- •І модуль Тема і. Філософія, її проблематика та функції
- •Що таке предмет філософії?
- •З чого і як «народжується» філософія?
- •Які головні проблеми філософського знання?
- •Визначення сутності духовного життя суспільства і людини, структури і форм суспільної свідомості.
- •У чому полягає сутність світогляду, яка його структура й основні історичні типи?
- •5. Які основні функції філософії?
- •Література
- •Тема іі. Стародавня філософія
- •Які проблеми розглядала староіндійська філософія?
- •До ортодоксальних філософських систем відносяться:
- •2. Що розкриває філософія Стародавнього Китаю?
- •Серед послідовників Конфуція були:
- •3. Що таке досократична філософія?
- •Завдяки творчості софістів:
- •4. Чого навчав Сократ?
- •Що таке філософський ідеалізм Платона?
- •Вчення Платона про державу:
- •Що особливого у вченні Арістотеля?
- •Погляди Арістотеля на державу:
- •Чого навчали філософи доби еллінізму?
- •Основні ідеї стоїків:
- •Основними ідеями епікурійства вважаються:
- •Література
- •Тема ііі. Філософія середньовіччя та епохи відродження
- •Які особливості філософії Середньовіччя?
- •Що є визначальним у філософії епохи Ренесансу?
- •Література
- •Тема IV. Філософія нового часу
- •Що таке емпіризм і раціоналізм у філософії Нового часу?
- •У філософії держави д. Локк навчає:
- •Які основні філософські ідеї французького Просвітництва?
- •Література
- •Тема V. Німецька класична філософія
- •Що таке критична філософія і. Канта?
- •Чітке визначення пізнавальних можливостей людського розуму;
- •Дослідження межі, яку розум не здатен перетнути в пізнавальному процесі.
- •Зміст учення про волю і. Канта такий:
- •Що означає абсолютний ідеалізм г. Гегеля?
- •Внесок г. Гегеля у вчення про діалектику:
- •Що пояснює філософський антропологізм л. Фойєрбаха?
- •Література
- •Тема vі. Філософія марксизму
- •Чому марксистська філософія вважалася взірцем діалектичного мислення?
- •Який зміст марксистської теорії розвитку суспільства?
- •Який основний зміст марксистської антропології?
- •Як тлумачив діамат в. Ленін?
- •Сутність істини складна:
- •Як в. Ленін інтерпретував істмат?
- •Роль народу та особи в історії така:
- •Література
- •Тема vіі. Українська філософія
- •Які світоглядні уявлення праукраїнців?
- •Як зароджувалася українська філософія?
- •Як формувалася українська класична філософія?
- •Як розвивали філософію випускники Києво-Могилянської академії?
- •Як відбувався розвиток української національної ідеї?
- •Головні ідеї “Закону Божого” такі:
- •Яка мета громадівського руху?
- •Які філософські погляди представників «Молодої України»?
- •Яка доля української філософії в радянську добу?
- •Що таке філософія в незалежній Україні?
- •Які особливості філософії української діаспори?
- •Література
- •Тема vііі. Новітня філософія
- •Які особливості Новітньої філософії?
- •Який філософський зміст ірраціоналізму хх ст.?
- •Що таке містика хх століття?
- •Що таке сучасна релігійна філософія?
- •Який зміст раціоналізму в Новітній філософії?
- •У чому суть проблеми існування в мові?
- •Що таке герменевтика?
- •2) У житті необхідно толерантно ставитися до чужих думок, інших культур, традицій, вірувань;
- •3) Невтомне пізнання світу життя є важливою умовою його збереження.
- •Що таке феноменологія?
- •Чому позитивізм є філософією науки?
- •Що таке філософія техніки?
- •Література
- •Іі модуль Тема іх. Філософські проблеми буття і матерії
- •У чому сенс філософської проблеми буття?
- •Який філософський зміст поняття «матерія»?
- •Як співвідносяться категорії «буття», «матерія», «субстанція»?
- •Чому рух є атрибутом матерії?
- •Як співвідносяться категорії «рух» і «розвиток»?
- •Які є пояснення категорій «простір» і «час»?
- •7. Яка суть «природного» і «штучного» світів?
- •Література
- •Тема х. Свідомость як філософська проблема
- •Як вирішується філософська проблема свідомості?
- •2. Яка природа свідомості?
- •3. Як виникла свідомість?
- •4. Яка структура свідомості, її основні рівні та функції?
- •5. Що таке ілюзорна свідомість?
- •6. Який взаємозв’язок свідомості та мови?
- •Література
- •Тема хі. Діалектика
- •Які основні принципи діалектики?
- •Який головний зміст категорій діалектики?
- •Що відбивають категорії структурованості буття?
- •Що розкривають категорії детермінації буття?
- •Який прояв закону взаємного переходу кількісних і якісних змін?
- •Як діє закон єдності і боротьби протилежностей?
- •Як проявляється закон заперечення заперечення?
- •Які є альтернативи діалектики?
- •Як співвідносяться діалектика і метафізика?
- •Література
- •Тема хіі. Проблема пізнання у філософії
- •Які етапи розвитку пройшла гносеологія?
- •2. Яка природа та структура пізнавальної діяльності і що таке істина?
- •3. Які основні форми і функції практики у процесі пізнання?
- •4. Які основні форми донаукового пізнання ?
- •5. Які основні етапи історії науки і їх особливості?
- •6. Чи існують загальні закономірності розвитку науки?
- •7. Які особливості наукового пізнання?
- •8.У чому суть проблеми «сцієнтизм – антисціентизм»?
- •9. Які основні форми наукового пізнання?
- •10. Що таке методологія наукового пізнання?
- •11. Які функції філософії в науковому дослідженні?
- •Література
- •Яка специфіка соціального пізнання?
- •3. Що є підґрунтям розвитку суспільства?
- •4. Якщо соціум розвивається за власними законами, то яка їх специфіка?
- •5. Як співвідносяться необхідне і випадкове в розвитку суспільства зі свободою людини?
- •Література
- •Тема хiv. Природні умови суспільного буття
- •Що таке природа і як розвивалися погляди на природу в історії філософської думки?
- •Як співвідносяться природа та суспільство?
- •Що являє собою екологія як наука?
- •Які головні сучасні демографічні проблеми?
- •Література
- •Тема XV. Проблема людини у філософії
- •Яка суть філософської проблеми «людина»?
- •2. Що таке антропосоціогенез і які його основні концепції?
- •3. Як співвідносяться біологічне і соціальне в людині?
- •4. Чим відрізняється образ людини в концепціях космоцентризму, теоцентризму й антропоцентризму?
- •Як розглядається проблема людини в сучасній філософії?
- •6. У чому полягає проблема життя і смерті в філософії?
- •Література
- •Тема xvі. Суспільне виробництво та суспільний прогрес
- •Якщо суспільство розвивається, то що є його рушійною силою?
- •Що таке суспільне виробництво і яка його структура?
- •Чи йде розвиток суспільства по висхідній лінії?
- •Чи існують філософські концепції, які заперечують прогрес у суспільстві?
- •5. Які етапи розвитку проходить суспільство?
- •Література
- •Тема xvіі. Філософський аналіз соціальної структури суспілсьтва
- •Що таке соціальна структура суспільства?
- •Яке місце посідають етносоціальні процеси в системі суспільних відносин?
- •Що уособлює сім’я і які функції вона виконує?
- •Література
- •Тема xvііі. Філософські аспекти політичної сфери суспільного буття
- •Що являє собою політика як вид діяльності?
- •Що таке політична система суспільства?
- •Що являє собою держава як соціальний інститут політичної влади?
- •Як співвідносяться громадянське суспільство і правова держава?
- •Література:
- •Тема xіх. Духовне життя суспільства
- •Що означають поняття «дух» і «душа»?
- •Який зміст понять «духовність» і «ментальність»?
- •Що являє собою ціннісний світ людини?
- •Непересічними духовними цінностями людини вважаються віра, надія і любов. А що означають ці категорії?
- •Що таке ідеал і яка його роль у духовному житті суспільства?
- •Що таке суспільна свідомість і яка її структура?
- •У яких формах існує суспільна свідомість?
- •Які функції суспільної свідомісті?
- •Література
- •Тема xх. Культура і цивілізація
- •Яка сутність і зміст культури?
- •Виходячи з великої кількості підходів до визначення культури, виділяють різні її типи:
- •Які закономірності розвитку культури?
- •Які головні функції культури?
- •Форми функціонального прояву культури:
- •Чому цивілізація є соціокультурним утворенням?
- •Які умови поступу сучасної цивілізації?
- •Література
- •Тема xхі. Соціальне прогнозування і глобальні проблеми сучасності
- •Що означають поняття «соціальне передбачення» і «соціальне прогнозування»?
- •Які є приклади найбільш глибокого соціального прогнозування?
- •Які проблеми людства вважаються глобальними?
- •Які глобальні проблеми вважаються найгострішими?
- •5. Якими можуть бути шляхи і способи вирішення сучасних глобальних проблем?
- •Література
- •Короткий словник філософських термінів
- •Словник персоналій
- •40002, М. Суми, вул. Роменська, 87
6. У чому полягає проблема життя і смерті в філософії?
Філософія не може обійти питання про зміст і мету життя. Різні філософські вчення відповідають на нього по-різному. Представники матеріалізму звертаються до розгляду об’єктивної реальності і реальної життєдіяльності людей. Представники ідеалістичних напрямків спрямовують свій зір до Бога, розуму, духу, ідеї. Але не зважаючи на різноманітність поглядів, до сьогодні це питання залишається відкритим і відсутні підстави для його вирішення найближчим часом.
Характер релігійного світогляду неодмінно підштовхує нас до думки; про яке життя ми повинні міркувати і піклуватися в першу чергу – про вічне чи про ту мить буття, яка спалахує щоразу і відходить у небуття, маючи назву земного життя. Якщо це так, то велику мудрість виказував Сократ, що вбачав сенс земного життя у підготовці до вічного потойбічного існування. Теоцентризм знецінює і навіть визнає гріховними природні радощі земного існування. Якщо тіло – це темниця душі, то чи слід турбуватися про неї і, тим паче, любити її? Аскетизм, пригнічення плоті – ось вища доброчинність людського існування, стверджували і стверджують сьогодні церковники.
Епоха Відродження заперечила теоцентризм, замінивши його антропоцентризмом. Були реабілітовані земні людські радощі і чуттєві пристрасті. Змістом життя людини проголошено не гіпотетичне блаженство після смерті, а можливість досягнення щастя і життєвих насолод у житті земному. Доводилося, що це можливо через пізнання людиною світу, її доцільну і наполегливу діяльність. Так гуманістичний світогляд вперто пробивав собі дорогу, секуляризуючи філософію сенсу людського життя.
Гуманізм епохи Відродження, разом з тим, привів до формування індивідуалізму. Індивідуаліст розуміє мету свого життя в собі самому, а його зміст – в отриманні життєвих насолод. Аморальних задоволень, за його переконанням, не існує, а інтереси інших людей для нього байдужі. Таким чином, індивідуаліст стає антисоціальною істотою, небезпечною для інших людей. Егоцентризм веде до анархізму і нігілізму, до бунту проти будь-якого суспільного порядку.
Людина єдине створіння у світі, яке усвідомлює свою кінечність (смертність), тому її життя для неї самої виступає як проблема. Для людини як істоти, що воліє мислити і творити, думка про скінченність власного існування є нестерпною, якщо не знайдений духовний зміст цього існування. Проблема сенсу життя виникає як потреба певного виправдання власної присутності у світі, своєї долі та призначення. Саме завдяки такому виправданню стає можливим подолання скінченності індивідуального буття. Таємниця людського існування полягає в тому, щоб не тільки жити, а в тому, як і для чого (чи для кого) жити. За словами Е. Фрома, у самих основах людського існування вкорінена потреба в об’єкті для служіння.
Подібно до всіх світоглядних питань, питання про сенс життя є вічною проблемою: вона знову і знову ставиться людиною протягом всієї історії, отримує нові грані в духовному досвіді людства. Вона не може мати остаточного, наперед заданого вирішення для індивіда, не може бути прийнятою як "готове” знання або рецепт життя, оскільки потребує особистого усвідомлення і вибору.
Можна досить умовно і схематично окреслити певні варіанти вирішення проблеми сенсу життя в історії людської культури. З античних часів відома точка зору філософа Епікура, так звана гедоністична (грецькою – ”насолода”, “задоволення”) позиція, яку можна розуміти як “життя заради життя”. Жити потрібно так, вважав філософ, щоб насолоджуватися самим життям, отримувати задоволення від життєвих благ і не думати про час смерті. Цінність епікурійської позиції в тому, що вона застерігає нас від ситуації, при якій пошук сенсу життя відсуває на другий план саме життя. Життя є емоційністю, таємничим дарунком людині, до цього дарунку потрібно ставитись із вдячністю і любов¢ю. Людині дана рідкісна можливість переживати неповторність власного існування зі всією гамою його проявів – від радощів, злетів і перемог до падінь, тягарів і страждань. Разом з тим, саме епікурійство у своєму ставленні до життя виражало таку позицію: якщо воно позбавлено відповідальності за дарунок життя, то вироджується в егоїстичну позицію “життя заради себе” і веде до втрати людського відчуття повноцінності життя.
Інший шлях у здобутті сенсу життя можна назвати “життям заради інших людей”, коли гарантією осмислення життя для людини постають інтереси родини, нації, суспільства, прийдешніх поколінь. Для людини, як суспільної істоти, небайдуже, що вона залишає після себе. Недаремно прожити життя – це і продовжитися у своїх нащадках, і передати їм результати своєї матеріальної і духовної діяльності. Але на цьому шляху існує небезпека опинитися в ситуації, коли саме твоє неповторне життя перетворюється лише в засіб для чогось іншого. Таким “іншим” може виявитися і певна “ідея”, чи ідеал, реалізація якого потребує від людини посвятити їй своє життя (це може бути ідея комунізму, “світлого майбутнього” тощо). Якщо така позиція не пов’язана з духовною еволюцією особистості, то тоді людина стає на шлях фанатизму, а історія знає безліч його варіантів: і класового, і національного, і релігійного тощо.
Самоцінність індивідуального “Я” не може розчинитися повністю в інших цінностях. Призначення та сенс життя індивіда – в першу чергу стати Людиною, або – мовою релігії – піднятися до Бога, стати образом та подобою Божою. Як писав французький філософ Г. Марсель, “піднятися до бога – це означає ввійти в самих себе, більш того, в глибину самих себе – і себе ж перевершити”. Іншими словами, у своєму житті людина повинна стати єдністю універсально-людського і неповторно-індивідуального, у розвиток свого “Я” включити весь світ – і природний, і суспільний. Таке можливо лише через живий діалог, через творче спілкування з природою, суспільством (і “ближніми”, і “дальніми”), з культурою людства. Це саме те, що має назву духовної еволюції, саморозвитку людської особистості у процесі співтворчості зі світом. Конкретні шляхи духовної еволюції особистості – справа її власного вибору, особистого ризику віри і долі.
Поряд з безмірним звеличенням власного “Я” і його завищеної самооцінки, у філософії здавна існує протилежна тенденція заперечення гідного статусу та цінності людини і необхідності її існування. Цей мотив підхопили деякі представники екзистенціалізму. На їх погляд, людина від життя отримує огиду і жах, оскільки життя – процес безглуздий і абсурдний. Лише буття спрямоване до смерті і вбачає в ній прояв вищої свободи, дає існуванню смисл і приводить екзистенцію до гідного завершення.
Тоді в чому ж полягає сенс людського життя? У цьому питанні є об’єктивна і суб’єктивна сторона. Кожна людина – мала часточка роду людського, ланка, що з’єднує його минуле і майбутнє. Це об’єктивна сторона, що висуває свої умови індивіду: його життя має відповідати певним загальним вимогам, виконання яких сприяє нормальному розвитку людства. Суб’єктивна сторона питання про сенс життя не має однозначної відповіді. Це питання мусить адекватно усвідомлювати і зважувати кожна людина особисто, шляхом вільного морального вибору. Говорити про сенс життя можна тільки тоді, коли поважаєш, цінуєш не тільки власне, але й чуже існування. Сенс життя полягає у всебічному розвитку сутнісних сил людини, їх реалізації на благо інших людей, водночас у задоволенні власних потреб, знаходячи в цьому відповідне задоволення, радість і щастя. Тому кожна людина має розвивати свої здібності, розгортати свої духовні сили і робити свій особистий внесок в історію. Людина реалізується через суспільство в різних виявах і на різних рівнях. Але вона і є тому людиною, яка, здобуваючи щось своє, робить це завдяки іншим людям і тому повинна діяти і заради них. Філософія сприяє критичному осмисленню людського буття, допомагає відшукати його смисл і посилити волю до життя.