Глава 22

Підставою для забезпечення інвалідів автомобілями є заява, документи,зазначені у пункті 34 цього Порядку, та висновок відповідної МСЕК про на­явність в інваліда медичних показань для забезпечення автомобілем. Незалежно від медичних показань мають право на забезпечення автомобілями інваліди І та II груп з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілих від Чорнобильської катастрофи, щодо яких встановлено причин­ний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, а також громадян, які брали участь у ліквідації інших ядерних аварій та випробувань, у військо­вих навчаннях із застосуванням ядерної зброї (категорія 1); інваліди війни І групи за зором або без обох рук; інваліди з куксами обох ніг і рук.

Зазначений Порядок передбачає черговість забезпечення інвалідів автомо­білями, облік і видачу автомобілів інвалідам, безоплатне забезпечення інвалідів автомобілями з ручним і звичайним керуванням та забезпечення автомобіля­ми на пільгових умовах з оплатою 7 % та ін.

Інваліди та інші особи мають право на забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації відповідно до законів України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", "Про охорону дитинства", "Про статус вете­ранів війни, гарантії їх соціального захисту", "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціаль­ний захист", "Про реабілітацію інвалідів в Україні", "Про загальну середню освіту", "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших гро­мадян похилого віку в Україні". Порядок забезпечення окремих категорій населення технічними та іншими засобами реабілітації і формування відпо­відного державного замовлення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2006 р. № 1652, визначає механізм безоплатного за­безпечення технічними та іншими засобами реабілітації для максимального відновлення втрачених функцій органів інвалідів, дітей-інвалідів і дітей до 18-річного віку та інший категорій населення.

Інваліди та інші особи забезпечуються технічними та іншими засобами ре­абілітації за рахунок коштів державного бюджету, передбачених Фонду соці­ального захисту інвалідів на таку мету. В окремих випадках у разі потреби складного протезування вартість протезно-ортопедичних виробів, перелік яких затверджується Міністерством праці, сплачується за рахунок коштів адмініст­ративно-господарських санкцій Фонду соціального захисту інвалідів. Питання відшкодування вартості виготовленого для інваліда такого виробу вирішуєть­ся керівником територіального відділення Фонду в межах кошторисних при­значень шляхом укладення договору з підприємством.

Особи, інвалідність яких пов'язана з трудовим каліцтвом, що настало віл нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, забезпечу­ються технічними та іншими засобами реабілітації за рахунок коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професій­них захворювань, а ті з них, хто не підлягають забезпеченню технічними та іншими засобами реабілітації за рахунок коштів цього Фонду, забезпечуються такими засобами згідно із цим Порядком на підставі довідки регіонального відділення Фонду про відмову у забезпеченні зазначеними засобами.

536

Соціальний захист окремих категорій населення

22.3. Соціальні пільги ветеранам праці та особам похилого віку

Закон України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні" від 16 грудня 1993 р. № 3721-ХП⁷ (зі змін, і доп.) визначає основні засади державної політики щодо ветеранів праці, інших громадян похилого віку і спрямований на формування в суспільстві гуманного, шанобливого ставлення до них і забезпечення їх активного довго­ліття. Закон гарантує ветеранам праці та громадянам похилого віку рівні з іншими громадянами можливості в економічній, соціальній, політичній сфе­рах, сприятливі умови для повноцінного способу життя.

Громадяни похилого віку користуються всіма соціально-економічними й особистими правами і свободами, закріпленими Конституцією України, інши­ми законодавчими актами. Держава гарантує кожному ветерану праці та гро­мадянину похилого віку належний рівень життя, задоволення різноманітних життєвих потреб, надання різних видів допомоги шляхом: реалізації права на працю відповідно до професійної підготовки, трудових навичок і з урахуван­ням стану здоров'я; забезпечення пенсіями й допомогою; надання житла; ство­рення умов для підтримання здоров'я і активного довголіття відповідно до сучасних досягнень науки; організації соціально-побутового обслуговування, розвитку мережі матеріально-технічної бази для стаціонарних закладів і на­домних форм обслуговування громадян похилого віку, а також підготовки відпо­відних спеціалістів. Кабінет Міністрів України, місцеві органи державної ви­конавчої влади і місцевого та регіонального самоврядування зобов'язані роз­робляти і здійснювати цільові державні галузеві та регіональні програми соці­ального захисту громадян похилого віку.

Дискримінація громадян похилого віку в галузі праці, охорони здоров'я, соціального забезпечення, користування житлом та в інших сферах заборо­няється, а посадові особи, які порушують ці гарантії, притягаються до відпо­відальності згідно з чинним законодавством.

Ветеранами праці визнаються громадяни, які працювали на підприємствах, в установах, організаціях, об'єднаннях громадян, фізичних осіб, мають стаж роботи 40 років — для чоловіків і 35 років — для жінок і вийшли на пенсію.

Ветеранами праці визнаються також:

а) громадяни, яким призначені пенсії на пільгових умовах, — за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість у яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах — за наявності стажу роботи у жінок — 25 років і у чоловіків — ЗО років; за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників із шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість у яких повний робочий день дає право

⁷Відомості Верховної Ради України. — 1994. — № 4. — Ст. 18.

537