81. Державне мито, його хар-ка.

Державне мито - це податок з юр. або фіз. осіб за вчин. в їхніх інтересах юридичних дій та видачу документів.

Платниками державного мита на території Укр. є фізичні та юридичні особи за вчин. в їхніх інтересах дій та видачу документів, що м. юридичне знач., уповноваженими на те органами.

Державне мито справляється:1) з позовних заяв; 2) із зустрічних позовних заяв; 3) із заяв третіх осіб, які заявляють самостійні позовні вимоги на предмет спору між сторонами; 4) із скарг громадян на ріш., дії або бездіял. держ. органів, юридичних або посадових осіб у сфері управлінської діял.; 5) із скарг на ріш., прийняті щодо релігійних організацій;6) із касаційних скарг на ріш. судів;7) із скарг на ріш., що набрали законної сили;8) із заяв і скарг у справах окремого провадж.;9)за повторну видачу копії судового ріш., ухвали, постанови.

82. Бюджет як фін. Категорія, його сутність, функц., роль і поняття.

Бюджет — це фонд фін. ресурсів, який перебуває у розпорядж. органів виконавчої влади певного рівня й використов. для викон. покладених на них функцій, передбач. конституцією. Ек. природа бюджету полягає в тому, що виникає об'єктивна необхідність у розподілі й перерозподілі валового внутрішнього продукту між галузями ек., верствами насел. й територіями з метою підвищ. ефективності ек. та добробуту громадян. Ринкова модель ек., а також усі без винятку інші моделі не можуть існувати й розвиватися без втруч. держави в процеси розподілу й перерозподілу новоствореної вартості в суспільстві. Для цього використов. фінанси, а бюджет є конкретною формою реалізації функцій держави. З розвитком цивілізації бюджет стає унікальним інструментом здійсн. економічної політики, не лише за ринкових умов, а й у тоталітарних, монархічних та інших системах. В ньому сконцентровані інтереси держави, підприємців і насел. Між ними ведеться постійна боротьба за задовол. власних потреб. Об'єктом цих інтересів завжди є валовий внутрішній продукт, власне напрямки та методи його розподілу й перерозподілу. Бюджет, в основному, відображ. вторинний перерозподіл, тобто після первинного розподілу валового внутрішнього продукту на основні його складові здійсн. вторинний перерозподіл за допомогою податків і над. за рахунок бюджету громадянам суспільних благ і послуг. Над. населенню суспільних благ стає однією з функцій-держави в економіці вільної конкуренції, фінансув. яких здійсн. за рахунок державного та місцевих бюджетів. Ек. природа бюджету якраз проявляється в тому, що за його допомогою держава надає суспільству унікальні блага й послуги, які істотно вплив. на рівень добробуту та якість життя. До таких благ належать оборона країни, національна безпека й правопорядок, благоустрій, захист довкілля, освіта, охорона здоров'я, наука, культура тощо. Бюджет, будучи дуже складним і багатогранним явищем, повинен розглядатися з декількох сторін: як ланка держ. фінансів, як централізований фонд фін. ресурсів, як фін. план держави. Ек. категорія — бюджет виражає взаємозв'язок, що виникає між державою та іншими учасниками суспільного виробництва в процесі розподілу та перерозподілу вартості валового внутрішнього продукту шляхом створ. централізованого та децентралізованих фондів фін. ресурсів і їх використ., на цілі розширеного відтвор. та-підвищ. рівня життя суспільства. Фіскальна функція бюджету полягає у вилуч. за допомогою податків та інших джерел, які м. допоміжний характер, частини доходів громадян, підприємств, установ, організацій для утрим. державного апарату, виробництва суспільних благ, тобто забезпеч. тих видів діял., які не м. власних джерел доходів (природоохоронні заходи, архіви, бібліотеки тощо), або ж м. недостатні для забезпеч. належного рівня розвитку джерела фінансув. (фундаментальні наукові дослідж., оперні театри, музеї тощо). Розподільча функція бюджету полягає в тому, що акумульовані в державному бюджеті грош. засоби уряд використ. для перерозподілу, спрямовуючи їх на розвиток виробничої та соціальної інфраструктури, інвестув. в капіталомісткі галузі з тривалим строком окупності витрат, на структурну перебудову, прискор. НТП, зрост. життєвого рівня насел., виріш. соціальних проблем. Стимулююча функція бюджету проявляється в тому, що, змінюючи базу та ставки оподаткув., використовуючи пільги, тарифи тощо, уряд здійснює стимулюючу (обмежувальну) політику, впливаючи на циклічні колив. ек., зміну її структури тощо. Контрольна функція бюджету викон. завдяки тому, що він у грошовому вираж. віддзеркалює відтворювальний суспільний процес, виявляє ек. пропорції, відхил. від рівноваги тощо.

Отже, за різними визнач.ми бюджет - це головний фін. план держави; найбільший централізований грошовий фонд, що перебуває у розпорядж. уряду; грошове вираж. збалансованості надходжень та видатків до державної казни за певний період. Головне признач. бюджету — регулювати розподіл і перерозподіл валового внутрішнього продукту за підрозділами виробництва, галузями ек., адміністративно-територіальними утвор.ми, верствами насел., ґрунтуючись на потребах ринкового господарства відповідно до визначеної фін. політики.