

Чергування груп приголосних при слово­творенні .96

СКЛАД СЛОВА 99

НАГОЛОС 101

ІНТОНАЦІЯ 105

ОРФОЕПІЯ 113

ОРФОЕПІЧНІ НОРМИ ТА ЇХ ЗНАЧЕННЯ . . . . 113

ЗРАЗОК ПОВНОГО ФОНЕТИЧНОГО АНАЛІЗУ У ЗВ’ЯЗКУ З ОРФОГРАФІЧНИМ, ГРАФІЧНИМ ТА ОРФОЕПІЧНИМ СЛОВА ЛЛЄТЬСЯ . ... 120

ГРАФІКА ТА ОРФОГРАФІЯ 123

ПРИНЦИПИ УКРАЇНСЬКОГО ПРАВОПИСУ . 123

ГОЛОСНІ 129

Правопис ненаголошених голосних у коренях слів . . 129

Правопис голосних е—и, о—а у дієслів­них коренях .131

Правопис и та і в коренях слів 132

ГОЛОСНІ У СЛОВАХ ІНШОМОВНОГО ПОХОД­ЖЕННЯ 133

Правопис и, і, ї 133

Правопис е, є 135

Голосні у префіксах іншомовного поход­ження 136

ГОЛОСНІ У РОСІЙСЬКИХ ТА ІНШИХ СЛОВ’ЯН­СЬКИХ ПРІЗВИЩАХ І ГЕОГРАФІЧНИХ НАЗВАХ 139

Правопис е, є . 139

Правопис и, і, ї 140

ПРИГОЛОСНІ . 143

Правопис подвоєних приголосних 143

Спрощення в групах приголосних . .149

Зміни приголосних при словозміні та словотворенні

Зміни та правопис кореневих приголос­них при сполученні їх із суфіксами -ськ(ий), -ств(о) 152

Зміни і правопис приголосних при тво­ренні похідних іменників та прикметни­ків .153

Особливості правопису приголосних при творенні вищого ступеня порівняння при­кметників та прислівників 154

Правопис приголосних при чергуванні їх у дієслівних формах .155

Зміни приголосних к, ц перед суфіксом

-н- 156

ВЖИВАННЯ АПОСТРОФА 158

ВЖИВАННЯ М’ЯКОГО ЗНАКА 160

ПРАВОПИС ПРЕФІКСІВ 168

ВЖИВАННЯ ВЕЛИКОЇ ЛІТЕРИ (БУКВИ)

І МАЛОЇ 172

Велика літера у власних назвах осіб, за­гальних назвах людей, назвах посад, звань, чинів, титулів тощо 172

Велика літера в географічних та астроно­мічних назвах 174

Назви держав, організацій, політичних партій, установ, історичних епох ... 176

Назви сортів рослин, вин, порід тварин . 178

Назви транспортних засобів 180

Умовні власні назви, абревіатури 181

СЛОВОТВІР ¹⁸⁴

СПОСОБИ СЛОВОТВОРЕННЯ 190

Суфіксальний спосіб . ^ 191

Префіксальний спосіб 194

Префіксально-суфіксальний спосіб 196

Осново- і словоскладання 196

Абревіатури 199

Лексико-синтаксичний спосіб 201

Морфолого-синтаксичний спосіб .201

Лексико-семантичний спосіб . 202

ЧАСТИНИ І ЧАСТКИ МОВИ 203

ПРАВОПИС ІМЕННИКІВ .205

Закінчення іменників .205

Суфікси іменників . , . 211

ПРАВОПИС ПРИКМЕТНИКІВ . 214

Закінчення прикметників .214

Суфікси прикметників .217

ПРАВОПИС СКЛАДНИХ СЛІВ 220

Загальні правила правопису складних

слів 220

Складні іменники 221

Складні прикметники .224

ОСОБЛИВОСТІ ВІДМІНЮВАННЯ ТА ПРАВОПИСУ

ЧИСЛІВНИКІВ .230

ПРАВОПИС ДІЄСЛІВ 234

Закінчення дієслів 234

Суфікси дієслів . 237

ПРАВОПИС ПРИСЛІВНИКІВ . 240

ПРАВОПИС ПРИЙМЕННИКІВ 244

ПРАВОПИС СПОЛУЧНИКІВ . 249

ПРАВОПИС ЧАСТОК 256

ВПРАВИ НА ПОВТОРЕННЯ 262

ОСНОВИ ПУНКТУАЦІЇ 272

РОЗДІЛОВІ ЗНАКИ ПОЧАТКУ ТА КІНЦЯ

РЕЧЕННЯ .278

ПУНКТУАЦІЯ В ПРОСТОМУ РЕЧЕННІ 282

Тире між підметом і присудком , , 282

Тире в неповному реченні 285

Тире як знак індивідуального стилю

автора 286

Розділові знаки при однорідних членах

речення . 289

Кома між однорідними означеннями . 293 Пунктуація при однорідних членах

з узагальнювальними словами , 296

Розділові знаки при відокремлених членах

речення 297

Відокремлені узгоджені означення . .298

Відокремлені неузгоджені означення . 299

Відокремлені прикладки .... .301

Відокремлені обставини .... . зоб

Відокремлені додатки 309

Відокремлені уточнювальні слова ... 310

Розділові знаки при вставних і вставлених конструкціях 313

Розділові знаки при звертанні . 320

Розділові знаки при вигуках, стверджуваль­них, заперечних та питальних словах . .321 ПУНКТУАЦІЯ В СКЛАДНОМУ РЕЧЕННІ 325

Розділові знаки в складносурядних реченнях 325

Розділові знаки в складнопідрядних реченнях ... .331

Пунктуація в порівняльних конструкціях 334

Розділові знаки в складних безсполучни­кових реченнях .339

Пунктуація в складних синтаксичних конструкціях ... 346

Пунктуаційно-орфографічний комплекс у контексті з прямою мовою та цитатами 352

Завдання на повторення . . 359

Список умовних скорочень 374

Список рекомендованої літератури 377

Пазяк Ольга Михайлівна Сербенська Олександра Антонівна Фурдуй Марія Іванівна Шевченко Людмила Юріївна

УКРАЇНСЬКА МОВА

Практикум

Художнє оформлення та редагування О. 1\ Григора Технічний редактор Л. І. Швець Коректори А. В. Дрожжина, Л. Ф. Іванова,

А. І. Бараз, А. В. Бородавко Оператор II. В. Громова

Підп. до друку 29.02.2000. Формат 84 х 108/32. Іїапір офсет, № 1.

Гарн. Тип Гаймс. Друк офсетний. Ум друк, арк. 20,16. Ум. фарбовідб. 20,58. Обл.-вид. арк. 21,3. Вид. № 3978. Зам. № 0-33

Видавництво «Либідь» при Київському університеті 01001 Київ, вул. Хрещатик, 10

Свідоцтво про державну реєстрацію № 05591690 від 23.04.94

ВАТ “Білоцерківська книжкова фабрика” 09117 м. Біла Церква вул. Л.Курбаса, 4