Зразок повного фонетичного аналізу

|л'| —приголосний, передньоязиковий, альвеолярний, зімкнено-прохідний, боковий, сонорний, м’який;

[Л'І — характеристика така сама;

|е| — голосний, переднього ряду, середнього підняття, нелабіалізований, наголошений;

(ц'| — приголосний, передньоязиковий, зімкнено- щілинний (африкат), шумний, глухий, м’який;

[Ц'1 — характеристика така сама;

[а] — голосний, заднього ряду, низького підняття, нелабіалізований, ненаголошений.

4. У процесі вимови в слові відбуваються асимілятивні зміни звуків |т'] і |с']: регресивна і прогресивна, повна, суміжна за способом і місцем творення асиміляція, в результаті якої |т'1, [с'] -> [ц'], |с'] -> |ц':]. Звукові зміни не передаються в орфографічному письмі. В аналізова­ному слові наявне асимілятивне подвоєння звуків: |л'] -4 |й| -> |л':1 — прогресивна, повна, суміжна, за способом і місцем творення асиміляція, відбита в орфографічному письмі.

5. Чергування голосних і приголосних при зміні ана­лізованого слова і при словотворенні не виявляється.

6. На початку словоформи вимовляється два м’які звуки |л':] у сполученні з наступним |е|; [т'] і [с'] вимов­ляються як два м’які [ц':1.

7. Орфограми аналізованого слова лається:

а) подвоєння літери ел для позначення двох фонем |л') і Іл'І;

б) літери є, я позначають фонеми |е], [а] після м’яких приголосних;

в) літери те, м’який знак, ес позначають фонеми |т'], [с'І, які вимовляються як [ц':].

* 12. Правила і принципи правопису орфограм:

а) в особових формах дієслова лити літера л [ел] под­воюється перед ю, є; дві літери ел, ел, позначаючи подвоєння м’яких приголосних фонем між голосними, пишуться за фонетичним принципом;

б) голосні |е], [а] після м’яких приголосних познача­ються літерами є, я, що пишуться за традиційним прин­ципом;

в) у дієслівних формах третьої особи однини і мно­жини після т [те] перед часткою -ся пишеться м’який знак за фонетичним принципом. Кінець слова -ться у формах дієслів третьої особи пишеться за морфологічним прин­ципом.

•>

ь

ПРИНЦИПИ УКРАЇНСЬКОГО ПРАВОПИСУ

Графіка (гр. £гарЬіко8 від £гарЬо — пишу, креслю, малюю) — це сукупність усіх засобів даної писемності, сукупність накрес­лень, якими усне мовлення передається на письмі. Під цим терміном також розуміють систему співвідношень між літерами алфа­віту і звуками мови. Графіка визначає ті можливості, що їх дає письмо для передачі окремих звуків і словосполучень. Для графі­ки важлива лише звукова сторона мови, а етимологічні та морфологічні моменти для неї суттєвого значення не мають.

Ступінь досконалості графічної системи визначається тим, наскільки точно літери письма відповідають звукам (фонемам) мов­лення. Сучасна українська графіка в цьому відношенні одна з найдосконаліших, тому що більшість літер українського алфавіту однозначні.

Найважливішим принципом графіки є відповідність між алфавітом і системою зву­ків (фонем) певної мови. Для раціональної побудови графіки ставляться такі основні вимоги: 1) кожна літера повинна позначати звук, тобто не повинно бути літер, які не позначають звука; 2) кожна літера позначає