6. Який взаємозв’язок свідомості та мови?

Мова – система знаків, за допомогою якої люди спілкуються, здійснюють пізнання світу і самопізнання, зберігають і передають інформацію, управляють поведінкою один одного. У мові можна виділити природну систему знаків (звук, пластика людського тіла: пози, жести, міміка) і штучну, спеціально створену людьми (мова математики, живопису, музики, дорожні знаки та ін.). Мова – один з головних чинників функціонування суспільства. Вона виконує в суспільстві безліч функцій: номінативну (здатність мови позначати і представляти світ речей та процесів), пізнавальну (участь у процесі пізнання), комунікативну (участь у процесі спілкування людей) тощо.

Зв’язок свідомості з мовою виявляється, насамперед, і в тому, що виникнення індивідуальної свідомості можливе лише тоді, коли людина залучена до світу мови, перш за все словесної. Саме в мовному спілкуванні з дорослими дитина починає говорити про себе «Я», несвідомо засвоюючи логіку мислення, закодовану в мовних пропозиціях. Рідна мова формує в людині неусвідомленим нею способом відчуття ритму, музичності (адже кожне звучне слово – це цілий музичний твір), а також багато інших якостей її душі і розуму. Якщо врахувати, що формування свідомості особи починається з дитинства, то стає зрозумілою величезна роль мовного простору, в якому знаходиться дитина.

Чим багатший зміст свідомості і взагалі духовного світу людини, тим більше їй потрібне мовних знаків для його передачі і навпаки. Так, Елочці з «Дванадцяти стільців» Ільфа і Петрова досить було всього 12 слів, щоб висловити своє ставлення до будь-якого явища та вчинку. «Ефект Елочки» присутній і тоді, коли в мові людини переважає арго – мова, властива певній замкнутій соціальній групі. Існують шкільне, студентське, професійне, кримінальне та інші арго.

Кожна культура напрацьовує свій певний набір слів, за допомогою якого свідомість її представників проявляється зовні. У різних мовах по-різному співвідноситься кількість слів, що виражають наочно-логічний зміст свідомості. Так, європейські мови є переважно номінативними, тобто пристосованими в основному для назви предметів та їх властивостей. Європейці зафіксували в мові свою орієнтованість на інтелектуально-раціональне відношення до світу.

Великі зміни відбуваються в сучасній українській мові: раніші слова, що часто вживаються, такі, як любов, совість, справедливість тощо, витісняються із словника і на зміну їм приходять інші – секс, «крутий», «просунутий» та ін. Лавина іноземних слів і неологізмів приводить до трансформації національної мови. Зміна мови – процес двосторонній: з одного боку, він відбиває зміни, що відбулися у свідомості людей, а з другого – сприяє подальшій трансформації свідомості. Оберігаючи свою мову від «розмивання», зберігаючи її, нація зберігає одну з найважливіших умов своєї культурної самоідентифікації. Не випадково, наприклад, у Франції ввели квоту на вживання англоамериканських термінів у засобах масової інформації, а також їх використання в назвах магазинів, кафе та інших установ. За збереження чистоти національної мови виступає громадськість Японії, Китаю й інших країн.