3. Як співвідносяться категорії «буття», «матерія», «субстанція»?

Ідея буття як трансцендентного Абсолюту розглядалася у філософії ідеалізму. Матеріалістична філософія визнавала як єдино істинно суще буття природного світу, який існує зовні і незалежно від людини, тобто об’єктивно. Якщо у філософії ідеалізму ідея трансцендентного буття використовувалася для обґрунтування існування плотського світу, то матеріалістична філософія визнавала цей світ автономним і самодостатнім, таким, що не потребує обґрунтування. Для його позначення і була введена категорія «матерія».

Найбільш загальновизнаним уважається визначення матерії «як філософської категорії для позначення об’єктивної реальності, яка дана людині у її відчуттях, яка копіюється, фотографується, відображається нашими відчуттями, існуючи незалежно від них». У цьому визначенні утверджується існування об’єктивної реальності, тобто реальності, не залежної від людини та її свідомості. Але трансцендентне буття також об’єктивне. Щоб відрізнити категорію «матерія» від категорії «буття», філософія окреслює «межі» об’єктивної реальності: тільки те, що знаходиться в межах «нашого поля зору» (Ф. Енгельс), що є предметом нашого сприйняття, тобто «відображається нашими відчуттями» (В. Ленін), називається об’єктивною реальністю. Про те, що виходить за вказані межі, – Бог, Абсолют тощо – говорити як про об’єктивну реальність безглуздо. Ф. Енгельс писав із цього приводу, що «буття є взагалі відкрите питання з тієї межі, де припиняється наше поле зору». Щодо трансцендентного абсолютного буття, що існує поза часом і простором, то Ф. Енгельс відкидав його на тій підставі, що «буття поза часом є така ж найбільша нісенітниця, як і буття поза простором». Очевидно, що згідно з цим підходом не признавалася, а тому не враховувалася заклопотаність людей «онтологічними» проблемами. Матеріалістична філософія не обговорює, звідки і як відбулася матерія, постулювавши, тобто приймаючи без доказів твердження про її вічність, не сотворимість. Матерія розглядається як основа єдності світу. У цьому сенсі вона є субстанція, тобто першопричина всіх матеріальних і духовних утворень, які існують у світі.

Матеріальний світ розвивається через взаємодію, яка, згідно з матеріалізмом, є причиною різноманітності речей об’єктивного світу і їх властивостей, джерелом їх змін. Тому зміст категорії «субстанція» можна інтерпретувати через поняття «взаємодія». Така позиція є позицією науки, яка дає перше й останнє слово тільки світу речей і їх взаємодіям, а не трансцендентному буттю. Наука і матеріалізм заперечують онтологічну первинність такого буття.

Сьогодні час філософи-матеріалісти вказують на внутрішню суперечність у визначенні матерії, даному колись В. Леніним. З одного боку, у цьому визначенні вказується на незалежність матерії від людини та її свідомості, а з другого – утверджується, що матерія є об’єктивна реальність, дана людині в її відчуттях. Крім того, теза про незалежність матерії від свідомості матеріалістами логічно не обґрунтовується, не доводиться, а постулюється.