4. Як співвідносяться громадянське суспільство і правова держава?

На сучасному етапі розвитку державності в більшості цивілізованих країн світу постала проблема співвідношення держави і громадянського суспільства. Необхідність вирішення цієї проблеми обумовлена тим, що формування соціально справедливої держави, її функціонування і розвиток нерозривно пов’язані зі становленням і вдосконаленням громадянського суспільства.

Розробка теорії громадянського суспільства йде від Дж. Локка, Ш. Монтеск’є, І. Канта і Г. Гегеля.

Певне місце вона посіла і в теорії марксизму. Концепція співвідношення громадянського суспільства і держави розроблялася також в українській філософії. У найбільш розгорнутому вигляді її подав український історик та соціолог В’ячеслав Казимирович Липинський (1882 – 1931).

Розглядаючи демократичний політичний режим, ми вже визначали громадянське суспільство як сукупність людських відносин, у яких суспільні сили ведуть свою діяльність у відносній незалежності від держави. Іншими словами, громадянське суспільство – це та частина соціуму, яку не охоплює держава чи її структури.

Економічною основою громадянського суспільства є приватна власність у всій багатоманітності її форм. Приватна власність забезпечує реальну економічну свободу, без якої не можуть існувати ні політична, ні соціальна свобода. Громадянське суспільство гарантує законом вільний вибір форм економічного та політичного буття людини, виключає монополію на ідеологію і світогляд.

Структуру громадського суспільства можна трактувати як систему відносин господарчого, економічного, сімейно-родинного, етнічного, правового і морального характеру. У громадянському суспільстві, на відміну від державних структур, переважають не вертикальні, а горизонтальні зв’язки. Слід зазначити, що в наш час межу між громадянським суспільством і державою проводити стає дедалі важче. Держава все більше намагається втручатися як в економічні, так і в соціально-правові відносини громадян.

Становлення громадянського суспільства в умовах сучасної України має спиратися на використання світового досвіду, на реалізацію прогресивної ролі приватної власності і на створення правової держави. Головний аспект ідеї правової держави полягає в утвердженні суверенітету народу як джерела і суб’єкта влади, у підпорядкуванні держави суспільству, пануванні закону.

Філософська основа правової держави була розроблена німецьким філософом І. Кантом. Він розглядав державу як об’єднання людей, підпорядкованих правовим законам. Сучасні соціальні філософи виділяють такі основні загальні риси правової держави:

1) верховенство права: право є невід’ємною власністю людини; право ніким не надається і ніким не може бути відібране;

2) відповідність закону праву: будь-який закон, прийнятий державою, має бути правовим;

3) відповідність законодавства нормам міжнародного права;

4) наявність розвинутого громадянського суспільства;

5) суверенітет народу: лише народ є джерелом влади, державний суверенітет має представницький характер;

6) розподіл влади на законодавчу, виконавчу і судову;

7) свобода і право інших людей – єдине обмеження свободи особистості; свобода кожного закінчується там і тоді, де і коли порушується свобода інших;

8) визначальна роль суду в розв’язанні усіх спірних питань; незалежність судової влади від органів державного управління і різних політичних сил.

Таким чином, правова держава – це держава, у якій не створюються закони, що суперечать моральній ідеї права, і в якій державний інтерес, що порушує закони, не має ніякої цінності.

Що ж необхідно для розбудови правової, соціально-справедливої української держави?

По-перше, забезпечення справжнього демократизму та відкритості нормотворчих функцій представницьких органів усіх рівнів.

По-друге, щорічні звіти про діяльність виконавчих органів перед представницькими.

По-третє, реальна незалежність суду та прокуратури.

По-четверте, створення сучасного державного апарату, що формується на засадах конкурсу і підконтрольності представницьким органам і народові.

По-п’яте, формування українського громадянського суспільства на сучасних економічних і політичних засадах, забезпечення ефективного функціонування всіх його організацій (партій, рухів, об’єднань).

Отже, громадянське суспільство та правова держава є підвалинами прогресу України. І чим розвинутішим буде громадянське суспільство, тим ефективнішим стане соціальний захист особистості, тим реальніші її можливості для самореалізації в різних сферах суспільного буття.

Цілеспрямована, ефективна взаємодія правової держави та громадянського суспільства визначає не лише соціальну захищеність особи, а і демократизм, і гуманістичну спрямованість усього соціуму.

Таким чином, політична сфера суспільного буття є важливим компонентом життєдіяльності суспільства. Як складна, саморегульована сфера суспільного буття, вона носить системний характер і включає в себе не менш складні підсистеми: економічну, правову, соціальну, моральну тощо.