Міністерство освіти і науки України
Сумський державний педагогічний університет
ім. А.С. Макаренка
Качуровський М.О., Тарєлкін Ю.П., Цикін В.О.
ФІЛОСОФІЯ
В ЗАПИТАННЯХ ТА ВІДПОВІДЯХ
Навчальний посібник
Суми
СумДПУ ім. А.С. Макаренка
2008
УДК 101
ББК 87я73
К 30
Друкується згідно з рішенням вченої ради
Сумського державного педагогічного університету ім. А.С. Макаренка
Авторський колектив:
кандидат філософських наук, доцент Качуровський М.О.
(вступ, теми II, III, IV, V, VІ, VІІ, VІІІ, XІ, XX);
кандидат філософських наук, доцент Тарєлкін Ю.П.
(теми XIII, XIV, XV, XVI, XVII, XVIIІ, ХІХ, ХХІ);
доктор філософських наук, професор Цикін В.О.
(теми I, IX, Х, XIІ, ХV)
Рецензенти:
Мозговий І.П. – доктор філософських наук, професор (Сумський державний педагогічний університет);
Ратніков В.С. – доктор філософських наук, професор (Вінницький національний технічний університет)
Качуровський М.О., Тарєлкін Ю.П., Цикін В.О.
К 30 Філософія в запитаннях та відповідях: Навчальний посібник. – Суми: СумДПУ ім. А.С. Макаренка, 2008. – 312 с.
ISBN 978-966-698-101-4
У посібнику викладено у вигляді постановочних запитань і відповідей на них навчальний матеріал курсу “Філософія” за програмою вищих навчальних закладів. Він допоможе студентському загалу в освоєнні сучасної філософської проблематики в умовах кредитно-модульної системи навчання.
Посібник підготовлений насамперед для студентів педагогічних спеціальностей. Він може бути корисним для всіх, кого цікавить філософське знання.
ISBN 978-966-698-101-4 УДК 101
ББК 87я73
© Качуровський М.О., Тарєлкін Ю.П., Цикін В.О., 2008
© СумДПУ ім. А.С. Макаренка, 2008
ВСТУП
Світ, в якому ми живемо, надзвичайно різноманітний та складний. Його вивчає велика кількість різних наук, але кожна з них досліджує лише окрему ділянку буття без безпосереднього зв’язку з іншими галузями знань. Крім того, ні одну науку не цікавлять проблеми необхідності людини у природі, сенсу людського існування, життя та смерті тощо. Це прерогатива філософії, оскільки лише вона інтегрує всі здобутки численних наук, міфологічних і релігійних уявлень, художньо-образного мислення з метою доведення єдності всіх сфер буття, що перебувають у постійних змінах, розвитку та взаємозв’язку. При тому центральною ланкою всіх філософських роздумів завжди була, є та буде людина, її доля, роль та місце у світі.
Філософія допомагає людям критично оцінювати і відповідно вдосконалювати себе, формувати особисті світоглядні орієнтири та життєві цінності, тим самим прокладати успішну дорогу в житті. Очевидно, що філософське осмислення людської долі неможливо стиснути в набір наукових формул, теорем і тлумачень та уявлень, що не властиве філософському сприйняттю дійсності. Тому філософське знання наповнене плюралізмом думок, учень і концепцій.
Отже, однією з особливостей цього посібника є те, що він враховує тенденцію, яка передбачає відмову від монотеоретичної ідеологізованої системи викладання філософії і перехід до нової плюралістичної моделі її вивчення, орієнтованої на ознайомлення студентів з багатовимірним світом філософських ідей, широким спектром різноманітних підходів до найважливіших питань світобудови і людинотворення. Це дасть можливість зробити читачеві усвідомлений вільний вибір власної світоглядної позиції. Ось чому в посібнику навчальний матеріал напрацьовано і подано відповідно до принципів проблемного навчання, що, на думку авторів, сприятиме розвитку у читача навичок сучасного творчого мислення й умінь самостійної роботи з текстовою інформацією.
Наступною особливістю посібника є те, що в ньому зосереджується увага на сучасних основах світоосмислення, усвідомленні переходу людства від техногенної до антропогенної цивілізації. Це вимагає, щоб усі його розділи були пов’язані з розумінням сутності людини і її місця в сучасному світі науки й техніки, сенсу людського життя в нових умовах історичного розвитку. Крім того, автори намагаються пояснити гостру необхідність толерантного співіснування різних народів, націй, світових культур у цілому, вірувань тощо. Адже від їх гармоній ного співіснування залежить майбутнє людства.
Ще однією особливістю посібника, що відрізняє його від інших, є його педагогічна спрямованість, оскільки він, насамперед, адресований студентам педагогічних ВНЗ. Тому в його зміст включено основні проблеми функціонування та розвитку освіти, які розглядаються на підставі філософської методології.
Крім того, автори, зважаючи на певну складність засвоєння філософського тексту студентами, подали його у вигляді постановочних запитань і коротких за обсягом, але повних за змістом відповідей на них. Тому навчальний посібник і має назву: «Філософія у запитаннях та відповідях».
Визнаючи необхідність плюралізму філософської думки під час вирішення певних проблем, автори навчального посібника не відійшли від вимог державного освітнього стандарту. В ньому охоплено всі основні філософські проблеми, що є обов’язковими для засвоєння кожним студентом. При цьому навчальний посібник не претендує на повне і розгорнене висвітлення всіх філософських проблем (що практично і неможливо). Тому бажано використовувати під час засвоєння курсу «Філософія» ще й іншу навчальну літературу з філософії: філософські енциклопедії, словники, журнали, монографії, статті тощо.
До навчального матеріалу додається короткий словник основних філософських категорій. Відповіді на поставлені запитання в посібнику дали: доктор філософських наук, професор Цикін В.О. (теми I, IX, Х, XIІ, ХV), кандидат філософських наук, доцент Тарєлкін Ю.П. (теми XIII, XIV, XV, XVI, XVII, XVIIІ, ХІХ, ХХІ), кандидат філософських наук, доцент Качуровський М.О. (теми II, III, IV, V, VІ, VІІ, VІІІ, XІ, XX).
Авторський колектив уважає, що їх робота стане в пригоді не лише студентському загалу, а й всім, кого цікавить філософська проблематика. А вона має цікавити кожну людину тому, що без філософського знання неможливо ні пояснити, ні вирішити найгостріші сучасні проблеми та до кінця зрозуміти особисте в контексті гігантського потоку життя як своєї країни, так і людства в цілому. Це можливо лише за умови філософського світорозуміння, неоднозначного тлумачення складних соціальних явищ і процесів, плюралістичного підходу до всіх аспектів буття.
Наснаги та успіху тобі, читачу, у твоїй нелегкій справі зі здобуття філософських знань!
І модуль Тема і. Філософія, її проблематика та функції
Що таке предмет філософії?
Нині наявні загальноприйняті уявлення про те, як визначити предмет будь-якої науки. Для цього необхідно: 1) зафіксувати, які об’єкти, процеси, сфери буття вивчає ця наука сьогодні; 2) визначити можливі напрями розвитку даної науки; 3) з’ясувати можливі межі змін предмета науки, вийшовши за які вона стає іншою наукою або ненаукою. Проте застосувати ці критерії до філософії не є можливим. Чому? Тому що філософія, на думку видатного мислителя сучасності Бертрана Рассела (1872 – 1970), «є роздумом про предмети, знання про яких ще неможливе».
Нинішнє значення філософії полягає в тому, що вона примушує нас усвідомити існування багатьох питань, які не входять у сферу жодної науки. Наприклад: чи існують у Всесвіті якісь універсальні закони, що діють водночас у природі, суспільстві і мисленні? Чи має сенс людська історія для Космосу? Чи можлива справедлива держава? Що таке душа людини? Тобто філософія істотно відрізняється від спеціальних наук, які є сьогодні. Відповідно до цього критерії визначення предмета науки до філософії повністю не підходять. Як же бути? Можна звернутися до історії філософії і подивитися, як раніше визначався предмет філософії. Класичний підхід, коло початків якого стояв Арістотель (384-322 до н. е.), як критерій предмета філософії виділяв ступінь «загального». Філософія, на його думку, займається більш загальними речами, «вічними» і «божественними» першоосновами вищого сущого. Вона показує нам «першооснови буття і пізнання». Філософія – це вчення першопричини або про першосутність речей. Так думали і мислителі Нового часу: Р. Декарт, Г. Гегель та ін.
У цілому таке розуміння предмета філософії зберігалося дуже довго і вважалося «класичним». З деякими модифікаціями це визначення панувало в програмах і підручниках і в нашій країні. Філософія визначалася як «...наука про загальні закони розвитку природи суспільства і мислення». Звичайно, до цього додавали, що філософія не тільки наука, але й форма суспільної свідомості, а також «вчення про загальні принципи буття і пізнання, про ставлення людини до світу».
Таке визначення є «збірним»: тут філософія визначається і як наука, і як учення, і як форма суспільної свідомості, а якщо читати далі, то і як світогляд, спосіб збагнення світу. Все це правильно, але що ж головне в предметі філософії? Для цього слід відвернутися від класичного підходу до філософії і з’ясувати інші визначення її предмета.
Існують стародавні визначення філософії, що йдуть від Піфагора (V ст. до н. е.), як «любові до мудрості». Саме такий переклад слова «філософія» зі старогрецької на українську мову. Тоді предметом філософії постає мудрість Але тут виникає питання: як визначити мудрість?
Стародавні греки визначали мудрість як прояв космічного розуму, який править у всьому світі, або вважали мудрістю пізнання суті справ божественних і людських. Є й інші визначення мудрості і їх не менше, ніж визначень філософії. Так, римлянин Сенека (I ст.) уважав, що філософія має предметом не зовнішній світ, а людську мораль, тобто предмет філософії – це вчення про добро і зло.
Отже, філософія перш за все вчить нас мудро прожити і з гідністю завершити життя. Таку думку розвивали філософи: Мішель де Монтень (XVI ст.), І. Кант (XVIII ст.), філософ XIX в. Фрідріх Ніцше, а в XX ст. – Альберт Швейцер та ін. У Новий час (XVII–XVIII ст.) більшість мислителів пов’язували предмет філософії з дійсним пізнанням речей (Д. Локк, Т. Гоббс). У XIX–XX ст. предметом філософії називали «світове ціле», «суть і закони суспільства», «вивчення найбільш загальних понять», «пізнання Універсуму», науку про цінності, вивчення її як найкращої системи суспільного устрою тощо.
Сказаного цілком достатньо, щоб зрозуміти, що предмет філософії – це проблема, яка пов’язана з історією розвитку самої філософії. Більше того сьогодні можливі різні визначення предмета філософії, це залежить лише від того, на які позиції відстоює сам філософ, що бажає окреслити цей предмет.
Тут можливий такий хід думки. Існує безліч наук, які вивчають реальний світ, об’єкти, процеси об’єктивної реальності, як, наприклад, фізика, хімія, біологія, фізіологія нервової діяльності, історія, соціологія тощо. Такі науки називаються поодинокими. До них відносяться і ті з них, які вивчають суб’єктивну реальність, такі, як психологія, психопатологія та ін.
Філософія вивчає не об’єкти, не емпіричну реальність, а те, як ця реальність «живе» в суспільній свідомості; вона вивчає сенси реальності для суспільства і людини. Пояснимо сказане. Наука вивчає природу, розкриває її закони, а філософія пояснює, як і чому так розуміли природу вчені різних епох і культур. Філософія вивчає не стільки сам світ, скільки знання людей про світ, сенс співвідношення об’єктів, процесів світу. Головне в предметі філософії – це філософська рефлексія. Це означає, що філософія розглядає світ крізь призму суб’єктно-об’єктних відносин, тобто відносин людини до світу, суспільства, до інших людей. Філософія шукає у світі його онтологічні, методологічні, етичні та естетичні підстави. Філософ завжди будує систему цінностей світу, і тим самим указує на початкові підстави людської діяльності. Філософія, на відміну від науки, розпочинається з людини, із спроби відповісти на запитання: що таке людина. Що є світ для неї, чого може бажати і добитися в цьому світі людина. Це «вічні запитання», на них остаточної відповіді ніколи не буде.
Намагаючись окреслити предмет філософії у наш час, Бертран Рассел писав про істинно філософські проблеми так: «...у чому сенс життя, якщо він взагалі є? Якщо у світі є мета, то куди вона веде розвиток історії, або все це безглузді питання? ...чи дійсно природою управляють якісь закони, чи ми тільки так думаємо через те, що нам подобається бачити у всьому якийсь порядок? ...чи роздільний світ на дві в корені різні частини – дух і матерію, і якщо це так, то як вони співіснують? А що ми повинні сказати про людину? Чи частинка вона пилу, що безпорадно копошиться на маленькій і незначній планеті, як це бачиться астрологам? Або вона, як це можуть уявити собі хіміки, – купка хімічних речовин, сполучена разом хитромудрим чином? Або, нарешті, людина така, якою вона уявлялася Гамлету, в основі своїй благородною, з безмежними можливостями. А може бути людина – це все разом? Чи існує один життєвий шлях – хороший та інший – поганий, або не має значення, як ми живемо. А якщо існує хороший життєвий шлях, то що це таке або як нам навчитися жити, слідуючи йому? Чи існує щось, що ми можемо назвати мудрістю, або те, що нам здається такою, – просто порожнє божевілля?». Ці питання є частиною нашого життєвого світу. Вони і формують основу предмета філософії.