1. Розподільна;

2. Контрольна.

Суть розподільчої функц. полягає в тому, що фінанси виступ. інструментом розподілу і перерозподілу.

Механізм дії розподільної функц. фінансів пов'язаний зі схемою розподілу ВВП. Він включає в себе кілька стадій:

1. первинний розподіл – це розподіл заново створеної вартості й формув. первинних доходів суб'єктів, зайнятих у створ. ВНП. Первинними доходами на цій стадії виступ.: у фіз. осіб – заробітна плата, у юридичних осіб – прибуток, у держави – прибуток державного сектора, що централіз. в бюджеті й надходж. від держ. послуг, ресурсів, угідь тощо.

2. перерозподіл полягає у створ. й використ. централізованих фондів. За рівнем централізації вони поділяються на загальнодержавні, відомчі й корпоративні. Загальнодержавні включ. бюджет і фонди цільового признач. Відомчі – це фонди, що створ. міністерства і відомства. Корпоративні фонди передбач. централізацію частини доходів структурних підрозділів у корпоративних об'єдн.х.

Перерозподіл включає 2 етапи:

вилуч. частини доходів у одних суб'єктів і формув. централізованих фондів. На даному етапі форм. вторинні доходи суб'єктів, що створ. ці фонди;

використ. централізованих фондів і формув. доходів окремих суб'єктів. На цьому етапі можуть формуватись як первинні доходи – заробітна плата фіз. осіб, які працюют у бюджетній сфері, так і вторинні доходи у вигляді різних виплат і над. безплатних послуг із централізованих фондів. Первинні доходи знову ж таки підляг. перерозподілу, якщо це передбачено.

3. вторинний розподіл – це другий етап перерозподілу в частині формув. первинних доходів фіз. осіб, які зайняті в бюджетній сфері. Тобто він властивий саме тим, хто не бере участі у первинному розподілі.

Суть контрольної функц. полягає в тому, що фінанси виступ. інструментом контролю за формув.м і використ.м доходів суб'єктів обмінно-розподільних відносин. У процесі цього контролю охопл. вся діял. юридичних і фіз. осіб та держави.

Контрольна функція знаходить свій прояв у фінансовому контролі. Необхідність контролю випливає з того, що фін. відносини м. яскраво виражений протиречивий характер, оскільки кожний суб'єкт прагне отримати якомога більше. Саме для того, щоб в процесі розподілу ВВП окремі суб’єкти не привласнювали неналежну їм частку, необхідний постійний всеохоплюючий фін. контроль.

Фін. контроль виступає у таких формах:

• державний;

• відомчий;

• внутрішній;

• незалежний;

• суспільний.

3. Функц. Фінансів як виявл. Сутнісних ознак і суспільного признач. Фінансів.

Прояв сутності фінансів в дії розгляд. через характеристику функцій, які притам. даній категорії.

Вивчаючи функц. фінансів, необхідно зрозуміти, що функц. завжди похідні від сутності, яку вони вираж. і показ. як, яким чином реаліз. суспільне признач. даної економічної категорії. Оскільки специфічне суспільне признач. фінансів- забезпечити розподіл і перерозподіл вартості валового внутрішнього продукту, вираженої в грош.й формі, між різними суб'єктами господарюв. і напрямами цільового використ., сутність фінансів проявляється, перш за все, через розподільну функцію.

Розподільнафункція фінансів

Об'єктами дії розподільної функц. фінансів виступ. вартість валового внутрішнього продукту, а також частина національного багатства, яка приймає грош. форму (при перерозподілі раніше накопич. виробнич. потенціалу, покриття збитків від стихійних лих і т.п.).

Суб'єктами при фінансовому методі розподілу є юридичні і фізичні особи, в розпорядж. яких форм. фонди цільового признач., а також держава.

Розподільна функція фінансів реаліз. в процесі первинного і вторинного розподілу (перерозподілу) вартості суспільного продукту.

Однак первинні доходи не форм. суспільні грош. фонди, достатні для розвитку пріоритетних галузей ек., забезпеч. обороноздатності держави, задовол. соціальних потреб насел. Тому об'єктивно необхідним є подальший перерозподіл національного доходу.

 В результ. перерозподілу створ. вторинні або похідні доходи. До них відносяться доходи, отримані в невиробничій сфері, податки.

Перерозподіл частини сукупного суспільного продукту необхідний також для міжтериторіального і міжгалузевого перерозподілу коштів, перерозподілу доходів між різними групами насел. Провідну роль в подальшому перерозподільному процесі відіграє держава. В процесі перерозподілу на загальнодержавному рівні можна виділити окремі стадії перерозподільчих процесів. Спочатку відбув. мобілізація і формув. загальнодерж. фондів (Держ. бюджету і цільових загальнодерж. позабюджетних фондів), потім стадія використ. цих фондів – направл. коштів на розвиток пріоритетних галузей нар1 господарства, соціально-культурні міроприємства, управл., оборону, виплату пенсій і т.і. Звідси виник. відносини вторинного, третинного і т.і. порядків перерозподілу. Кінцевим результатом перерозподільного циклу є те, що одна частина перерозподільних грош. ресурсів через механізм бюджетного фінансув. знову переходить у сферу матеріального виробництва, щоб почати новий цикл первинного розподілу з послідуючим перерозподілом, інша частина перерозподілених грош. ресурсів переходить у сферу спожив. (освіта, охорона здоров'я, культура, оборона, держуправл. і т.і.)

Таким чином, приймаючи активну участь в розподілі і перерозподілі національного доходу, фінанси сприяють трансформації пропорцій, що виникли при первинному розподілі національного доходу, в пропорції його кінцевого використ.

Перерозподіл національного доходу в Укр. відбув. в інтересах структурної перебудови нар1 господарства, розвитку пріоритетних галузей ек., на користь найменш забезпечених верств насел. (пенсіонерів, інвалідів, одиноких матерів і багатодітних сімей).

Контрольнафункція фінансів

Основу контрольної функц. фінансів складає рух фін. ресурсів, який відбув. у фондовій і нефондовій формах. Через кількісний вираз фін. ресурсів фінанси здатні кількісно відображати вартісні пропорції, що форм. в суспільстві і контролювати їх. Саме завдяки контрольній функц. фінансів суспільство контролює повноту і своєчасність забезпеч. фін.и ресурсами різних суб'єктів господарюв., включаючи державу, економне і ефективне використ. коштів.

Контрольна функція діє не ізольовано, а в тісній єдності з розподільною.

Деякі економісти ствердж., що фінансам притам. й інші функц.: оперативна, регулююча, стимулююча, перерозподільна, відтворювальна, формув. грош. фондів, використ. грош. фондів, стабілізаційна функція.

 В літературі можна знайти твердж., що фінанси викон. і виробничу функцію. Не применшуючи значимості таких підходів можна зауважити, що фінанси держави відігр. важливу роль у розширеному відтвор. саме завдяки розподільній функц.

 Фінанси, породжені розподільним процесом, тобто ек.и відносинами, пов'язані з розподілом і перерозподілом вартості суспільного продукту, використов. на всіх стадіях його руху: виробництва, розподілу, обміну і спожив.

 Фінанси, як ніяка інша ек. категорія (ціна, кредит, заробітна плата і т.і.) дозволяють пристосувати (трансформувати) потреби виробництва до потреб спожив. Без фінансів неможливо забезпечувати індивідуальний і суспільний кругообіг виробничих фондів на розширеній основі, регулювати галузеву і територіальну структуру ек., стимулювати підвищ. ефективності виробництва і задовольняти інші суспільні потреби.

Об"єктивна необхідністьь фінансів

 Фінанси об'єктивно необхідні, так як зумовлені потребами суспільного розвитку. Їх функціонув. дозволяє сформувати у розпорядж. господарюючих суб'єктів і держави необхідні фін. ресурси. Державному бюджету належить центральне місце в системі держ. фінансів. Він охоплює всі сфери економічної діял. держави. Вони певною мірою доповн. державний бюджет, проте специфіка їх полягає у тому, що ці фонди м. строго цільове признач. і на інші цілі не повинні використовуватись.

 Виникн. фін. відносин як і їх відмир. є об'єктивними процесами, які не пов'язані з діяльністю держави. Держава може лише впливати на розвиток фін. відносин; вводити чи відміняти конкретні види платежів, змінювати форми використ. фін. ресурсів і т.і.

 В повсякд.й господар. діял. важлива не сама по собі категорія фінансів, а конкретні форми прояву фін. відносин, види яких встановл. державою. Визначаючи організаційні форми прояву категорії фінанси, держава використ. ост. як активний інструмент управл. економікою.