15. Фін. Ринок.

Фін. ринок — це сукупн. обмінно-перероз-подільних відносин, пов'язаних з процесами купівлі-про­дажу фін. ресурсів, необхідних для здійсн. виробничої та фін. діял. Відносини обміну пов'язані з перед.м одним суб'єк­том іншому за відповідну плату (проценти, дивіденди, дис­контні скидки тощо) права на тимчасове чи постійне ви­корист. фін. ресурсів. Таке перед. може здійснюватись прямо чи через фін. посередників (комерц. банки, інвестиційні фонди та ін.). При безпо­середніх взаємовідносинах операції з купівлі-продажу ре­сурсів відображ. як відносини обміну (перед. права використ.), так і перерозподілу цих ресурсів між влас­ником і користувачем. При участі у торгівлі фін. посередників відносини з ними продавців і покупців ресурсів є відносинами обміну, а перехід ресурсів від власника до ко­ристувача — відносинами перерозподілу. За економ. сутністю фін. ринок — це сукупн. ек. відносин, пов'язаних з розподілом фін. ре­сурсів, купівлею-продажем тимчасово вільних грош. коштів і ЦП. Об'єктами відносин на фінансовому ринку є грошово-кредитні ресурси, ц. папери та фін. послуги, суб'єктами відносин — держава, підпр-ва різних форм власності, окремі громадяни. Фін. ринок являє собою механізм перерозподілу фін. ресурсів підприємств і нагромаджень насел. між суб'єктами господарюв. і галузями ек., «зв'язув.» частини грош. коштів, не забезпечених споживчими товара­ми, а також засобом покриття дефіциту Держ. бюджету. В організаційному плані фін. ринок — це сукупн. ринкових фін. інституцій, що супроводж. потік коштів від власників фін. ресурсів до позичальників. До них нале­жать комерц. банки, валютні та фондові біржі, інвестиційні фонди компаній, лізингові організації, пенсійні та страх. фонди, національний банк, позабіржові торговельні системи, розрахунко­во-клірингові організації, депозитарії, інвестиційні керуючі реєст­ратори, інші фін. інституції, які відповідно до чинного зако­нодавства можуть здійснювати операції на фінансовому ринку. Сегменти: кредитний ринок, ринок ЦП , За формою: Ринок грошей і Ринок капіталів Фін. ринок досягає найбільшої ефективності, коли за-діяні усі його складові: ринок грошей, ринок кредитів, ринок ЦП, ринок фін. послуг.

16. Передумови виникн. Фін. Ринку. Фін. Ринок як ек. Категорія, його сутність, функц. Та роль у ринковій економіці. Взаємозв'язок фін. Ринку зі сферами і ланками фін. Системи.

Фін. ринок є складовою сферою фін. системи тіль­ки в умовах ринкової ек., коли переважна частина фін. ресурсів мобіліз. суб'єктами підприємн. діял. на засадах їх купівлі-продажу. По суті, це інфраструктура фін. системи, яка забезпечує функціонув. насамперед базової сфе­ри — фінансів суб'єктів господарюв. В умовах адміністративної ек. фін. ринку практично не існувало, оскільки фор­мув. ресурсів та їх перерозподіл здійснювалися на директивних засадах через бюджет та банківську систему. Навіть кредитні ресур­си виділялися згідно з планом, а не на засадах торгівлі ними. За умов централізованого формув., розподілу і перерозподілу фін. ресурсів у адміністративному порядку потреби у відповідній ін­фраструктурі — фінансовому ринку — просто не було.

Фін. ринок досягає найбільшої ефективності, коли за-діяні усі його складові: ринок грошей, ринок кредитів, ринок ЦП, ринок фін. послуг.

Усі ці складові фін. ринку перебув. у тісному вза­ємозв'язку. Наприклад, збільш. обсягу вільних грош. коштів, що є у насел. і підприємств, веде до розшир. ринку кредитів і ЦП. І навпаки, випуск ЦП зни­жує потребу у фінансув. нар1 господарства за рахунок кредитів і акумулює тимчасово вільні грош. кошти інвесторів.

Взаємозв'язок кред. ринку і ринку ЦП про­являється в їх сек'юритизації. З 1 боку, кредити м. ха­рактеристики ЦП, оскільки приносять дохід і оберт. (тобто куп. і прод.). З іншого боку, ц. папери є документами, що підтвердж. боргові або пайові зо­бов'яз. на кредит. ринку.

Основне признач. ринку грошей полягає у забезпеч. оптимал. структури грошової маси та її кругообігу. Обсяг цього ринку визнач. кількістю грошей в обігу, а його струк­тура — співвіднош.м різних грош. агрегатів. Оскільки рошовий ринок охоплює всі аспекти використ. грошей, у тому числі як засобу нагромадж. і платежу, то саме у цьому сегменті він пересік. із фін. ринком.

Складовою ринку грошей є національний валютний ринок, на якому предметом торгівлі є іноземна валюта. Об'єкт валютного ринку— валютні операції з продажу й обміну національної та інозем. валют. До суб'єктів ринку належать продавці валюти, її покупці й посередники: банки, валютні біржі, брокерські фірми, підприємницькі структури, міжнародні валютні, кредитні й фін. організації. Обов'язковим суб'єктом валютного ринку є також держава, яка своїм законодавством установлює правила функціонув. валютного ринку. Операції купівлі-продажу ва­люти можуть здійснюватись з різними цілями. Суб'єкти підприємн. діял. куп. валюту для провед. міжнарод. розрахунків. Комерц. банки здійсн. валютні операції як за доруч.м клієнтів, так і з метою отрим. доходів (ва­лютні спекуляції). Центральні банки можуть здійснювати як комерц. операції з іноземною валютою, так і валютні інтервен­ції. Звідси можна визначити такі функц. валютного ринку:

• своєчасне здійсн. міжнарод. розрахунків, страхув. валют. ризиків;

• регулюв. валют. курсів і диверсифікація валют. резервів;

• регулюв. ек. і соціальних процесів у державі.

Сутність та роль фін. ринку в економіці держави найбільш повно розкрив. в його функціях, основними з яких є: 1) мотивована мобілізація заощаджень приватних осіб, приватного бізнесу, держ. органів, зарубіжних інвесторів та трансформація акумульованих грош. коштів у позичковий та інвестиційний капітал; 2) реалізація вартості, втіленої у фін. активах, та організація процесу довед. фін. активів до споживачів (покупців, вкладників); 3) перерозподіл на взаємовигідних умовах грош. коштів підприємств із метою їх ефективнішого використ.; 4) фін. обслуговув. учасників ек. кругообігу та фін. забезпеч. процесів інвестув. у виробництво, розшир. виробництва та дольової участі на основі визнач. найбільш ефективних напрямів використ. капіталу в інвестиційній сфері; 5) вплив на грошовий обіг та прискор. обороту капіталу, що сприяє активізації ек. процесів; 6) формув. ринкових цін на окремі види фін. активів; 7) страх. діял. та формув. умов для мінімізації фін. та комерційних ризиків; 8) операції, пов’язані з експортом-імпортом фін. активів; інші фін. операції, пов’язані із зовнішньоеконом. діяльністю; 9) кредитув. уряду, місцевих органів самоврядув. шляхом розміщ. урядових та муніципальних ЦП; 10) розподіл держ. кредитних ресурсів і розміщ. їх серед учасників ек. кругообігу тощо.