5. Що таке ілюзорна свідомість?

Свідомість є надзвичайно важливим чинником індивідуального та суспільного життя. Зміст свідомості і зміст діяльності, вчинків у нормі відповідають один одному. Але за певних умов їх гармонійність може бути порушена. Так, життя наркомана, алкоголіка супроводжується «участю» в ній свідомості, яка «виправдовує» таке життя, знаходить способи її відтворення. Аналогічно існують колективні форми уявлень, переконань, які виправдовують насильство, терор, війни тощо. До тих пір, поки люди не матимуть свідомості, адекватної вищим вимогам суспільного життя, тобто не сприйматимуть суспільне буття як умову реалізації демократичних норм, соціальна система не зможе стабільно функціонувати. Свідомість, «впресована» в механізми функціонування соціальної системи, допомагає людям оцінити рівень та якість свого існування. Тому люди, свідомість яких «уплетена» в мову реального життя, в принципі не можуть сприймати свою свідомість як ілюзійне, тобто як спотворене, недійсне віддзеркалення дійсності. Вони мислять, як живуть, і живуть, як мислять.

Проблема ілюзорності свідомості стає актуальною в тому випадку, якщо свідомість певного індивіда, суспільства аналізується з позиції зовнішнього спостерігача. Феномен ілюзорності свідомості завжди існує «для іншого», «чужого», чия свідомість не збігається з «моїм». Розцінити «мою» свідомість як ілюзорне може тільки «чужа» свідомість. Так, не алкоголіки, не наркомани сприймають свідомість алкоголіка, наркомана як ілюзорне, тобто, що він спотворено розуміє життєві цінності і цілі. Але «чужим» для себе може стати і сам індивід, якщо він зуміє через якісь обставини розімкнути своє «тут» і «зараз» буття, вийти за його межі, а отже, перейти в простір іншого способу життя. В цьому випадку індивід може поставитися до своєї колишньої свідомості з позиції «чужого», піддати свою колишню свідомість критиці.

У суспільстві, де свідомість диференційована за класовими, національними, релігійними, професійними тощо підставами, неминучі взаємні звинувачення представників певних соціальних груп в ілюзорності свідомості. Носії свідомості певної групи сприймають свою свідомість як істинність, а тому розцінюють її критику з боку представників інших соціальних страт як посягання на нормальний спосіб життя. Свідомість кожної соціальної групи завжди має свого «опонента». Перебудова, почата в нашій країні, атомізувала суспільство, сприяючи появі незліченної кількості всяких партій, рухів, що привело до небаченого за масштабами плюралізму в суспільній свідомості, що ускладнює вибір ціннісної орієнтації, але є нормальною ситуацією.

Ситуація ілюзорності свідомості «для іншого» складається і у сфері міжпоколінної комунікації і спілкування. Люди одного покоління сприймають створені ними умови життя як органічні, норму існування, відтворюючи їх у змісті своєї свідомості. Але нове покоління, що прийшло їм на зміну, розцінює спосіб життя і свідомість своїх предків як щось ілюзорне. «Пізнішому поколінню» умови життя минулих поколінь здаються «кайданами» для духу і можливості самовираження. Наші батьки і діди, які отримали велику перемогу над фашизмом, які не жаліли ні своїх сил, ні здоров’я, ні життя ради в буденній праці, сприймали свої діяння у своїй свідомості як щось необхідне. Дорікати їм, що у них не було «свідомості того, ким вони були насправді», означає дорікати їм в тому, що вони були радянськими людьми, а, наприклад, не американцями. Молоде покоління живе іншим життям і має відповідно іншу свідомість, наповнену іншим екзистенціальним змістом, в якому переважають ліберально-демократичні цінності, орієнтація на очевидний успіх, багатство, дозвілля тощо. З погляду цих цінностей, свідомість батьків і дідів, звичайно ж, сприймається як хиба, неприродність.

Отже, ілюзорне для зовнішнього спостерігача, яким є, наприклад, молоде покоління, свідомість сприймається і переживається його носіями (старшим поколінням) як природне та єдино правильне. У цьому полягає парадокс феномена ілюзорності свідомості, який згодом випробує нинішнє покоління: наступне за ним молоде покоління назве його свідомість ілюзорною. І так до нескінченості. Така доля тих суспільств, які відмовилися шанувати традиції батьків.